Рішення № 99059562, 17.08.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3170/21

17 серпня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській обл. Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови від 24.05.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження ВП №60797842 по примусовому виконанню виконавчого листа №500/706/19, виданого 03.12.2019 року Тернопільським окружним адміністративним судом. Предметом спору у цій справі є законність постанови державного виконавця про накладення штрафу з підстав її невідповідності вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач вважає оскаржувану постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.06.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 24.06.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог вказаної ухвали, 16.07.2021 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що згідно вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», 05.12.2019 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження. Керуючись статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 04.06.2020 на адресу боржника направлено вимогу виконати рішення №500/706/19 Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 та зобов`язано боржника виконати рішення суду з наданням підтверджуючих документів протягом 10 робочих днів. Постанова про відкриття виконавчого провадження №60797842 від 05.12.2019 боржником не оскаржувалась.

07.09.2020 на адресу відділу надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0702- 5/13059 від 31.08.2020 про те, що за відсутності інформації про розмір грошового забезпечення, з якого слід провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 неможливо виконати рішення суду.

18.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.

Рішенням № 500/3341/20 від 16.12.2020 Тернопільського окружного адміністративного суду в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 18.09.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. відмовлено.

Вимогою державного виконавця від 14.01.2021 боржника зобов`язано виконати рішення суду виданого Тернопільським окружним адміністративним судом.

Державним виконавцем 24.05.2021 на боржника накладено повторний штраф в розмірі 10200 грн., про що винесено постанову про накладення штрафу.

Таким чином, представник відповідача вважає спірну постанову правомірною, винесеною на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що 05.12.2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Наконечною І.В., винесено постанову про відкриття провадження ВП №60797842 по примусовому виконанню виконавчого листа №500/706/19, виданого 03.12.2019 року Тернопільським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (Майдан Волі 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.18 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Вказаною постановою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та передбачено стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 16692,00 грн.

27.12.2019 на адресу Відділу надійшло повідомлення № 12347/07-01 від 23.12.2019 Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, де зазначено, що рішення суду не виконано Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області з поважних причин.

З метою забезпечення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду, 30 жовтня 2019 року, Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області листом №11103/03-20 звернулося до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» щодо надання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких іншим категоріям осіб».

До листа № 11103/03-20 Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області долучено список осіб, пенсії яких підлягають перерахунку з 01.01.2016 року, до якого включено ОСОБА_1 .

Разом з тим, у наданні Головному управлінні пенсійного фонду України в Тернопільській області необхідної довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , Сектором із соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» відмовлено, з підстав скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, пунктів 1, 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких іншим категоріям осіб».

Враховуючи, що органи Пенсійного фонду правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, не мають, Головне управління звернулось до суду із заявою про роз`яснення судового рішення у цій справі, яке на сьогодні ще не виконано.

Таким чином, неможливо виконати рішення суду до надання судом відповідного роз`яснення чи встановлення способу або порядку виконання рішення суду.

10.01.2020 на адресу Відділу надійшла заява стягувана Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області №12617/07-01 від 27.12.2020, в якій стягувач просить звернутися до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку його виконання.

Так, 04.02.2019 державним виконавцем подано заяву до Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області № 500/706/19.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 по справі № 500/706/19 у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення відмовлено.

Таким чином, Головним управлінням, за відсутності інформації про розмір грошового забезпечення з якого слід провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , вжито усіх можливих заходів щодо обов`язкового ви конання рішення суду в адміністративній справі №500/706/19.

Так, державним виконавцем 13.08.2020 на адресу боржника повторно направлено вимогу виконати рішення №500/706/19 Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 та зобов`язано боржника виконати рішення суду з наданням підтверджуючих документів протягом 10 робочих днів.

07.09.2020 на адресу відділу надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0702- 5/13059 від 31.08.2020 про те, що за відсутності інформації про розмір грошового забезпечення з якого слід провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 неможливо виконати рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись вимогами ст.ст. 18, 63, 75 Закону, 18.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.

Одночасно зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду, про що негайно повідомити (з наданням підтверджуючих документів) державного виконавця Відділу та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Рішенням № 500/3341/20 від 16.12.2020 Тернопільського окружного адміністративного суду в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 18.09.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №60797842, відмовити.

Вимогою державного виконавця від 14.01.2021, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», боржника зобов`язано виконати рішення суду виданого Тернопільським окружним адміністративним судом. Інформація про виконання рішення суду на адресу Відділу не надходила.

Керуючись вимогами статті 63,75 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 24.05.2021 на боржника накладено повторний штраф в розмірі 10200 грн., про що винесено постанову про накладення штрафу.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідачів, і винесеного на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Крім того, за наявності обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі (ускладнююсь його виконання) або роблять його виконання неможливим Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не був позбавлений права на звернення до суду в порядку ст. 263 КАС України з заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З огляду на викладене, свідчить про відсутність у Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поважних причин невиконання судового рішення.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 10.05.2019 у справі № 464/8577/16-а.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог частини 4 статті 19 Закону №1404-VIII сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.

Приписами статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.

З системного аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VIII вбачається, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60797842 від 05.12.2019 до дати винесення постанови про накладення штрафу від 24.05.2021, боржник не скористався своїми правами, встановленими Законом №1404-VIII, а саме: не звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов`язкове зупинення виконавчого провадження. Тобто, жодних дій спрямованих на виконання рішення суду, у вказаний період Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснено не було.

Враховуючи наведені вище обставини, оскаржувану постанову про накладення штрафу державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 20.03.2019 у справі № 822/1079/17.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

З системного аналізу вищенаведених норм видно, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених в постанові від 20.03.2019 у справі № 822/1079/17.

Разом із цим, Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18- рн/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Крім того, Конституційний Суд України наголошував, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змій до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 1291, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналіз статей 3,8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 1291 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Жодних доказів поважності невиконання судового рішення у встановлений виконавцем строк у постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019 до винесення постанови про накладення штрафу від 24.05.2021 позивачем не надано.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1867/17 провадження №К/9901/47228/18.

Відтак, з системного аналізу норм законодавства випливає, що державний виконавець зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняті державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом №606-XIV. Отже, лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих па примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №826/14580/16, 14.05.2020 у справі 408/7181/16-а, від 31.10.2019 у справі №806/1918/17.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і довели правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови від 24.05.2021 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

відповідач:

- Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській обл. Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль,46021, код ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386).

Головуючий суддя Подлісна І.М.