Рішення № 99037068, 16.08.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. Черкаси справа № 925/316/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластсервіс ресайклінг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Суговат” про стягнення 26073 грн. 18 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Пластсервіс ресайклінг” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Суговат” (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2020 року, 24808 грн. 27 коп. попередньої оплати, 545 грн. 33 коп. 3% річних, 1108 грн. 37 коп. інфляційних втрат, а також відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язання, що виникло із договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2020 року щодо повернення позивачу суми попередньої оплати за постачання електроенергії за період березня-квітня 2020 року, у зв`язку з споживанням електроенергії на меншу суму та в подальшому розірванням вказаного договору з 01.05.2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/316/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.05.2021 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 18.05.2021 року засобами електронного зв`язку клопотання (вх. № 7981/21 а.с. 49), в якому повідомив, що розрахунок 3% річних та інфляційних витрат надано до позову, підтримав позовні вимоги у заявленому розмірі, просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, явку представника в судове за сідання не забезпечив. Ухвала господарського суду Черкаської області від 08.04.2021 року, адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернена суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 18002, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 266.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з таких підстав.

Із Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2020 року (а.с. 9) вбачається, що позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Пластсервіс ресайклінг”, як споживач, підписанням цієї Заяви на підставі ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі – Договір), що розміщений на офіційному сайті відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ-оіл групп” (в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “Суговат”), як постачальника на умовах комерційної пропозиції постачальника № 17КПЕ/04-20 (далі Комерційна пропозиція а.с. 25-29).

У Заяві вказано персоніфіковані дані споживача, а також дату 01.02.2020 року - початок постачання електричної енергії.

З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

За умовами розділу 2 Комерційної пропозиції ціна на електричну енергію (без ПДВ), що постачається споживачу (Цзаг) та розраховується постачальником щомісячно відповідно до формули та зазначається в розрахунковому документі; виставленому за підсумком розрахункового періоду: для площадок комерційного обліку, зарахованих у встановленому нормативними документами порядку, що підтверджується оператором системи, до групи «А» (ЛУЗОД, АСКОЕ, АСЗД, прилади обліку с інтервальними (погодинними) тощо), середньозважена ціна закупівлі розраховується з урахуванням графіку погодинного споживання Споживача за такими площадками; для площадок комерційного обліку, зарахованих, у встановленому нормативними документами порядку, що підтверджується оператором системи, до групи «Б» (інтервальний (погодинний) облік відсутній (не застосовується) - середньозважена ціна закупівлі розраховується з урахуванням оперативних даних щодо графіку погодинного споживання за площадками групи «б» по пропозицію: графіку області.

Відповідно до пункту 4.1 Комерційної пропозиції розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно у грошовій формі, відповідно до умов Договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання, вказаний у рахунку на оплату та на сайті Постачальника.

Згідно п.5.1 Комерційної пропозиції постачальник до 20 числа місяця, що передує місяцю постачання електроенергії надає споживачу рахунок на оплату електроенергії згідно заявленого споживачем обсягу постачання електроенергії у відповідному місяці.

Пунктом 5.2 Комерційної пропозиції визначено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами:

- до 24 дня місяця, що передує розрахунковому періоду - 35% орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п.5.3. даної Комерційної пропозиції;

- до 5 дня розрахункового періоду - 35% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п.5.3 даної Комерційної пропозиції;

- до 15 дня розрахункового періоду - 30% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використала у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п.5.3 даної Комерційної пропозиції;

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію здійснюється в строк до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до фактичного обсягу споживання електроенергії.

Підставою для оплати споживачем фактичного обсягу спожитої електроенергії є рахунок, який надає постачальник за фактичним обсягом спожитої електроенергії на підставі даних, наданих оператором ринку.

Згідно з п.5.3 Комерційної пропозиції попередня оплата (Поп) здійснюється у розмірі орієнтовної вартості електроенергії без ПДВ за відповідною формулою.

Відповідно до п. 10.1. Комерційної пропозиції договір укладається на строк та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 2 до договору та оплати рахунку, визначеного в п.4 Комерційної пропозиції.

Пунктом 10.2. Комерційної пропозиції передбачено, що договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Комерційна пропозиція та Заява-приєднання підписані представниками обох сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Із платіжних доручень: №197 від 24.02.2020 року на суму 13 104 грн. 76 коп.; №202 від 05.03.2020 року на суму 13 104 грн. 76 коп., №225 від 16.03.2020 року на суму 11232 грн. 64 коп.; №237 від 30.03.2020 року на суму 5730 грн. 14 коп. №240 від 06.04.2020 року (а.с. 13-17) на суму 131045730 грн. 14 коп. вбачається, що позивач на виконання умов Договору здійснив оплату за поставлену електроенергію на загальну суму 48 902 грн. 42 коп.

