Рішення № 99037013, 06.08.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2021 р. Справа №924/370/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм", Хмельницька обл., м. Шепетівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія", м. Київ

про:

визнання договору суборенди від 06.11.2017 р. продовженим;

зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання;

стягнення 63000,00 грн. заборгованості по орендній платі, 63000,00 грн. штрафу, 1000,00 грн. штрафу, 3428,27 грн. пені, 2408,00 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Побережний А.І. директор ТОВ "Поділля Медфарм"

від відповідача: Столярчук С.С. директор ТОВ "Центральна фармацевтична компанія"

Рішення виноситься 06.08.2021р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії:

Ухвалою суду від 16.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.06.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/370/21 на 30 днів; прийнято заяву ТОВ "Поділля Медфарм" про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 31.05.2021р. з врахуванням заяви від 15.04.2021р., вважаючи вказані заяви: заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині основної заборгованості по орендній платі до 63000,00 грн., в частині штрафу у розмірі несплаченої суми до 63000,00 грн. та в частині інфляційних втрат до 2408,00 грн.; заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині пені до 3428,27 грн. Відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто заявнику ТОВ "Поділля Медфарм" заяву про "зміну позовних вимог" від 01.06.2021р. з додатками. Відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" від 12.05.2021р. про зупинення провадження по справі. Відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" від 07.06.2021р. про витребування письмових доказів.

У підготовчому судовому засіданні 17.06.2021р. суд повідомив про закриття підготовчого засідання та призначив справу до розгляду по суті на 05.07.2021р.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" про: визнання договору суборенди від 06.11.2017 р. продовженим і діючим на строк, який був раніше встановлений договором відповідно до діючого законодавства; зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути зняте обладнання (унітаз, рукомийник, міжкімнатні двері 3 шт, козирьок над входом); стягнення заборгованості 56 000 грн. по орендній платі за період з 1.09.2020р. по 01.04.2021р., 56 000 грн. штрафу, 1000 грн. штрафу, 3600 грн. пені.

З огляду на ухвалу суду від 08.06.2021р., предметом спору є вимоги про визнання договору суборенди від 06.11.2017 р. продовженим; зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання; стягнення 63000,00 грн. заборгованості по орендній платі, 63000,00 грн. штрафу, 1000,00 грн. штрафу, 2408,00 грн. інфляційних втрат та 3428,27 грн. пені.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем (суборендарем) не передано приміщення за актом прийому-передачі, не відновлено стан приміщення відповідно до договору і не сплачено заборгованість по орендній платі, а тому просить суд визнати договір суборенди від 06.11.2017 р. продовженим, стягнути заборгованість та зобов`язати відповідача усунути пошкодження приміщення відповідно до п.6.3 договору суборенди.

Також позивач зазначив, що так як суборендар ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" не подавало жодних заяв щодо подальшого використання приміщення та не передало приміщення згідно акта прийому-передачі, то відповідно до ст.764 ЦК України договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Зауважив, що відповідачем не сплачено орендну плату за період з 01.04.2020р. по 01.02.2021р., що складає 11 місяців. Щомісячна орендна плата складала 7000,00 грн. Разом - 77000,00 грн. Штраф, відповідно до п.9.3 договору у розмірі несплаченої суми - 77000,00 грн. Штраф за пошкодження приміщення - 1000,00 грн. При спробі передати приміщення директором ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" Столярчуком С.С., виявилось, що в приміщенні відсутні унітаз, рукомийник, міжкімнатні двері 3 шт, козирьок над входом і пошкоджено стіни та стеля, що є порушенням умов договору. Підприємством подано заяву до Шепетівського відділу поліції і за ухвалою слідчого судді Березюка зобов`язано Шепетівський відділок відкрити кримінальне провадження про розкрадання майна в орендованому приміщенні.

Відповідач у відзиві на позов від 12.05.2021р. просив суд залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що питання про наявність чи відсутність заборгованості за договором від 06.11.2017 р. є предметом дослідження у справі №924/1178/20 яка перебуває у провадженні Господарського суду Хмельницької області.

У письмових поясненнях від 07.06.2021р. відповідач зазначив, що рішеннями у справі №924/748/20 та у справі №924/1178/20 встановлено, що відповідач надіслав позивачеві лист з підписаним з власної сторони актом повернення приміщення із оренди; договір суборенди від 06.11.17 р. припинив дію 01.09.20 р.; відносини оренди між Позивачем та Відповідачем припинилися 01.09.20 р.; обмежувальні заходи були запроваджені на підставі Протоколів № 4 від 20.03.2020 р. та №10 від 16.04.2020 р. Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Шепетівської міської ради; заборгованість Відповідача перед Позивачем з орендної плати до введення обмежувальних заходів - відсутня; судовим рішенням у справі № 924/1178/20 стягнуто з Відповідача орендну плату з урахуванням штрафних санкцій за період з травня 2020р. по вересень 2020р.; договір оренди між власником спірного майна та Позивачем припинив дію у листопаді 2020р., а приміщення (спірний об`єкт оренди) Позивач передав власникові за актом приймання-передачі.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

06.11.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) укладено договір суборенди нежилого приміщення, відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування нежиле приміщення площею 50,1 кв.м, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, для розміщення в ньому аптеки, та зобов`язується і гарантує оплачувати орендну плату, відшкодувати витрати по оплаті електроенергії, телефонному зв`язку та інші комунальні витрати, передбачені даним договором, утримувати орендовану площу в належному стані.

Відповідно до п. 2.1. договору об`єктом суборенди за даним договором є: приміщення загальною площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., вул. Героїв Небесної Сотні, 23. Дане приміщення надається в суборенду на підставі договору оренди №б/н.

Згідно п. 2.2. договору об`єкт суборенди використовується суборендарем для розміщення в ньому аптеки.

Відповідно до п. 3.1. договору зазначене в розділі 2 даного договору приміщення повинно бути передане суборендодавцем та прийняте суборендарем після підписання даного договору по акту приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду, який є невід`ємною частиною договору.

Умовами п. 3.2. договору визначено, що прийняте таким чином в суборендне користування приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк дії договору з 06 листопада 2017р. по 01 вересня 2020р.

Відповідно до п. 4.2. договору за згодою сторін, період дії договору може бути подовжений відносно вказаного строку, на умовах встановлених на основі взаємної домовленості.

Відповідно до п. 5.1. договору суборендодавець нараховує суборендарю орендну плату у розмірі 7000,00 грн. за один календарний місяць.

Відшкодування комунальних послуг здійснює суборендар (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.3. договору орендна плата сплачується суборендарем раз на місяць, згідно договору суборенди після підписання акту про надання нежилого приміщення в суборенду, який є невід`ємною частиною даного договору.

Орендна плата сплачується по договору суборендарем. Строк оплати: на протязі 5 банківських днів з початку наступного місяця (п. 5.4 договору).

У п. 5.5 договору зазначено, що орендна плата сплачується кожного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок суборендодавця.

Пунктом 5.6 договору визначено, що суборендар наприкінці місяця отримує акт виконаних робіт.

У зв`язку зі змінами цін на послуги, по утриманню приміщення розмір орендної плати може змінюватись, про що повідомляється суборендар. В цьому випадку суборендар зобов`язується сплачувати орендну плату і всі інші платежі по договору за новими ставками (п. 5.7 договору).

За згодою сторін оплата за надання приміщення в оренду може проводитись у вексельній формі (п. 5.8 договору).

Згідно з п. 6.1 договору суборендодавець має право здійснювати перевірку порядку використання суборендарем приміщення, інженерного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 6.3 договору приміщення повертається суборендодавцю з виконаними роботами, без пошкодження стін, підлоги, стелі, вікон, дверей і т.п. При порушенні цих вимог суборендар сплачує штраф 1000,00 гривень і усуває усі недоліки за свій рахунок.

Суборендар зобов`язується: використовувати приміщення за його цільовим призначенням у відповідності до пункту 1.1 даного договору; утримувати приміщення у відповідності до вимог законодавства про охорону праці, санітарний стан, протипожежний стан; за власний рахунок здійснювати профілактичне обслуговування та поточний і капітальний ремонти приміщення; за власний рахунок здійснювати ліквідацію несправностей та поломок приміщення (п. 7.1 договору).

До додаткових обов`язків суборендаря пунктом 7.5 договору віднесено, зокрема такий: капітальні та поточні ремонти, реконструкція, перепланування до своїх потреб приміщення, фасаду суборендар повинен виконувати лише з попереднього письмового дозволу суборендаря і відповідних дозвільних організацій, органів (архітектурних, пожежного нагляду, тощо). До початку вказаних робіт суборендар надає суборендодавцеві на затвердження їх опис та ескізи, тобто внутрішній та зовнішній вигляд приміщення, фасаду та інше.

Як передбачено п. 7.6. договору, суборендар зобов`язаний погодити відкриття і розташування аптеки з органами пожежного нагляду, санепідемстанції, іншими органами, що дають дозвіл на його відкриття і роботу.

Суборендар несе повну, в тому числі цивільну відповідальність за збитки, нанесені недоброякісним ремонтом приміщення, інженерного обладнання, комунікацій, як при виконанні самим суборендарем так і іншими юридичними та фізичними особами (п. 7.8 договору).

Пунктом 7.9 договору передбачено, що суборендар не має права без письмової згоди суборендодавця: передавати приміщення в суборенду, як в цілому так і частково, а також передавати свої права та обов`язки по цьому договору іншим фізичним та юридичним особам; укладати угоди з третіми особами про використання даного приміщення.

Умовами п. 7.18 договору визначено, що по закінченню терміну договору або його достроковому припиненні суборендар зобов`язаний звільнити приміщення, яке займає, передати його по акту у стані виконаного ремонту суборендарем та провести кінцевий розрахунок згідно умов даного договору.

Право власності на приміщення по цьому договору суборендар не отримує (п. 7.19 договору).

У п. 8.1. договору сторонами погоджено, що після закінчення терміну дії договору суборенди чи при достроковому його розірванні, припиненні, суборендар зобов`язаний повернути приміщення суборендодавцю за актом приймання-передачі нежилого приміщення з суборенди в останній день терміну суборенди, дострокового його припинення, розірвання.

Приміщення повинно бути передано суборендодавцеві у стані, придатному для його подальшого використання, тобто з виконаним ремонтом, при цьому враховується амортизаційний знос (п. 8.2 договору).

У п. 9.1 договору сторони погодили, що за кожний день прострочення розрахунків, передбачених даним договором, суборендар сплачує суборендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, передбаченому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (при прийнятті нового нормативного акту - згідно до нього), а також штраф - у розмірі несвоєчасно сплаченої суми та Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" в розмірі 1% від суми заборгованості в день.

Відповідно до п. 9.2. договору суборендодавець має право дострокового розірвання даного договору, якщо суборендар: користується приміщенням не у відповідності з даним договором, або призначенням приміщення; навмисне або по необережності погіршує стан приміщення; не вніс орендної плати або інших платежів на протязі одного місяця з дня закінчення терміну платежу.

Згідно п. 9.3. договору невиконання будь-якої із умов даного договору суборендарем дає право суборендодавцю вимагати дострокового припинення договору суборенди або його дострокового розірвання і є підставою для дострокового припинення, розірвання договору. В разі порушення вимог чинного законодавства суборендарем суборендодавець має право вимагати усунення порушення і вимагати дострокового розірвання даного договору, ці обставини теж є підставою для дострокового розірвання договору.

В разі несвоєчасного звільнення приміщення суборендар зобов`язаний оплатити оренду і послуги на умовах даного договору до фактичної дати звільнення і підписання акту (п. 9.4 договору).

Відповідно до п. 9.5 договору при нарахуванні пені і штрафу - п. 9.1 даного договору - суборендодавець з наступних платежів суборендаря зараховує суми в погашення цих санкцій.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Сторонами складено та підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду по договору суборенди нежилого приміщення №б/н від 06.11.2017, відповідно до якого згідно умов пункту 2.1 договору оренди від 06.11.2017 суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23 для розміщення в ньому аптеки. Прийняте орендарем в орендне користування приміщення технічно справне, відповідає санітарним, протипожежним вимогам та вимогам законодавства про охорону праці. Зазначено, що орендар до якості наданого приміщення і строків його надання зауважень не має; сторони одна до одної претензій не мають.

У матеріалах справи наявні претензії позивача (від 14.05.2020р., 02.06.2020р.), в яких позивач повідомив відповідачу про несплату орендної плати за квітень-травень 2020, за квітень-червень 2020р. відповідно, просив терміново оплатити заборгованість.

Також у матеріалах справи наявна не підписана директором позивача претензія від 21.12.2020р., в якій позивач просив відповідача повернути орендоване приміщення та демонтоване обладнання.

18.05.2020р. ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" звернулось із листом до ТОВ "Поділля Медфарм", у якому повідомило, що у зв`язку з неможливістю використання приміщення направляє суборендодавцю 2 примірника акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення з суборенди по договору від 06.11.2017р., які датуються від 01.04.2020р.

ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" надіслано кореспонденцію ТОВ "Поділля Медфарм" 19.05.2020р., що підтверджується фіскальним чеком від 19.05.2020р. та поштовою накладною №3040501857770 від 19.05.2020р.

Відповідно до п. 1 акту приймання-передачі (повернення) від 01.04.2020р. нежитлового приміщення з суборенди по договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017р., підписаного зі сторони ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" та не підписаний зі сторони ТОВ "Поділля Медфарм": згідно з умовами пункту 8 договору суборенди від 06.11.2017р. суборендар передає (повертає), а суборендодавець приймає нежитлове приміщення площею 50,1 кв.м, яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, в якому до 01.04.2020р. розміщувалася аптека.

Також до матеріалів справи долучено копію договору оренди об`єктів нерухомості від 01.09.2020р., укладеним між комерційно-виробничим підприємством "Ринок" (орендодавець) та ТОВ "Поділля Медфарм" (орендар).

Копія договору оренди об`єктів нерухомості від 01.09.2020р. містить пункти договору 1.1 - 3.1.1 та пункти договору 9.3 - 12.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна фармацевтична компанія" (суборендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" (суборендодавець) укладено договір суборенди нежилого приміщення, відповідно до п. 1.1 якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування нежиле приміщення площею 50,1 кв.м, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, для розміщення в ньому аптеки.

Строк дії договору з 06.11.2017р. по 01.09.2020р.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.10.2019р. у справі №924/848/18).

У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020р. по справі №924/748/20, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021р., у якому приймали участь ті ж самі сторони (ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" та ТОВ "Поділля Медфарм"), суд встановив, що "виходячи зі змісту пункту 4.2 Договору, матеріали справи не місять доказів щодо домовленостей сторін на продовження дії Договору. Додаткова угода Позивачем та Відповідачем про продовження договору не укладалася, а умови Договору не місять застережень стосовно автоматичної пролонгації оскаржуваного договору. Отже, судом встановлено, що строк дії Договору суборенди нежилого приміщення від 6 листопада 2017р. закінчився 1 вересня 2020р.".

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт закінчення 01.09.2020р. строку дії договору суборенди нежилого приміщення від 06.11.2017р., суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання договору суборенди від 06.11.2017 р. продовженим, в позові в цій частині належить відмовити.

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021р. по справі №910/11131/19.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2021р. по справі №910/11131/19 зробив висновок "У зв`язку з викладеними висновками Суд вбачає підстави для відступу від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2018 у справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі №926/2119/17, відповідно до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.".

Тобто, зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди припиняється зі спливом строку дії договору оренди та не пов`язане з моментом підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди.

З огляду на викладене, доводи позивача про відсутність підписаного між сторонами спору акта про повернення орендованого приміщення позивачу та про можливість нарахування орендної плати до складання сторонами акту приймання-передачі об`єкта суборенди судом до уваги не приймаються.

При цьому, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2020р. у справі №924/748/20 встановлено, що ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" надіслано 19.05.2020р. ТОВ "Поділля Медфарм" примірник акта приймання-передачі від 01.04.2020р.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

При цьому судом враховується, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019р. по справі №910/20370/17.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність усіх тих обставин, якими він обґрунтовує позов.

Представник позивача під час судового засідання 28.07.2021р. та 06.08.2021р. зазначав, що вважає заявлені у позові вимоги про стягнення коштів неустойкою, яка нарахована на підставі ст. 785 ЦК України, однак, оскільки позивач в позові не заявляв вимог про стягнення неустойки та не посилався в обґрунтування позову на ст. 785 ЦК України, а одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається, суд такі доводи позивача до уваги не приймає. При цьому, як вже зазначалось, суд ухвалою від 08.06.2021р. відмовив у прийнятті до розгляду та повернув ТОВ "Поділля Медфарм" заяву про "зміну позовних вимог" від 01.06.2021р. з додатками.

Cуд приходить до висновку про необґрунтованість позову в частині вимог про стягнення з відповідача 63000,00 грн. заборгованості по орендній платі, яка нарахована поза межами дії договору суборенди, 63000,00 грн. штрафу за п. 9.1 договору суборенди у розмірі несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, а також нараховані на заборгованість 3428,27 грн. пені та 2408,00 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимог про зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання, стягнення з відповідача 1000,00 грн. штрафу за п. 6.3 договору суборенди, судом враховується, що сторони у п. 6.3 договору суборенди передбачили, що приміщення повертається суборендодавцю з виконаними роботами, без пошкодження стін, підлоги, стелі, вікон, дверей і т.п. При порушенні цих вимог суборендар сплачує штраф 1000,00 гривень і усуває усі недоліки за свій рахунок.

Тобто, підставою для сплати відповідачем штрафу є повернення приміщення із пошкодженнями стін, підлоги, стелі, вікон, дверей.

За актом приймання-передачі нежилого приміщення в суборенду по договору суборенди нежилого приміщення №б/н від 06.11.2017р. було передано приміщення площею 50,1 кв. метрів, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23. Однак, у акті не зазначено той стан приміщення, у якому він передавався відповідачу за договором суборенди. Як не зазначено у акті й передача обладнання, про яке зазначає позивач в позові (унітаз, рукомийник, міжкімнатні двері 3 шт, козирьок над входом).

Таким чином, позивач в силу положень ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86 ГПК України не довів, що ті пошкодження, про які зазначає позивач, не існували на момент передачі приміщення, що приміщення знаходиться в технічно несправному стані, а також те, що саме відповідач пошкодив приміщення. Фотознімки доводів позивача не підтверджують.

Відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1000,00 грн. штрафу за п. 6.3 договору суборенди, а також про зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання є необґрунтованими, не доведеними належними доказами.

Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 22.07.2021р. по справі №924/1178/20 встановив:

"З матеріалів справи слідує, що приміщення, передане Позивачем у суборенду Відповідачу перебувало в оренді Позивача згідно з договором оренди об`єктів нерухомості від 1 листопада 2017р., орендодавцем за яким є комерційно-виробниче підприємство "Ринок". Строк дії договору оренди в даному договорі встановлено сторонами до 1 вересня 2020р. включно (пункт 4.1). Повернення об`єкта оренди орендодавцеві Позивачем відповідно до пункту 2.2 договору оренди об`єктів нерухомості від 1 листопада 2017р. здійснюється за актом приймання-передачі.

Натомість, з наданого Позивачем у матеріали справи акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 2 вересня 2020р. слідує, що приміщення, яке є об`єктом оренди за договором від 1 листопада 2017р. та об`єктом суборенди за договором від 6 листопада 2017р., прийнято комерційно-виробничим підприємством "Ринок" Шепетівського районного споживчого товариства (орендодавець) з оренди від Позивача (орендар).

Таким чином, з наведеного слідує, що Позивач повернув орендоване приміщення орендодавцеві за договором від 1 листопада 2017р., що свідчить про відсутність у Позивача можливості розпорядження приміщенням станом на дату підписання вищезазначеного акта та припинення фактичного користування приміщенням Відповідачем."

З наведеного слідує, що договір оренди, який був укладений між позивачем та комерційно-виробничим підприємством "Ринок" припинив свою дію, а позивач повернув нерухоме майно орендодавцю.

Як вже зазначалось, у п. 2.1 договору суборенди було визначено, що об`єкт суборенди надано в суборенду на підставі договору оренди.

З аналізу положень статей 761, 774 Цивільного кодексу України вбачається, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду. Відтак договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.03.2018р. по справі №910/17082/17.

Отже, після припинення основного договору оренди, який був укладений між позивачем та комерційно-виробничим підприємством "Ринок", припиняються права позивача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду відповідачу, а також інші права вимоги, пов`язані з договором оренди.

Подальше укладання нового договору оренди між позивачем та комерційно-виробничим підприємством "Ринок" являється обставиною виникнення правовідносин між двома субєктами господарювання, однак не має ніякого впливу на відносини між позивачем та відповідачем за договором суборенди від 06.11.2017р. та не зумовлює виникнення між позивачем та відповідачем нових правовідносин за вказаним договором суборенди.

Таким чином, позов в частині вимог про стягнення з відповідача 63000,00 грн. заборгованості по орендній платі, яка нарахована поза межами дії договору суборенди, 63000,00 грн. штрафу за п. 9.1 договору суборенди у розмірі несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, а також нараховані на заборгованість 3428,27 грн. пені та 2408,00 грн. інфляційних втрат, 1000,00 грн. штрафу за п. 6.3 договору суборенди, а також про зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання, належить відмовити.

Як вже зазначалось, відповідач у відзиві на позов від 12.05.2021р. просив суд залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що питання про наявність чи відсутність заборгованості за договором від 06.11.17 р. є предметом дослідження у справі №924/1178/20 яка перебуває у провадженні Господарського суду Хмельницької області.

Однак, у справі №924/1178/20 предметом спору було стягнення заборгованості за договором оренди від 06.11.2017р., яка нараховувалась з 01.04.2020р., 1000,00 грн. штрафу за пошкоджене майно, 56000,00 грн. штрафу відповідно до п. 9.1 договору та 4565,68 грн. пені, яка нараховувалась з 01.04.2020р.

В свою чергу, у справі, що розглядається, предметом спору є визнання договору суборенди від 06.11.2017 р. продовженим; зобов`язання усунути пошкодження приміщення та повернути обладнання; стягнення заборгованості за договором оренди від 06.11.2017р. за період з 02.09.2020р. по 01.06.2021р. у розмірі 63000,00 грн., 1000,00 грн. штрафу, 2408,00 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2020р. по березень 2021р. та 3428,27 грн. пені за період з 02.09.2020р. по 01.06.2021р.

Враховуючи вищезазначене, викладені в відзиві на позов від 12.05.2021р. доводи щодо необхідності залишення позову без розгляду судом до уваги не приймаються.

У зв`язку з відмовою у задоволені позовних вимог в повному обсязі, судовий збір та витрати на оплату правової допомоги покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 16.08.2021р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - в справу,

2 - позивачу (30405, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 95),

3- Побережному А.І. ( АДРЕСА_1 ),

4 - відповідачу (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 15-А).

Всім рек. з пов. про вруч.