Рішення № 99059021, 17.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7794/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

помічника голови суду - Сендецькій В.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Казмерчука М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач / ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач - ГУ ДПС у Полтавській області) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо відмови відкоригувати інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 ,

- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області відкоригувати показники в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , шляхом виключення даних про наявність заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 9595,30 грн.

В обгрунтування позовної заяви позивач вказує, що ГУ ДПС у Полтавській області протиправно відмовлено у коригуванні показників в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , шляхом виключення даних про наявність заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 9595,30 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

29 липня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача (а.с. 54-55) про заміну ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192).

За результатами розгляду вищевказаного клопотання протокольною ухвалою суду від 17 серпня 2021 року замінено у справі № 440/7794/21 ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на правомірність своїх дій та відсутність бездіяльності. Стверджував, що скасовуючи вимогу № Ф-22619-13 від 17 лютого 2021 року ДПС України не скасувало борг зі сплати єдиного соціального внеску (а.с. 74-75).

11 серпня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив. У відповіді на відзив позивач наполягав на правомірності своїх вимог та стверджував, що оскільки вимога скасована має бути відновлено і відомості в інтегрованій картці платника (а.с. 77-78).

Позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

17 лютого 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області складено вимогу № Ф-22619-13 про сплату ОСОБА_1 боргу в розмірі 9595,30 грн (а.с. 9).

Не погоджуючись із вимогою № Ф-22619-13 від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 подано до ДПС України скаргу.

За результатами розгляду скарги ДПС України 14 квітня 2021 року прийнято рішення № 8421/6/99-00-06-02-01-06, яким скаргу фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвоката) ОСОБА_1 - задоволено, вимогу про сплату боргу від 17 лютого 2021 року № Ф-22619-13 ГУ ДПС у Полтавській області скасовано (а.с. 10-11).

Скасовуючи вимогу про сплату боргу від 17 лютого 2021 року № Ф-22619-13 ДПС України виходило з того, що під час розгляду скарги встановлено, що з 17 квітня 2018 року скаржник перебуває у трудових відносинах з представництвом "Моментум Ентерпрайзес" на посаді начальника юридичного відділу. При цьому, роботодавець сплачує за скаржника єдиний соціальний внесок, згідно чинного законодавства. Згідно позиції Верховного Суду необхідність сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями/фізичними особами, які займаються незалежною професійною діяльністю, що одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє його подвійну сплату (безпосередньо роботодавцем та особою), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого внеску.

У подальшому ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДПС у Полтавській області із листом від 12 травня 2021 року в якому просила видалити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (недоїмки) зі сплати ЄСВ на суму 9595,30 грн та привести у відповідність облікові дані інформаційних систем (а.с. 12).

Листом від 26 травня 2021 року № 19694/6/16-31-13-08-22 від 26 травня 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що рішенням про результати розгляду скарги скасовано лише вимогу, в результаті чого вона втратила силу виконавчого документа, але не скасовано нарахування єдиного внеску та податковий борг. Таким чином станом на 19 травня 2021 року за ОСОБА_1 обліковується борг з єдиного внеску в сумі 9595,30 грн (а.с. 70).

01 червня 2021 року ОСОБА_1 подано до ДПС України скаргу, у якій остання просила зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області відкоригувати інтегровану картку платника податків (а.с. 16-20).

За результатами розгляду розгляду вищевказаної скарги ДПС України листом від 29 червня 2021 року № 14543/6/99-00-04-03-0116 повідомило ОСОБА_1 , що до 01 січня 2021 року законодавство про єдиний внесок не містило умов за яких, зокрема, фізичні особи-підприємці одночасно були найманими працівниками, звільнялися від сплати єдиного внеску, а також, такі особи були платниками єдиного внеску на загальних підставах (а.с. 21-22).

Не погоджуючись із бездіяльність ГУ ДПС у Полтавській області щодо коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464-VІ / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платників єдиного внеску перелічено у статті 4 Закону № 2464-VI.

Так, згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності).

Особливості нарахування ЄСВ в залежності від категорії його платників закріплено у статті 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від фактичного отримання доходу від такої діяльності. Тобто з метою забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, законодавцем встановлено, що фізична особа-підприємець зобов`язана самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску, але розмір єдиного внеску при цьому не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Таким чином, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законом встановлено обов`язок сплати фізичними особами-підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Оскільки відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та провадженні нею підприємницької діяльності Законом №2464-VI до 01 січня 2021 року не було врегульовано, суд в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне керуватися правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 0440/5632/18 та від 01 квітня 2020 року у справі №140/2475/19.

Так, Верховний Суд дійшов висновків, що самозайнята особа зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Якщо особа є найманим працівником, то така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску самозайнятими особами та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби як самозайнятої особи не впливає на викладені висновки суду, оскільки взяття на облік самозайнятих осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Судом при розгляді справи враховано, що ДПС України приймаючи 14 квітня 2021 року рішення № 8421/6/99-00-06-02-01-06, яким скасовано вимогу ГУ ДПС у Полтавській області № Ф-22619-13 від 17 лютого 2021 року, виходило з того, що ОСОБА_1 з 17 квітня 2018 року перебуває у трудових відносинах з представництвом "Моментум Ентерпрайзес" на посаді начальника юридичного відділу. При цьому, роботодавець сплачує за скаржника єдиний соціальний внесок, згідно чинного законодавства. Згідно позиції Верховного Суду необхідність сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями/фізичними особами, які займаються незалежною професійною діяльністю, що одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє його подвійну сплату (безпосередньо роботодавцем та особою), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого внеску.

Виходячи із вищевикладеного та за відсутністю інших підстав для скасування вимоги, ДПС України фактичних визнало протиправність нарахування ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 9595,30 грн.

Крім того, як слідує із Довідки представництва "Моментум Ентерпрайзес Лімітед" № 103 від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 у період за 1-4 квартал 2020 року нараховувалася заробітна плата, з якої, зокрема, сплачувалося ЄСВ (а.с. 86).

Згідно із пунктом 4 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2015 року № 1124 контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу; залишає скаргу без розгляду.

У разі повного або часткового задоволення скарги в рішенні даються розпорядження контролюючому органу, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій (пункт 3 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2015 року № 1124).

Відповідно до пункту 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, зокрема, якщо: податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Як зазначено у рішенні ДПС України від 14 квітня 2021 року № 8421/6/99-00-06-02-01-06 - "... вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2021 року № Ф-22619-13 ГУ ДПС у Полтавській області скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення ...".

Таким чином, на виконання вимог пункту 3 Порядку № 1124 ДПС України роз`яснено ГУ ДПС у Полтавській області, що вимогу від 17 лютого 2021 року № Ф-22619-13 слід вважати відкликаною.

При цьому, суд вважає помилковими твердження відповідача, що рішенням про результати розгляду скарги позивача скасовано лише вимогу, в результаті чого вона втратила силу виконавчого документа, але не скасовано нарахування єдиного соціального внеску та податковий борг, з огляду на те, що ні Порядком № 1124, ні Інструкцією № 499 не передбачено наслідком скасування вимоги втрату нею сили виконавчого документа за наявності боргу зі сплати ЄСВ.

Крім того, суд повторно звертає увагу відповідача, що згідно рішення ДПС України від 14 квітня 2021 року № 8421/6/99-00-06-02-01-06 вимога від 17 лютого 2021 року № Ф-22619-13 є відкликаю.

У свою чергу згідно Інструкції № 499 формування та надсилання платнику вимоги нерозривно пов`язано із наявністю у такого платника боргу зі сплати єдиного внеску.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів реалізації положень Інструкції № 499 в частині формування та надсилання позивачу вимоги про сплату боргу на суму 9595,30 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

У статті 1 цього Закону України "Про інформацію" інформацією визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В силу вимог пункту 63.12 статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Наведене виключає наявність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про податкові зобов`язання платника податків у тому числі і по сплаті єдиного внеску без наявності у особи обов`язку щодо його сплати.

Враховуючи, що вимога від 17 лютого 2021 року № Ф-22619-13 скасована ДПС України (у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 обов`язку сплачувати єдиний внесок) та вважається відкликаною, суд приходить до висновку, що ГУ ДПС у Полтавській області допускає протиправну бездіяльність не відкориговуючи інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 .

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області відкоригувати показники в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , шляхом виключення даних про наявність заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 9595,30 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо не здійснення коригування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області відкоригувати показники в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , шляхом виключення даних про наявність заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 9595,30 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 18 серпня 2021 року.

Суддя С.О. Удовіченко