Рішення № 99048575, 18.08.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 18.08.2021

ЄУ № 942/1119/21

Провадження №2-о/942/221/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Рожкової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт. Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересовані особи - Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганськ народила дитину жіночої статі вагою 3200 гр.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що її донька ОСОБА_2 , не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ народила дитину жіночої статі. Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим на території, яка не підконтрольна Україні. З метою державної реєстрації народження дитини у встановленому законодавством України порядку заявник звертається до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 05 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 18 серпня 2021 року.

Заявник в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві просив розгляд справи провести без його участі та участі заявника.

Представник заінтересованої особи - Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, заперечень не має, рішення просить прийняти на розсуд суду.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 04.09.1997 Молодогвардійським МВМ УМВС України в Луганській області, заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Першозванівка Лутугинського району Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 19.07.2018 № 928-581671 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що заявник є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 26.09.1994 Першозванівською сільською радою Лутугінського району.

З паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 , виданого 03.11.2010 Лутугинським РВ УМВС України в Луганській області, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Першозванівка Лутугинського району Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження факту народження дитини заявник надала медичне свідоцтво про народження № 879 від 01.12.2020, видане установою, що розташована на території непідконтрольній українській владі, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 при одноплідних пологах народила дівчинку вагою 3200 гр.

Також на підтвердження факту народження дитини заявник надала копію виписки з історії розвитку новонародженого № 1057, свідоцтво про народження, видані установами, що знаходяться на території, що не підконтрольна українській владі та копії фотосвітлин.

Оцінюючи медичне свідоцтво про народження № 879 від 01.12.2020, як доказ, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині має належати з його народження право на ім`я та громадянство.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Без державної реєстрації факту народження дитини, вона буде позбавлена можливості в подальшому реалізовувати свої права та обов`язки, що становитиме порушення ст. 8 та інших Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь - якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно п.п. «а» п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров`я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Власне ім`я дитини визначається за згодою батьків. Власне ім`я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір`ю дитини. По - батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дітей на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя та інших.

При цьому суд враховує зазначені в медичному свідоцтві про народження, виданому на окупованій території, відомості про народження дитини ОСОБА_2 .

Таким чином, суд, враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту,вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому заява про встановлення факту народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Луганськ дитини жіночої статі підлягає задоволенню.

Вимоги ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення у даній справі про встановлення факту народження слід допустити до негайного виконання.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення понесені заявником витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 259, 263-264, 317, 319, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження, заінтересовані особи - Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , задовольнити.

Встановити факт того, що громадянка України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Першозванівка Лутугинського району Луганської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народила в м. Луганськ, Україна, дитину жіночої статі, вагою 3200 грам.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 04.09.1997 Молодогвардійським МВМ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник заявника: Войтенко Олександр Миколайович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001465 від 30.10.2017, ордера на надання правової допомоги серія ЗП № 103348 від 22.07.2021, адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий 03.11.2010 Лутугинським РВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),код ЄДРПОУ 21758103, який знаходиться за адресою: вул. Українська, 51, смт. Новопсков, Старобільський район, Луганська область.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: О.С. Стеценко