Рішення № 99048554, 21.07.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3169/21

Провадження № 2-а/415/254/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Рибки Я.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до інспектора взводу № 1 роти № 6 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Боровенської Наталії Сергіївни (місцезнаходження: вул. Штейгерська, буд. № 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Ф. Ернеста, буд. № 3 м. Київ, 03048) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача серії ЕАН № 4147101 від 01 травня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позивач посилається на те, що 01 травня 2021 року інспектором поліції Боровенською Н.С. винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху України. В обґрунтування позову ОСОБА_1 щодо обставин правопорушення зазначає, що дійсно 01 травня 2021 року приблизно о 13.22 год. рухався на автомобілі ВАЗ 210994-20 та їхав по вул. Курчатова в м. Сєвєродонецьк. Пішоходів на перехресті не було, він бачив усю дорожню обстановку. Також позивач наголосив на тому, що під час проїзду ним пішохідного переходу на ньому не було пішоходів й поруч, а найближчий автомобіль, який рухався у правій смузі, а саме патрульний автомобіль, перебував не поруч з його транспортним засобом, а за ним на відстані не менше 70 метрів. Вказує, що даного правопорушення не вчиняв, та повів себе згідно з правилами дорожнього руху України. Також, позивач вказує на порушення його прав передбачених ст. 286 КУпАП України, зокрема права на правову допомогу.

Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 11 червня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції.

Копія ухвали від 11 червня 2021 року була направлена позивачу, відповідачу та третій особі в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не надав. 23 червня 2021 року надав суду клопотання в якому просив розгляд справи провести без його участі, долучив до матеріалів диск з відеозаписами.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи - Департаменту патрульної поліції до суду не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4147101 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. зі змісту постанови вбачається наступне.

01 травня 2021 року о 13 годині 22 хвилин за адресою: вул. Курчатова біля буд. № 34 в м. Сєвєродонецьку водій, керуючи транспортним засобом, рухаючись у сусідній смузі, на якій попутно зупинився транспортний засіб перед нерегульованим пішохідним переходом, не зменшив швидкості та не зупинився, не переконавшись у відсутності на ньому пішоходів, чим порушив п. 18.4 Правил дорожнього руху України.

В графі "до постанови додаються" зазначено «відео з бодікамер DSJX300056_BB0056, DSJX300186_BB0186 та відеореєстратора Xiaomi».

Розглядаючи справу по суті, суд робить наступні висновки.

Щодо процедури: у даному випадку розгляд справи спочатку відбувся на місці зупинки транспортного засобу, протокол не складався. Такі дії відповідача не суперечать вимогам КУпАП. Повноваження відповідача в цій частині позивач не оспорює.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При накладенні адміністративного стягнення посадова особа відповідно до вимог ч.3 ст. 33, ст. 34,ст. 35 КУпАП повинна врахувати характер і тяжкість порушення, особу порушника, конкретні обставини вчинення порушення, зазначити докази на підтвердження складу правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлюється обов`язок водія надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі).

Згідно п. 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Суд зазначає, що вказана норма зобов`язує водіїв транспортних засобів знизити швидкість, наближаючись до таких пішохідних переходів, і за необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам.

При цьому, якщо пішоходу не створюється перешкода чи небезпека в русі, водії можуть проїхати через пішохідний перехід не зупиняючись.

Пунктом 18.4 ПДР України передбачено, що якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Суд зазначає, що наявність перед пішохідним переходом транспортного засобу, що зупинився або зупиняється, є попередженням для водіїв транспортних засобів, що рухаються суміжними смугами, про можливу появу пішоходів на переході, тому водії, які рухаються суміжними смугами, зобов`язані знизити швидкість, за необхідності зупинитися перед пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходам, які рухаються переходом.

При цьому, як і за положенням п. 18.1 ПДР України, подальший рух водіям транспортних засобів дозволяється за умови, що вони не створять перешкоди або небезпеки для руху пішоходів. Тобто, водії можуть проїхати через пішохідний перехід не зупиняючись.

На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем наданий диск з відеофайлами знятими нагрудною камерою та відеореєстратором.

Надаючи правову оцінку відеозаписам, суд встановив, що автомобіль позивача, рухаючись у лівій смузі, проїжджав нерегульований пішохідний перехід, перед яким у правій смузі зупинявся інший автомобіль (відповідача), при цьому, в момент коли позивач наближався до переходу та почав його проїжджати на ньому пішоходів не було. Надаючи оцінку відстані від автомобіля позивача до пішоходів, швидкості з якою рухались зазначені учасники дорожнього руху та з урахуванням видимості, суд дійшов до висновку, що дії позивача не створювали пішоходам перешкод чи небезпеку в русі. Отже, позивач надавши оцінку дорожній обстановці мав право у даному випадку проїхати через пішохідний перехід не зупиняючись. З приводу невиконання вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України в частині не зниження позивачем швидкості руху суд зазначає, що останнє належними доказами не підтверджується.

Разом з тим, доводи позивача про те, що автомобіль патрульної поліції їхав за транспортним засобом позивача на відстані приблизно 70 метрів, спростовуються наданими відповідачем доказами.

Суд також зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.

При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом.

Крім того, суд враховує, що відповідач та третя особа маючи достатньо часу для підготування відзиву/пояснень не подали їх, а відповідач надіслав лише клопотання в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, що за приписами КАС України може розглядатись як визнання ним позову.

Суд також враховує, що закон встановлює принцип презумпції невинуватості особи, що притягається до відповідальності і відповідно принцип правомірності дії такої особи, поки у встановленому законом порядку не доведено його вину. Оскільки суду не надані відповідні докази, і не спростовані твердження водія, які б мали бути перевірені посадовою особою і спростовані, а також виходячи з принципу презумпції невинуватості, - суд робить висновок, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, а склад зазначеного в ній адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не встановлений.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ, суд може прийняти рішення про скасування постанови та закриття провадження у справі, або (п.2) - скасувати постанову та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.

Враховуючи конкретні обставини, проаналізувавши у сукупності всі подані докази, суд дійшов висновку, що в межах наданих доказів не доведено наявність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, і що на даний час вже втрачено можливість збирання доказів, що протокол у даному випадку не складався і відповідно відсутні інші матеріали справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б могли бути повернуті відповідачу та/або третій особі для нового розгляду, тому оскаржувана постанова підлягає скасування з закриттям провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за даним фактом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції як юридичної особи та головного розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 6 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Боровенської Наталії Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАН № 4147101 від 01 травня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.Ю. Луньова