Рішення № 99058794, 17.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 р. № 400/2116/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Первомайської районної ради Миколаївської області, вул. Чкалова, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200, Голови Первомайської районної ради Миколаївської області Порхун Алесі Федорівни, вул. Чкалова, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 , про:визнання протиправним та скасування розпорядження № 70-рк від 04.03.21 р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.03.21 р. та моральної шкоди в сумі 5000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Первомайської районної ради Миколаївської області № 70-рк від 04.03.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити позивача на роботі на посаді керуючого справами Первомайської районної ради Миколаївської області;

стягнути середній заробітку за час вимушеного прогулу з наступного дня після звільнення (з 05.03.2021 року) до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В обгрунтування позову позивач зазначила, що з 24.10.2016 року працювала в Первомайській районній раді Миколаївської області на посаді головного спеціаліста з кадрової роботи райради, а з 23.11.2018 року переведена на посаду керуючого справами Первомайської районної ради. Однак, розпорядженням №70-рк голови районної ради від 04.03.2021р. позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивач вважає, що таке звільнення є незаконним, оскільки остання виконувала успішно покладені на неї функції та завдання, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, а саме звільнення відбулось з порушенням вимог чинного законодавства та з порушенням процедури звільнення. На думку позивача, обставини, які мали місце перед звільнення позивача у своїй сукупності свідчать про те, що в Первомайській районній раді не мало місця ні реорганізація, ні ліквідація, ні скорочення. Всі рішення та дії відповідача свідчать лише про той факт, що відповідач мав на меті під будь-яким вигаданим приводом звільнити певну кількість працівників. Згідно рішення районної ради №2 від 18.12.2020р. питання про скорочення чисельності або штату Первомайської районної ради, як таке не вирішувалось взагалі, як і не вирішувалось питання про реорганізацію райради. Скорочення посади позивача повинно бути достатньо мотивоване, обґрунтоване та доцільне. Між тим, позивач вважає, що її посада 18.12.2020р. просто «пропала» з штатного розпису, оскільки згідно вказаного вище рішення райради від 18.12.2020р. відсутнє будь-яке обгрунтування та фіксація такої процедури як «скорочення», що вимагається законодавством. Крім того, позивач вказала в позові, що профспілковим комітетом 16.01.2021р. не надано згоди за звільнення працівників, в тому числі й ОСОБА_1 . Позивач вважає, що відповідач порушив вимоги ст..49-2 КЗпП України та спричинив останній моральну шкоду звільнивши з займаної посади. Трудова діяльність позивача вийшла поза рамки нормального та звичайного життєвого русла, позивач перебувала в стані постійного нервового напруження, погано себе почувала, неодноразово зверталась до лікаря за допомогою. Порядок відшкодування моральної шкоди , що виникла в результаті душевних страждань, яких особа зазнала в зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси, здійснюється на підстав норм статтей 3, 4, 11, 3 ЦПК України. Позовні вимоги ОСОБА_1 просила задовольнити повністю.

Первомайська міська рада Миколаївської області 21.05.2021р. надала до суду відзив підписаний головою міської ради Порхун А.Ф., в якому вказала про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, незаконними та такими, що задоволенню не підлягають. Відповідач зазначив, що нормативно-правовим документом, який визначає типовий штат працівників органів місцевого самоврядування є Постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2007 р №174 «Про затвердження типових штатів працівників органів місцевого самоврядування». Із пункту 4 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» випливає, що затвердження структури виконавчого апарату ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання є виключною компетенцією районної ради. Пропозиції щодо зазначених питань вносить голова відповідної ради, а затверджуються вони на пленарних засіданнях. Необхідно звернути увагу, що до виключної компетенції районної ради не входить вирішення питання скорочення чисельності чи штату працівників. Рішення Первомайської районної ради від 18.12.2020 року №2 «Про затвердження Положення про виконавчий апарат та про структуру виконавчого апарату Первомайської районної ради» набуло чинності з моменту його прийняття радою, а не з моменту його публікації, як на те стверджує позивач в позові. Розпорядженням голови райради №40-р «Про внесення змін до штатного розпису виконавчого апарату Первомайської районної ради» виведено зі складу юридичного відділу та скорочено посаду головного спеціаліста з питань комунальної власності та посаду головного спеціаліста з питань розгляду звернень громадян та введено до складу юридичного відділу дві посади головного спеціаліста. Фактично у виконавчому апараті Первомайської районної ради відбулися зміни в організації виробництва та праці, а саме - скорочення деяких структурних підрозділів та штату їх працівників. Будь-який рішень про початок реорганізації Первомайської районної ради восьмого скликання не приймалося. Оскаржуване позивачем розпорядження було прийнято на підставі чинного законодавства у межах повноважень і виключної компетенції керівника - голови Первомайської районної ради Миколаївської області.

У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_1 зазначила, що наведені Первомайською міською радою у відзиві аргументи та заперечення не містять в собі обставин, які підтверджують правомірність (законність) прийнятого рішення щодо її звільнення, а тому є підстави для відхилення позиції відповідача.

Ухвалою від 09.04.2021р. суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 29.04.2021р., яке в подальшому було відкладено на 25.05.2021р.

Ухвалою від 26.05.2021р. суд за клопотанням позивача залучив до участі у справі другого відповідача - голову Первомайської районної ради Порхун А.Ф.

14.06.2021р. до суд від другого відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та пояснення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких відповідач просив відмовити позові повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні 15.06.2021р., дослідив ретельно подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наступне.

ОСОБА_1 з 24.10.2016р. працювала в Первомайській районній раді Миколаївської області на посаді головного спеціаліста з кадрової роботи райради, де останній було присвоєно 15 ранг 7 посадової категорії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

З 16.08.2017 року позивач була переведена на посаду начальника загального відділу Первомайської райради та присвоєно 13 ранг 6 посадової категорії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

23.11.2018 року ОСОБА_1 переведена на посаду керуючого справами Первомайської районної ради та відповідно присвоєно 11 ранг 5 посадової категорії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

21.06.2019 року позивачу присвоєно 10 ранг 5 посадової категорії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

04.03.2021 року головою районної ради видано розпорядження № 70-рк, яким ОСОБА_1 звільнено з 04.03.2021 року із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Судом встановлено, що розпорядження голови райради № 75-рк від 04.03.2021 року внесено зміни до розпорядження голови райради № 71-рк від 04.03.2021 року, відповідно до якого пункт 1 викладено у іншій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 - керуючого справами Первомайської районної ради із займаної посади у зв`язку із скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України 04.03.2021 року».

Позивач вважає, що її звільнення є незаконним, проведеним з порушенням процедури визначеної чинним законодавством, тому звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх трудових прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Нормативно-правовим документом, який визначає типовий штат працівників органів місцевого самоврядування є Постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2007 р №174 «Про затвердження типових штатів працівників органів місцевого самоврядування». Проте, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 55-р від 14 лютого 2007 року дію вищевказаної постанови зупинено. Іншого нормативно-правового документа, який би регулював чисельність працівників та штати органів місцевого самоврядування, станом на 18.12.2020 р. не прийнято.

Із пункту 4 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» випливає, що затвердження структури виконавчого апарату ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання є виключною компетенцією районної ради. Пропозиції щодо зазначених питань вносить голова відповідної ради, а затверджуються вони на пленарних засіданнях.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до виключної компетенції районної ради не входить вирішення питання скорочення чисельності чи штату працівників.

Відповідно до частини 2 статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування м. Страсбург, 15 жовтня 1985 року (Хартію ратифіковано Законом № 452/97-ВР від 15.07.97), органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської Хартії, без шкоди для більш загальних законодавчих положень органи місцевого самоврядування повинні мати можливість визначати власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління.

Виходячи із викладеного вище, органи місцевого самоврядування мають право самостійно розробляти та затверджувати свої штати виходячи з місцевих умов і можливостей. До такого ж правозастосування схиляється Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, висловлюючи свою позицію в листі від 07.08.2015 року № 8/13-284-15.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» було утворено Первомайський район (з адміністративним центром у місті Первомайськ) з одночасною ліквідацією (шляхом приєднання до Первомайського району) Арбузинського, Врадіївського, Кривоозерського районів.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті приєднання до Первомайського району територіальних громад ліквідованих районів, населення Первомайського району збільшилося з 28 729 осіб до 149 667 осіб, що викликало потребу у зміні структури з урахуванням і необхідності забезпечення ефективного управління.

