Рішення № 99059461, 13.08.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року справа № 480/2092/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Демченко К.І.

представника позивача - Кравченка П.А.

представника відповідача - Паланичко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/2092/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Трейд-С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал-Трейд-С" (далі по тексту – ТОВ "Глобал-Трейд-С", Товариство) звернулося до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 19.02.2021 № UА100410/2021/000000/3 про коригування митної вартості товарів.

Вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Глобал-Трейд-С" 03.02.2021 уклало з Компанією «Devecioglu Metal Plastik Ev Gerecleri Insaat San.Tic. A.S.» (Туреччина) (далі по тексту – Компанія) зовнішньоекономічний контракт щодо поставки товарів, асортимент, кількість, ціни та умови поставки яких визначаються в специфікаціях та інвойсах до контракту на кожну партію товару. На виконання умов контракту Компанія відвантажила партію товарів, що використовуються в домашньому побуті, а саме прасувальні дошки, чохли для прасувальної дошки та стійки для сушіння білизни, згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 11.02.2021 №DVC2021000000053 на загальну суму 30500 дол. США. Умовами поставки товару є FCA (Incoterms-2010) - м. Кайсері (Туреччина).

17.02.2021 декларантом ТОВ "Глобал-Трейд-С" подано до митного оформлення митну декларацію №UA100410/2021/682421, у якій вартість товару визначено декларантом за основним методом на підставі примірника рахунку-фактури (інвойсу), що відповідало реальній ціні правочину. Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи.

Проте, 18.02.2021 митним органом повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу додатково надано наступні документи: проформа інвойс від 03.02.2021 №21025, платіжне доручення про оплату товару від 04.02.2021 №3, рахунок-фактура на перевезення від 11.02.2021 №СО-0000017, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.02.2021 №СО-0000017, прайс-лист виробника. Втім, 19.02.2021 митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості №UА 100410/2021/000000/3 (далі по тексту - Рішення) та Картку відмови у митному оформленні №UА 100410/2021/00008, згідно з якими вартість товару, визначена декларантом для цілей нарахування митних платежів, була відхилена та визначено митну вартість за другорядним методом (резервний).

Підставами коригування митної вартості зазначено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, не надано копію митної декларації країни відправлення, не підтверджено числові значення складових митної вартості товарів, а саме: витрати понесені на транспортування (декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат). Тому з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості не застосовані у зв`язку з відсутністю у митного органу відповідної інформації. Під час проведення консультацій, декларантом такої інформації також не надано. Натомість, у митного органу була наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ- резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та таким, що прийняте всупереч нормам чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, оскільки, позивачем при митному оформленні товарів надано повний пакет документів для підтвердження вартості товарів за основним методом (графа 43) та вірно розраховано митну вартість товарів.

Київська митниця Держмитслужби у відзиві на позов та додаткових поясненнях зазначає, що 17.02.2021 ТОВ "Глобал-Трейд-С" було подано до митного оформлення митну декларацію №UA100410/2021/682421, у якій вартість товару визначено декларантом за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. За результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Так, не було надано копію митної декларації країни відправлення. Декларант посилається на платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 04.02.2021 та на інвойс від 03.02.2021 № 21025 (сплачена сума 33520 доларів США), у гр.44 під кодом 0380 (Рахунок- Фактура (інвойс) (Commercial invoice), а надано інвойс від 11.02.2021 № DVC202100000005З на суму 30500 доларів США на умовах FCA. Не підтверджено числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрати понесені на транспортування (декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Тому позивачу було запропоновано надати до митного органу наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів,митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця. Якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, угодою, контрактом; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Надані на вимогу митного органу документи, що на думку декларанта підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування оцінюваного товару: рахунок-проформа на оплату №21025 від 03.02.2021, рахунок на оплату № СО-0000017 від 11.02.2021, акт надання послуг № СО-0000017 від 19.02.2021, договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 05/02-1 від 06.05.2019), не можуть бути належними доказами фактично понесених покупцем витрат на транспортування.

З метою підтвердження числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларанта повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Однак у строк, встановлений Митним кодексом України (далі по тексту - МК України), жодного з витребуваних документів не було подано, тобто декларантом не вжито заходів встановлених ч.2 ст. 52, ч.3 ст. 53, ст. 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.

Тому, митницею відмовлено декларанту у визнанні заявленої ним митної вартості. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ- резервного методу.

