Рішення № 990355, 26.06.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 7/424

26.06.07 р.

За позовом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

до Закритого акціонерного товариства “Укргаз-Енерго”

про зобов’язання укласти договір

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Укргаз-Енерго”

до Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

про визнання договору укладеним

Суддя: Якименко М.М.

Представники:

Від позивача за зустрічним позовом: Гайсин Р.Р. –довіреність № 45д-08 від 29.12.06

Від відповідача за зустрічним позовом: Громніцький Ю.П. –довіреність № 14-76 від 06.03.06

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про зобов’язання відповідача укласти договір від 12.06.07 №354/77/П-07 в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Листом від 12.06.07 №6/1-908-3608 позивач надіслав проект договору поставки природного газу №354/77/П-07 на адресу відповідача. Відповідач підписав вказаний договір з протоколом розбіжностей та листом від 14.06.07 №05-07-02073 передав договір і протокол розбіжностей позивачу. В цьому листі відповідач вказав, крім іншого, про те, що він не заперечує проти вирішення спору щодо укладання вищезазначеного договору поставки природного газу в судовому порядку.

Позивач обґрунтовує ціну, за якою, на його думку, має бути укладено договір поставки природного газу від 12.06.07 №354/77/П-07 посиланнями на наступне.

05.04.07 Позивач та відповідач уклали договір поставки природного газу №293/77/П-07 для постачання у квітні 2007 р. підприємствам комунальної теплоенергетики природного газу. Цим договором було встановлено, що ціна 1000 куб. м. газу становить 842,40 грн. При цьому позивач звертає увагу, що умови господарювання в травні 2007 р. порівняно з квітнем цього року, які могли б вплинути на ціну продажу природного газу, не змінились. Позивач вказує, що відповідач жодним чином не обґрунтовує необхідність включення в травні 2007 р. витрат із зберігання в ціну газу та розмір цих витрат.

Також позивач вказує, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 №605 “Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” з 1 січня 2007 року встановлені граничні ціни на природний газ, зокрема для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб’єктів господарювання, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб’єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води) з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання за умови компенсації Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України” з державного бюджету різниці в цінах на природний газ, на рівні 686 гривень за 1 000 куб. метрів.

Відповідачем надано відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відзив обґрунтовується тим, що згідно статті 191 Господарського кодексу України, політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Статтею 191 Господарського кодексу України та статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення для населення.

Згідно статті 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення», органи державної влади і управління України послідовно проводять в життя заходи щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і малозабезпечених громадян. Частиною 6 статті 191 Господарського кодексу України встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

З наведених норм законодавства відповідач робить висновок про те, що органи виконавчої влади, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром необхідним для одержання прибутку суб'єктами підприємництва, за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідач звертає увагу на те, що пунктом 62 статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»позивачу було встановлено компенсацію різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням (за рахунок джерел, визначених пунктом 38 статті 8 цього Закону).

З вказаного вище відповідач доходить висновку про те, що його правосуб’єктність взагалі жодним чином не обмежена правовими приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 року № 605 “Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Відповідач вказує, що пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 року № 605 “Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, встановлено, що до ціни газу, що постачається для підприємств комунальної теплоенергетики, включено витрати з його зберігання.

Крім того, на думку відповідача, з метою недопущення порушення чинного антимонопольного законодавства України, він повинен застосовувати однакові ціни чи однакові інші умови до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, що укладаються ним під час здійснення ним підприємницької діяльності. При цьому на сьогоднішній день відповідач зі своєї сторони укладає всі договори постачання природного газу за ціною, до якої включено витрати із зберігання природного газу.