Суд зазначає, що рішення Первомайської районної ради від 18.12.2020 року №2 «Про затвердження Положення про виконавчий апарат та про структуру виконавчого апарату Первомайської районної ради» набуло чинності з моменту його прийняття радою.

Таким чином, позивач помилково стверджує, що дане рішення повинно було набути чинності з моменту його публікації, оскільки частина 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що рада приймає нормативні та інші акти у формі рішень. А частина 5 цієї статті застосовується до актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру, які, дійсно, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. В свою чергу, вищезазначене рішення районної ради не встановлює жодної норми права, не припиняє (скасовує) жодного загального правила, а визначає внутрішньо організаційну структуру органу місцевого самоврядування. Отже, строк попередження, без порушення вимог чинного законодавства України, розпочався з 04.01.2021 року, тобто від дати фактичного попередження, про яке ОСОБА_1 була повідомлена під підпис (а.с.118).

В результаті зміни структури, штату та загальної чисельності працівників виконавчого апарату Первомайської районної ради та на виконання рішення районної ради від 18.12.2020 року №2 щодо затвердження вказаної структури, головою районної ради прийнято 18.12.2020 року розпорядження №40-р «Про внесення змін до штатного розпису виконавчого апарату Первомайської районної ради». Даним розпорядженням здійснено наступне:

введено до структури виконавчого апарату Первомайської районної ради дві посади заступника голови районної ради;

виведено із структури виконавчого апарату Первомайської районної ради загальний відділ районної ради та скорочено посаду начальника відділу, посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції та посаду провідного спеціаліста;

виведено із структури виконавчого апарату Первомайської районної ради та скорочено посаду керуючого справами районної ради;

виведено зі структури виконавчого апарату Первомайської районної ради організаційний відділ та скорочено посаду начальника відділу, посаду головного спеціаліста з кадрової роботи та головного спеціаліста з питань зв`язків з територіальними громадами;

виведено зі складу юридичного відділу та скорочено посаду головного спеціаліста з питань комунальної власності та посаду головного спеціаліста з питань розгляду звернень громадян;

введено до складу юридичного відділу дві посади головного спеціаліста;

введено до складу фінансово-господарського відділу посаду головного спеціаліста;

введено до складу господарського сектору три посади прибиральника службових приміщень, дев`ять посад сторожа та дві посади опалювача.

Тобто, фактично у виконавчому апараті Первомайської районної ради відбулися зміни в організації виробництва та праці, а саме - скорочення деяких структурних підрозділів та штату їх працівників.

Виходячи зі змісту вказано вище розпорядження та наявних у справі доказів, будь-який рішень про початок реорганізації Первомайської районної ради восьмого скликання (код ЄДРПОУ 24789854) не приймалося.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом І статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.

Статтею 49-2 КЗпП України визначено процедуру вивільнення працівників.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу' на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлашговується самостійно.

Отже, власник або уповноважений ним орган зобов`язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

З аналізу викладеної норми, суд приходить до висновку, що законодавець передбачив на випадок відсутності роботи (вакантної посади) за відповідною професією, спеціальністю, кваліфікацією, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 49-2 КЗпП України).

Так, в дотримання процедури звільнення працівників, головою районної ради видано розпорядження від 04.01.2021 року №1-рк «Про попередження працівників Первомайської районної ради Миколаївської області про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу Законів про працю України».

Додатком №1 до даного розпорядження є лист особистого ознайомлення працівників з розпорядженням. У графах додатку №1 до розпорядження «Дата ознайомлення» та «Особистий підпис» ОСОБА_1 особисто написала (а.с.118-119):

«Відмовляюсь 04.01.2021р.» та поставила свій підпис. Додатком №2 до розпорядження додається Пропозиція щодо працевлаштування ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста юридичного відділу. Від ознайомлення з пропозицією на переведення позивачка відмовилася, про що 20.01.2021 року було складено акт у присутності голови районної ради ОСОБА_2 та заступників голови районної ради ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Враховуючи особистий підпис ОСОБА_1 на Додатку 1 до розпорядження, твердження позивачки про неможливість отримати копію розпорядження щодо попередження про звільнення є безпідставними.