Із актів купівлі-продажу електроенергії: № 588 від 31.03.2020 року на суму 18545 грн. 89 коп., № 918 від 30.04.2020 року на суму5548 грн. 26 коп. вбачається, що відповідач як постачальник, поставив, а відповідач, як споживач, прийняв та використав електричну енергію обсягом 9,28тис. кВт. на загальну суму 24094 грн. 15 коп. (а.с. 18,19).

08.04.2020 року позивач надіслав відповідачу повідомлення № 01-0804 про зміну постачальника електроенергії, в якому повідомив про укладення позивачем з новим постачальником договору на постачання електричної енергії з 01.05.2020 року тому просив вважати дане повідомлення пропозицією про припинення дії договору № 17ПКЕ/04-20 про постачання електричної енергії з 01.05.2020 року, яке отримане відповідачем 13.04.2020 року (а.с. 20, докази отримання відповідачем а.с. 21).

Таким чином, Договір про постачання енергії споживачу № 17ПКЕ/04-20 від 01.02.2020 року розірвано сторонами з 01.05.2020 року за взаємною згодою сторін.

29.01.2021 року позивач звернувся з претензією до відповідача , в якій просив протягом 10 днів з дня отримання даної претензії перерахувати на рахунок позивача 24808 грн. 29 коп. вартість оплаченої та неотриманої позивачем електроенергії за договором про постачання електроенергії споживачу від 01.02.2020 року (а.с. 30-31).

Претензія позивача отримана відповідачем 01.02.2021 року (а.с. 35), однак залишена без відповіді та виконання.

Відповідач не повернув позивачу суму оплаченої ним наперед електроенергії за березень-квітень 2020 року, яку фактично не було поставлено у розмірі 24808 грн. 27 коп. вимога про його стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

За порушення строків повернення боргу позивач нарахував до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 545 грн. 33 коп. 3 % річних, 1108 грн. 37 коп. інфляційних втрат. Вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору про постачання електричної енергії споживачу № 17ПКЕ/04-20 від 01.02.2020 року, вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов`язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п.п. 1-3-ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами був укладений договір про постачання енергії споживачу № 17ПКЕ/04-20 від 01.02.2020 року, шляхом підписання позивачем заяви –приєднання від 01.02.2020 року. Позивачем оплачено на умовах вищевказаного Договору електричну енергію на суму 48902 грн. 42 коп., однак фактично отримано та спожито у період з березня по квітень 2020 року обсягом 9,28 тис. кВт. електричної енергії на загальну суму 24094 грн. 15 коп. З 01.05.2020 року Договір розірвано за ініціативою позивач, однак сума попередньої оплати у розмірі 24808 грн. 27 коп. (48902 грн. 42 коп. -24094 грн. 15 коп.) відповідачем не повернена позивачу, відтак вимогу позивача про стягнення цієї суми грошових коштів попередньої оплати суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 545 грн. коп. 3 % річних за період з 11.06.2020 року по 05.03.2021 року, 1108 грн. 37 коп. інфляційних втрат за період з червня 2020 року по січень 2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача 29.01.2021 року з претензією про перерахування на рахунок позивача 24808 грн. 29 коп. вартості оплаченої та неотриманої позивачем електроенергії за Договором протягом 10 днів з дня отримання даної претензії. Претензія позивача отримана відповідачем 01.02.2021 року, тому з 12.02.2021 року у позивача виникло право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних від простроченої суми за період з 11.06.2020 року по 05.03.2021 року позивачем методологічно проведено не правильно, відповідно до розрахунку суду 3% річних за період з 12.02.2021 року по 05.03.2021 року становить 44 грн. 86 коп. і в такому розмірі вимога позивача в цій частині теж підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1108 грн. 37 коп. суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат за період з червня 2020 року по січень 2021 року, однак право вимоги на стягнення інфляційних втрат виникло у позивача лише з 12.02.2021 року, тому суд відмовляє у її задоволенні.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню частково.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Суговат”, код ЄДРПОУ 41202961, місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 266, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластсервіс ресайклінг”, код ЄДРПОУ 42676942, місцезнаходження: 35705, Рівненьська обл., Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Северина Наливайка, буд. 1 - 24808 грн. 27 коп. боргу, 44 грн. 86 коп. 3% річних, 2270 грн. судових витрат.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 500 грн. 47 коп. 3% річних, 1108 грн. 37 коп. інфляційних втрат – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 16.08.2021 року.

Суддя В.М. Грачов