Рішення № 99059370, 17.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2021 року м. Рівне№ 460/8016/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікон" до Поліської митниці Держмитслужби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікон" (далі по тексту – позивач) до Поліської митниці Держмитслужби України (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA204000/2020/000101/1 від 22.05.2020, картки відмови UA204000/2020/00136 від 22.05.2020.

Згідно з позовною заявою і поясненнями представника позивача 21 травня 2020 року декларантом ТОВ «ГЛІКОН» було подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію від № UA204120/2020/037403 (а.с. 13-15) для митного оформлення партії товару - м`ясна обрізь свинна обвалена морожена (свійських свиней): тримінг свинний заморожений 80/20 (надалі - товар) - вагою нетто 2107 кг за ціною 1,35 євро/кг на загальну суму 28 413,45 євро, що надійшов згідно контракту купівлі - продажу № 01/08/19 від 01.08.2019, укладеного із компанією «Biuro Handlowe «Hand-Food» Krysztof Szewczuk (Польща) та інвойсу № 541500518 від 26.02.2015. Поставка товару здійснювалась на умовах FCA NL Оlst, Нідерланди. Вартість імпортованого товару була визначена декларантом позивача із застосуванням резервного методу на підставі Меморандуму Асоціації «Всеукраїнська асоціація імпортерів м`яса та м`ясопродуктів» та Державної митної служби України, (надалі - Меморандум), згідно якого митна вартість свинячого тримінгу (м`ясна обрізь) походження країн ЄС становить 1,70 дол. США/ кг. Основний метод визначення митної вартості не застосовувався, оскільки документи для підтвердження митної вартості не містили усіх даних для проведення розрахунку, а саме відсутні прайс листи виробника. Проте, митним органом декларанта зобов`язано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, з таких причин: наявність оформлень аналогічних товарів в базі ЄАІС Держмитслужби згідно іншої МД за вищим рівнем митної вартості, а також розбіжності у долучених для митного оформлення документах. Надалі відповідачем винесене Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000101/1 від 22.05.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00136 від 22.05.2020. Позивач вказує, що такі рішення контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підстав для витребування додаткових документів не існувало. Просив задовольнити позов повністю.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що витребування додаткових документів було пов`язано із наступними розбіжностями у поданих декларантом разом з МД документах. Пункт 1.3 договору на перевезення від 14.05.2020 № 140520 передбачено складання замовлення, що є невід`ємною частиною Договору, яке містить в тому числі і вартість фрахту. Крім того, п. 3.12 Договору передбачено, що перевізник зобов`язаний надати замовникові рахунок, в якому зазначено розмір і структуру транспортних видатків, що необхідно для визначення митної вартості вантажу, не пізніше ніж за 24 години до прибуття автомобіля в пункт митного оформлення в країні призначення. Пунктом 3.2 контракту від 01.08.2019 №01/08/19 передбачено, що транспортування товару вимагає наявність транспортного засобу, який підтримує температурний режим на рівні мінус 18 градусів по Цельсію, що значно збільшує вартість перевезення. Однак декларантом в якості документу, який підтверджує вартість транспортних витрат надано лише довідку про транспортні витрати від 18.05.20 № б/н, згідно якої вартість перевезення за маршрутом м. Олст (Нідерланди) - Луцьк становить 17000 гривень. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості товару. Також, специфікацією № 92 від 14.05.2020 передбачено здійснення 100% передплати за товар. В якості документу, який підтверджує здійснення оплати за товар декларантом надано платіжне доручення від 14.05.2020 на суму 28 350 євро. Проте, згідно фактури від 18.05.2020 № 285/ЕХ/2020 вартість імпортованої партії товару складає 28413,5 євро. Натомість митниця володіла інформацією про попередні розмитнення імпортованих позивачем товарів за вищим рівнем митної вартості. Повідомив, що декларантом позивача не надані витребувані документи, відтак відповідачем обґрунтовано скориговано митну вартість імпортованого товару. З тих підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, суть якого в загальному зводиться до аргументів вже викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідач скоригував митну вартість за третім методом її визначення помилково взявши до уваги товар за наявною у нього МД, який не є подібним до імпортованого позивачем товару, оскільки відрізняється за певними характеристиками, а відтак, і за вартістю.

Інші заяви по суті спору від сторін не надходили.

Ухвалою від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.12.2020.

