Рішення № 99037095, 17.08.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/443/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О. розглянувши матеріали справи за правилами загального позовного провадження

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛТД ГРУПП",

код ЄДРПОУ 39759866, вул. 23 Серпня, буд. 20-А, місто Харків, 61072;

grypvish@gmail.com

відповідач: Дочірнє підприємство "ЛУГОВЕ", код ЄДРПОУ 37792325;

вул. Прокопа Гацька, буд. 26, село Олбин, Козелецький район, Чернігівська область, 17040

предмет спору: про стягнення заборгованості за договором у в розмірі 1204931,35 грн

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: адвокат Нікітін С.В. (свідоцтво №МК001843 від 09.10.2020)

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України

05.05.2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛТД ГРУПП" до Дочірнього підприємства "ЛУГОВЕ" про стягнення 1 204 931,35 грн заборгованості за Договором найму комбайна для збирання зернових культур № 05/09-2020 від 05.09.2020. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного розрахунку згідно Договору № 05/09-2020 від 05.09.2020.

Ухвалою суду від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Як свідчать матеріали справи дана ухвала була отримана відповідачем 13.05.2021 року, тобто останнім днем для подачі відзиву в межах встановленного строку є 28.05.2021.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 08.06.2021 не з`явився, напередодні судового засідання на електронну адресу суду з накладенням ЕЦП від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У зв`язку з неявкою в судове засідання представника позивача, ухвалою від 08.06.2021 року постановлено відкласти підготовче засідання на іншу дату.

22.06.2021 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позов.

Дана заява обгрунтована тим, що директор підприємства не є фахівцем у галузі права, відтак не має можливості сформувати свою правову позицію та належним чином захистити свої права у суді. У зв`язку з цим, між Відповідачем та адвокатом Онопко Вікторією Олександрівною був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги. Відповідач посилається на складну епідеміологічну ситуацію, що склалася в країні наданий час, та запроваджені урядом та місцевою владою обмеження, та просить суд врахувати наявність об`єктивних труднощів, пов`язаних із неможливістю швидкого пошуку фахівця у галузі права (адвоката), дослідження відповідних документів та формування правової позиції, що призвело до об`єктивної неможливості вчасного реагування на вимогу суду.

Розглянувши подане клопотання суд доходить висновку про відмову у задоволенні даного клопотання виходячи з наступного.

Згідно Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1111349 від 07.06.2021 між відповідачем та адвокатом Онопко Вікторією Олександрівною був укладений договір про надання правової допомоги №11/2021 від 14.05.2021 року. Отже відповідач не був позбавлений можливості подати відзив у встановлений процесуальний строк. Також судом враховується , що Постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 02.06.2021 внесено зміни до Постанови №1236 від 20.12.2020 року та пом`якшено карантинні обмеження, які були запроваджені через поширення COVID-19.

Згідно статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що відповідачем подано відзив після закінчення процесуального строку для його подання, суд на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України вважає за необхідне залишити його без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

22.06.2021 року відповідачем з накладенням ЕЦП на електронну адресу суду надійшла заява про намір подання доказів щодо судових витрат.

Позивач та відповідач у підготовче засідання 24.06.2021 року не з`явились У підготовчому засіданні 24.06.2021 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять календарних днів та відкладення підготовчого засідання на 21.07.2021 року.

Сторони в підготовче засідання 21.07.2021 року не з`явились. Ухвалою суду від 21.07.2021 року постановлено закрити підготовче провадження та повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 05.08.2021 року.

05.08.2021 року в режимі відеоконференції було проведено судове засідання з розгляду справи по суті в яке з`явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання 05.08.2021 повторно не з`явився.

05.08.2021 року суд оголосив перерву в судовому засіданні до 17.08.2021 року та постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання 17.08.2021 року в режимі відеоконференції. Після перерви в судове засідання року в режимі відеоконференції 17.08.2021 року з`явився повноважний представник позивача, представник відповідача в судове засідання 17.08.2021 повторно не з`явився.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив

05.09.2020 між Дочірнім підприємством "Лугове" (далі - Замовник) та Товавриством з обмеженою відповідальністю «Агро ЛТД Групп» (далі - Виконавець) укладено договір найму комбайна для збирання зернових культур № 05/09-2020 (далі - Договір № № 05/09-2020) (а. с. 4-7).

Згідно з п. 2.1 Договору № № 05/09-2020 Виконавець бере на себе зобов`язання поставити технічно справні комбайни для збирання зернових та технічних культур, а Замовник зобов`язується здійснити оплату виконаної роботи.

За умовами п.3.4.4 Договору № 05/09-2020 виконавець зобов`язаний здати виконану роботу замовнику за актом здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору № 05/09-2020 замовник зобов`язаний розрахуватись з виконавцем в повному обсязі за виконані роботи згідно актів виконаних робіт на підставі рахунку виконавця, після подачі останнього акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.3 Договору № 05/09-2020 за прострочення оплати, передбаченої п. 3.2.3 даного Договору виконавець має право стягнути із замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожен день прострочення платежу.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, а саме №25 від 01.10.2020 на суму 388 500,00 грн, №33 від 01.10.2020 на суму 388 500,00 грн, № 34 від 15.10.2020 на суму 200 250,00 грн, № 73 від 28.12.2020 року (а.с. 13-16).

На виконання умов Договору №05/09-2020 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи зі збирання зернових культур на загальну суму 1 275 755,49 грн, на підтвердження чого позивач надав підписані сторонами та скріплені печатками акти надання послуг №47 від 01.10.2020, №48 від 15.10.2020, №62 від 29.10.2020, №73 від 09.11.2020. В зазначених актах надання послуг зазначено, що акти складені на підставі договору та розрахункових документів, а саме рахунків на оплату покупцю.

10.03.2021р. №10/03-2

Позивачем було складено податкові накладні № 88 від 28.12.2020 р. на суму 286 476,96 грн. із ПДВ збирання сорго, №69 від 09.11.2020 на суму 213 00Д ,70 грн. із ПДВ, збирання кукурудзи, №59 від 30.10.2020 на суму 1 062 753,79 гри. із ПДЦ, збирання кукурудзи, соняшника, які зареєстровано Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2020-17.02.2021 підписаного сторонами та скріпленого їх печатками станом на 17.02.2021 заборгованість відповідача на користь позивача становить 1 162 232,45 грн. Отже, відповідачем визнана заборгованість перед позивачем в розмірі 1 162 232,45 грн.

Матеріали справи містять претензію позивача від 17.02.2021 №2 про сплату заборгованості за Договором №05/09-2020 від 05.09.2020.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості, отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №05/09-2020 на день розгляду справи становить 1 162 232,45 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач за Договором № 05/09-2020 надав відповідачу послуги зі збирання зернових культур на загальну суму 1 162 232,45 грн, що підтверджується наданими актами надання послуг, які підписані відповідачем.

З огляду на умови Договору №05/09-2020, суд доходить висновку, що вартість наданих позивачем послуг за актами наданих послуг №47 від 01.10.2020, №48 від 15.10.2020, №62 від 29.10.2020, №73 від 09.11.2020 мала бути сплачена відповідачем 19.11.2020 року ( 10 днів після підписання останнього акту виконаних робіт, а саме №73 від 09.11.2020 р.)

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за надані послуги у встановлений у договорах строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 162 232,45 грн грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості наданих послуг, позивач нарахував та заявив до стягнення 42 607,90 грн пені за період з 20.11.2020 по 10.03.2021.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як встановив суд, сторони у п. 5.3 Договору №05/09-2020 погодили, що за прострочення оплати виконавець має право стягнути із замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку суми пені, дійшов висновку про правильне її нарахування відповідно до умов Договору №05/09-2020 та вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 42 607,90 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає, що судові витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Лугове" (код ЄДРПОУ 37792325, вул. Прокопа Гацька, 26, с. Олбин, Козелецький район, Чернігівська область, 17040) з будь якого рахунку виявленого державним або приватним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛТД ГРУПП" (код ЄДРПОУ 39759866, вул. 23 Серпня, буд. 20-А, місто Харків, 61072) 1 162 323,45 грн боргу, 42 607,90 грн пені та 18 278,41 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 17.08.2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua