Окрема ухвала № 99030595, 16.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

ОКРЕМА УХВАЛА

16 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/652/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (відповідач-1, УМВС), Головного управління Національної поліції України в Херсонській області (відповідач-2, ГУ НП), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області та Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо не вирішення подальших трудових відносин зі мною;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області та Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо не пропонування ОСОБА_1 реальної штатної рівнозначної або відповідної посади в лавах Національної поліції України;

- зобов`язати УМВС України в Херсонській області та Головне управління Національної поліції в Херсонській області запропонувати ОСОБА_1 запропонувати відповідні посади в лавах Національної поліції;

- зобов`язати УМВС України в Херсонській області та Головне управління Національної поліції в Херсонській області у разі надання згоди ОСОБА_1 на працевлаштування на одну із запропонованих посад видати відповідні накази про переведення його на таку посаду або визначити суд ефективний спосіб захисту порушених його прав та забезпечити реальне поновлення на роботі із зобов`язанням суб`єкта владних повноважень вчинити конкретні дії;

- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2500000,00 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Херсонській області щодо не вирішення питання про подальше використання ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області вирішити питання щодо подальшого використання ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України, з урахуванням правової оцінки суду, наданої в рішенні.

В іншій частині позову відмовлено.

06.08.2021 року від ОСОБА_1 надійшли заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку ст.378 КАС України та про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності в порядку ст. 383 КАС України.

Заява про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності мотивована тим, що позивач вважає протиправним наказ ГУНП №980 від 30.06.2021 року «Про вирішення питання використання на службі в поліції», яким ОСОБА_1 відмовлено в прийняття на службу в поліції, не повідомлення його про прийняття наказу, не пропонування йому посади в органах поліції, подання заяви про закінчення виконавчого провадження. Позивач вважає, що заява про закінчення виконавчого провадження обґрунтована помилковим трактуванням змісту судового рішення в справі №540/652/20. Також, позивач зазначає, що ГУ НП пропонувало йому прибути для отримання документів, проте не вказувало конкретної дати та не пропонували конкретні посади. Також, позивач вважає, що не має проходити додаткових перевірок, оскільки інші особи, що переходили на службу в поліції таких перевірок не проходили. Окрім наведеного, зазначає, що наказ ГУНП №980 від 30.06.2021 року «Про вирішення питання використання на службі в поліції» не доводився до його відома та йому не надсилався.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року заяви призначені до розгляду в порядку письмового провадження. Зобов`язано ГУНП в строк до 16.08.2021 року надати докази виконання рішення суду в справі №540/652/20.

16.08.2021 року від ГУНП надійшло пояснення разом з запитаними документами. В поясненні ГУНП стверджує, що рішення суду по справі №540/652/20 виконано шляхом прийняття управлінського рішення – наказу ГУ НП №980 від 30.06.2021 «Про вирішення питання використання на службі в поліції», яким, за результатом розгляду питання про подальше використання на службі в поліції ОСОБА_1 , йому відмовлено в прийнятті на службу в поліцію.

Відмова ГУНП обумовлена тим, що позивач не з`явився за отриманням направлення на військово-лікарську комісію, про необхідність отримання якого позивачу було повідомлено листом за вих. №1142/01/2-2021 від 09.06.2021 року.

Відповідно до ч.5 ст.383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини щодо виконання рішення суду у цій справі та наявності підстав для визнання протиправними дій та рішень відповідача у порядку, визначеному ст.383 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Так, в першу чергу, суд звертає увагу, що з системного аналізу положень ст.ст. 382, 383 вбачається виокремлення в окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 року по справі № 520/11829/17 звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Тож суди мають з`ясувати, чи не була оскаржувана бездіяльність та необхідність вчинити певні дії, як стверджував заявник, пов`язана з виконанням судового рішення, чи є самостійним предметом спору.

Суд зазначає, що в даному конкретному випадку ОСОБА_1 стверджує про невиконання рішення по справі №540/652/20 в частині зобов`язання ГУНП в Херсонській області вирішити питання щодо подальшого використання ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України, з урахуванням правової оцінки суду, наданої в рішенні.

Саме таке зобов`язання містила резолютивна частина рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року, отже подання заяви в порядку ст. 383 КАС України обумовлено заявленим позивачем невиконанням рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 року, що набрало законної сили. Розглянувши заяву по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначені у ст.383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі № 520/11829/17.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 року, отже відповідно приписів ч.1 ст. 325 КАС України 26.05.2021 року судове рішення в справі №540/652/20 набрало законної сили.

За результатом судового розгляду рішенням суду в справі №540/652/20 від 13.11.2020 року позов задоволено та, окрім іншого, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Херсонській області щодо не вирішення питання про подальше використання ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області вирішити питання щодо подальшого використання ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України, з урахуванням правової оцінки суду, наданої в рішенні.

Вирішуючи наведену справу, суд зазначив: «Так, Верховним Судом в постановах від 22.10.2020 по справі № 520/5147/19, від 25 квітня 2019 року у справі №803/3850/15, від 15 травня 2019 року №826/1584/16, від 24 вересня 2019 року у справі №520/8684/18 сформовано висновок, в якому суд зауважив, що наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме, ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у протилежному випадку не має можливості виявити ініціативу, а своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявності/відсутності можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення №114.

Отже, лише у разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" і звільнення особи за скороченням штатів.

З викладеного вбачається, що приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" зобов`язували УМВС України в Херсонській області (на момент виникнення спірних правовідносин - повноважний орган) вирішити питання щодо можливості подальшого використання ОСОБА_1 на службі, чого ним зроблено не було.”