Ухвалою суду від 16.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Кравченко П.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Паланичко О.Л. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, встановив такі обставини.

ТОВ "Глобал-Трейд-С" 03.02.2021 уклало з Компанією «Devecioglu Metal Plastik Ev Gerecleri Insaat San.Tic. A.S.» (Туреччина) зовнішньоекономічний контракт щодо поставки товарів, асортимент, кількість, ціни та умови поставки яких визначаються в специфікаціях та інвойсах до контракту на кожну партію товару (а.с.14-16).

На виконання умов контракту Компанія відвантажила партію товарів, що використовуються в домашньому побуті, а саме прасувальні дошки, чохли для прасувальної дошки та стійки для сушіння білизни, згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 11.02.2021 №DVC2021000000053 на загальну суму 30500 доларів США. Умовами поставки товару є FCA (Incoterms-2010) - м. Кайсері (Туреччина).

17.02.2021 декларантом ТОВ "Глобал-Трейд-С" було подано до митного оформлення митну декларацію №UA100410/2021/682421, у якій вартість товару було визначено декларантом за основним методом на підставі примірника рахунку-фактури (інвойсу), що відповідало реальній ціні правочину (а.с.26-27).

За результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією митним органом зроблений висновок, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, у зв`язку з чим 18.02.2021повідомлено декларанта про необхідність надання наступних додаткових документів: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.28).

На вимогу митного органу декларантом додатково було надано наступні документи: проформа інвойс від 03.02.2021 №21025, платіжне доручення про оплату товару від 04.02.2021 №3, рахунок-фактура на перевезення від 11.02.2021 №СО-0000017, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.02.2021 №СО-0000017, прайс-лист виробника(а.с.29).

19.02.2021 митницею було прийняте рішення №UА100410/2021/000000/3 про коригування митної вартості (далі по тексту - Рішення) та Картку відмови у митному оформленні №UА100410/2021/00008, згідно з якими вартість товару, визначена декларантом для цілей нарахування митних платежів, була відхилена та визначено митну вартість за другорядним (резервним) методом.

Підставами коригування митної вартості зазначено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, не надано копію митної декларації країни відправлення, не підтверджено числові значення складових митної вартості товарів, а саме: витрати понесені на транспортування (декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат). З поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Тому, митницею відмовлено декларанту у визнанні заявленої ним митної вартості. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ- резервного методу (31-32).

Вважаючи вказане рішення Київської митниці Держмитслужби протиправним, ТОВ "Глобал-Трейд-С" звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

Так, згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 МК України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (пп.2,3 ч.6 ст. 54 МК України).

Системний аналіз вказаних норм Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15.

Відтак, рішення митного органу не може грунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки митного органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У той же час, митний орган у спірному рішенні зазначає про неповноту заявленої митної вартості, оскільки не надано документів щодо розміру витрат на транспортування товару, при цьому залишає поза увагою той факт, що позивачем, з метою підтвердження розміру витрат на транспортування товару від м. Кайсері (Туреччина) до місця ввезення на територію України порт Орловка (Україна) було надано митному органу договір-заявку на перевезення від 05.02.2021 №05/02-1, рахунок-фактуру №СО-0000017 від 11.02.2021 на оплату міжнародного транспортного перевезення на загальну суму 48591,00 грн., в тому числі за маршрутом м. Кайсері (Туреччина) - м/п Орловка на суму 36591,00 грн. та за маршрутом м/п Орловка - м. Суми на суму 12000,00 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.02.2021 №СО-0000017 та довідку про транспортні витрати від 11.02.2020 №011.

Вказані документи містять відомості про фактичні витрати на транспортування товарів, узгоджуються між собою та є достатніми для здійснення розрахунку транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України. Вартість транспортування товару становить 36591,00 грн., що повністю співпадає із заявленою сумою у митній декларації.

Також, відповідач вказує на ненадання позивачем копії експортної митної декларації, як на підставу коригування митної вартості.

Проте, суд зазначає, що ненадання копії експортної митної декларації не є підставою коригування митної вартості, оскільки статтею 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. До таких документів копія митної декларації країни відправлення не належить.

При цьому, митному органу було надано повний пакет належним чином оформлених документів, які містили всю необхідну інформацію про вартість товару, не мали жодних розбіжностей чи ознак підробки.

Посилання відповідача на ненадання декларантом інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів або митне оформлення за іншими другорядними методами ґрунтується на законі, оскільки декларант не зобов`язаний збирати інформацію щодо угод на ідентичні та подібні товари або митне оформлення товарів за іншими другорядними методами та подавати її митниці. Надання вказаних документів саме декларантом не входить ані до його обов`язків, передбачених частиною 2 статті 52 МК України, ані до його прав, передбачених частиною 3 статті 52 МК України.

Таким чином, заявлена товариством митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Водночас, відповідачем у спірному рішенні не зазначено в чому саме виявився обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товару та у чому саме виявилось недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом митної вартості, які документи містять розбіжності та яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять подані документи або у чому саме виявились ознаки підробок у поданих документах.

Стосовно послідовності застосування митним органом методів визначення митної вартості товарів суд також зазначає наступне.

Згідно з ст.55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За правилами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частина 2 статті 64).

Виходячи з вищевикладеного Митний кодекс України вказує на те, що у випадку застосування резервного методу митна вартість обов`язково повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

-обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

-наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

-вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

-обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові 27.06.2019 (справа №803/667/17) зазначив, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим ніж першим методом, має вказати яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, навести порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, оскільки це є вимогами частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Втім, спірне рішення про коригування митної вартості не містить ні належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні обґрунтувань числового значення митної вартості товару, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Суд звертає увагу на те, що текст рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару не містить жодних відомостей про подібність товарів за поданою декларантом митною декларацією з товарами за митними деклараціями від 10.02.2021 №UA807170/2021/7154, від 22.12.2020 №UA500490/2021/507652

та про схожість умов поставки товару.

Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номера митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.

Посилання відповідача на формальне застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.

Суд звертає увагу, що само коригування митної вартості було здійснено за ваговим критерієм, в той час як ставка мита по даному коду товару є адвалорною, тобто, залежить від вартості одиниці товару, а не від його ваги.

Так, відповідно до статей 279, 280 МК України, в Україні застосовуються, серед іншого, адвалорні (у відсотках до встановленої митної вартості товарів), специфічні (у грошовому розмірі на одиницю виміру) та комбіновані (що складаються з адвалорної та комбінованої) ставки ввізного мита.

На товари, ввезені позивачем, встановлене адвалорне ввізне мито за ставками 5% (по товару 1) та 6,3% (по товару 3) від митної вартості товарів.

Надана до митного оформлення товарна партія налічувала 16 самостійних позицій товарів, що використовуються в домашньому побуті, а саме прасувальні дошки, чохли для прасувальної дошки та стійки для сушіння білизни, різних моделей і, головне, кожна з позицій мала окрему ціну за одиницю (штуку) товару.

Коригуючи митну вартість вказаної партії товарів, митниця здійснила коригування не за числовим значенням вартості окремих товарних позицій, а коригування митної вартості за ваговим (кг) критерієм.

Тобто, з невідомих причин і за невідомою методикою вартість товару, яка визначалася в контракті за одиницю відносно кожної окремої позиції (артикулу), була відкоригована за вагою іншої товарної партії іншого імпортера, тобто штуки товариства «Глобал-Трейд-С» для цілей оподаткування були переведені в кілограми інших випадків імпорту, в той час як на даний товар мито є адвалорним (5% та 6,3% від вартості), а не специфічним (наприклад, за кілограм ваги).

Про безпідставність здійснення митним органом коригування не за числовим значенням вартості окремих товарних позицій, а за ваговим (кг) критерієм зазначає Верховний Суд у постанові від 01.02.2021 (справа №520/5562/19).

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.

Щодо посилання відповідача на те, що товариством не подано основного договору, а наданий лише договір заявка, на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення, то суд вважає за необхідне зазначити, що Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що таким доказам може бути лише основний договір про перевезення, а не договір заявка), подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 804/9754/15.

Враховуючи викладене, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 19.02.2021 № UА100410/2021/000000/3 не відповідає вимогам пунктів 1, 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України, оскільки не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 по справі №816/1199/15-а визначив, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Також Верховний Суд визначив, що серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Трейд-С" про визнання протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 19.02.2021 № UА100410/2021/000000/3.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 2270грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Трейд-С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 19.02.2021 № UА100410/2021/000000/3.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Трейд-С" (вул. Юрія Вєтрова, 20/1, м. Суми, 40022) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (бул. Вацлава Гавела, 8-А, м.Київ, 03124) суму судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення складений 18.08.2021.