Рішення № 99057672, 17.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 р. Справа№200/6590/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та визнання протиправними дій,

встановив:

31 травня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області), в якому позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2021 року № Ф-14164-13 на суму 29 258,73 грн, сформовану ГУ ДПС у Донецькій області.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

07 червня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; задовольнив клопотання позивача та витребував у відповідача докази; запропонував позивачу надати згоду на заміну первісного відповідача у справі на належного.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

19 липня 2021 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання позивача та замінив первісного відповідача - ГУ ДПС у Донецькій області на належного - Головне управління ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ ДПС України).

Ч. 2 ст. 262 КАС України визначено, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На підставі ч. 5 ст. 262 КАС України та у зв`язку з відсутністю клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У зв`язка з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні та у щорічній основній відпустці по 13 серпня 2021 року справа розглянута по суті 17 серпня 2021 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач доводив, що вимога ГУ ДПС в області від 14 травня 2021 року № Ф-14164-13 про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Зазначав, що він зареєстрований як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність у якості адвоката.

Позивач доводив, що як платник єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) на підставі п. 9-4 розділу VIII цього Закону, а тому до нього не можуть застосовуватись заходи впливу і стягнення.

Позивач наголошував, що рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у справі № 200/2335/20-а, від 27 березня 2019 року у справі № 200/694/19-а, від 14 травня 2019 року у справі № 200/4504/19-а, від 18 березня 2020 року у справі № 200/141/20-а, від 06 квітня 2020 року у справі № 200/2335/20-а визнані протиправними та скасовані раніше сформовані податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Незважаючи на це, 14 травня 2021 року відповідач знову сформував вимогу, до якої включив недоїмку, що вже включалася до вимог, які визнані протиправними та скасовані в судовому порядку.

З огляду на викладене позивач просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Покликаючись на положення Закону № 2464, відповідач доводив, що позивач є платником єдиного внеску, а тому зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Стверджував, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, з 05 квітня 2011 року.

Станом на 30 квітня 2021 року у ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 29 258,73 грн, а тому, діючи у відповідності до вимог ст. 25 Закону № 2464 та п. п. 3-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, ГУ ДПС у Донецькій області правомірно сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2021 року № Ф-14164-13.

Доводи позивача, які ґрунтуються на положеннях п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464, відповідач вважав безпідставними, оскільки Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року, п. 9-4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено.

Сторони правом на подання відповіді на відзив та заперечення не скористалися.

Право на подання пояснення третя особа не використала.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності, про що свідчить свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності № 2214, видане Донецькою обласною кваліфікаційною комісією адвокатури 12 квітня 2006 року на підставі її рішення від 12 квітня 2006 року № 75.

Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) свідчать, що 21 квітня 2006 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, (вид діяльності: 74.11.1 адвокатська діяльність (основний)).

Проте 16 березня 2011 року була проведена державна реєстрація припинення позивачем підприємницької діяльності.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 44070187).

Платник податків - адвокат ОСОБА_1 взятий на облік у контролюючих органах 05 квітня 2011 року за № 13696, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру (форма № 34-ОПП) від 16 січня 2019 року № 1905330700001 та довідкою про взяття на облік платника податків від 05 квітня 2011 року № 1894/10/29-014-1.

04 квітня 2011 року позивач звернувся до ДПІ у Волноваському районі з заявою (форма № 5-ОПП) про взяття на облік платника єдиного внеску - самозайнятої особи.

Згідно з повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 08 квітня 2011 року № 2088/12 платник єдиного внеску ОСОБА_2 взятий на облік 08 квітня 2011 року за реєстраційним номером 05-06-11-7672.

Ідентифікаційні дані, що перебувають в розпорядженні податкового органу, свідчать, що позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, Волноваська ДПІ (Волноваський район).

Класифікаційні дані: фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Вид діяльності: код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права.

Ознака незалежної професійної діяльності: адвокат; ознака проставлена 05 квітня 2011 року.

Дані Реєстрів про реєстрацію незалежної професійної діяльності: адвокат, 12 квітня 2006 року, індивідуально.

Дані про реєстрацію платником ЄСВ: 05-06-11-7672, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність; ознака фізичної особи - пенсіонера: пенсіонер за вислугу років; ознака проставлена 01 січня 2021 року.

14 травня 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ ДПС України сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14164-13, відповідно до якої станом на 30 квітня 2021 року у ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 29 258,73 грн (недоїмка, за відсутності штрафів та пені).

Як свідчить розрахунок суми боргу, до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2021 року № Ф-14164-13 включена недоїмка зі сплати єдиного внеску, яка вникла:

20 січня 2020 року - нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі з незалежною професійною діяльністю; нарахування єдиного внеску № 1450889 від 20 січня 2020 року з терміном сплати 20 січня 2020 року - 1 910,48 грн;

21 квітня 2020 року - нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі з незалежною професійною діяльністю; нарахування єдиного внеску № 2944209 від 21 квітня 2020 року з терміном сплати 21 квітня 2020 року - 2 078,12 грн;

20 липня 2020 року - нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі з незалежною професійною діяльністю; нарахування єдиного внеску № 4443528 від 20 липня 2020 року з терміном сплати 20 липня 2020 року - 1 039,06 грн;

19 жовтня 2020 року - нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі з незалежною професійною діяльністю; нарахування єдиного внеску № 5917254 від 19 жовтня 2020 року з терміном сплати 19 жовтня 2020 року - 3 178,12 грн;

19 січня 2021 року - нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі з незалежною професійною діяльністю; нарахування єдиного внеску № 5998 від 19 січня 2021 року з терміном сплати 19 січня 2021 року - 3 300,00 грн;

30 квітня 2021 року - нарахування платником самостійно, нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі з незалежною професійною діяльністю; нарахування єдиного внеску № 20536064 від 27 квітня 2021 року (декларація з терміном сплати поточний рік) з терміном сплати 30 квітня 2021 року - 17 752,95 грн,

а разом - 29 258,73 грн.

Відомості, наведені у розрахунку суми боргу, узгоджуються з даними інтегрованої картки ОСОБА_1 за платежем 71040000 (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та які проводять незалежну професійну діяльність), згідно з якими станом на 30 квітня 2021 року у позивача існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 29 258,73 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2021 року № Ф-14164-13 вручена позивачеві 18 травня 2021 року, що підтверджено відомостями онлайн-сервісу «Трекінг» АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення № 8570300846831, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд також встановив, що 13 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з заявою про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464.

Листом від 24 березня 2017 року № 1534/10/05-33-13-02-13 Волноваська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області у звільненні від виконання обов`язку платника єдиного внеску відмовила.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 2 ст. 2 КАС України.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваних рішень та дій суб`єкта владних повноважень критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску, що установлено ч. 2 ст. 2 Закону № 2464.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання соціальних виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків, що встановлено ч. 1 ст. 3 Закону № 2464.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Ч. 3 ст. 4 Закону № 5076 передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 13 Закону № 5076 адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є адвокатом та відповідає вимогам, які визначені процитованими вище законодавчими актами для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Отже, позивач є платником єдиного внеску в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.

Саме як платник єдиного внеску - особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 перебуває на обліку, що підтверджено ідентифікаційними даними.

При цьому на час виникнення спірних правовідносин ЄДР не містив інформації про реєстрацію ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем.

Також суду не надані докази, які б свідчили, що впродовж 2019-2021 років ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах та мав статус працівника, а обов`язок по сплаті єдиного внеску за нього виконував страхувальник - роботодавець.

Отже, ОСОБА_1 має виконувати обов`язки платника єдиного внеску саме як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Права та обов`язки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464.

Відповідно до п. п. 4-5 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо бази нарахування єдиного внеску та його розміру суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Таким чином, необхідними умовами для виникнення обов`язку зі сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного, проте за будь-яких умов розмір єдиного внесу не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

За відсутності бази нарахування єдиного внеску (доходу) законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Ч. 1 ст. 8 Закону № 2464 визначений розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Метою встановлення зазначеного вище розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Цими виплатами не обов`язково є пенсія. Позивач, за умови сплати єдиного внеску, має право на соціальний захист на рівні з іншими особами, єдиний внесок за яких сплачує роботодавець.

Щодо механізму справляння ЄСВ слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Ч. 4 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Ст. 25 Закону № 2464 регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 2464 вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 зумовлює висновок, що за загальним правилом платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цих обов`язків тягне за собою застосування заходів впливу і стягнення, передбачених ст. 25 Закону № 2464.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Ст. 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Ч. ч. 1-3 ст. 11 Закону № 1669 передбачають, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Суд відзначає, що пп. 8 п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636) внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3.