Відзив також обґрунтовується тим, що витрати на оплату послуг ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»із закачування, зберігання та відбору природного газу з підземних сховищ газу є обов'язковими для відповідача, який здійснює діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, оскільки пунктом 2.1.7 Ліцензійних умов встановлено, що діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом можлива за умови наявності у ліцензіата договорів з газотранспортними підприємствами про зберігання у підземних сховищах природного газу, що надійшов до газотранспортної системи за договорами купівлі-продажу ліцензіата і не був поставлений споживачам. Таким чином, згідно чинного законодавства України суб'єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом зобов'язаний укладати договори та нести відповідні витрати, пов'язані із зберіганням природного газу.

Відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 2.4.1 Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26.03.01 № 79, постачальники природного газу у весінньо-літній період створюють відповідний запас природного газу додатково до страхового запасу, з метою задоволення потреб споживачів у ньому протягом опалювального сезону та несуть відповідні витрати на зберігання природного газу.

22.06.07 Відповідачем у даній справі подано зустрічний позов, в якому він з мотивів, які фактично збігаються з наведеними у відзиві, просить суд визнати Договір поставки природного газу №354/77/П-07 від 12.06.07 р. між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом), укладеним в редакції останнього з 12 червня 2007 року, а саме, викласти Договір поставки природного газу № 354/77/П-07 від 12.06.07 в редакції, що запропонована в зустрічному позові.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

Листом від 12.06.07 р. №6/1-908-3608 позивач за первісним позовом надіслав відповідачу проект договору поставки природного газу №354/77/П-07 від 12.06.07 р.

Згідно з пунктом 1.3 проекту договору поставки природного газу №354/77/П-07 від 12.06.07 р. Покупець (позивач за первісним позовом) приймає за цим договором газ виключно з метою його продажу ДК “Газ України” НАК "Нафтогаз України" для його подальшого постачання підприємствам комунальної теплоенергетики у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 р. №1729 “Про забезпечення споживачів природним газом”.

Відповідачем за первісним позовом складено протокол розбіжностей, про що вказано в договорі та 14.06.07 р. листом №05-07-02073 надіслано два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаними договорами на адресу позивача за первісним позовом.

Відповідно до протоколу розбіжностей сторонами не узгоджено редакцію пунктів 4.2-4.5 договору поставки природного газу №354/77/П-07 від 12.06.07 р.

Відомості про досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, суду не надано.

В листі від 14.06.07 р. №05-07-02073 відповідач за первісним позовом висловив згоду на вирішення спору щодо укладання, в т. ч. договору поставки природного газу №354/77/П-07 від 12.06.07 р., в судовому порядку.

За таких обставин, суд знаходить, що в задоволені первісного позову має бути відмовлено, а зустрічний позов підлягає задоволенню виходячи з мотивів, викладених нижче.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 №605 “Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” встановлено з 1 січня 2007 р. граничні рівні цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб’єктів господарювання, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб’єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води) з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання за умови компенсації Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України” з державного бюджету різниці в цінах на природний газ, на рівні 686 гривень за 1 000 куб. метрів.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зобов’язано Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" забезпечити у 2007 році перерахування до спеціального фонду Державного бюджету України податкової заборгованості у сумі не менше 2.640.000 тис. гривень з метою її спрямування на компенсацію Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. №340 затверджено Порядок перерахування у 2007 році компенсації Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі та реалізації імпортованого природного газу, що використовується на виробництво теплової енергії для населення. Згідно з п. 1 Порядку цей Порядок визначає механізм компенсації у 2007 році з державного бюджету НАК "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії для населення (далі - компенсація різниці між цінами) відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

При цьому постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 серпня 2005 року №694 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом»затверджено “Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом”. Пунктом 3.3 статті 3 Ліцензійних умов встановлено, що ліцензіат здійснює постачання природного газу на договірних засадах за вільними цінами.

Таким чином, законодавством передбачено компенсацію позивачу за первісним позовом різниці в цінах закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням, тобто законодавець виходить з того, що ціна закупівлі імпортованого газу є вищою (оскільки вона нерегульована - вільна), ніж ціна продажу газу для підприємств комунальної теплоенергетики (яка є регульованою згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 №605).

