Рішення № 99041950, 10.08.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4790/21

провадження № 2/243/1724/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов`янська цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій"

вимоги позивача: про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідачів.

У травні2021 року позивач звернувся до Слов`янського міськрайонного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 16.10.2020 року ним поштою було отримано лист від ТОВ "Служба миттєвого кредитування", в якому зазначалось, що ним 24.11.2019 року було оформлено ТОВ "Служба миттєвого кредитування" кредитний договір №1932871378498 на суму 2000 грн., в режимі онлайн та на його банківську картку в АТ "ОТП Банк" (номер картки: НОМЕР_1 ) була перерахована зазначена сума коштів. 25.03.2021 року в АТ "ОТП Банк", йому повідомлено, що картковий рахунок він не отримував, платіжну картку випущено не було. Враховуючи, що позивачем жодних договорів укладено не було, він звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій, про що були внесені відомості до ЄРДР за №12021053510000352 від 17.03.2021 року за ознаками ч.1 ст. 190 КК України. 31.03.2021 року через поштовий зв`язок позивач звернувся з вимогою надіслання листа до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій", для видалення з його кредитної історії відомостей про укладання кредиту 24.11.2019 року з Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування". Відповідь до теперішнього часу не отримано. У зв`язку з вищевикладеним просить суд: прийняти рішення, яким зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій", код ЄДРПОУ: 33546706, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Грушевського, 1-Д, внести зміни до кредитної історії ОСОБА_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , вилучивши з його кредитної історії інформацію за кредитним договором №1932871378498 від 24.11.2019 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 на суму кредиту 2000 грн. та поточну заборгованість, надану Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування", код ЄДРПОУ: 38839217.

14.06.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий ТОВ «Українське бюро кредитних історій» (а.с.36-40), з якого вбачається відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено факту не отримання кредитних коштів та відповідно укладання договору. Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину. Зважаючи на те, що зобов`язання за договором не виконано належним чином та існує заборгованість ТОВ «Українське бюро кредитних історій» не має правових підстав на вилучення інформації щодо ОСОБА_1 з кредитної історії. У зв`язку з чим, у задоволені позову просили відмовити. До суду нез`явився, пр. очас, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

17.06.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий ТОВ «Служба миттєвого кредитування» в якому представник відповідача зазначила, що твердження позивача, що він не підписував спірний кредитний договір не підтверджуються належними та допустимими доказами та ґрунтуються виключно на словах позивача. (а.с.44-56). Зазначає, що спірний кредитний договір було укладено у електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, і з огляду на ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» до нього мають бути застосовані приписи цього Закону. Згідно послідовності укладення спірного кредитного договору, клієнт заповнює свої дані на сайті відповідача. Перш ніж отримати позику, клієнт зобов`язаний ознайомитися з правилами та умовами позики переглянувши їх по посиланню і підтвердити свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій». Далі, після подачі заявки, клієнт отримує унікальний код підтвердження оформлення позики через CMC на свій мобільний номер вказаний при реєстрації на сайті bistrozaim.ua. CMC відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок TurboSMS (https://turbosms.ua/). Після отримання CMC, клієнт повинен внести отриманий код на сайті, і таким чином підтвердити подачу заявки. Після подачі заявки, позивач отримав на свій телефон, вказаний у заявці, CMC повідомлення з унікальним кодом, який ввів на сайті bistrozaim.ua. У разі позитивного рішення про видачу позики, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою ТОВ «СМК» для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», і тільки після цього система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці. Верифікація і додавання карти клієнтом при оформленні договору займу здійснюється за допомогою сторонньої платіжної системи WayForPay (https://wayforpay.com/), на сторінці якої клієнт самостійно вносить номер карти, CVV, термін дії, телефон, е-mail. Ця інформація по карті зберігатися і обробляється виключно на стороні платіжної системи WayForPay. Позивач наполягає про вчинення щодо неї злочину, проте не доводить своє твердження оскільки сам факт звернення до правоохоронних органів не доводить вчинення стосовно позивача злочину. На підставі вищевикладеного в задоволенні позовних вимог про захист прав споживачів просила відмовити, у повному обсязі. До суду нез`явився, пр. очас, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дьяченко О.В., що діє на підставі ордеру серія ДН №144062 від 12.05.2021 року (а.с.24) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.25) не з`явились, надали суду заяву з проханням розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти винесення заочного рішення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.06.2021 року (а.с.60), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, встановлено порядок з`ясування обставин.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року (а.с.63). клопотання представника відповідача Наконечної А.В. про розгляд справи у режимі відеоконференції - задоволено.Розгляд цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Служба миттєвого кредитування», ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, провести в режимі відеконференції за допомогою програми "EasyCon".

