Ухвала суду № 99047965, 16.08.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28363/21-ц

пр. 4-с-247/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Орел А. О.,

за участі представника боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду у цивільній справі за скаргою боржника ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тернавської Тетяни Вадимівни про визнання протиправними та скасування, у межах зведеного виконавчого провадження № 64222243,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із вказаною скаргою, у якій просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тернавської Т. В. протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 06 січня 2021 року про арешт коштів боржника.

В обґрунтування скарги зазначено, що 04 січня 2021 року постановою про арешт коштів боржника ОСОБА_2 і фактично арештовано кошти останнього на рахунках у ПАТ «Державний ощадний банк України», «Монобанк» та АТ «КБ «ПриватБанк». Заявник наголошує, що він має намір розпорядитися належним йому майном, проте через наявність арештів, позбавлений можливості це зробити, таке обмеження порушує його право власності.

05 липня 2021 року на електронну поштову скриньку суду з Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли письмові пояснення, у яких в заперечення зазначено, що факти, які виклав боржник у своїй скарзі, ґрунтуються лише на суб`єктивному трактуванні норм законодавства. Постанова державного виконавця від 04 січня 2021 року видана на підставі чинного законодавства про виконавче провадження і виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчого документу, вчинено правомірно.

У судовому засіданні представник боржника подану скаргу підтримав і просив задовольнити з підстав, наведених у ній.

Державний виконавець або інший представник Відділу державної виконавчої служби у судове засідання не з`явився, 10 червня 2021 року було направлено на електронну поштову скриньку суду копії матеріалів виконавчого провадження № 64222243, а 18 червня 2021 року - копії матеріалів надійшли до суду засобами поштового зв`язку.

Стягувачі у судове засідання, про яке повідомлялися належним чином, також не з`явилися.

Згідно з частиною другою статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

04 січня 2021 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петрухно С. О. у межах виконавчого провадження № 60598340 видано постанову про накладення арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника ОСОБА_2 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику.

04 січня 2021 року постановою у виконавчому провадженні № 60598340 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернено стягнення на доходи боржника, які він отримав у ТОВ «ВЕНЗАБУД».

20 січня 2021 року постановою про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження два вищезазначені виконавчих провадження були об`єднані в одне під № 64222243.

Таким чином у провадженні Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зведеному виконавчому провадженні № 64222243 від 20 січня 2021 року перебувають на виконанні виконавчі листи у справах № 2-2729, виданий 18 червня 2003 року Нижньогородським районним судом (ВП 3321957 від 20 липня 2004 року, стягувач ОСОБА_3 ), № 6-8342/09, виданий 07 вересня 2009 року Печерським районним судом м. Києва (ВП 59857074 від 21 серпня 2019 року, стягувач КС «Сімейна позика»), № 757/44683/18-ц, виданий 31 жовтня 2019 року Печерським районним судом м. Києва (ВП 60598340 від 15 листопада 2019 року, стягувач ОСОБА_3 ).

Боржник вказує, що станом на день звернення із скаргою, арешт накладено на його карткові рахунки у ПАТ «Державний ощадний банк України» (5167499992822108), Монобанк ( НОМЕР_1 ), АТ КБ «ПриватБанк» (5168742205139334), а також, що відбувається стягнення із заробітної плати боржника.

Згідно з частиною першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною першою, другою статті 56 вказаного Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі, копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до частини десятої статті 56 вказаного Закону, у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи у порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 59 Закону України № 1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Одночасно відповідно до ст. 52 вказаного Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, які визначено ст. 48 Закону. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Таким чином виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим»

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові у справі № 756/1927/16-ц від 03 лютого 2021 року.

За приписами частини другої статті 71 вказаного Закону, за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що передбачено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Суд зауважує, що матеріали скарги, копії виконавчого провадження не містять доказів, що, виконуючи постанову державного виконавця, банком було накладено арешт на грошові кошти, які є заробітною платою або рахунки мають спеціальний режим використання та / або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У відповідності частини першої статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про законність постанови державного виконавця про накладення арешту, скарга є безпідставною, тому у її задоволенні суд відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 18, 48, 52, 56, 59, 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2021 року.

Суддя І. В. Литвинова