Судом вставноелно, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в подальшому ознайомлюватися під підпис з письмовими пропозиціями щодо переведення на вакантну посаду відмовлялася, їй повторно було запропоновано посаду головного спеціаліста юридичного відділу під час апаратної наради 21 січня 2021 року. Голова районної ради ОСОБА_6 на вказаній нараді повідомила, що працівники попередньо під підпис ознайомлені зі змінами в організації виробництва та праці у районній раді. Від повторної пропозиції вакантної посади позивачка відмовилася, що підтверджується протоколом наради № І від 21.01.2021 року, мотивуючи свою відмову відсутністю юридичної освіти. Слід зазначити, що позивачці було роз`яснено, про відсутність вимог щодо профільної освіти головного спеціаліста на підставі Наказу Національного агентства України з питань державної служби від 07.11.2019 року №203-19 «Про затвердження Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування».

Суд зауважує, що в позовній заяві ОСОБА_1 підтверджує, що роботодавцем було вжито заходів щодо одночасної, разом із попередженням про майбутнє вивільнення, пропозиції вакантної посади. Також позивач підтверджує, що від такої пропозиції вона відмовилася сама. Не відповідає дійсності лише твердження позивача про те, що запропонована їй вакансія була тимчасовою, а саме на період декретної відпустки основного працівника.

Так, згідно затвердженої структури Первомайської районної ради станом на 04.01.2021 року у районній раді було дві вакантні посади головного спеціаліста юридичного відділу та одна посада головного спеціаліста фінансово-господарського відділу.

Як пояснив відповідач в судовому засіданні та вказав про це у відзиві, 04.01.2021 року вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу було запропоновано працівнику, якого також було попереджено про майбутнє вивільнення ОСОБА_7 , яка від ознайомлення з пропозицією на переведення відмовилася.

Далі, вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу було запропоновано наступному працівнику, якого було попереджено про майбутнє вивільнення ОСОБА_8 . Остання надала згоду на переведення її на посаду головного спеціаліста юридичного відділу, про що головою районної ради видано розпорядження від 04.01.2021 року №8/а-рк «Про переведення ОСОБА_8 ».

Вакантну посаду головного спеціаліста фінанасово-господарського відділу було запропоновано попередженому про майбутнє вивільнення працівнику - ОСОБА_9 , яка додатково мала соціальні гарантії при залишенні на роботі, а саме перебування на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами. ОСОБА_10 надала згоду на переведення її на посаду головного спеціаліста фінанасово-господарського відділу, про що головою районної ради було видано розпорядження від 13.01.2021 року №15-рк «Про переведення ОСОБА_9 ».

ОСОБА_11 , яка попередньо була попереджена про майбутнє вивільнення запропоновано переведення на вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу. Від пропозиції на переведення та від ознайомлення з пропозицією на переведення ОСОБА_11 відмовилася.

Далі, вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу було запропоновано позивачці - ОСОБА_1 , яка від пропозиції відмовилася.

Лише 03.02.2021 року на посаду головного спеціаліста юридичного відділу було переведено попередньо повідомленого про майбутнє вивільнення працівника - ОСОБА_12 .

Вказане підтверджується розпорядженням голови районної ради від 03.02.2021 року №25/а-рк «Про переведення ОСОБА_12 ».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що станом на 04.01.2021 року одна з двох посад головного спеціаліста юридичного відділу була вакантна.

Станом на дату пропозиції та протягом дії двомісячного терміну попередження інших вакантних посад у Первомайській районній раді не було.

Після спливу строку попередження позивачку було звільнено з посади начальника загального відділу Первомайської районної ради за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, згідно розпорядження голови районної ради від 04.03.2021 року №70-рк «Про звільнення ОСОБА_1 ». Із вказаним розпорядження позивачка ознайомилася під підпис 04.03.2021 року.

В позові ОСОБА_1 як на одну із підстав протиправності її звільнення посилається на відсутність згоди первинної профспілкової організації щодо звільнення працівників згідно частини 1 статті 40 КЗпП України.

З цього приводу суд зазначає таке.

Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначає стаття 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Так, вказана норма зазначає, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. У своїй відмові, працівники районної ради, названі членами профспілкової організації працівників районної ради, зазначають, що роботодавцем порушено норми КЗпП України (статей 42, 49-4, 179, 184, 252) та статтю 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Конкретних порушень та причин відмови працівниками не зазначалося. Крім того, жодного документу на підтвердження існування первинної профспілкової організації працівників районної ради та складу працівників, які є її членами новообраному голові Первомайської районної ради не надано. Необхідно зазначити й про упередженість такого висновку, оскільки він був винесений лише працівниками, які підлягали звільненню відносно самих себе (всі п`ять членів профспілки, які розглядали подання були попереджені про майбутнє вивільнення).

Тому, враховуючи необгрунтованість та упередженість винесеної відмови, роботодавець в межах чинного законодавства скористався своїм правом звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Стаття 116 КЗпП України гарантує працівнику право отримати у день звільнення всі належні йому суми виплат. Але, здійснення безготівкової виплати нарахованих сум заробітної плати працівникам бюджетних установ, включаючи замовлення коштів через казначейську службу та здійснення видаткових операцій банківськими установами, не можливо здійснити протягом одного робочого дня. Передбачити заздалегіть здійснення вказаних розрахункових операцій неможливо було, оскільки позивачка майже весь період дії двомісячного попередження про звільнення перебувала у відпустці та на лікарняному. До роботи стала саме у день звільнення - 04.03.2021 року, про що сама зазначає у своєму позові та що підтверджується доданою позивачкою копією лікарняного листа (а.с. 16-17).

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тож на виконання вказаної норми чинного законодавства, головою районної ради було видане розпорядження від 09.03.2021 року №78-рк «Про виплату ОСОБА_1 » середнього заробітку за час затримки належних сум при звільненні за період з 05.03.2021 року по 08.03.2021 року.

Крім того, затримка виплати належних сум при звільненні не є підставою для скасування спірного розпорядження та поновлення звільненого працівника на роботі.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що голова Первомайської міської ради Порхун А.Ф. дотрималася всіх вимог чинного трудового законодавства, зокрема статті 49-2 КЗпП України, під час звільнення позивачки, а саме:

- ОСОБА_1 ознайомлено під особистий підпис за два місяці про майбутнє вивільнення;

- одночасно із ознайомленням запропоновано вакантну посаду (відмова від ознайомлення з пропозицією документально підтверджена актом, але й про наявність такої пропозиції позивачка стверджує сама у своєму позові та документально підтверджує наданою копією протоколу засідання профспілкової організації від 16.01.2021 року);

- з метою дотримання трудових гарантій позивачки вакантну посаду запропоновано вдруге в присутності колег та керівництва районної ради (відповідні дії документально зафіксовано протоколом наради).

Необхідно звернути увагу на те, що відповідачем по даній адміністративній справі є колегіальний орган - Первомайська районна рада Миколаївської області, яка має визначений перелік повноважень, передбачений статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Свої нормативні та інші акти у формі рішень районна рада приймає виключно на пленарних засіданнях після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених вищезазначеним Законом. До оскаржуваного позивачкою розпорядження Первомайська районна рада Миколаївської області не має ніякого відношення, оскільки не приймала його.

В свою чергу, оскаржуване розпорядження було прийнято на підставі чинного законодавства у межах повноважень і виключної компетенції керівника - голови Первомайської районної ради Миколаївської області.

Щодо підстав відшкодування позивачу матеріальної шкоди, суд вказує таке.

Так, частиною 1 статті 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу7 державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Разом із цим незаконність рішення, дій чи бездіяльності завдавана шкоди повинна бути доведена, а вина в цьому випадку презюмується. Так, зокрема, належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності відповідача відносно позивача могло б бути відповідне розпорядження посадових осіб відповідних органів, рішення колегіальних органів, інші докази. Натомість у даному позові протиправність дій відповідача відносно позивача не підтверджена жодним доказом, як і не є предметом спору.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1, 5 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та враховувати правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права.

За встановлених обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача є правомірним та прийнятим відповідно до чинного законодавства, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Первомайської районної ради Миколаївської області (вул. Чкалова, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200, код ЄДРПОУ 24789854) , Голови Первомайської районної ради Миколаївської області Порхун Алесі Федорівни (вул. Чкалова, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200) - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов