Рішення № 99049563, 09.08.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/582/21

Номер провадження № 2/220/269/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Сербіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Кузнєцова Оксана Петрівна (адреса: АДРЕСА_2 ), до Великоновосілківської селищної ради (адреса: вул. Пушкіна, б. 32, смт. Велика Новосілка, Великоновосілківський район, Донецька область), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2021 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 13.04.2021 р. Підготовче судове засідання призначено на 13.05.2021 р., зобов`язано нотаріуса Великоновосілківської районної державної нотаріальної контори надати посвідчену належним чином копію спадкової справи, заведену на спадкодавця ОСОБА_9 та зобов`язано Донецький обласний нотаріальний архів надати спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_10 (а.с. 30-31). Під час підготовчого судового засідання ухвалою суду від 13.05.2021 р. витребувано відомості в КП «Великоновосілківське БТІ», а саме належним чином завірені копії реєстраційних справ на житлові будинки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , а також витребувано відомості з Великоновосілківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з метою визначення кола заінтересованих осіб (а.с. 77-78), підготовче судове засідання відкладено на 08.06.2021 р. Ухвалою суду від 08.06.2021 р. по справі залучено третіх осіб ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 117). Ухвалою від 14.06.2021 р. продовжено строк проведення підготовчого судового засідання до 14.07.2021 р. (а.с. 124). Ухвалою суду від 06.07.2021 р. відкладено підготовче судове засідання у зв`язку із ненаданням інформації Великоновосілківським райвідділом державної реєстрації актів цивільного стану на 09.07.2021 р. (а.с. 141). Ухвалою суду від 09.07.2021 р. підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду на 09.08.2021 р

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Велика Новосілка Великоновосілківського району Донецької області помер її чоловік, ОСОБА_9 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з Ѕ частини житлового будинку з господарськими спорудами та побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За життя спадкодавцем заповіт не складався. На підставі заяви позивача державним нотаріусом було відкрито спадкову справу № 207/2020 р. (номер 66138813). 10.03.2021 р. позивач звернулась до Великоновосілківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку з господарськими спорудами і побудовами, розташованого по АДРЕСА_1 . Постановою нотаріуса у вчиненні даної нотаріальної дії було відмовлено через невідповідність юридичної адреси будинку у правовстановлюючих документах спадкодавця, адже у Свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому Великоновосілківською державною нотаріальною конторою 27.05.1994 р., реєстровий № 1376, зазначена адреса: АДРЕСА_1 , а у Свідоцтві про право власності на житло, виданого Великоновосілківською РДА 05.04.1993 р. і зареєстрованого у Великоновосілківському БТІ 20.04.2004 р. за № 2549 книзі 11, зазначено адресу як АДРЕСА_3 . На запит нотаріуса 07.12.2020 р. КП «Великоновосілківське БТІ» було надано відповідь, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 р. ОСОБА_9 є власником 1/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1993 р. (реєстраційний № НОМЕР_1 ) та 1/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2004 р. (реєстраційний № 2549). 05.04.1993 р. відділом приватизації Великоновосілківської РДА на підставі розпорядження від 01.04.1993 р. № 194, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого їм належить на праві спільної сумісної власності квартира в двоквартирному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . На зворотній стороні цього документу зазначено, що квартира АДРЕСА_4 зареєстрована у Бюро приватизації житла на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу № 300. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько чоловіка позивача ОСОБА_9 (згідно тексту позовної заяви). Після його смерті спадщина була прийнята його сином ОСОБА_9 27.05.2004 р. державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В. було видано ОСОБА_9 Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1376. Відповідно до цього Свідоцтва чоловік позивача успадкував після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/4 частину жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 19,5 кв м, жилою - 13,4 кв м та відповідною частиною надвірних побудов. 1/2 частина жилої будівлі - саманна обкладена цеглою, загальною 39,1 кв м, жилої 26,9 кв м, позначена на генеральному плані літерою А. 1/4 частина жилого будинку належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, посвідченого відділом приватизації Великоновосілківської РДА 05.04.1993 р. і зареєстрованого в Великоновосілківському БТІ 20.10.2004 р. № 2549 книзі 11. Під час видачі вказаного вище свідоцтва про право на спадщину нотаріус керувався Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 3447645, виданого 27.04.2004 р. Великоновосілківським районним БТІ, згідно якого тим об`єкта зазначено, як домоволодіння, а адреса об`єкта - АДРЕСА_1 . Таким чином, на думку позивача, є цілком очевидний факт того, що належний її чоловіку об`єкт нерухомості є 1/2 частиною будинку АДРЕСА_1 , іншим співвласником якого відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 15.10.1999 р. є ОСОБА_2 , а тому позивач зазначає, що позбавлена можливості оформити спадок після смерті її чоловіка. Просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами та побудовами, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка, ОСОБА_9 .