Ухвалою суду від 18.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання 22.04.2021 не прибули, представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з такими обставинами, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

21 травня 2020 року декларантом ТОВ «ГЛІКОН» було подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію від № UA204120/2020/037403 (а.с. 13-15) для митного оформлення партії товару - м`ясна обрізь свинна обвалена морожена (свійських свиней): тримінг свинний заморожений 80/20 (надалі - товар) - вагою нетто 2107 кг за ціною 1,35 євро/кг на загальну суму 28 413,45 євро, що надійшов згідно контракту купівлі - продажу № 01/08/19 від 01.08.2019, укладеного із компанією «Biuro Handlowe «Hand-Food» Krysztof Szewczuk (Польща) та інвойсу № 541500518 від 26.02.2015. Поставка товару здійснювалась на умовах FCA NL Оlst, Нідерланди.

До вказаної митної декларації було подано ряд документів, а саме: сертифікат якості від 18.05.2020 (а.с.28); рахунок - фактура № 285/ЕХ/2020 від 18.05.2020 (а.с. 21); автотранспортна накладна CMR № 491959 від 20.05.2020 (а.с.22); сертифікат про походження товару EUR.1 № PL/MF/AN 0065341 від 18.05.2020 (а.с.27); платіжне доручення № 1007 від 14.05.2020 про попередню оплату товару (а.с. 23); довідку про структуру транспортних витрат від 18.05.2020; контракт № 01/08/19 від 01.08.2019 (а.с. 16-18); додаткову угоду № 1 від 01.03.2020 до контракту № 01/08/19 від 01.08.2019 (а.с. 19); специфікацію № 92 від 14.05.2020 до контракту № 01/08/19 від 01.08.2019 (а.с. 20); договір перевезення № 140520 від 14.05.2020 (а.с. 24-25); митна декларація країни відправлення № 20PL301010E0385503 від 20.05.2020 (а.с. 29).

Вартість імпортованого товару була визначена декларантом позивача із застосуванням резервного методу на підставі Меморандуму Асоціації «Всеукраїнська асоціація імпортерів м`яса та м`ясопродуктів» та Державної митної служби України, (надалі - Меморандум), згідно якого митна вартість свинячого тримінгу (м`ясна обрізь) походження країн ЄС становить 1,70 дол. США/ кг. Основний метод визначення митної вартості не застосовувався, оскільки документи для підтвердження митної вартості не містять усіх даних для проведення розрахунку, а саме відсутні прайс листи виробника.

Надалі, Поліська митниця надіслала позивачу вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, в якій просила надати: банківські платіжні документи, що стосуються імпортованої партії товару, та інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації; транспортні документи, згідно вимог наказу Міністерства фінансів України, а також передбачених Договором від 24.05.2012 № 599; прайс - листи, каталоги, специфікації виробника товару для незалежного кола покупців, що можливо розповсюдити на заявлену партію; договір (угоду) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші документи, за бажанням декларанта (а.с. 30).

Витребування перелічених документів було пов`язано із наступними розбіжностями. Пунктом 1.3 договору на перевезення від 14.05.2020 № 140520 передбачено складання замовлення, що є невід`ємною частиною Договору, яке містить в тому числі і вартість фрахту. Також пунктом 3.12 Договору передбачено, що перевізник зобов`язаний надати замовникові рахунок, в якому зазначено розмір і структуру транспортних видатків, що необхідно для визначення митної вартості вантажу, не пізніше ніж за 24 години до прибуття автомобіля в пункт митного оформлення в країні призначення. Пунктом 3.2 контракту від 01.08.2019 №01/08/19 передбачено, що транспортування товару вимагає наявність транспортного засобу, який підтримує температурний режим на рівні мінус 18 градусів по Цельсію, що значно збільшує вартість перевезення. Однак декларантом в якості документу, який підтверджує вартість транспортних витрат надано лише довідку про транспортні витрати від 18.05.20 № б/н, згідно якої вартість перевезення за маршрутом м. Олст (Нідерланди) - Луцьк становить 17000 гривень. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості товару; специфікацією № 92 від 14.05.2020 передбачено здійснення 100% передплати за товар. В якості документу, який підтверджує здійснення оплати за товар декларантом надано платіжне доручення від 14.05.2020 на суму 28 350 євро. Проте, згідно фактури від 18.05.2020 № 285/ЕХ/2020 вартість імпортованої партії товару складає 28413,5 євро. Водночас митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (ПІК ЄАІС «Цінова інформація при визначенні митної вартості» - МД від 18.05.2020 №UА100060/2020/317536 митна вартість - 2,15 дол США/кг, фактурна вартість - 1,9 євро/кг), МД від 16.04.2020 №UА1000б0/2020/31442 митна вартість - 2,54 дол США/кг, фактурна вартість - 2,25 євро/кг).

На таку вимогу митного органу декларантом позивача були надані наступні документи: проформу № 84/ЕХ/2020 від 14.05.2020 (а.с 31); платіжне доручення № 1012 від 22.05.2020 про повну доплату вартості товару (а.с. 32); рахунок - фактуру № СФ-0000282 від 21.05.2020 на транспортні послуги (а.с. 33); прайс - лист продавця товару від 14.05.2020 (а.с. 34), а листом № 2 від 22.05.2020 повідомлено, що інші документи надаватись не будуть (а.с. 35).

22.05.2020 Поліська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА204120/2020/000101/1 (а.с. 36) та видала картку відмови в прийнятті митної декларації № UА204120/2020/00136 (а.с. 37). При цьому відповідачем застосований третій метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Підставами для ухвалення митним органом цих рішень стали розбіжності та неточності в поданих для митного оформлення документах, які були перелічені вище, а також ненаданням декларантом позивача всіх документів на вимогу митного органу.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості на поставлений товар № UА204120/2020/000101/1 та карткою відмови № UА204120/2020/00136 від 22.05.2020 позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом свої прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 1 Митного кодексу України (далі-МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно із п.2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 10 вказаної статті при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 Митного кодексу України У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57).

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З матеріалів справи з`ясовано, що підставами для витребування додаткових документів, прийняття спірного рішення про корегування задекларованої позивачем митної вартості та видачи картки відмови в прийнятті митної декларації стали наступні розбіжності у поданих декларантом для митного оформлення документах.

Зокрема, митним органом у спірному рішенні зауважено, що Договором № 140520 передбачено надання рахунку на оплату послуг перевезення не пізніше, ніж за 24 години до прибуття автомобіля в пункт митного оформлення. Проте, декларантом надано рахунок на оплату таких послуг, який був складений 21.05.2020, що суперечить умовам договору (перетин кордону здійснений 20.05.2020). Вказане, на думку відповідача, свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Суд зазначає, що згідно з Розділом III «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 до документів, що підтверджують вартість транспортних витрат можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу.

Судом встановлено, що перевезення здійснювалось із замовленням послуг транспортної компанії, а тому калькуляція не додавалась до митної декларації. Однак митниці під час гарантійних зобов`язань було додатково надано копію довідки про транспортні витрати № 8 від 05.08.2020 (а.с. 53), у якій перевізник товару зробив детальний розрахунок (калькуляцію) транспортних витрат, на перевезення товару від місця завантаження та до митного переходу.

Рахунок № СФ-0000282 від 21.05.2020 був наданий на вимогу митного органу, а надалі позивач подав митниці ще й копію акту № ОУ-0000215 від 21.05.2020 здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 50). До того ж, означений рахунок містить інформацію, що дає змогу ідентифікувати його приналежність саме до цього перевезення (відомості про маршрут та транспортний засіб, що перевозив вантаж).

Вказані транспортні послуги були оплачені позивачем 11.06.2020 згідно платіжного доручення № 4262 (а.с. 51), копія якого також була надана митному органу під час гарантійних зобов`язань, що не заперечується відповідачем.

Водночас договором № 140520 від 14.05.2020 передбачено надання замовлення на перевезення товару. Під час дії гарантійних зобов`язань митниці було надано копію Замовлення № 1 від 14.05.2020, у якому Сторонами була попередньо узгоджена вартість перевезення в розмірі 20 000,00 грн, з них: 17 000 грн – вартість транспортування з пункту відправлення до місця перетину кордону (а.с. 52).

Відтак, вартість перевезення товару підтверджена належними документами, що не спростовано відповідачем у ході судового розгляду.

З наведеного, суд вважає, що факт порушення умов договору щодо строку надання рахунку на оплату послуг перевезення жодним чином не впливає на числові значення митної вартості імпортованого товару і такий недолік вчинений стороною господарської операції не може бути підставою для корегування митним органом вартості поставленого товару.

Також відповідачем зазначено, що Специфікацією № 92 від 14.05.2020 передбачено здійснення 100% передплати за товар. В якості документу, який підтверджує здійснення оплати за товар декларантом надано платіжне доручення від 14.05.2020 на суму 28 350 євро. Проте, згідно фактури від 18.05.2020 № 285/ЕХ/2020 вартість імпортованої партії товару складає 28413,5 євро.

Так, відповідно до п. 4.4. Контракту № 01/08/19 від 01.08.2019, форма та умови оплати — товару зазначається в Специфікаціях. Товар повинен бути оплачений в період актуальності ціни. Згідно із специфікацією № 92 від 14.05.2020 було погоджено поставку товару в розмірі 21 000 кг по ціні 1,35 євро за 1 кг на загальну суму 28 350,00 євро. Пунктом 5 специфікації була передбачена 100 % передоплата товару.

З доказів наявних у матеріалах справи вбачається, що для здійснення попередньої оплати товару декларанту було надано фактуру № 84/ЕХ/2020 від 14.05.2020 на суму 28 350,00 євро, яка була оплачена у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 1007 від тієї ж дати, яке було надано митному органу під час митного оформлення товару. Тобто, було у повному обсязі виконано вимоги специфікації щодо 100% попередньої оплати замовленого товару.

Пунктом 3.4. Контракту передбачено, що замовлена кількість товару в одній партії - 21 000 кг., однак допускається відхилення фактичної кількості товару від замовленої в межах +/- 3 % (630 кг).

У даному випадку фактична вага товару (нетто) склала 21 047 кг, тобто в межах похибки, передбаченої пунктом 3.4. Контракту.

У ході судового розгляду було з`ясовано, що в автомобіль було фактично завантажено товару на 47 кг більше, аніж було замовлено та попередньо оплачено покупцем, тому декларант після надходження товару на митницю призначення здійснив доплату різниці вартості товару на суму 63,45 євро згідно із платіжним дорученням № 1012 від 22.05.2020. Усі зазначені вище документи були надані митному органу до завершення митного оформлення товару, проте безпідставно проігноровані відповідачем.

При цьому сумніви, про які зазначав митний орган під час перевірки заявленої декларантом митної вартості, що специфікацією передбачено здійснення 100% передплати за товар, а позивачем до моменту поставки оплачено лише 28 350 євро, хоча згідно фактури від 15.05.2020 № 285/ЕХ/2020 вартість імпортованої партії товару складає 28413,5 євро є необґрунтованими.

Судом з`ясовано, що специфікацією передбачено попередню оплату (100%) вартості товару вагою 21 000 кг, тобто - 28 350 євро, а не 28413,50 євро. Декларантом було повністю виконано вимоги специфікації та до моменту поставки здійснено розрахунок за товар у повному обсязі, натомість специфікацією не врегульовано оплату надлишку товару у межах допустимої Контрактом похибки.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість -товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Оскільки на день здійснення митного оформлення товару рахунок № 285/ЕХ/2020 від 13.05.2020 оплачений у повному обсязі не був, що не суперечить умовами контракту, документи на повну оплату товару митному органу одночасно з поданням МД не надавались. Водночас на вимогу митного органу, платіжне доручення № 1012 від 22.05.2020 про проведення доплати за товар на 63,45 євро надавалось відповідачу, проте ним не враховано.

Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за обраним декларантом методом та її визначенні за іншим методам, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо). Сама по собі така інформація не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

При визначенні вартості ввезеного товару декларант позивача, як було вказано вище, керувався Меморандумом Асоціації «Всеукраїнська асоціація імпортерів м`яса та м`ясопродуктів» та Державної митної служби України, згідно якого ціна свинячого тримінгу (м`ясна обрізь) походження країн ЄС становить 1,70 дол. США/ кг.

Разом з тим, відповідач не навів жодних об`єктивних причин, окрім неточностей в поданих з МД документах, яким суд вже надав правову оцінку, що перешкоджали митному органу визнати заявлену митну вартість за резервним методом, тобто з використанням вказаного Меморандуму.

Таким чином, відповідачем не наведено обґрунтованих причин для зобов`язання декларанта подати додаткові документи, адже наданих ним документів було цілком достатньо для визначення митної вартості за обраним методом.

Крім того, як свідчить гр. 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товару, митна вартість відповідачем визначена з урахуванням інформації стосовно вартості подібних товарів, митне оформлення яких було здійснено за МД від 18.05.2020 № UА100060/2020/317536, згідно з якою фактурна вартість товару становить 1,90 євро/кг, з врахуванням фактично понесених витрат на транспортування (згідно рахунку № СФ-000282 від 21.05.2020 вартість транспортних послуг за маршрутом м. Олст - п/п Ягодин становить 17 000,00 грн.).

Відповідно до ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

З аналізу змісту МД від 18.05.2020 № UА100060/2020/317536 предметом імпорту за нею був свинячий тримінг фракції 70/30, у той час, за декларацією позивача №UA204120/2020/025735 свинячий тримінг був фракції 80/20, що на думку суду, відрізняє ці товари, як за їх характеристиками щодо балансу складових, так і за вартістю.

Водночас відповідач у своєму рішенні жодним чином не обґрунтував підстав, з яких він не приймає митну вартість товару, яка була використана декларантом та базувалась на Меморандумі, що був погоджений з митним органом та містився у його інформаційних системах.

З наведеного суд констатує, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для розмитнення товару за обраним методом, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000101/1 від 22.05.2020 не відповідає критеріям встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства та порушує майнові права та законні інтереси позивача. З тих же мотивів підлягає скасуванню у судовому порядку картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2020/00136 від 22.05.2020, оскільки вона є похідною, до основної позовної вимоги і нерозривно з нею пов`язана.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 10600 грн.

На підтвердження понесених витрат представник позивача подав до суду копії:

договору б/н від 29 травня 2020 року про надання правової допомоги адвокатським об`єднанням «АФК» (а.с. 58);

додатку до договору №1 від 29.05.2020 у якому міститься вартість послуг, які надавались клієнту таким адвокатським об`єднанням (а.с. 59).

Також на підтвердження зазначених вище витрат до суду наданий оригінал детального опису робіт у справі про оскарження рішення Поліської митниці держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000101/1 від 22.05.2020. Згідно з яким позивачу було надано такі послуги загальною вартістю 10600 грн:

1) Проведено повний аналіз документів наданих клієнтом, сформовано правову позицію щодо форм та способу захисту інтересів клієнта. Проведено переговори та консультації з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгоджено позицію щодо обраних форм та способів захисту інтересів клієнта (3 год.) вартістю 2000 гривень

2) Підготовлено та подано до Поліської митниці Держмитслужби заяву у порядку ч. 8 ст. 55 МК України з додатками вартістю 3000 грн (4,5 год.);

3) Підготовлено для подання до суду позовну заяву вартістю 4000 грн (6 год.);

4) Надано послуги з представництва інтересів в судовому засіданні безпосередньо у суді з розрахунку за 2 судових засідання вартістю 1600 грн.

З огляду на наведене, акт містить детальний опис робіт, виконаних при надані правничої допомоги позивачу в ході розгляду даної справи, а надані позивачем документи, на переконання суду, у своїй сукупності підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.

Реальність обсягу виконання послуг засвідчується складеними представником позивача документами, які перелічені у акті і є наявними у матеріалах справи, а також протоколами судових засідань за 03.12.2020 та 30.03.2021, а їх вартість додатком до договору.

Водночас варто зауважити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Тобто наявність банківського чи іншого документа, який підтверджує фактичну сплату коштів за надані послуги не є обов`язковою умовою для можливості стягнення їх з відповідача у заявленому розмірі.

Також суд бере до уваги, що наведені приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не заявлялось. Так само суду не надано доказів та не наведено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Крім того предметом спору є порушення майнових прав та інтересів позивача, що очевидно має суттєве значення для його господарської діяльності.

За таких обставин, з огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу, не зазначення відповідачем обставин щодо понесення позивачем витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд дійшов висновку про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи, у розмірі 10600 гривень.

Також на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4204 грн сплачена ним відповідно до платіжного доручення №4823 від 26.10.2020.

Керуючись статтями 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікон" (вул. Фосфорна, 8, офіс 4, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., код ЄДРПОУ 39805833) до Поліської митниці Держмитслужби (вул. Соборна, 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару і картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000101/1 від 22.05.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00136 від 22.05.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікон" (код ЄДРПОУ 39805833) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 39805833) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10600 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17.08.2021.

Суддя В.В. Щербаков