Враховуючи вищезазначене, виходячи з назви та змісту постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 №605, а саме з того факту, що граничний рівень цін на газ для підприємств комунальної теплоенергетики застосовується за умови отримання позивачем за первісним позовом відповідної компенсації та з урахуванням того, що позивач за первісним позовом не відноситься до підприємств комунальної теплоенергетики, суд приходить до висновку про те, що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 №605 не регулює відносини сторін у цій справі під час купівлі-продажу природного газу. Тому встановлений п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 №605 граничний рівень цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики не є правовою перешкодою для сторін у справі для застосування цін, що перевищують вказаний граничний рівень.

З протоколу розбіжностей до договору поставки природного газу між сторонами, датованого 12.06.07 р., вбачається, що розбіжності між позивачем та відповідачем виникли з приводу врахування в ціні газу вартості витрат із зберігання в розмірі 20,00 грн. (без ПДВ).

Про обґрунтованість включення вартості витрат на зберігання природного газу до його ціни свідчать наступні обставини.

Згідно з пунктом 2.1.7 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25 серпня 2005 р. N 73, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 серпня 2005 р. N 694, провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні, зокрема, такої умови: наявності договорів з газотранспортними підприємствами про зберігання у підземних сховищах природного газу, що надійшов до газотранспортної системи за договорами купівлі-продажу ліцензіата і не був поставлений споживачам.

Таким чином, витрати на оплату послуг ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»із закачування, зберігання та відбору природного газу з підземних сховищ газу є обов'язковими для відповідача за первісним позовом, який здійснює діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Суд знаходить обґрунтованими доводи відповідача за первісним позовом про те, що діяльність з постачання природного газу носить сезонний характер, зумовлений природними умовами. Тобто протягом певного періоду року, коли середньодобова температура повітря знижується до певної позначки, споживання природного газу різко збільшується.

Зі змісту пункту 2.4.1 Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26.03.01 № 79, вбачається, що газопостачальні підприємства здійснюють закачування природного газу до ПСГ в період з 15 квітня по 15 жовтня відповідно року, та його відбір з 15 жовтня одного року по 15 квітня наступного року.

Відповідно до абзацу 3 Методики розрахунку тарифів за надані послуги з закачування, зберігання та відбору природного газу з підземних сховищ, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 701 від 22.06.2000, газотранспортні підприємства здійснюють, зокрема "сезонне" зберігання природного газу у підземних сховищах.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження тарифу на послуги з зберігання природного газу у підземних сховищах газу для ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України»№ 575 від 11.05.2006 року, тарифи на послуги ДК «Укртрансгаз»НАК "Нафтогаз України»із закачування, зберігання і відбору природного газу з підземних сховищ газу встановлені на рівні 33,00 грн. за 1000 куб. м (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, згідно з вимогами чинного законодавства постачальники природного газу, в т. ч. відповідач за первісним позовом, у весінньо-літній період створюють відповідний запас природного газу додатково до страхового запасу, з метою задоволення потреб споживачів у ньому протягом опалювального сезону та несуть відповідні витрати на зберігання природного газу на рівні 33,00 грн. за 1000 куб. м (без урахування податку на додану вартість).

Суд також враховує, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 №605 “Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” при встановлені граничного рівня цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики законодавцем враховано в т. ч. й витрати із зберігання природного газу.

При вирішенні даного спору суд виходить також з того, що відповідач за первісним позовом є власником природного газу, поставка якого є предметом договору №354/77/П-07 від 12.06.07 р. Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. А згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому згідно з пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 №1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” встановлено, що потреба в природному газі підприємств комунальної теплоенергетики задовольняється з ресурсів природного газу національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Ціна відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України є істотною умовою договору. Зокрема, вказана норма передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Частиною 2 ст. 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом. Відповідно до ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. А згідно з ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Сторони у цій справі погоджуються щодо необхідності укладення договору і суду передано лише спір щодо окремих умов договору.

Враховуючи, що з наведеного вище випливає, що відповідач за первісним позовом як власник природного газу на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається газом, а позивач за первісним позовом, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 №1729, має закуповувати природний газ, а також те, що сторони погоджуються з необхідністю укладення договору з цього приводу і передали цей спір на вирішення суду, з урахуванням того, що ціна договору має бути за будь-яких обставин погоджена при укладенні договору та погоджуючись з обґрунтованістю включення витрат на зберігання газу до його ціни, суд приходить до висновку про мотивованість вимог позивача за зустрічним позовом.

При цьому посилання позивача за первісним позовом на те, що в нього немає відомостей стосовно того, що у відповідача за первісним позовом змінились умови господарювання, які могли б вплинути на ціну газу, не позбавляє останнього, як власника газу на свій розсуд розпоряджатись своєю власністю, в т. ч. формувати ціну продажу. Включення вартості витрат на зберігання газу до його ціни є правом відповідача за первісним позовом, а не його обов’язком. В зв’язку з цим посилання позивача за первісним позовом на те, що в квітні 2007 року було укладено договір, який не враховував в ціні газу витрати на зберігання, не мають суттєвого значення для вирішення даного спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 12, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити:

Визнати Договір поставки природного газу № 354/77/П-07 від 12.06.07 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Закритим акціонерним товариством «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»укладеним в редакції ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" з 12 червня 2007 року, а саме, викласти Договір поставки природного газу № 354/77/П-07 від 12.06.07 в наступній редакції:

ДОГОВІР №354/77/П-07

поставки природного газу

м. Київ «12»червня 2007 року

Закрите акціонерне товариство «УКРГАЗ-ЕНЕРГО», (надалі за текстом договору іменується –“Продавець”) в особі в особі члена правління Сорокіна Миколи Олександровича, який діє на підставі довіреності від 29.03.2007 року № 54Д-08, з однієї сторони, і

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (надалі за текстом договору іменується - „Покупець”) в особі голови правління Бакуліна Євгена Миколайовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, надалі також разом іменуються - «Сторони», окремо - «Сторона», уклали цей договір (надалі за текстом договору іменується «Договір») про викладене нижче:

Стаття 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Продавець зобов'язується передати Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти від Продавця та оплатити на умовах цього Договору природний газ (надалі за текстом договору іменується - «Газ») в обсязі, вказаному в Статті 2 цього Договору.

1.2. Продавець передає за цим Договором Газ, імпортований за зовнішньоекономічним контрактом.

1.3. Покупець приймає за цим Договором Газ виключно з метою його продажу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», (надалі - Постачальник) для його подальшого постачання підприємствам комунальної теплоенергетики (надалі - «Споживачі») у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»(зі змінами і доповненнями).

1.4. Покупець з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»(зі змінами і доповненнями) зобов'язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом Газ, прийнятий за цим Договором, будь-яким іншим суб'єктам господарювання, ніж Постачальник.

1.5. Покупець підтверджує Продавцю, що Газ, отриманий за цим Договором, буде поставлений Постачальником виключно Споживачам, зазначеним у Плановому та Фактичному розподілах Газу по Споживачах, вказаних відповідно у пунктах 3.3 і 3.5 цього Договору.

Стаття 2. КІЛЬКІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ГАЗУ

2.1. Продавець передає Покупцю Газ в обсязі до 250 000 000 (двісті п’ятдесят мільйонів) кубічних метрів з ресурсів травня 2007 року (надалі - «Місяць поставки»).

2.2. За розрахункову одиницю переданого за цим Договором Газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (Т-20 град.С. Р = 101,325 Кпа /760 мм. рт. ст.).

2.3. Якість Газу, який передається Продавцем Покупцеві в пунктах приймання- передачі, вказаних в п.3.1. цього Договору, повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87.

Стаття 3. ПОРЯДОК ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ ГАЗУ

3.1.Продавець передає Газ Покупцеві в загальному потоці Газу на газовимірювальних станціях на кордоні України, в яких знаходяться пункти приймання-передачі Газу в газотранспортну систему ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" (надалі за текстом договору іменуються - „Пункти приймання-передачі").

3.2. Право власності на Газ переходить від Продавця до Покупця в Пунктах приймання-передачі і оформляється актом приймання-передачі Газу (надалі за текстом Договору - „Акт приймання-передачі") згідно з цим Договором. Після переходу права власності на Газ Покупець приймає на себе всі ризики і несе відповідальність, пов'язану зі здійсненням права власності на Газ.

3.3. Покупець зобов’язаний протягом двох днів з дня підписання цього Договору надати Продавцю для погодження Плановий розподіл Газу по Споживачах Постачальника (надалі –«Плановий розподіл»).

3.4. Покупець зобов'язаний до 14 червня 2007 року надати Продавцю фактичний розподіл Газу по Споживачах (надалі - «Фактичний розподіл»), завірений уповноваженими особами і печатками Покупця і відповідного Постачальника (в розрізі Споживачів, яким було поставлено Газ). Фактичний розподіл є невід'ємною частиною цього Договору.

3.5. На підставі Фактичного розподілу у одноденний строк з дня його отримання Продавцем уповноважені представники Продавця і Покупця підписують Акт приймання-передачі. Обсяг Газу, вказаний в Акті приймання-передачі, є остаточним та обов'язковим для Сторін.

Стаття 4. ЦІНА ГАЗУ

4.1. Ціна 1000 кубічних метрів Газу, який передається Продавцем Покупцеві на умовах цього Договору (надалі - «Ціна Газу»), формується відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 р. № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(зі змінами і доповненнями) та розраховується на підставі офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору.

4.2. Ціна Газу на момент укладання цього Договору становить - 722,00 (сімсот двадцять дві гривні 00 коп.) грн. без податку на додану вартість (надалі за текстом Договору іменується «ПДВ»), що на момент укладання цього Договору складає еквівалент 143,00 (сто сорок три долари США). Еквівалент розраховано на підставі офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого Національним Банком України на дату укладення цього Договору.

4.3. Крім того до Ціни Газу включено ПДВ - 20 %, що на момент укладання цієї Додаткової угоди складає 144,40 (сто сорок чотири гривні 40 коп.) грн.

4.4. Ціна Газу з ПДВ, за якою Покупець оплачує Продавцю Газ, на момент укладання цього Договору складає 866,40 грн. (вісімсот шістдесят шість гривень 40 копійок).

4.5. Загальна розрахункова сума цього Договору становить 216 600 000,00 (двісті шістнадцять мільйонів шістсот тисяч 00 коп.) грн., включаючи ПДВ.

Фактична сума цього Договору складається з вартості фактично переданого за цим Договором Газу.

Стаття. 5. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ

5.1. Покупець зобов'язаний здійснити оплату Газу, що передається за цим Договором, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця, вказаний у статті 11 цього Договору, у строк до 23 червня 2007 року.

5.2. В платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково вказувати номер цього Договору, дату його підписання, призначення платежу.

Стаття 6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

6.1. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.

6.2. У разі невиконання Покупцем вимог будь-якого з пунктів 1.3, 1.4, 3.3 і 3.4 цього Договору Продавець має право вимагати від Покупця оплатити обсяг Газу, переданий за цим Договором, за граничною ціною, встановленою Кабінетом Міністрів України для промислових споживачів. При цьому Покупець зобов'язаний оплатити Газ, прийнятий за цим Договором, за вказаною вище у цьому пункті ціною протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з дати отримання вимоги Продавця.

6.3. У разі невиконання Покупцем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунків за Газ згідно із статтею 5 цього Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, на суму недоплати, але не більше 5% (п’ять відсотків) від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується Покупцем протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця.

Стаття 7. ФОРС-МАЖОР

7.1. Сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виникли після укладення цього Договору і які Сторони не могли передбачити в момент його укладення. Форс-мажорними обставинами є події, які об'єктивно не залежать від волі і дій Сторін і роблять неможливим для будь-якої із Сторін виконання зобов'язань за цим Договором, а саме, в тому числі, але не виключно: стихійні лиха, вибухи та аварії в тому числі на газопроводах, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війна або військові дії, блокада, а також: суспільні безлади, страйки, інші обставини, що виникли не з вини Сторін та перешкоджають належному виконанню зобов'язань за Договором.

7.2. В разі виникнення форс - мажорних обставин виконання зобов'язань за цим Договором Стороною, для якої вони виникли, переноситься на строк дії вказаних обставин.

7.3. Сторона, для якої виникли обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), повинна негайно, але не пізніше 14-ти діб, повідомити іншу Сторону про настання та/або закінчення таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання та/або закінчення обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин) позбавляє Сторону, відносно якої такі обставини виникли, права посилатись на них, як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов'язань за цим Договором.

7.4. Доказом настання та/або закінчення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є документ, виданий торгово-промисловою палатою країни їх виникнення.

Стаття 8. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

8.1. Всі спори і розбіжності, які можуть виникнути щодо тлумачення і застосування цього Договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись Сторонами шляхом проведення переговорів і консультацій.

8.2. У разі неможливості досягнення згоди Сторін в процесі переговорів і консультацій щодо вирішення будь-якого спору за цим Договором, такий спір вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством.

Стаття 9. ІНШІ УМОВИ

9.1. Продавець зобов'язується здійснити митне оформлення імпорту Газу, що передається за цим Договором, згідно з чинним законодавством України.

9.2. Кожна із Сторін підтверджує, що має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", а також: є платником податку на додану вартість. У разі будь-яких змін в статусі платника податків Сторони зобов'язані повідомити одна одну про такі зміни протягом 3 (трьох) днів з дати виникнення таких змін.

9.3. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти одна одну про зміни свого місцезнаходження, своїх платіжних реквізитів, адрес, номерів телефонів, телефаксів та ін. протягом 3 (трьох) днів з дати виникнення відповідних змін.

9.4. Всі зміни і доповнення до цього Договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками та скріплені печатками Сторін.

9.5. Всі зміни і доповнення до цього Договору, включаючи документи, передані за допомогою факсимільного зв'язку, є невід'ємною частиною цього Договору в разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками та скріплені печатками Сторін.

9.6. Жодна із Сторін не має права відступати будь-які права або передавати будь-які зобов'язання за цим Договором без отримання попереднього письмового погодження іншої Сторони.

9.7. Цей Договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

Стаття 10. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

10.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє в частині поставки Газу в період з 01 по 31 травня 2007 року включно, а в частині розрахунків за Газ - до їх повного здійснення.

Стаття 11. АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Продавець Покупець

Закрите акціонерне товариство Національна акціонерна компанія

«УКРГАЗ –ЕНЕРГО» «Нафтогаз України»

Адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельнького,6

Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ: код ЄДРПОУ: 20077720, ІПН: 200777226658,

34003224, ІПН: 340032226590, свідоцтво ПДВ № 35480667, телефон (044)

свідоцтво ПДВ № 39111449, 586-34-22, факс: (044) 220-36-29, поточний

телефон (044) 390-55-99, рахунок № 260053012609 в ГОУ Промінвест

факс: (044) 390-55-95, банк України, МФО 300012

поточний рахунок №

26009001309769 в ЗАТ «ОТП Банк»

м. Київ, МФО 300528

_______ ______

М.П. М.П.

(підпис) (підпис)

3. Стягнути з Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельнького,6 код ЄДРПОУ 20077720) на користь Закритого акціонерного товариства “Укргаз-Енерго” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельнького,6 код ЄДРПОУ 34003224) 85 (вісімдесят п’ять) гривень державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати у встановленому порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: