Рішення № 99058603, 17.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року справа №380/6176/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Новак Л.М.

розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧ-МЕТ” та Товариства з обмеженою відповідальністю “БПП ОЙЛ” про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Волинській області звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧ-МЕТ” та Товариства з обмеженою відповідальністю “БПП ОЙЛ”, в якому просить визнати недійсним договір поставки газу від 23.03.2020 року за №23/03.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірний договір має мету, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є недійсним згідно вимог ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України. Вважає, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «БПП ОЙЛ» не подано відомості про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, вказує на відсутність таких об`єктів та на неможливість реального здійснення господарської операції. Також, зазначає що у згаданого товариства відсутні нерухоме майно, достатня кількість працівників, господарських ресурсів, придбання недостатньої кількості газу для виконання згаданої господарської операції, підміна номенклатури товарів. Внаслідок аналізу наведених обставин приходить до висновку, що дана господарська операція є нереальною і має на меті отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У своїх запереченнях відповідач ТзОВ “ГАЛИЧ-МЕТ” вказує на те, що згаданий договір було укладено з метою придбання газу для печей плавильних, які використовуються ним для плавлення металобрухту. При цьому зазначає, що невиконання умов договору контрагентом не може вказувати на його недійсність.

Розглядаючи клопотання представник відповідача про відкладення розгляду справи вважає його необґрунтованим, а тому в його задоволенні відмовляє.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 05.11.2020 року підготовче провадження продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 01.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судові засідання неодноразово відкладалися з мотивів запровадженням карантину, пов`язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

23 березня 2020 року між ТзОВ «БПП ОЙЛ» (продавець) та ТзОВ «ГАЛИЧ МЕТ» (покупець) укладено договір поставки №23/03, згідно якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Протягом 26.03.2020 року - 14.05.2020 року ТзОВ «БПП ОЙЛ» виставлено рахунки фактури (а.с.250 том ІІ та а.с.а.с. 1 – 12 том ІІІ) за вуглеводний скраплений газ на загальну суму 40120038 грн. 00 коп.

У свою чергу ТзОВ «ГАЛИЧ МЕТ» платіжними дорученнями протягом 26.03.2020 року – 03.07.2020 року, які наявні в матеріалах справи (а.с.а.с. 84-250 том І та а.с.а.с. 1 – 249 том ІІІ), перераховано кошти за товар.

ТзОВ «БПП ОЙЛ» протягом 26.03.2020 року – 03.07.2020 року виписано податкові накладні (а.с.а.с. 112 – 250 том ІІІ, а.с.а.с. 1 – 250 том ІV та а.с.а.с. 1 – 33 том V).

Контролюючий орган вважаючи згаданий договір недійсним з мотивів завідомої суперечності його мети інтересам держави і суспільства звернувся до суду про визнання його недійсним.

Змістом спірних правовідносин є недійсність договору поставки газу від 23.03.2020 року за №23/03 з мотивів завідомої суперечності його мети інтересам держави і суспільства.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі ПК України).

Підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відтак, відповідач у справі на виконання вимог наведеної норми звернувся до суду.

Як передбачено ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.72 згаданого Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч.2 цієї статті).

Вимоги до обсягу та якісних характеристик доказів визначено положеннями статей 73, 74, 75 та 76 КАС України.

Частиною 2 статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, предметом доказування у даній справі є мета договору, як така що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.207 ГК України та ст.203 ЦК України).

Частиною 2 статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як передбачено п.61.1. ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно положень п.61.2 цієї ж статті податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин;.

моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Пунктом 71.1 статті 71 ПК України передбачено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Наступні статті 72 та 73 цього ж Кодексу встановлюють правила збору та отримання такої інформації.

Пунктом 74.3 статті 74 ПК України, передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Наведені норми Податкового кодексу України, вказують на те, що реалізація позивачем покладених на нього повноважень, в тому числі і щодо звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинні ґрунтуватись на інформації, яка міститься у певних документах – джерелах, які перелічені у статтях 72 та 73 ПК України.

При цьому, така інформація має бути зібрана та відображена у певних засобах доказування, які відповідають вимогам зазначених у наведених нормах. Такими можуть бути акти перевірки, довідки тощо.

Згідно положень ч.1 ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як передбачено ч.1 ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивачем в підтвердження своїх аргументів було додано копію спірного договору, перелік виписаних податкових накладних, копії відомості по рахунку 6851, копія листа ТзОВ «Галич-Мет» копія звіту суб`єкта малого підприємництва за перше півріччя 2019 року, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, на переконання позивача, такі докази підтверджують те, що дана господарська операція є нереальною і має на меті отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У свою чергу, ТзОВ «Галич-Мет» додано спірний договір поставки, платіжні доручення, рахунки фактури, податкові накладні, копію повідомлення про об`єкти оподаткування, договори оренди нежитлових приміщень, акт приймання передачі нежитлових приміщень, листи ТзОВ «Галич-Мет» від 06.07.2020 року та від 17.07.2020 року, адресований ТзОВ «БПП ОЙЛ», лист-відповідь 22.07.2020 року від останнього про відтермінування поставки, декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, технічні паспорти на плавильні печі та піч вогневого рафінування, розрахунок потужностей підприємства.

Оцінюючи в сукупності докази подані сторонами, суд вважає, що докази подані позивачем за своїми якісними та кількісними характеристиками не є належними, допустимими, достатніми та достовірними в підтвердження обставин нереальності господарської операції та укладення спірного договору з метою отримання податкової вигоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, подані ТзОВ «Галич-Мет» вказують на те, що спірна угода укладалась з метою придбання газу, який необхідний для здійснення підприємницької діяльності, а саме – використання його для плавильних печей в процесі виробництва міді – основної діяльності товариства.

Більше того, обмін листами між відповідачами вказує на те, що у даному випадку маж місце невиконання умов договору, а не укладення його з метою, яка суперечить інтересам держави.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доказано в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, нереальності спірного договору, укладення його з метою отримання незаконної податкової вигоди, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а його аргументи ґрунтуються на припущеннях, та не підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі слід присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Я.Мартинюк