Рішення № 99058862, 17.08.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4125/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області до американської компанії «СЕРЕС-УКРАЇНА» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18 березня 2021 року надійшов позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області до американської компанії «СЕРЕС-УКРАЇНА» про стягнення грошових коштів.

23 березня 2021 року ухвалою позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

29 березня 2021 року до суду від позивача за вх. №15556/21 надійшла належним чином оформлена позовна заява із засвідченими копіями документів (з доказами направлення відповідачу), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції: стягнути з американської компанії «СЕРЕС-УКРАЇНА» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (р/р НОМЕР_1 , МФО 899998, код ЄДРПОУ 41844610, казначейство України) грошові кошти по капіталізованим платежам на суму - 887044,20 грн. (вісімсот вісімдесят сім тисяч сорок чотири гривні 20 копійок).

Ухвалою від 01 квітня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (вх. №15556/21) та відкрито провадження у адміністративній справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Американська компанія «СЕРЕС-УКРАЇНА» (далі - АК «СЕРЕС-УКРАЇНА») зареєструвалось у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Приморському районі м.Одесі платником соціальних внесків. На теперішній час підприємство перебуває у стані припинення. Від АК «СЕРЕС-УКРАЇНА» знаходиться одна особова справа потерпілого на виробництві, який продовжує отримувати страхові виплати по трудовому каліцтву. Зазначає, що джерелами формування коштів фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальника. Для розрахунку з потерпілим на виробництві фондом було встановлено загальний розмір страхових платежів, що складає 887044,20 грн, про що було звернення до голови ліквідаційної комісії АК «СЕРЕС-УКРАЇНА», проте, відповідь надана не була. Зважаючи на зазначене, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

03 червня 2021 року ухвалою суду визначено розгляд справи №420/4125/21 проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20 липня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначити справу №420/4125/21 до судового розгляду по суті.

29 липня 2021 року ухвалою суду, внесеною до протоколу судового засідання, ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, позовні вимоги не спростував, хоча був повідомлений про порушення провадження у справі.

На підставі ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими з боку позивача доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до акту №5 від 21.05.1998 (а.с.57-60), ОСОБА_1 має страховий випадок трудове каліцтво, яке отримав працюючи у АК «СЕРЕС-УКРАЇНА».

Відповідно до постанови Фонду соціального страхування України №1516/1111/1111/37 від 21.04.2020 (а.с.67) постановлено, окрім іншого, призначити потерпілому ОСОБА_1 номер справи 1111, номер випадку 1111, перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 5820,50 грн. Виплати провадити з 01 березня 2020 року безстроково.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.54-56), АК «СЕРЕС-УКРАЇНА» знаходиться в стані припинення (внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з її банкрутством).

Управління, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №986 від 04.12.2019, а також з урахуванням середньостатистичних даних очікуваної тривалості життя Держкомстату провело розрахунок потреби в капіталізації платежів (а.с.70-72), відповідно до якого загальний розмір потреби капіталізації платежів щодо страхових виплат ОСОБА_1 складає 887044,20 грн.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (далі – Управління) звернулось до голови з припинення, ліквідатора АК «СЕРЕС-УКРАЇНА» з листом від 05.02.2021 №03/394 (а.с.50-52) у якому зазначало, що ОСОБА_1 , особова справа якого знаходиться в Управлінні, продовжує отримувати страхові виплати по трудовому каліцтву. Вказує, що Управлінням було здійснено розрахунок потреби в капіталізації платежів та встановлено їх загальний розмір, що складає 887044,20 грн та просило зазначену суму перерахувати. Також, листом було попереджено про звернення до суду у разі неперерахування вказаної заборгованості у добровільному порядку.

Зазначений лист від 05.02.2021 Управління направило 09.02.2021 (а.с.53).

Оскільки вказана вимога залишилась без виконання, що свідчить про те, що відповідач грошові вимоги Управління по капіталізації не визнав та не сплатив такі платежі, позивач звернуся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 за №765.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Основними принципами державного соціального страхування в силу статті 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є, зокрема:

- обов`язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом;

- державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав;

- обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

- відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Водночас згідно з пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини 2 вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, законодавством України передбачено, що підприємства, у разі їх ліквідації, не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами, внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №765 (далі - Порядок №765).

Відповідно до пункту 1 Порядку №765 (станом на час подання позовної заяви), капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

04.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №986 «Про затвердження Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників» (далі - Порядок №986).

За змістом пунктів 1-3 Порядку №986, капіталізація платежів здійснюється до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Терміни «застрахована особа» та «страхувальники» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

За приписами пункту 8 Порядку №986, у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Згідно з статтею 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявленім кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Статтею 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор), після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом, у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи поняття публічно-правового спору в постанові від 30.05.2018 у справі № 822/1472/17, зазначила, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідним актом Кабінету Міністрів України, чинним на час виникнення спірних відносин був Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №765 (зі змінами).

Суд встановив, що відповідно до розрахунку капіталізованих платежів по особовій справі АК «СЕРЕС-УКРАЇНА» станом на дату звернення позивача до суду загальна сума платежів, яка підлягає капіталізації для розрахунку з потерпілим ОСОБА_1 становить 887044,20 грн.

АК «СЕРЕС-УКРАЇНА» не висловила жодного заперечення щодо правильності його обчислення.

Позивач просив визнати кредиторські вимоги та сплатити капіталізовані платежі на загальну суму 887044,20 грн на рахунки Управління, однак станом на дату судового розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена.

На переконання суду, невизнання та незадоволення зазначених грошових вимог Управління боржником, і як наслідок, ненадходження від відповідача на рахунок Управління заборгованості в сумі 887044,20 грн, негативно вплине та може призвести до зниження ефективності функціонування та розвитку в країні загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. А згідно частини 2 цієї статті строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Враховуючи, що проведення капіталізації для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань роботодавця перед потерпілим ОСОБА_1 від нещасного випадку, відповідачем в добровільному порядку не виконано, тому капіталізовані платежі в сумі 887044,20 грн підлягають стягненню з американської компанії «СЕРЕС-УКРАЇНА» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.

Водночас, відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При вирішенні справи суд також враховує, що вимоги Управління - суб`єкта владних повноважень про стягнення з відповідача - юридичної особи коштів у значній сумі, без сумніву, є втручанням у право особи на мирне володіння майном. Відтак ця справа охоплюється предметом регулювання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Водночас у практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд вважає, що з урахуванням наведених вище мотивів втручання у майнові права відповідача з боку держави в особі Управління у даному випадку не може вважатися не пропорційним.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Частинами 1, 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не надано суду доказів понесення інших судових витрат ніж сплата судового збору, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області - задовольнити.

Стягнути з американської компанії «СЕРЕС-УКРАЇНА» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (р/р UА 868999980000355429000115002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 41844610, казначейство України) грошові кошти по капіталізованим платежам на суму - 887044,20 грн (вісімсот вісімдесят сім тисяч сорок чотири гривні 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (Лідерсівський бульвар, 17, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 41322052).

Відповідач – американська компанія «СЕРЕС-УКРАЇНА» (площа Митна, 1, м.Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 22444743).

Суддя Вовченко О.А.