Також судом вказано, що за умов того, що факт виявлення ОСОБА_1 свого бажання проходити службу в поліції протягом трьох місяців з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" встановлений судами, то УМВС в Херсонській області повинно було врахувати це волевиявлення, запропонувати позивачеві перелік посад в органах поліції і лише у разі відмови ОСОБА_1 від усіх запропонованих посад, прийняти наказ про звільнення позивача за скороченням штатів.

Також судом вказано, що є чинними та такими, що підлягають виконанню умови, за яких право на працевлаштування позивача може бути реалізовано, а саме:

- відповідність особи вимогам до поліцейських;

- надання такою особою згоди на призначення на запропоновану посаду або успішне проходження особою конкурсу на посаду.

Також, згідно висновків суду в даній справі ОСОБА_1 гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання ним згоди на пропозицію ГУ НП щодо призначення на посаду у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" або у разі успішного проходження ним конкурсу.

Крім того, згідно висновків наведеного рішення, ГУ НП має законодавчо визначений обов`язок, за умови відповідності ОСОБА_1 вимогам до поліцейських, запропонувати йому вакантні посади в такому органі.

Так, згідно висновків суду в даній справі, ОСОБА_1 гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання ним згоди на пропозицію ГУ НП щодо призначення на посаду у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" або у разі успішного проходження ним конкурсу.

Таким чином, судом прийнято рішення на користь ОСОБА_1 , чітко визначено обов`язок ГУ НП щодо працевлаштування позивача та умови, за яких таке працевлаштування можливе.

В даному ж конкретному випадку учасники провадження ініціюють спір щодо кожного кроку виконання рішення, створюючи перешкоди в його виконанні. Суд зазначає, що судове рішення не має встановлювати покроковий алгоритм його виконання.

Визначальними є висновки суду, згідно яким зобов`язання щодо працевлаштування позивача покладено на ГУ НП. Зазначений суб`єкт владних повноважень має демонструвати готовність щодо повного та добросовісного виконання рішення суду.

Натомість, позивач, направивши ОСОБА_1 лист від 09.06.2021 №1142/01/2-2021, не надав суду належних доказів його отримання позивачем (надано лише роздруківку з сервісу відстеження поштових відправлень).

В листі, як справедливо зазначено позивачем, не вказано ані конкретної дати, коли позивач має з`явитись для отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії, ані кінцевої дати, до якої ОСОБА_1 необхідно отримати таке направлення.

Тому, прийняття ГУ НП наказу №980 від 30.06.2021 року, який побудовано на невиконанні позивачем вимог листа, без попередження позивача про строк, в якій йому пропонується виконати такі вимоги, без доказів отримання позивачем листа від 09.06.2021 року та без з`ясування обставин, з яких особа не з`явилась для отримання направлення, не може вважатись правомірним. Такі дії свідчать про непослідовний та формальний підхід боржника до виконання обов`язку, визначеного судовим рішенням.

Щодо доводів ОСОБА_1 про обов`язок ГУ НП запропонувати йому конкретні посади, суд зазначає, що, дійсно, пропозиція посади, згідно наведених вище висновків суду, є проявом ініціативи керівництва щодо працевлаштування позивача. Працевлаштування ж за умов визначених судом є обов`язком відповідача. Відповідач кожного разу має демонструвати готовність виконати рішення суду та те, що ним вчинено всіх можливих заходів з метою виконання такого обов`язку.

Тому, на думку суду, пропонування позивачу конкретних посад перед проходження ним перевірки на відповідність вимогам до поліцейських, є свідченням готовності боржника виконати рішення суду.

Разом з тим, доводи позивача стосовно відсутності в нього обов`язку проходити перевірки відповідності вимогам до поліцейських є помилковими, оскільки в рішенні від 13.11.2020 року по справі №540/652/20 чітко зазначено, що: «… ОСОБА_1 гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання ним згоди на пропозицію ГУ НП щодо призначення на посаду у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" або у разі успішного проходження ним конкурсу…

Тому, підтвердження позивачем відповідності вимогам до поліцейських є передумовою для прийняття на службу до поліції. Обставини ж прийняття на службу інших осіб, на які посилається позивач, не є предметом дослідження в даній справі та не може змінювати приписів законодавства з цього питання та вже сформованих в рішенні суду від 13.11.2020 року висновків.

Отже, наявними в справі доказами підтверджено існування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року в справі №540/652/20, яке набрало законної сили та факт його неналежного виконання ГУ НП.

Стаття 124 Конституції України та стаття 370 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Нормами ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні “Юрій Миколайович Іванов проти України” наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Варто також зауважити, що у справах “Шмалько проти України”, “Іммобільяре Саффі проти Італії” ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа “Сук проти України”).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ,4, 5, 6, 9 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою, четвертою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з приписами ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судовим розглядом установлено неналежне виконання ГУ НП рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 в справі №540/652/20, яке набрало законної сили, що свідчить про недотримання зазначеним суб`єктом владних повноважень вимог ст.ст.19, 129-1 Конституції України, ст.ст.2, 14, 370 КАС України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в частині не виконання вказаного судового рішення.

Наведене повинно мати наслідком постановлення окремої ухвали та направлення її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню ГУ НП рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року в справі №540/652/20.

Керуючись статтями 243, 248, 249 КАС України, суд -

ухвалив:

Направити окрему ухвалу до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області (код ЄДРПОУ: 40108782, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська) для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли не виконанню Головним управлінням Національної поліції України в Херсонській області рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року в справі №540/652/20.

Установити Головному управлінню Національної поліції України в Херсонській області (код ЄДРПОУ: 40108782, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська) строк для надання відповіді про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли не виконанню Головним управлінням Національної поліції України в Херсонській області рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року в справі №540/652/20 - тридцять днів з дня отримання копії окремої ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В. Ковбій