Ухвала суду № 99046591, 16.08.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/1465/16-к

Номер провадження 1-кп/585/20/21

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

16 серпня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Машини І.М.,

при секретарі судового засідання Холод О.В.,

прокурора Лук?яненка Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Менька Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015200000000140 від 30.07.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни, Сумської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючому та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 203-2 Кримінального кодексу України (далі – КК України), -

встановив:

В провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області знаходиться матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015200000000140 від 30.07.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 203-2 КК України.

16 серпня 2020 року представник обвинуваченого Менько Д.Д. звернувся до суду з клопотанням про закриття даного кримінального провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 284 Кримінально процесуального кодексу України (далі – КПК України), посилаючись на положення ст.58 Конституції України, ст. 4,5 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до ст.337 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За ч. 1 ст. 203-2 КК України (в редакції станом на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення) кримінальна відповідальність наступала за зайняття гральним бізнесом.

Диспозиція даної норми для з`ясування змісту цієї кримінально-правової заборони відсилала до Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року № 1334-УІ.

У відповідності до п. 1 ч .1 ст.1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року №1334-VI гральним бізнесом визнавалась діяльність, пов`язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп`ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

За ст.2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року №1334-VI в Україні заборонявся гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Водночас Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-ІХ визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15 травня 2009 року № 1334- VI, а ст.203-2КК України викладено у новій редакції.

4

Так, за ч. 1 ст. 203-2 КК України на сьогодні передбачено кримінальну відповідальність за організацію або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону або випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей, або організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет.

Таким чином, дана кримінально-правова заборона суттєво звузила коло суспільно- небезпечних посягань.

Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14липня 2020 року № 768-ІХ визначено правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор, у той час як Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" повністю забороняв гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 № 768-ІХ визначено порядок ліцензування азартних ігор, встановлено перелік дозволених видів діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, введено принципово нові терміни у даній сфері.

Так, законодавство про кримінальну відповідальність у сфері грального бізнесу змінилось настільки, що відбулась зміна ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого новою редакцією ст. 203-2 КК України, тобто фактично нова редакція диспозиції є новим складом кримінального правопорушення, відповідальність за яке може настати лише, якщо дії вчинено після набрання чинності Закону України №768-ІХ від 14.07.2020 «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор».

Зокрема, основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 203-2 КК України, був і є встановлений порядок зайняття господарською діяльністю, але у редакції Закону України № 2852-УІ від 22.12.2010, що діяла до 13.08.2020, він стосувався законодавчої заборони на здійснення грального бізнесу як виду господарської діяльності взагалі, а у редакції Закону України №768-ІХ від 14.07.2020, що діє з 13.08.2020, такий порядок стосується тільки у частині законодавчої заборони на незаконну діяльність з організаці або проведення азартних ігор, лотерей.

Тобто, після скасування закону України щодо заборони грального бізнесу та викладення новим законом описово-бланкетної диспозиції у новій редакції фактично відбулося наповнення диспозиції ч. 1 ст. 203-2 КК України новим змістом, а саме: поведінка, що взагалі була заборонена, відтепер дозволена, але для неї новим законом встановлено правила та умови, а новою редакцією статті КК - обсяг заборон під загрозою покарання. Відповідно новим змістом наповнився й об`єкт вказаного злочину, а саме: звужено сферу суспільних відносин, які охороняються законом про кримінальну відповідальність та на які посягає кримінальне правопорушення.

У зв`язку з прийняттям нового закону, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 КК України, у редакції Закону України № 2852-УІ від 22.12.2010, що діяла до 13.08.2020, виражалась у зайнятті гральним бізнесом. У редакції ж Закону України №768-ІХ від 14.07.2020, що діє з 13.08.2020, об`єктивна сторона наявна, якщо буде вчинено наступні альтернативні дії: 1) організацію або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону; 2) випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей; 3) організацію чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет.

Саме по собі зайняття гральним бізнесом наразі не визнається кримінальним правопорушенням і здійснення такого виду господарської діяльності само по собі не є кримінально-протиправним, а повноваження держави на притягнення осіб до кримінальної відповідальності виникає тільки тоді, коли порушується законодавство України у сфері грального бізнесу.

Зважаючи на викладене вище, діяння, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 , не можна ототожнювати з діянням, яке складає об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого новою редакцією статті 203-2 КК України.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст.З КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

У відповідності до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13 жовтня 2016 року у справі № 5-205кс16, суб`єктивною стороною цього злочину є усвідомлення особою її участі у зайнятті забороненим видом господарської діяльності та наявності корисливого мотиву.

Тобто, обов`язковими елементами складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК, є не тільки усвідомлення особою її участі у зайнятті забороненим видом господарської діяльності, а й наявність корисливого мотиву.

Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України констатує відсутність злочинності та караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню.

Таким чином, сторона захисту вважає, що стаття 203-2 КК України в редакції Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-ІХ, в силу положень ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України, має зворотну дію в часі, і, як наслідок, поширюється на обвинуваченого ОСОБА_1 , а тому кримінальне провадження за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, необхідно закрити у зв`язку із набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлене захисником клопотання.

Прокурор Лук?яненко Ю.В. клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження підтримав.

Суд, заслухавши учасників процесу, дійшов висновку про задоволення клопотання, враховуючи наступне.

Як вбачається з обвинувального акту від 18 березня 2016 року ОСОБА_1 , в порушення вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» займався забороненим видом господарської діяльності - гральним бізнесом.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», гральний бізнес - діяльність, пов`язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп`ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера; азартна гра - будь-яка гра, обов`язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

Разом із тим, в порушення вимог вищевказаного закону, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних, корисливих дій, котрий полягав у посяганні на конституційні принципи пріоритету прав та свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров`я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству, передбачаючи їх наслідки у вигляді завдання шкоди охоронюваним законом вказаним інтересам громадян, а також держави, внаслідок несплати податків та інших платежів за отримувані неконтрольовані доходи, і свідомо бажаючи їх настання, обрав джерелом свого постійного прибутку вказану протиправну діяльність - зайняття гральним бізнесом.

Так, починаючи із вересня 2012 року (більш точної дати в ході слідства не встановлено) до 09.10.2014 року, ОСОБА_1 в гральному закладі за адресою: АДРЕСА_2 , вчиняв дії з надання гравцям можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах, підтримував порядок у приміщенні грального закладу, сплачував за його оренду, доглядав за належним станом гральних автоматів, обслуговував гравців, отримував від гравців гроші в якості ставок, у разі виграшу виплачував грошові виграші, зберігав гроші, отримані від здійснення грального бізнесу, зберігав предмети, здобуті злочинним шляхом, здійснював охорону приміщенні, вживав заходів щодо запобігання розголошення інформації про діяльність незаконного грального закладу, відкривав та закривав заклад, вів облік грошей.

За вищевказаною адресою знаходилось 6 гральних автоматів - «Меga Jack» - 2 шт., «Gaminator» - 3 шт. та ігровий автомат без назви. Вищевказані гральні пристрої «Меga Jack» та «Gaminator» містили програмне забезпечення, що здійснює функції симулятора гральних автоматів, мали купюроприймачі та замки для введення та виведення кредитів, за допомогою яких здійснюється процес внесення ставок. Результат гри на вказаних пристроях залежав від випадковості, яка була налаштована на кожному пристрої.

У ОСОБА_1 знаходились ключі від купюроприймачів та замки для введення та виведення кредитів на вищевказані гральні пристрої. Вхідні двері грального закладу за вищевказаною адресою були весь час закриті, при цьому ОСОБА_2 впускав гравців лише за їх телефонними дзвінками, на вимогу гравця вмикав та надавав доступ до конкретного грального автомату, контролював осіб, які перебували у закладі, або хотіли до нього зайти чи вийти.

Зокрема, 1 жовтня 2014 року близько 17 години ОСОБА_1 , займаючись забороненим видом господарської діяльності - гральним бізнесом, провів гравця до приміщення гральної зали та надав доступ до гральних автоматів, ввімкнув гральний пристрій, при цьому гравець грошові кошти за гру вставив до купюроприймача ігрового пристрою. Після закінчення гри, ОСОБА_1 провів гравця із приміщення.

Надалі, переслідуючи єдиний умисел на незаконне зайняття гральним бізнесом, ОСОБА_1 02 жовтня 2014 року близько 19 години, провів гравця до ігрової зали, надавав доступ до ігрових автоматів. При цьому гравець грошові кошти за гру вставив до купюроприймача ігрового пристрою. Після закінчення гри, ОСОБА_1 вивів гравця із приміщення.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснював діяльність, пов?язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах та комп`ютерних симуляторах, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Диспозиція ч. 1 ст. 203-2 КК України в редакції Закону України від 22 грудня 2010 року №2852-VI, яка діяла на час вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, передбачала відповідальність за зайняття гральним бізнесом.

Діюча редакція диспозиції ч. 1 ст. 203-2 КК України, в редакції Закону України від 14 липня 2020 року № 768-IX, передбачає відповідальність за організацію або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону або випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей, або організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет.

У відповідності до п. 1 ч .1 ст.1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року №1334-VI гральним бізнесом визнавалась діяльність, пов`язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп`ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

За ст.2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року №1334- VI в Україні заборонявся гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Водночас Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-ІХ визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15 травня 2009 року № 1334- VI, а ст.203-2КК України викладено у новій редакції.

Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14липня 2020 року № 768-ІХ визначено правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор, у той час як Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" повністю забороняв гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо оргганізації та проведення азартних ігор" азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця.

Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 № 768-ІХ визначено порядок ліцензування азартних ігор, встановлено перелік дозволених видів діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, введено принципово нові терміни у даній сфері.

Об?єктом злочину передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України є конституційні принципи пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров`я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.

Об?єктина сторона злочину передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України полягає у створенні і забезпеченні належного функціонування грального закладу і грального обладнання, підготовці персоналу, забезпеченні безпеки процесу гри, визначенні правил гри, контролі за отриманням доходів та їх розподілом тощо.

Суб?єктивна строна злочину передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України полягає у прямому умиселі, корисливих мотивах, з метою отримання незаконного прибутку.

Субєктом злочину передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України є осудна особа, яка досягла 16 років.

У зв`язку з прийняттям нового закону, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 КК України, у редакції Закону України № 2852-УІ від 22.12.2010, що діяла до 13.08.2020, виражалась у зайнятті гральним бізнесом. У редакції ж Закону України №768-ІХ від 14.07.2020, що діє з 13.08.2020, об`єктивна сторона наявна, якщо буде вчинено наступні альтернативні дії: 1) організацію або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону; 2) випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей; 3) організацію чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет.

Саме по собі зайняття гральним бізнесом наразі не визнається кримінальним правопорушенням і здійснення такого виду господарської діяльності само по собі не є кримінально-протиправним, а повноваження держави на притягнення осіб до кримінальної відповідальності виникає тільки тоді, коли порушується законодавство України у сфері грального бізнесу.

Положенням ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 1 статті 5КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно ч. 4 ст. 5 КК України якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Частиною 6 статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, до яких належать, зокрема, верховенство права, рівність перед законом та судом, законність.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад кримінального провадження, зокрема, верховенства права, рівності перед законом і судом, та законності, суд вважає, що клопотання обвинуваченого обвинуваченого та його захисника про закриття кримінального провадження підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України, яка була змінена законом України від 14 липня 2020 року № 768-IX, та виключає відповідальність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення у діючій редакції ч. 1 ст. 203-2 КК України, а тому кримінальне провадження відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Питання щодо речових доказів та судових витрат суд вирішує у відповідності до положень ст. 100, 122, 124, 126 КПК України.

Керуючись ст. 5 КК України, п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, - суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження, задовольнити.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015200000000140 від 30.07.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст.203-2 КК України, закрити на підставі п.4 ч.1 ст. 284 КПК України.

Процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням експертиз: судової комп?ютерно-технічної експертизи №11759 від 09.04.2015 року в сумі 3075, 00 грн., судової комп?ютерно-технічної експертизи №040 від 17.02.2015 року в сумі 4616, 50 грн.; судової комп?ютерно-технічної експертизи №19/119/12/17е від 18.06.2019 року в сумі 3768, 24 грн.; судової експертизи відео-, звукозапису №19220 від 30.01.2020 року в сумі 7850 грн., на підставі ст. 122, 124, 126 КПК України, підлягають компенсації за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертній установі з Державного бюджету України.

Речові докази по справі:

- грошові кошти в сумі 5956 грн., що оприбутковано до сховища філії АТ «Державний екпортно-імпортний банк України» в м. Сумах, повернути власнику ОСОБА_3 ;

- 6 моніторів та 6 гральних автоматів, тринадцять ключів з роз`ємами до гральних автоматів, сім ключів від гральних автоматів, системний блок сірого кольору, накладна № 11 від 11.10.2009 р., «Кінгсот» мікро СД адаптер, з картою пам`яті «Транскенд», та Вербатім мікро СД адаптер з картою пам`яті Кінгстон, три сім- карти лайф, дві Київстар, одна діджус та одна джі, телефон самсунг з сім картою київстар, що знаходяться на зберіганні у Роменському РВП ГУНП в Сумській області, повернути власнику ОСОБА_3 ;

- карта Приватбанку № НОМЕР_2 , ноутбук «Емачінес» з зарядним пристроєм, дві сім карти лайф, телефон самсунг білого кольору з сім картою МТС, мобільний телефон LG чорного кольору з сім-картою Екотел, мобільний телефон Самсунг з сім картами МТС та Діджус, карта Приватбанку № НОМЕР_3 , що знаходяться на зберіганні у Роменському РВП ГУНП в Сумській області, повернути власнику ОСОБА_1 ;

- замовлення № 640 від 15.07.2010 р., заява на підключення до інтернету, аркуш паперу з рукописним текстом, аркуш паперу з зображенням, зошит з рукописним текстом, два фрагменти паперу з рукописним текстом, зошит в клітинку з розрахунками, додаткова угода з договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2012 р., акти надання послуг за 2012-2013 р.р. на 15 арк., три арк. паперу з рукописним текстом, три зошити в клітинку, з рукописним текстом та розрахунками, квитанція до пко № 384 від 16.07.2010 р. та № 435 від 05.08.2010 р., залишити в матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена в Сумський апеляційний суд через Роменський міськрайонний суд Сумської області на протязі семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, ухвала набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 17.08.2021 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина