Ухвала суду № 99058276, 16.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 серпня 2021 року м. Київ № 320/9644/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області (код: 03193695, адреса: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 24) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 5 частини першої цієї ж статті закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, у прохальній частині позову позивачем заявлені вимоги до відповідача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині нарахування та виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та власне зобов`язання відповідача здійснити такі нарахування і виплати.

Суд зазначає, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом 05.08.2021, про що свідчить відстеження листа за трек-кодом №0970101578819, яким позовна заява і додані до нього матеріали були направлені позивачем на адресу суду засобами поштового зв`язку, та який отримано 06.08.2021 та зареєстровано 09.08.2021 відділом Документального забезпечення і контролю Київського окружного адміністративного суду.

В свою чергу, за змістом позову позивачем оспорюються дії відповідача щодо не перерахунку та невиплати йому грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд зауважує, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись у 2020 році станом на час отримання щорічної допомоги до 5 травня.

Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 по справі №380/5202/20.

Водночас, згідно статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не отримавши вказану разову грошову допомогу до 5 травня, позивач мав право звернутись та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, з вказаного слідує, що перебіг шестимісячного строку для звернення до суду з позовом про зобов`язання виплатити разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році розпочав свій перебіг з 01.10.2020 (наступний день, що слідує за кінцевою датою виплати допомоги у належному розмірі, тобто у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону №3551) та сплинув у відповідне число останнього місяця шестимісячного строку, тобто 01.04.2021.

Втім, до відповідача позивач звернувся лише 30.04.2021 (тобто з пропуском шестимісячного строку), та отримавши, згідно листа відповідача від 12.05.2021 №60/29-1375 фактично відмову у здійсненні перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у заявленому позивачем розмірі, вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом на початку серпня 2021 року, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин його пропуску.

Суд звертає увагу, що звернення та отримання позивачем листа відповідача від 12.05.2021 №60/29-1375 у відповідь на його заяву від 30.04.2021 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних гарантій Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, яка є обов`язковою для суду першої інстанції.

Зокрема Верховний Суд у зазначеній постанові серед іншого вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

В контексті вимог частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

У зв`язку з цим, отримання позивачем відповіді від відповідача на його звернення не є відліком обчислення строку для звернення до суду, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України. Більш того позивач і до відповідача звернувся з пропуском строку на звернення до суду.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суду не надано доказів того, що позивач, без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність звернувся із заявою про надання йому відповідної інформації.

Отже, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об`єктивно, а не суб`єктивно перешкоджали особисто позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд роз`яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Цей обов`язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

У прохальній частині позову позивачем заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Разом з тим суд відмічає, що до 17.07.2020, а саме до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX, діяла редакція Кодексу адміністративного судочинства України згідно якої за пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжувались на строк дії карантину.

Після внесення відповідних змін Законом №731-IX від 18.06.2020 дана норма Кодексу адміністративного судочинства України, що чинна і станом на тепер, має наступну редакцію: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення."

Враховуючи ту обставину, що звернення позивача до суду із позовом мало місце 05.08.2021, карантинні обмеження щодо зупинення перебігу процесуальних строків закінчились 06.08.2020, наведений вище пункт 3 Розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України передбачає продовження пропущеного процесуального строку лише у разі встановлення судом неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, зумовленої обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином суду необхідно надати пояснення та докази на їх підтвердження щодо неможливості вчинення позивачем дій у період з 07.08.2020 по 31.03.2021.

Наведені вище обставини, а саме відсутність обґрунтованої заяви позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду - вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки може бути усунені позивачем шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві з`ясувати стан справ після отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, аніж законодавчо встановлений, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням висновків суду наведених в даній ухвалі та постанови Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.