Рішення № 990348, 17.09.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"17" вересня 2007 р.

справа № 20-9/186

за позовом Державного підприємства „Агропромбуд” корпорації “Украгропромбуд”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Севол-Крим”

про визнання недійсним договору простого товариства

Суддя Рибіна С.А.

представники сторін:

від позивача –Махіня В.П., довіреність № 55/2 від 03.09.2007

від відповідача –на з’явився

Суть спору: Державне підприємство „Агропромбуд” Корпорації “Украгропромбуд” (далі –ДП “Агропромбуд” звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Севол-Крим” (далі –ТОВ “Севол-Крим”) про визнання договору простого товариства від 01 листопада 2006 року недійсним.

Свої доводи позивач виклав у позовній заяві та обґрунтовує тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір простого товариства за своєю правовою природою є договором про надання у користування земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні позивача, тобто укладений із перевищення повноважень, крім того в порушення вимог статті 6 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” його не погоджено із органом, який уповноважений управляти майном, що закріплено за ДП „Агропромбуд”.

Відповідач у судові засідання не з’явився, витребувані судом документи не надав, до початку останнього засідання надіслав до суду телеграму про розгляд спору у відсутності його представника.

Згідно із ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз`яснені його процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, за клопотанням позивача пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням судді головою суду ухвалою від 16.08.2007.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив.

01 листопада 2006 року між Державним підприємством „Агропромбуд” в особі тимчасово виконуючого обов’язки начальника Кондратюка Ю.М, та товариством з обмеженою відповідальністю „Севол-Крим” укладено договір простого товариства, відповідно до якого сторони договору зобов’язуються шляхом об’єднання своїх вкладів та зусиль, без створення юридичної особи, спільно діяти з метою отримання прибутку у спільному будівництві 55-ти квартирного житлового будинку на земельній ділянці, розташованій у місті Севастополі, вул. Арсенальна (будівельна площадка, розташована за гуртожитком по вул. Арсенальна, 27, площа земельної ділянки 0, 47 га.)

На момент розгляду спору у суді сторони не приступили до виконання договору.

Позивач вважає, що при укладенні договору, який оскаржується, сторони фактично здійснили відчуження основних фондів, на підставі вимог статті 235 Цивільного кодексу України відносини між сторонами регулюються правилами щодо правочину про відчуження майна (основних засобів) державного підприємства, які не були дотримані сторонами при укладенні договору.

Дослідивши надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги ДП „Агропромбуд” такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.04. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання законної сили Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним законної сили.

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.04, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, якій вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Аналіз змісту правовідносин, що виникли між сторонами на підставі договору від 01 листопаду 2006 року, змісту їх прав та обов’язків дозволяє дійти висновку про те, що цей договір є удаваним правочином, спрямованим на приховування правочину із розпорядження земельною ділянкою шляхом надання її в користування з наступних підстав.

Стаття 1132 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання: 1) об’єднати свої вклади та 2) спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

За текстом договору, права та обов’язки сторін розподілені наступним чином: участь ДП „Агропромбуд” у спільної діяльності обмежено виключно функцію надання земельної ділянки під забудову (п. 4.1. договору), в той же час, використання земельної ділянки за договором буде здійснюватись лише ТОВ „Севол-Крим”, яке виконує функцію замовника, розробляє проектно-кошторисну документацію, здійснює будівництво житлового будинку, в тому числі шляхом залучення генпідрядника, організує прийняття буднику в експлуатацію (п. 5.1. договору). Крім того, відповідач керує спільною діяльністю, веде бухгалтерський та податковий облік, розпоряджається створеним майном, здійснює фінансування будівництва через власний рахунок, укладає всі угоди щодо будівництва об’єкту (п.6.1, 6.2, 6.3, 6.4 договору).

Положення частини 2 пункту 7.2. договору прямо передбачають закріплення за ТОВ „Севол-Крим” права користування земельною ділянкою, незалежно від участі у договорі простого товариства ДП „Агропромбуд” та оформлення права користування земельною ділянкою на відповідача за будь-яких обставин.

