Рішення № 99058360, 18.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року м. Київ № 320/2492/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по пенсії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 30.06.2018; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 у розмірі 37821,00 грн.

Позов мотивовано безпідставністю невиплати позивачу, яка є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, пенсії з березня 2016 року по червень 2018 року включно.

Ухвалою суду від 12.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що в зв`язку з призупиненням та подальшим поновленням виплати пенсії позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, доплата за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 у сумі 37821,00 грн., обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відтак, недоотримані суми пенсії будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 30.10.2018 №0000534851 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.12.2020 №13481-19199/З-02/8-1000/20 позивача повідомлено про виплату йому пенсії за попереднім місцем проживання позивача по 29.02.2016. Також, у вказаному листі зазначено, що згідно розпорядження Головного управління від 21.06.2018, пенсійну справу позивача взято на облік 01.03.2016, виплату пенсії розпочато з липня 2018 року, доплата за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 нарахована в сумі 37821,00 грн., яку буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи неправомірною невиплату відповідачем пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб закріплено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №1706-VII).

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону №1706-VII, громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

З наявної у матеріалах справи копії пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності.

Також, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 30.10.2018 №0000534851 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 12 Закону №1706-VII визначено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

У матеріалах справи відсутні докази скасування дії довідки про взяття на облік позивача, як внутрішньо переміщеної особи, будь-яких відомостей про такі обставини сторонами не зазначено.

Як убачається зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.12.2020 №13481-19199/З-02/8-1000/20 та відзиву на позов, позивачу виплачено пенсію за попереднім місцем його проживання по 29.02.2016, виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області пенсії позивачу поновлено з липня 2018 року, розмір нарахованої та невиплаченої за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 пенсії становить 37821,00 грн., яку буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин), виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості (пункт 1); у разі смерті пенсіонера (пункт 3); у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (пункт 4); в інших випадках, передбачених законом (пункт 5).

За висновком суду припинення відповідачем виплати пенсії позивачу не відповідало статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позаяк виплати припинено не на підставі вичерпних підстав, визначених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не у відповідності до приписів іншого закону України, як це передбачено пунктом 5 частини першої статті 49 зазначеного Закону.

Тому, на думку суду, позивач має право на отримання пенсії за період її невиплати, а саме з 01.03.2016 по 30.06.2018, оскільки виплату позивачу пенсії припинено незаконно.

Як зазначено в листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.12.2020 №13481-19199/З-02/8-1000/20, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788), суми пенсії внутрішньо переміщеним особам, які не виплачено за період дії до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, з огляду на що недоотримані суми пенсії будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд зауважує, що неприйняття Урядом України нормативно-правового акту не може слугувати підставою для обмеження права позивача на отримання пенсії.

Крім того, підстави виплати пенсії за минулий час визначені статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки відповідачем припинено виплату призначеної та нарахованої позивачу пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 без законних підстав, після чого виплату пенсії поновлено і розмір нарахованої але невиплаченої пенсії за вказаний період становить 37821,00 грн., суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 та про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 у розмірі 37821,00 грн., відповідно позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, судом також взято до уваги відповідну правову позицію Верховного Суду, висловлену в рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно абзацу другого частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема осіб з інвалідністю II групи.

Судом встановлено, що позивач належить до осіб з інвалідністю ІІ групи, відповідно позивача звільнено від сплати судового збору. Оскільки позивачем не надано доказів понесення ним інших судових витрат, будь-які судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 30.06.2018.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 у розмірі 37821,00 грн.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 серпня 2021 року.