Рішення № 99030765, 17.08.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3616/21

РІШЕННЯ

іменем України

17 серпня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2062 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини А2062, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2062 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати військову частину А2062 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у зв`язку із закінченням строку контракту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу командира в/ч А2062 від 25.01.2021 за №11 його звільнено з військової служби у запас на підставі пункту "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Зазначив, що згідно абзацу 3 Витягу з наказу командира в/ч А 2062 по стройовій частині №155 від 05.07.2019, його вислуга років у Збройних силах України становить: календарна 09 років 06 місяців 27 днів, пільгова 00 років 07 місяців 04 дні, загальна 10 років 02 місяці. Однак при звільненні з військової служби у запас з ним, всупереч чинному законодавству, не проведений повний розрахунок, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Тобто, п. 2 розд. XXXII Порядку № 260, чітко визначено таку умову для виплати одноразової грошова допомога у разі звільнення з військової служби як наявності у військовослужбовця вислуги десять календарних років і більше. При цьому, як вказує сам позивач, згідно наказу командира військової частини А2062 (по стройовій частині) від 26.02.2021 № 46 станом на день звільнення з військової служби календарна вислуга років позивача складає 09 років 06 місяців 27 днів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А2062. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.11.2019 року.

Позивача звільнено за наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.01.2021 року № 11 у запас за пп. "а" (у зв`язку з закінченням строку контракту) пунктом 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". За наказом № 46 від 26.02.2021 р. командира в/ч А2062 (по стройовій частині), позивач з 21 лютого 2021 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У позивача станом на 26.02.2021 року нараховувалось 09 років 06 місяців 27 днів календарної вислуги років, 00 років 07 місяців 04 дні пільгової вислуги років, 10 років 02 місяців загальної вислуги років, про що зазначено у витязі з наказу в/ч А2062 № 46 від 26.02.2021 року щодо виключення зі списків.

18 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із рапортом вх. №217 від 18.01.2021 p., в якому просив вжити заходів щодо нарахування та виплати йому під час звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби.

Однак, під час звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини 26 лютого 2021 року, означена допомога йому виплачена не була.

Листом відповідача від 09 лютого 2021 року вих. № 154/760/3/116 позивачу було відмовлено в зв`язку з тим, що порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260. Пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 визначено: "У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Крім того, в листі відповідача містилося посилання на відповідь з цього приводу фінансово-економічного управління Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України вих. № 154/181/1-112 від 09.02.2021 року про те, що означена грошова допомога у разі звільнення з військової служби має виплачуватися лише за наявності 10 календарних років і більше, відповідач з цього робить висновок, що презюмується тільки календарна вислуга.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст.8 Конституції України).

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, згідно ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними.

Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260) у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Таким чином, зазначений порядок регулює питання розміру одноразової грошової допомоги, яка обчислюється за кожний повний календарний рік служби. Право ж на отримання такої допомоги передбачене за умови наявності вислуги 10 років і більше. Вислуга років у даному випадку не обчислюється календарними роками служби, а може включати різні періоди, в тому числі і пільгове обчислення строку вислуги.

Суд зазначає, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №293 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям над строкової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" передбачено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні. Таким чином, "календарна вислуга років" застосовується для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". Умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011 є наявність "вислуги 10 років і більше". Відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

До аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що вислуга років позивача, на час його звільнення, становить: календарна 09 років 06 місяців 27 днів, пільгова 00 років 07 місяців 04 дні, загальна понад 10 років, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А2062 (по особовому складу) №46 від 26.02.2021

Оскільки вислуга років позивача, на час його звільнення, становить понад 10 років, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи системний аналіз норм законодавства, встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач не нарахувавши та не виплативши позивачеві одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку із закінченням строку контракту діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України чим допустив протиправну бездіяльність. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини А 2062 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов`язання військову частину А2062 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністратвиний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2062 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати військову частину А2062 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Військова частина А2062 (вул. В.Морська, 14,Миколаїв,54030 , код ЄДРПОУ - 26614194)

Головуючий суддя Г.В. Лабань