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з доданих до справи документів , а саме з листа ТОВ "Служба миттєвого кредитування", в якому зазначалось, що ним 24.11.2019 року було оформлено ТОВ "Служба миттєвого кредитування" кредитний договір №1932871378498 на суму 2000 грн., в режимі онлайн та на його банківську картку в АТ "ОТП Банк" (номер картки: НОМЕР_1 ) була перерахована зазначена сума коштів. (а.с.16).

Відповідно до Витягу з ЄРДР за №12021053510000352 від 17.03.2021 року, правова кваліфікація ч.1 ст.190 КК України, вбачається, що 17.03.2021 року до ЧЧ №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа шляхом шахрайських дій заволоділа грошима, чим спричинила матеріальну шкоду на 2000 грн. (а.с20).

З кредитної історії «Українське бюро кредитних історій» (станом на 09.05.2021) відносно ОСОБА_1 вбачається, що є договір позики від 24.11.2019 на суму 2000 грн. 00 коп., який відкрито, загальна поточна заборгованість складає 30 322 грн. 42 коп., крім того кредитний рейтинг - дуже низький показник може свідчити про неблагонадійність позичальника (а.с.14-17).

Згідно довідки ТОВ «Служба миттєвого кредитування» від 16.10.2020 року ОСОБА_1 оформила кредитний договір №1932871378498 від 24.11.2019 на суму 2000 грн. 00 коп. на його банківську карту були перераховані кошти за кредитним договором -на підтвердження чого надані дані АТ "ОТП Банк"з підтвердженням отримання на карту 2000 грн. - номер картки: НОМЕР_1 власник карти, категорія карти Visa час запиту 24.11.2019 21:51:13.(а.с.12).

З Довідки АТ «ОТП Банк» від 25.03.2021 року, встановлено, що у ОТП Банк ОСОБА_1 не було відкрито карткового рахунку та не було випущено платіжної картки НОМЕР_1 (а.с.21).

V. Оцінка суду.

За положеннями статей 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

У ч. 2 ст. 207 ЦК України, зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

З аналізу положень п. 6, 12 ч. 1 ст. 3, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.

Дослідивши заяву-анкету №1932871378498 від 24.11.2019 року, суд встановив, що вона не підписана позивачем, оскільки не містить ні алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ні електронного, ні електронного цифрового підпису, ні аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) позивача.

Матеріали справи також не містять даних про те, що особа позивача була належним чином ідентифікована при його реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення кредитного договору з використанням власних персональних даних ОСОБА_1 на отримання кредитних коштів у сумі 2000 грн. в онлайн - режимі на підставі заяви-анкети №1932871378498 від 24.11.2019 року

Крім того, суд зазначає, що у статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, з яких би вбачалось існування між позивачем та відповідачем кредитних або інших зобов`язальних правовідносин, а матеріали справи не містять і доказів того, що відповідачем виконані умови кредитного договору №1932871378498 від 24.11.2019 року та надано позивачу кредит у розмірі 2000 грн. 00 коп.

На підтвердження надання грошових коштів відповідачем ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надано суду довідку про зарахування грошових коштів АТ «ОТП Банк» з підтвердженням отримання на карту 2000 грн. - номер картки: НОМЕР_1 власник карти , категорія карти Visa час запиту 24.11.2019 21:51:13, разом з тим, прізвище власника, як і повний номер картки на яку перераховані кошти вказана довідка не містить, а з урахуванням даних, зазначених у Довідці АТ «ОТП Банк» від 25.03.2021 року, встановлено, що у "ОТП Банк" ОСОБА_1 не було відкрито карткового рахунку та не було випущено платіжної картки НОМЕР_1 , суд вважає недоведеним факт надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до інформації, розміщеної у базі ТОВ «Українське бюро кредитних історій» щодо позивача станом 09.05.2021 року ним отримано у ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитні кошти за договором №1932871378498 від 24.11.2019 року у розмірі 2000 грн., розмір кредитної заборгованості позивача за договором №1932871378498 від 24.11.2019 року на суму 2000 грн. становить 30 322 грн. 42 коп.

Згідно ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина перша статті 5 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року у справі № 686/7590/18 (провадження № 61-698св19) вказано, що «за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності».

Відповідно до Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (надалі -Закон № 2704-IV) вказаний закон визначає правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій

У ст.7 Закону №2704-IV кредитна історія містить таку інформацію, зокрема: 1) відомості, що ідентифікують особу: а) для фізичних осіб: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; паспортні дані; місце проживання; ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів (у разі наявності) (далі - ідентифікаційний номер); відомості про поточну трудову діяльність; сімейний стан особи та кількість осіб, які перебувають на її утриманні; дата і номер державної реєстрації, відомості про орган державної реєстрації та основний предмет господарської діяльності фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності; 2) відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: а) відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); б) сума зобов`язання за укладеним кредитним правочином; в) вид валюти зобов`язання; г) строк і порядок виконання кредитного правочину; ґ) відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином; д) дата виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; е) відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); є) відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

У частині першій статті 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» передбачено, зокрема, що джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону №2704-IV інформація для формування кредитної історії надається користувачем до бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст.10 Закону №2704-IV бюро вилучає з кредитної історії: інформацію, яка передбачена п.2 ч.1 ст.7 (відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії) у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними; всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через бюро інформації про нього.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону №2704-IV, бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та договором.

Відповідно до ч.11 ст.13 Закону №2704-IV, суб`єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права.

Відповідно до ч. 6, 7, 8, ст. 13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро при отриманні заяви від суб`єкта кредитної історії зобов`язане на час перевірки інформації позначити кредитну історію такого суб`єкта кредитної історії відповідною позначкою та протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви звернутися до користувача, який надав інформацію, що заперечується, про її підтвердження або зміну. Бюро залишає кредитну історію суб`єкта кредитної історії без змін та знімає з кредитної історії позначку у разі підтвердження користувачем інформації, що заперечується. У цьому випадку суб`єкт кредитної історії має право на включення до своєї кредитної історії коментарю обсягом не більше ніж 100 слів щодо інформації, що заперечується, а бюро зобов`язане долучити цей коментар до його кредитної історії. Бюро вносить зміни до інформації, що міститься у кредитній історії суб`єкта кредитної історії, та знімає з кредитної історії позначку у разі зміни користувачем інформації, що заперечувалася суб`єктом кредитної історії.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим законом та договором.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням тих обставин, що судом встановлено, що договір №1932871378498 від 24.11.2019 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 не укладався, тому, з метою захисту порушених прав позивача, відповідно до пункту 1 частини першої ст. 10,ст.13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій", внести зміни до кредитної історії ОСОБА_1 , вилучивши з його кредитної історії інформацію за кредитним договором №1932871378498 від 24.11.2019 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 на суму кредиту 2000 грн. 00 коп. та поточну заборгованість, надану Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування".

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Отже, з відповідача на користь позивача, також, підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви до суду у сумі 2270 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій"про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії

- задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій", код ЄДРПОУ: 33546706, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Грушевського, 1-Д, внести зміни до кредитної історії ОСОБА_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , вилучивши з його кредитної історії інформацію за кредитним договором №1932871378498 від 24.11.2019 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 на суму кредиту 2000 грн. 00 коп. та поточну заборгованість, надану Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування", код ЄДРПОУ: 38839217.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їй пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складений 13.08.2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко