Рішення № 99042458, 13.08.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2137/21

Провадження №: 2/332/1243/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі - Литвиненко І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Біліченко Олег Олександрович до ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позову зазначено, що він з 16.05.1997 р. по 14.07.2020 р. працював у ПрАТ «Дніпроспецсталь» на посаді «слюсар-ремонтник», зокрема, в умовах впливу шкідливих факторів - 18 років 07 місяців. Відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання від 01.07.2020 року за № 21/441 йому встановлено наступні професійні захворювання: хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН першого-другого ступеня та хронічну двобічну нейросенсорну приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху третьої стадії. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.07.2020 р., хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалої роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Дніпроспецсталь». Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія АБ № 0041707 від 10.08.2020 року ступінь втрати професійної працездатності Позивача складає 40 % . Отримання ним професійного захворювання призводить до фізичних та моральних страждань, у зв`язку із чим він просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 40000 грн., а також судові витрати.

Ухвалою суду від 10.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26.07.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач дійсно працював на підприємстві відповідача, при цьому про умови праці був повідомлений. Законодавство допускає роботу у важких та шкідливих умовах праці. За виконання роботи в таких умовах позивач отримав додаткові пільги та компенсації, а саме призначення пенсії на пільгових умовах. 10.08.2020 р. за результатами первинного обстеження ОСОБА_1 було встановлено 40% стійкої втрати працездатності, проте групу інвалідності не встановлено. У пункті 17 Акту зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_1 позивач самостійно уклав трудовий договір та продовжував виконувати роботу в таких умовах довгий час, тим самим, з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров`я. З урахуванням того, що з боку власника або уповноваженого органу не було допущено жодних порушень прав Позивача, Відповідач просить зменшити суму відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання до 18000 грн., що буде відповідати принципу співмірності, а також відмовити у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу через їх недоведеність.

26.07.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, що створення безпечних умов праці є беззаперечним обов`язком роботодавця, а сам факт наявності перевищення норм ГДК на підприємстві - є порушенням законних прав Позивача, тому просить відшкодувати моральну шкоду у повному обсязі. Також просить задовольнити вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, документальне підтвердження про виконання яких, буде надано на останньому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача просив відмовити у задоволені позову.

Суд, заслухавши вступні слова позивача та її представника, представника відповідача, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на у ПрАТ «Дніпроспецсталь» на посаді «слюсар-ремонтник» (а.с. 9-10).

Відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання від 01.07.2020 року за № 21/441 ОСОБА_1 встановлено наступні професійні захворювання: основний: хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху третьої стадії; хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН першого-другого ступеня. Супутній: хронічна вертеброгення шийна та попереково-крижова радикулопатія в стадії неповної ремісіїз легкими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом (а.с. 11-12).

Відповідно до п.п. 17,18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.07.2020 р., хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалої роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Дніпроспецсталь» (18 років 07 місяців). Причина виникнення хронічного професійного захворювання : наявність на робочому місці ОСОБА_1 шкідливих виробничих факторів: шум-82-88дБ «А» при ГРБ-80 дБ « А», пил - 10.17-11.4мг/м-3 при ГДК -4,0 мг/м-з (а.с. 14-17).

Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія АБ № 0041707 від 10.08.2020 року ОСОБА_1 група інвалідності не встановлена, визначено ступінь втрати професійної працездатності, який складає 40 % (а.с. 32).

З виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 552, № 426, № 3821, № 3681 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.03.2020 року по 20.03.2020 року, з 24.06.2020 року по 02.07.2020 року, з 17.12.2020 року по 24.12.2020 року, 25.02.2020 року по 06.03.2020 року (а.с. 13, 33-36).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджується КМУ.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України та ст. 247-1 КЗпП України працівникам надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту. Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

Моральна і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров`я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому, враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров`я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.

Відповідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Як зазначено у п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 40%.

У результаті часткової втрати працездатності позивач зазнав страждань, моральних переживань та негативних емоцій. Він не має змоги вести звичайне життя, тому що вимушений постійно перебувати на обліку в ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. Станом на теперішній час, позивач не зможе працювати за фахом через стан свого здоров`я.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 при прийомі на роботу був попереджений про можливість впливу шкідливих факторів, самостійно та за власним бажанням прийняв рішення про необхідність працювати саме на такій праці, не спростовують висновків суду та не звільняють від відповідальності ПрАТ «Дніпроспецсталь» за незабезпечення максимально безпечних умов праці, а також не позбавляють позивача права на отримання відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.

Також не знайшло свого обґрунтування посилання відповідача на ту обставину, що позивач самостійно з власної ініціативи продовжував тривалий час працювати у важких умовах праці, тим самим свідомо допускав погіршення свого здоров`я, оскільки це не звільняє роботодавця від виконання ним обов`язку щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Разом із тим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням роз`яснень, наданих в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, а також враховуючи характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан його здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі неможливість такого повного відновлення, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також тривалості роботи позивача у шкідливих та особливо важких умовах у ПрАТ «Дніпроспецсталь», суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 18000,00 грн.

Така сума, на переконання суду, є співмірною тій моральній шкоді, яка була спричинена позивачу відповідачем у результаті професійного захворювання, а також є достатньою і справедливою для хоча б часткового відновлення його фізичного здоров`я і приведення його морального стану в норму.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», який пропорційно до задоволених позовних вимог (45%) складає 408 грн. 60 коп. виходячи з такого розрахунку : заявлено вимогу на суму у розмірі 40000 грн. 00 коп., задоволено на суму 18000 грн. 00 коп.) 908 грн. 00 коп. - мінімальна ставка за подання позовної заяви матеріального характеру х 18000 грн.00 коп./40000 грн. 00 коп.=408 грн. 60 коп.).

Вимогами ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 28.05.2021 року, додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 28.05.2021 року та відповідно до актів приймання виконаних робіт/послуг № 1, № 2 адвокатом Біліченком Олегом Олександровичем були надані такі послуги: юридичні консультації з приводу предмету спору - 800 грн., складання позову про відшкодування моральної шкоди - 1500 грн., вивчення Відзиву на позов - 1000 грн.; складання відповіді на відзив - 1500 грн.; вивчення заперечення на відповідь на відзив - 1000 грн.; складання письмових пояснень з приводу заперечень на відповідь на відзив - 700 грн., представництво інтересів Клієнта 13.08.2021 року в Заводському суді м. Запоріжжя - 1500 грн. , що разом складає 8000 грн. Факт оплати позивачем вказаних послуг адвокату підтверджується квитанціями № 1 від 09.08.2021, та № 2 від 13.08.2021. ( а.с.172-179).

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати правничу допомогу адвоката пропорційно до задоволених позовних вимог - 3600 грн.00 коп. виходячи з такого розрахунку : заявлено вимогу на суму у розмірі 40000 грн. 00 коп., задоволено на суму 18000 грн. 00 коп.) 8000 грн. 00 коп. сплачено за правничу допомогу адвоката х 18000 грн.00 коп./40000 грн. 00 коп.=3600 грн. 00 коп.).

Керуючись ст. ст. 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Біліченко Олег Олександрович до ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М.Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М.Кузьміна» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, у розмірі 18000 (вісімнадцять) тисяч гривень, яка обчислюється без віднімання сум податків і зборів.

Стягнути ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М.Кузьміна» на користь держави судовий збір у розмірі 408 гривень 60 копійок.

Стягнути з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М.Кузьміна» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 17.08.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Марченко