Ухвала суду № 99052798, 16.08.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.08.2021

Справа № 937/3657/21

Провадження № 2-о/937/336/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді: Ковальової Ю.В.,

за участю секретаря: Левандовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про встановлення юридичного факту,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт належності їй на праві приватної власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради народних депутатів від 30.05.1996р. та реєстраційного посвідчення виданого КП «МБТІ» від 13.06.1996 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на ту обставину, що правовстановлюючі документи на квартиру було втрачено і відновити їх неможливо.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом вказаної норми, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст.315 ЦПК України і не є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено встановлення факту володіння громадянином жилим будинком на праві власності, якщо власником будинку втрачений правовстановлюючий документ на цей будинок і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку, що повинно бути підтверджено відповідним документом. У цих справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документа про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

В листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", роз`яснено, що встановлення судом факту володіння будівлею на праві власності можливе, якщо у заявника загублено або втрачено правовстановлюючий документ на будівлю та зазначений факт не може бути підтверджений у позасудовому порядку. На підтвердження цього факту заявник подає докази щодо неможливості одержання ним відповідного документа або його поновлення.

Однак, слід розрізняти судовий порядок встановлення факту володіння будівлею на праві приватної власності, який розглядається в порядку окремого провадження, від судового порядку про визнання права власності на будівлю, який розглядається у позовному провадженні за нормами ЦК України.

Частиною 1 ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою стороною, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В тексті поданої ОСОБА_1 заяви, хоча вона і найменована «про встановлення юридичного факту», мається посилання заявника щодо визнання права власності, оскільки вона постійно проживає у вказаній квартирі. В прохальній частині заяви викладено, що ОСОБА_1 просить винести рішення про встановлення факту належності їй на праві власності квартири, а не факту володіння квартирою, оскільки оригінал правовстановлюючого документ втрачений, що позбавило заявника можливості в подальшому реалізувати своє право на розпорядження нерухомим майном.

Справи з приводу визнання права власності на майно, у разі втрати правовстановлюючого документа є способом захисту права власності, у зв`язку з чим такий спір підлягає розгляду у позовному провадженні, шляхом пред`явлення відповідного позову про визнання права власності відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.

Із поданої ОСОБА_1 заяви вбачається спір про право власності на вказане майно, тому суддя вважає, що заявлена нею вимога не підлягає розгляду за правилами окремого провадження.

Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст.294, 315, 260, 261, 353, 354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про встановлення юридичного факту – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Ю.В. Ковальова