Внаслідок цього зміни до Закону № 2464, внесені на підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, включені до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 як пункт 9-4.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження було зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Верховний Суд в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18, а також в інших постановах з аналогічним предметом спору неодноразово висловлював такий правовий висновок:

«Нормами п. 9-4 розділ VIII Закону № 1058 платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, була надана можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Разом із тим, Закон № 2464 не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі».

П. 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, але положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464, а змін безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 5 лютого 2008 року (справа № 2-1/2008).

В подальшому на підставі абз. 5 пп. «у» п. 83 Закону України від 14 січня 2020 року У 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року, п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 було виключено.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 805/3362/17-а навела такий висновок:

«Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, який забороняв притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла під час розгляду зразкової справи № 812/292/18 (постанова від 6 листопада 2018 року), відступати від якого немає правових підстав.

Отже, позивач був звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до виключення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI».

Застосувавши до спірних правовідносин наведені вище правові норми з врахуванням висновків Верховного Суду, суд зазначає, що з 13 лютого 2020 року позивач зобов`язаний виконувати обов`язки платника єдиного внеску, визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, в тому числі обов`язок щодо сплати цього внеску.

На час формування ГУ ДПС у Донецькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2021 року № Ф-14164-13 Закон № 2464 не містив положень, які б звільняли позивача від виконання обов`язку щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску у зв`язку з перебуванням на обліку в органі доходів і зборів, на території населеного пункту, в якому проводилася антитерористична операція.

Включення до вимоги недоїмки зі сплати єдиного внеску, що виникла за період з 14 квітня 2014 року по 13 лютого 2020 року, є правомірним, оскільки впродовж вказаного періоду Закон № 2464 не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а лише надав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Виходячи з тих самих міркувань, суд відхиляє аргументи позивача, які полягають у тому, що попередні вимоги про сплату боргу (недоїмки) були визнані протиправними і скасовані в судовому порядку.

Суд зауважує, що раніше сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) були скасовані в судовому порядку у зв`язку з тим, що в період дії п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач був звільнений від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 цього закону № 2464, а тому до нього не мали застосовуватися заходи впливу та стягнення.

При цьому, за наслідками розгляду справ № 200/2335/20-а, № 200/694/19-а, № 200/4504/19-а, № 200/141/20-а, № 200/2335/20-а, на рішення у яких покликається позивач, жодних висновків про відсутність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску чи про наявність підстав для її списання податковим органом суд не робив.

Разом із цим суд враховує, що 01 січня 2021 року позивач набув статус фізичної особи - пенсіонера у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років, про що свідчать індивідуальні відомості платника єдиного внеску, що перебувають в розпорядженні податкового органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Докази добровільної участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в розумінні ст. 10 Закону № 2464 (докази укладання відповідного договору) суду не надані.

Таким чином, ОСОБА_1 як особа, яка зазначена у п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 та з 01 січня 2021 року отримує пенсію за вислугу років, звільнений від сплати єдиного внеску за себе на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, починаючи з 01 січня 2021 року.

Суд встановив, що до вимоги, яка є предметом спору включена недоїмка з єдиного внеску нарахована 20 січня 2020 року в сумі 1 910,48 грн; 21 квітня 2020 року в сумі 2 078,12 грн; 20 липня 2020 року в сумі 1 039,06 грн; 19 жовтня 2020 року в сумі 3 178,12 грн; 19 січня 2021 року в сумі 3 300,00 грн, а також 30 квітня 2021 року нарахування платником самостійно з терміном сплати 30 квітня 2021 року - 17 752,95 грн.

Згідно з п. 4 розділу ІІІ. «Форми та строки подання звіту» Порядку формування та одання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, (в редакції від 01 січня 2021 року), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом для них є календарний рік.

Звіт подається за формою № Д5 із зазначенням типу форми «початкова».

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

З огляду на те, що до вимоги, яка є предметом спору, включена недоїмка зі сплати єдиного внеску, що виникла за період до 01 січня 2021 року, суд дійшов висновку, що під час формування та направлення ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2021 року № Ф-14164-13 на суму 29 258,73 грн ГУ ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ ДПС України діяло в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені Законом № 2464, а вимога, яка є предметом спору, як рішення суб`єкта владних повноважень відповідає критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу ДПС України від 14 травня 2021 року № Ф-14164-13 про сплату боргу (недоїмки) на суму 29 258,73 грн не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 44070187; місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2021 року № Ф-14164-13 на суму 29 258,73 грн - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 17 серпня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко