Ухвала суду № 99045797, 17.08.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10840/21

Провадження № 2-з/522/412/21

УХВАЛА

17 серпня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого – судді Косіциної В.В. розглянувши в письмовому провадженні заяву виконувача обовязків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Великодного Д. про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов виконувача обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодного Д.В. в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення права власності, визнання права власності.

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.

Ухвалою від 16 червня 2021 року відкрито провадження у справі.

11 серпня 2021 року до суду була подана заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 355,2 кв.м., власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Проте в період з 09.08.2021 року по 13.08.2021 року головуючий суддя ОСОБА_5 перебувала на лікарняному.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач оскаржує право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

З інформації з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно майно, Державного реєстру іпотек вбачається, що власником ѕ частин квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 .

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником ј частини квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що існують ризики того, що під час розгляду цієї справи квартира та буде відчужена третім особам, у зв`язку з чим на неї необхідно накласти арешт.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо забезпечення позову, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 N 756/2609/20 (провадження N 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:

"Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу".

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на зазначене, на матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення, суд вбачає між сторонами існує реальний спір щодо договорів предметом яких є квартира АДРЕСА_1 .

Виходячи з викладеного, заходи забезпечення позову про які просить позивач, фактично будуть спрямовані на охорону його матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій із боку відповідачів, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вимоги щодо забезпечення позову суд вважає розумними, обґрунтованими та адекватними та такими, що відповідає предмету позову в частині арешту квартири, право власності на яке було набуте на підставі оскаржуваних договорів.

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву виконувача обовязків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Великодного Д. про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 355,2 кв.м., власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом (ч.1 ст. 157 ЦПК України).

Суддя Косіцина В.В.

17.08.21