Частина 2 пункту 9.1. договору завчасно передбачає можливість викупу ТОВ „Севол-Крим” частки ДП „Агропромбуд” після отримання дозволу на будівництво об’єкту, тобто до моменту початку будівництва житлового будинку та, відповідно, виникнення об’єкту права спільної часткової власності.

Отже, виконання договору простого товариства від 01.11.2006 призводить до того, що ДП „Агропромбуд” фактично надає земельну ділянку у володіння та користування ТОВ „Севол-Крим”, після чого відповідач самостійно господарює на цієї земельної ділянці, здійснює будівництво об’єкту, стає його власником, розпоряджається ним на свій розсуд, тобто, спільна діяльність сторін, яка є обов’язковою ознакою договору простого товариства не здійснюється.

Крім того, розмір вкладу ТОВ „Севол-Крим” на відміну від вкладу ДП „Агропромбуд” не визначено, його розмір за п.2.2. договору визначається як різниця між продажною вартістю закінченого будівництвом об’єкту та вартістю частки ДП „Агропромбуд”, тобто, фактично відповідач самостійно, на свій розсуд визначає розмір свого вкладу у спільну діяльністю, та відповідно, техніко-економічні показники об’єкту, який є кінцевою метою учасників спільної діяльності, що суперечить природі відносин, які виникають на підставі договору простого товариства.

Враховуючи викладені обставини, суд визнає правочин з укладення договору простого товариства таким, що укладений для приховування правочину відчуження земельної ділянки, тому застосовує до правовідносин між сторонами положення цивільного та земельного законодавства, що регламентують порядок надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до рішення виконкому Севастопольської міської ради народних депутатів від 17.01.1967 № 13 земельну ділянку по вул. Арсенальна, 27 надано Севастопольській пересувній механізованій колоні № 3, правонаступником якої є ДП „Агропромбуд”, у безстрокове користування з метою будівництва житлового будинку.

Стаття 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста відносить до повноважень Севастопольської міської ради.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 413 Цивільного кодексу України передбачено можливість відчуження права користування земельною ділянкою, наданою для забудови, але лише у тому випадку, якщо це право є суперфіцієм, який виник з відповідного договору або заповіту.

Статтею 4 Закону України „Про оренду землі” чітко визначено коло осіб, які мають повноваження щодо передачі земельних ділянок у користування, зокрема: орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Земельна ділянка, яка передана за договором простого товариства, не належить позивачеві на праві власності.

Таким чином, укладаючи договір від 01 листопада 2006 року позивач вийшов за межи наданих йому повноважень, оскільки ДП „Агропромбуд” як суб’єкт права землекористування не мав повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, в тому числі, шляхом передачі права користування земельною ділянкою іншим особам.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” договори про спільну діяльність, що передбачають використання нерухомого майна, яке належить державному підприємству підлягають обов’язковому погодженню з органом, вповноваженим управляти майном, що закріплене за державним підприємством.

Згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України майном, як особливим об’єктом є річ, сукупність речей, майнові права та обов’язки. Права землекористування, що належить ДП „Агропромбуд” є майновим правом.

Таким чином, в порушення статті 6 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” договір простого товариства від 01.11.2006 не був погоджений із органом, який уповноважений управляти майном, що закріплене за ДП „Агропромбуд”.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ДП „Агропромбуд” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,0 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

1. Визнати недійсним договір простого товариства від 01 листопада 2006 року, укладений між Державним підприємством „Агропромбуд” Корпорації “Украгропромбуд” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Севол-Крим”.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Севол-Крим” (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, буд. 65, код 34485414, р/р 2600730019367 в АТ ВА-Банк, МФО 308047 ) на користь Державного підприємства „Агропромбуд” Корпорації “Украгропромбуд” (99009, м. Севастополь, вул. Арсенальна, буд. 27, код 20730686, р/р 26008301000698 в СФ АКБ “Форум”, МФО 384931) 203,00 грн., в тому числі державне мито в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А. Рибіна

Рішення оформлено згідно зі ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України та підписано 24.09.2007

Розсилка:

ДП “Агропромбуд”: 99009, м. Севастополь, вул. Арсенальна, буд. 27

ТОВ “Севол-Крим”: 95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, буд. 65