Ухвала суду № 99058935, 16.08.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14375/21

УХВАЛА

16 серпня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма Ківі-ЛТД» до Головного управління ДПС України в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма Ківі-ЛТД» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області:

- № 1822970/19204969 від 11.08.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 06.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних,

- № 1808198/19204969 від 06.08.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 01.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних,

- № 1822969/19204969 від 11.08.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 03.07.2020 р.;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні позивача № 3 від 06.07.2020 р., № 11 від 01.07.2020 р., № 8 від 03.07.2020 р., датою її подання, тобто 30.07.2020 р.

Одержавши позовну заяву, суд з`ясував, що її подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з таких підстав.

По-перше, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3 статті 120 КАС України «Обчислення процесуального строку» встановлено, що строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з ч. 9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно, днем подання позову є день безпосереднього подання позовної заяви в суд першої інстанції або здачі його на пошту чи передачі іншими відповідними засобами зв`язку.

Даний позов подано до суду (здано на пошту) 10.08.2021 року.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку, із зазначенням таких підстав:

- 30.07.2020 р. під час здійснення власної господарської діяльності позивачем по справі було оформлені та відправлені на реєстрацію податкові накладні № 3 від 06.07.2020 р., № 11 від 01.07.2020 р. та № 8 від 03.07.2020 р.;

- за результатом реєстрації вищевказаних податкових накладних, позивачем отримані квитанції із повідомленнями про зупинення їх реєстрації та запропоновано надати додаткові документи та пояснення, що стосуються господарських операції. На виконання вказаних вимог позивачем подані додаткові пояснення, квитанції № 10 від 05.08.2020 р., № 8 від 04.08.2020 р. та № 9 від 04.08.2020 р.;

- за результатами розгляду поданих документів, контролюючим органом прийняти рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, котрі оскаржені позивачем в адміністративному порядку до комісії ДПС України з питань зупинення реєстрації податкових накладних;

- 21.08.2020 р. комісією ДПС України з питань зупинення реєстрації податкових накладних прийняті рішення № 44298/19204969/2, № 44397/19204969/2, № 44374/19204969/2, згідно котрих скарги залишенні без задоволення, рішення комісії нижчого рівня без змін;

- позивач не погодився із вищевказаними рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку, відповідний позов був підписаний представником позивача - адвокатом Марченко К.Б., котра надавала послуги правової допомоги позивачу;

- ухвалою Одеського окружного адміністративного суду (суддя Вовченко О.А.), копія ухвали додається, було залишено позов без руху та надано строк на виправлення недоліків адміністративного позову;

- 12.01.2021 р. позивачем подана заява про усунення недоліків, клопотання про поновлення пропущених строків із обґрунтуванням. В зв`язку із дією обмежувальних заходів пов`язаних із пандемією спричиненої коронавірусом COVID-19, відповідна заява подана представником шляхом розміщення в поштовий скриньці, встановленої для прийому вхідної кореспонденцій в приміщенні суду. У вказаний період канцелярія Одеського окружного адміністративного суду прийом заяв особисто не здійснювала;

- 30 березня 2021 р. Одеським окружним адміністративним судом винесено ухвалу по справі № 420/14777/20 про повернення позовної заяви позивача, залишеної без руху;

- отримання даної ухвали стало повною несподіванкою тому, що представником позивача було фактично надано до суду позовну заяву із усунутими недоліками, подано клопотання про поновлення строків, але дані документи фактично головуючим суддею не були отримані. З незрозумілих підстав ухвала про повернення позову була отримана виключно представником позивача - адвокатом, на адресу позивача не надходила. Фактично, починаючи з січня 2021 року - представник позивача Марченко К.Б. правову допомогу не надавала, договір щодо надання правової допомоги був припинений за згодою сторін, а отже представник позивача адвокат - Марченко К.Б. вже була неналежним представником позивача, а отже позивач не повідомлявся про наявність процесуальних документів, прийнятих рішень;

- окрім наведеного не тільки, не отримання (не своєчасне отримання) документів безпосередньо позивачем вплинуло на неможливість реалізувати власне Конституційне право на захист, так 12.03.2020 р. набрала законної сили постанова Кабінету міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно вказаної постанови було обмежене міжміське та міжобласне сполучення, введено ряд обмежень щодо кількості осіб які мають вільно переміщатися та перебувати в громадських місцях, введено ряд обов`язкових заходів щодо самоізоляції осіб, встановлено фінансову відповідальність в тому числі кримінальну за порушення карантинних заходів визначених урядом країни, зокрема до роботодавців, що порушують вказані правила. Постановою КМУ від 22 липня 2020р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;

- Верховною Радою України були внесені законодавчі зміни до кодексів, в тому числі КАС України щодо гармонізації законодавства на період дії обмежувальних заходів та забезпечення не розповсюдження коронавірусної інфекції, забезпечення належного доступу осіб до правосуддя та інше. Так відповідно до розділу 6 Перехідних положень КАС України п. 3. Визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47. 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину;

- не зважаючи на відсутність передпосилок, щодо поліпшення епідеміологічної ситуації 17.07.2020, розділ 6 Перехідних положень КАС України п. 3. Викладений в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином»;

- правовою позицією ВС України в складі Касаційного адміністративного суду по справі № 2540/2576/18, визначено, що: Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (у відповідній редакції), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань. Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження. Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в строки з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу;

- така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18;

- натомість, в справі, що розглядається, предметом розгляду є рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків;

- так, різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) впливає та зумовлює різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження;

- за таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено;

- постійні змін до процесуального законодавства щодо зміни процесуальних строків, продовження чи скорочення можливості звернення до суду в період дії карантину, наявність можливості неоднаково толкування норм процесуального законодавства щодо обчислення процесуальних строків, спричинили в тому числі правову невизначеність, необізнаність позивача;

- відповідно до положень ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Статтею 39 вказаного закону встановлено, що Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства;

- фактично починаючи з 20.08.2020 р. директором товариства призначена одна із учасників товариства - ОСОБА_1 , в штатному розкладі відсутні інші працівників підприємства, які б могли здійснювати виконання функцій управління товариства. В грудні 2020 р. - січні 2021 р. директор товариства перебувала на лікарняному та проходила лікування від COVID-19;

- з 18.01.2021 р. по 01.03.2021 р. знаходилася на реабілітації після вказаного захворювання (копія довідки КНП Овідіопольський центр ПМСД додається, копія медичних досліджень додається). Внаслідок тривалої хвороби та подальшої реабілітації, з метою непоширення хвороби, директор товариства була змушена знаходитися на постійній самоізоляція та фактично не мала можливості здійснювати будь які функції щодо управління товариством;

- внаслідок вказаних обставин, відсутності можливості своєчасно отримати процесуальні документи та вжити відповідних заході, з причин що знаходилися виключно по за межами контролю позивача, останнім було пропущений процесуальний строк на повторне звернення до суду;

- з огляду на наведене в зв`язку із відсутністю правової визначеності щодо строків на звернення до суду позивач, в особі його виконавчого органу, в тому числі несвоєчасність отримання повідомлення суду, з вини неналежного виконання ДП «Укрпошта» обов`язків щодо строків доставки кореспонденції адресату, а саме ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухвали про повернення позовної заяви, вплили на об`єктивну можливість сторони позивача усунути недоліки, оскаржити пресувальні рішення та вчинити інші необхідні процесуальні дії.

Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, щодо посилання позивача, як на поважні причини пропуску звернення до суду, на те, зокрема, що: 21.08.2020 р. комісією ДПС України з питань зупинення реєстрації податкових накладних прийняті рішення № 44298/19204969/2, № 44397/19204969/2, № 44374/19204969/2, згідно котрих скарги залишенні без задоволення, рішення комісії нижчого рівня без змін; позивач не погодився із вищевказаними рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку, відповідний позов був підписаний представником позивача - адвокатом Марченко К.Б., котра надавала послуги правової допомоги позивачу; ухвалою Одеського окружного адміністративного суду (суддя Вовченко О.А.), було залишено позов без руху та надано строк на виправлення недоліків адміністративного позову; 12.01.2021 р. позивачем подана заява про усунення недоліків, клопотання про поновлення пропущених строків із обґрунтуванням. В зв`язку із дією обмежувальних заходів пов`язаних із пандемією спричиненої коронавірусом COVID-19, відповідна заява подана представником шляхом розміщення в поштовий скриньці, встановленої для прийому вхідної кореспонденцій в приміщенні суду. У вказаний період канцелярія Одеського окружного адміністративного суду прийом заяв особисто не здійснювала; 30 березня 2021 р. Одеським окружним адміністративним судом винесено ухвалу по справі № 420/14777/20 про повернення позовної заяви позивача, залишеної без руху; отримання даної ухвали стало повною несподіванкою тому, що представником позивача було фактично надано до суду позовну заяву із усунутими недоліками, подано клопотання про поновлення строків, але дані документи фактично головуючим суддею не були отримані. З незрозумілих підстав ухвала про повернення позову була отримана виключно представником позивача - адвокатом, на адресу позивача не надходила. Фактично, починаючи з січня 2021 року - представник позивача Марченко К.Б. правову допомогу не надавала, договір щодо надання правової допомоги був припинений за згодою сторін, а отже представник позивача адвокат - Марченко К.Б. вже була неналежним представником позивача, а отже позивач не повідомлявся про наявність процесуальних документів, прийнятих рішень, – слід зазначити таке.

Проте, позивачем не зазначено та не надано жодних доказів на підтвердження наведених у заяві про поновлення процесуального строку обставин, зокрема щодо фактичного:

- подання 12.01.2021 р. позивачем заяви про усунення недоліків, клопотання про поновлення пропущених строків із обґрунтуванням.

Разом з тим, відповідно до даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованих судів» у справі № 420/14777/20, жодних даних щодо отримання судом по цій справі будь-якої кореспонденції, в тому числі заяви позивача про усунення недоліків, клопотання про поновлення пропущених строків тощо, як до постановлення ухвали від 30 березня 2021 р. про повернення позовної заяви позивачеві, так і після її прийняття – немає.

При цьому, ухвала суду від 30.03.2021 у справі 420/14777/20, в тому числі з наведених позивачем обставин, не оскаржена;

- ненадання представником позивача Марченко К.Б. правової допомоги, починаючи з січня 2021 року, та припинення за згодою сторін договору щодо надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованих судів», копія ухвали від 30.03.2021 у справі 420/14777/20 отримана представником ТОВ "АПФ КІВІ-ЛТД" 08 квітня 2021 року.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно з ухвалою суду від 28 грудня 2020 року у справі № 420/14777/20 про залишення позову без руху, виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви та доказів звернення у строки, визначені ст.122 КАС України чи належним чином обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Щодо посилання позивача, як на поважні причини пропуску звернення до суду, на обставини з поширення на території України коронавірусу COVID-19 тощо – слід зазначити таке.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Проте, позивачем не зазначено конкретних обставин та не надано жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження, що неможливість звернення до суду з даним позовом у законодавчо визначений строк у період до 18.12.2020 р. (дата, з якої директор підприємства позивача знаходився на амбулаторному лікуванні від COVID-19) та після 01.03.2021 р. (дата, до якої директор підприємства позивача знаходився на реабілітації після захворювання) зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому суд також звертає увагу позивача, що згідно зі змістом ухвали суду від 28 грудня 2020 року у справі № 420/14777/20 про залишення позову без руху, позов ТОВ «АПФ КІВІ-ЛТД» до ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії до Одеського окружного адміністративного суду надійшов 22 грудня 2020 року.

Отже, навіть знаходження директора підприємства позивача на амбулаторному лікуванні від COVID-19 не було фактичною перешкодою для звернення підприємства позивача до суду.

Разом з тим, суд також звертає увагу позивача на те, що Кодекс адміністративного судочинства України в редакції, що діє з 17 липня 2020 року, не передбачає продовження на період дії карантину процесуальних строків, які закінчуються з 06 серпня 2020 року.

Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27 травня 2021 року у справі № 826/7786/17.

Посилання позивача, як на поважні причини пропуску звернення до суду, на те, зокрема, що: відповідно до положень ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган; статтею 39 вказаного закону встановлено, що Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства; фактично починаючи з 20.08.2020 р. директором товариства призначена одна із учасників товариства - ОСОБА_1 , в штатному розкладі відсутні інші працівників підприємства, які б могли здійснювати виконання функцій управління товариства, – об`єктивно не є поважними причинами пропуску звернення до суду, з тих підстав, що зазначене питання забезпечення позивача працівниками (в т.ч. штатними юрисконсультами або адвокатами тощо) у їх необхідній кількості тощо входить до повноважень самого позивача.

За вищенаведених обставин посилання позивача, як на поважні причини пропуску звернення до суду, на постійні зміни до процесуального законодавства щодо зміни процесуальних строків, продовження чи скорочення можливості звернення до суду в період дії карантину, наявність можливості неоднаково толкування норм процесуального законодавства щодо обчислення процесуальних строків, які спричинили в тому числі правову невизначеність, необізнаність позивача, – є необґрунтованими та безпідставними.

При цьому суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних (внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки позивача обставин) причин пропуску вказаного строку.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 № 240/12017/19).

Отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені у заяві представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, – є неповажними.

З встановленого вбачається, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у разі, якщо позивач скористався порядком досудового порядку вирішення спору, та вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду підстави визнані судом неповажними.

Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

По-друге, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі – ЗУ № 3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою – підприємцем – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень.

Відповідно, належна сума судового збору за цим позовом складає: 6810,00 грн. (2270,00х3).

Позивачем до позовної заяви додано платіжні доручення від 17 вересня 2020 року № 1611 на суму 2102,00 грн., № 1610 на суму 2102,00 грн. та № 1609 на суму 2102,00 грн., на загальну суму – 6306,00 грн. (2102,00х3).

Отже, позивачем судовий збір сплачено не у відповідному розмірі.

Враховуючи та на підставі наведеного, виявлені недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду у кількості примірників (в т.ч. для відповідачів):

- письмово вказаних інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання належних і допустимих доказів на їх підтвердження;

- документу про сплату судового збору у розмірі – 504,00 грн. (6810,00-6306,00) у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма Ківі-ЛТД» до Головного управління ДПС України в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.Г. Цховребова