Процедура розгляду

Сторони, треті особи , належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і в установленому законом порядку (а.с. 157, 158, 159,160), зокрема, треті особи ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , повідомлялись за їх місцем реєстрації, але відмітки на відправлених їм поштових повідомленнях за вказаною адресою вони відсутні, тому суд вважає їх належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача, позивач (у позовній заяві) та відповідач надали письмові заяви, згідно яких просять справу розглядати без їх участі, представник позивача, позивач позовні вимоги підтримує, відповідач просив прийняти рішення на розсуд суду (а.с. 161,162). Учасники справи не надали заяв про відкладення судового розгляду, треті особи не повідомили про причини неявки.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі позивача, її представника, представника відповідача, зважаючи на подані заяви, а також без участі третіх осіб, вважаючи їх своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час, місце розгляду справи, на підставі наявних матеріалів справи, які містять достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час. Неявка учасників справи не перешкоджає судовому розгляду.

Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, оглянувши належним чином завірену копію спадкової справи № 207/2020 (а.с. 39-63), а також належним чином посвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 64-73), належним чином посвідчену копію інвентаризаційної справи на об`єкти нерухомого майна - жилі будинки, що розташовані під АДРЕСА_1 та під АДРЕСА_3 (а.с. 84-112), з`ясувавши, що інших спадкоємців першої черги, крім позивача, ОСОБА_9 не має (а.с. 144), судом фактично встановлено наступне.

10.12.2019 р. позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про шлюб № 101 від 10.12.2019 р. (а.с. 9, 49-50).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у смт Велика Новосілка, Великоновосілківського району, Донецька область, актовий запис про смерть № 179 від 16.06.2020 р. (а.с. 10, 47-48).

Після його смерті заведено спадкову справу 66138813 (номер у спадковому реєстрі), 207/2020 р. (номер у нотаріуса) (а.с. 11) на підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 20.07.2020 р.(а.с. 40).

Згідно довідки від 20.07.2020 р. № 02-28-0132, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкав за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті, що послідувала ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті мав склад сім`ї - дружина ОСОБА_1 (а.с. 43). Аналогічна інформацій міститься й у довідці про склад сім`ї № 07-07/1472 від 20.07.2020 р. (а.с. 44).

Як вбачається з відповіді КП «Великоновосілківське БТІ» № 558 від 07.12.2020 р., згідно архівних даних станом на 31.12.2012 р. ОСОБА_9 є власником 1/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1993 р. (реєстраційний № НОМЕР_1 ) та 1/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2004 р. (реєстраційний № 2549); додатково зауважують, що вищевказаний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є двоквартирним будинком (а.с. 56).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1993 р., власником квартири двоквартирного будинку АДРЕСА_3 , на праві приватної спільної сумісної власності є ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , загальна площа квартири становить 39,8 кв м; свідоцтво видано згідно з розпорядженням (наказом) від 01.04.1993 р. № 194; на зворотньому боці зазначено, що квартира АДРЕСА_4 , зареєстрована в Бюро по приватизації житла і записана в реєстрову книгу за № 300 (а.с. 97).

У Свідоцтві про право власності на житло від 15.10.1993 р., зазначено, що власником будинку АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної сумісної власності є ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; загальна площа кімнат будинку становить 39,6 кв м; свідоцтво видано згідно з розпорядженням від 25.09.1993 р. № 342; на зворотньому боці зазначено, що одноквартирний будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований в Бюро по приватизації житла і записаний в реєстрову книгу за № 342 (а.с. 98).

Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_15 , прізвище третьої особи - ОСОБА_14 , змінено на « ОСОБА_14 », що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 114,115).

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 149).

Відповідно до даних Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3447645 від 27.04.2004 р., ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності б/н 05.04.1993 р. (розпорядження відділу приватизації Великоновосілківської райдержадміністрації від 01.04.93 р. № 194) та ОСОБА_10 на підставі цього ж документа на праві приватної спільної сумісної власності є власниками 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , номер запису 2549 в книзі 11 (а.с. 69).

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 є власниками 1/2 частки, а ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 є власниками 1/2 частки також (а.с.86), у довідці про належність будинку АДРЕСА_1 зазначена аналогічна інформація (а.с. 87). Суд наголошує, що вказані документи є лише технічною документацією, проте не являють собою та не можуть замінювати правовстановлюючі документи на нерухоме майно.

Відповідно до Технічного паспорту домоволодіння ОСОБА_2 , будинок АДРЕСА_1 , житлова площа складає 27,7 кв м, загальна площа квартири 39,6 кв м (а.с. 106-107). Згідно довідки про належність будинку АДРЕСА_5 , власниками вказані ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (а.с. 108).

Суд наголошує, що вказані документи є лише технічною документацією, проте не являють собою та не можуть замінювати правовстановлюючі документи на нерухоме майно.

Розпорядженням органу приватизації № 342 від 25.09.1993 р. прохання наймача ОСОБА_2 задоволено та передано будинок АДРЕСА_1 , у приватну спільну сумісну власність (а.с. 109).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2004 р., виданого державним нотаріусом Плаксіним С.В., ОСОБА_9 є спадкоємцем майна ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкове майно складається з 1/4 жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 19,5 кв м., жилої - 26,9 кв м (а.с. 72).

Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3815923 від 10.06.2004 р., ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.05.2004 р. є власником 1/4 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27, 103).

Право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , відсутня, що вбачається з інформаційної довідки № 25224106 від 12.04.2021 р. (а.с. 28).

10.03.2021 р. позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкоємцем не надано документи на жилий будинок, з копій документів, наданих КП ВРБТІ Донецької області від 07.12.2020 р. вбачається невідповідність юридичних адрес житлового будинку: в свідоцтві про право власності на житло від 05.04.1993 р. юридична адреса зазначена АДРЕСА_3 , а в свідоцтві про право на спадщину за законом, виданого Великоновосілківською районною державної нотаріальною конторою від 27.05.2004 р. за № 1376, юридична адреса зазначена АДРЕСА_1 , що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 13).

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, що визначено положеннями ч. 1 ст. 392 ЦК України, при цьому визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, цивільні права та обов`язки спадкодавця, у тому числі право власності на нерухоме майно, можуть переходити у спадщину.

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, а тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися в суд за правилами позовного провадження.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, для правильного вирішення даного провадження, необхідно, зокрема, з`ясувати належність майна, яке є предметом спору, спадкодавцю ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, як встановлено судом, згідно Свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1993 р., власником квартири двоквартирного будинку АДРЕСА_3 , на праві приватної спільної сумісної власності є ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ; свідоцтво видано згідно з розпорядженням (наказом) від 01.04.1993 р. № 194; квартира АДРЕСА_4 , зареєстрована в Бюро по приватизації житла і записана в реєстрову книгу за № 300 (а.с. 97).

У Свідоцтві про право власності на житло від 15.10.1993 р., зазначено, що власником будинку АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної сумісної власності є ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; свідоцтво видано згідно з розпорядженням від 25.09.1993 р. № 342; одноквартирний будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований в Бюро по приватизації житла і записаний в реєстрову книгу за № 342 (а.с. 98).

Розпорядженням органу приватизації № 342 від 25.09.1993 р. прохання наймача ОСОБА_2 задоволено та передано будинок АДРЕСА_1 , у приватну спільну сумісну власність (а.с. 109).

Суд зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є документом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Таке свідоцтво не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Вказане узгоджується з висновком ВС/КГС по справі № 917/927/17 від 03.04.2018 р. Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно.

Правовстановлюючим документом у цьому випадку є Розпорядження органу приватизації, на підставі яких видані відповідні свідоцтва.

Розпорядження органу приватизації № 342, на підставі якого видано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 є власниками будинку АДРЕСА_1 , не скасовано, його дійсність не оспорюється позивачем. Питання про скасування реєстрації вказаного нерухомого майна не ставиться сторонами.

Отже, суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів щодо права власності померлого ОСОБА_9 на 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_1 (не охоплену Свідоцтвом про право на спадщину від 27.05.2004 р.).

Визнання права власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 , впливатиме на право власності третіх осіб на вказане домоволодіння, як на його власників, не зважаючи на наявність Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2004 р., виданого державним нотаріусом Плаксіним С.В., на підставі якого ОСОБА_9 є власником 1/4 жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , та не впливатиме на права та обов`язки Великоновосілківської селищної ради, яка зазначена відповідачем у справі. Клопотань про заміну відповідача або залучення іншого відповідача у встановленому ст. 51 ЦПК України порядку не заявлено.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Науковці визначають способи захисту права, як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Інші вимоги, окрім визнання права власності на домоволодіння, позивачем не ставляться, в зв`язку з чим суд приходить також до висновку, що обраний ним спосіб захисту своїх прав, у тому числі й у частині визнання права власності на частину жилого будинку, не охоплену свідоцтвом про право на спадщину від 27.05.2004 р., без вирішення питання щодо права власності на вказаний житловий будинок третіх осіб, не можна вважати ефективним, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Таким чином, враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності та логічному взаємозв`язку, суд пройшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судового збору

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст.16, 181, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225 ЦК України, ст. 67 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 174, 235, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 392 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Кузнєцова Оксана Петрівна (адреса: АДРЕСА_2 ), до Великоновосілківської селищної ради (адреса: вул. Пушкіна, б. 32, смт. Велика Новосілка, Великоновосілківський район, Донецька область), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду безпосередньо або через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 09.08.2021 р.

Суддя: О.А. Дурач