Окрема ухвала № 99030588, 17.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

ОКРЕМА УХВАЛА

17 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1622/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Хом`якової В.В., при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Рейніш Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУПФ України в Херсонській області) про визнання протиправною бездіяльність ГУПФ Фонду України в Херсонській області щодо відмови в поновлення виплат пенсійного забезпечення ОСОБА_1 ; зобов`язання ГУПФ України в Херсонській області поновити нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволений частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та стягнуто судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. за подачу адміністративного позову та у розмірі 1 152 грн. 60 коп. за подачу апеляційної скарги.

31.12.2020 до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача, в якій просив суд в порядку судового контролю за виконанням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №540/1622/19 постановити ухвалу, якою:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області щодо неналежного виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №540/1622/19;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області в десятиденний термін усунути перешкоди виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року та забезпечити прийняття заяви представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, зареєструвати її у відповідному журналі та здійснити дії необхідні для відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області в чотирнадцятиденний термін повідомити Херсонський окружний суд про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року в повному обсязі та вжиття заходив щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 заяву представника позивача про визнання протиправною бездіяльності ГУПФ України в Херсонській області щодо неналежного виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №540/1622/19, зобов`язання усунути перешкоди виконання постанови та забезпечити прийняття заяви представника позивача про поновлення пенсії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ГУПФ України в Херсонській області щодо неналежного виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №540/1622/19, у решті вимог відмовлено.

Ухвала була оскаржена учасниками справи до апеляційного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021, колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду вважаючи правильними висновки суду першої інстанції, разом з тим, встановила порушення судом вимог процесуального законодавства щодо порядку вирішення заяви, з огляду на те, що суд повинний був постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 цього Кодексу, судом першої інстанції в порушення зазначених норм процесуального законодавства, постановлено ухвалу не у порядку, передбаченому ст. 249 КАС України. Тому ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року скасована, справа направлена до Херсонського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Справа № 540/1622/19 надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду 28.07.2021, призначена до розгляду на 16.08.21.

В судове засідання в режимі відеоконференції прибув представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день і час розгляду справи був повідомлений.

Відповідно до частин 1, 2 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Позивач в обґрунтування заяви (т.2 арк . справи 39-42) зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області не виконано постанову апеляційного суду належним чином - не прийнято заяву представника позивача - Рейніша Леоніда Валерійовича, не зареєстровано її у відповідному журналі та не здійснено дії, необхідні для відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 Управління ПФУ в Херснській області повторно розглянута заява представника позивача про поновлення нарахування та виплати пенсії та листом від 18.02.2020 № 21000-0318-8/4087 відмовлено. 26.02.2020 виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання, в межах виконавчого провадження № 61399516 накладений штраф на відповідача в сумі 5100 грн. Управління ПФУ намагалось в судовому порядку оскаржити застосування штрафу, але постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2020 було відмовлено Управлінню ПФУ в задоволенні такого позову. Отже, на думку заявника відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №540/1622/19, судове рішення не виконано і на сьогодні. Також заявник звертає увагу суду на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі № 540/1622/19, якою було роз`яснено постанову апеляційного суду від 21.01.2020.

16.01.2021 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Херсонській області на подану заяву в порядку ст. 383 КАС України (т.2 арк.справи 74-83) , в якому відповідач вказує, що заява представника позивача була зареєстрована 04.01.2021 в Журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та розглянуто, про що свідчить рішення від 13.01.2021 № 178/03-16 про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії, копія рішення направлена представнику позивача, останнім рішення не оскаржено. Також відповідач повідомив про надіслання запиту 13.01.2021 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Херсонській області" за місцезнаходженням архівної пенсійної справи позивача.

28.01.2021 до суду надійшли від представника позивача додаткові пояснення, в яких просить не приймати відзив ГУ ПФУ в Херсонській області, як такий що не передбачений законодавством, до копії відзиву відповідач не надіслав копію витягу з журналу обліку заяв про призначення пенсії та інших доказів. Звертає увагу суду на протиправне ухилення відповідача більше року від виконання судового рішення.

24.06.2021 та 13.08.2021 до суду відповідачем надані звіти про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 , в яких відповідач зазначає, що пенсійна справа ОСОБА_1 надійшла до управління 15.02.2021. 24.02.2021 Головним управлінням прийнято рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009 в розмірі 115 грн. 49 коп. у вигляді протоколу, який формується в автоматизованій системі перерахунку пенсій за підписом керівника структурного підрозділу. Загальна сума пенсії за період з 07.10.2009 по 28.02.2021 становить 15799 грн. 78 коп., сума компенсації за цей же період склала 15841 грн. 32 коп. Про прийняте рішення представника позивача повідомлено листами від 10.03.2021 та від 29.03.2021. В листах було звернуто увагу на те, що пенсія виплачується через установи ВАТ "Державний ощадний банк України", проте банківські реквізити рахунку представником позивача не були надані. Оскільки пенсії виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України, порядок їх виплати встановлено Законом "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Загальна сума заборгованості в розмірі 31641 грн. 10 коп. обліковується в органах Пенсійного фонду, пакет документів надіслано до Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ листом від 15.03.2021. Виплата пенсії здійснюється Управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для проведення нарахувань Управління не має. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушенням законодавства. Виплата заборгованості пенсійних коштів за рішенням суду буде проведена по надходженню коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень ПФУ на цю мету.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав клопотання, подане у порядку ст. 383 КАС України, стверджує, що рішення про поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 не направлялось йому або державному виконавцю, протокол від 24.02.2021 не є рішенням про поновлення пенсії, оскільки підписаний не уповноваженою особою, ніяких виплат пенсії поточної або заборгованості з пенсії за минули роки ОСОБА_1 не здійснювалось, немає доказів передавання матеріалв справи ОСОБА_1 до органів казначейства для погашення заборгованості.

Розглянувши доводи заяви представника позивача Рейніша Л.В. про встановлення судового контролю, пояснення ГУ ПФУ в Херсонській області, суд доходить до наступного.

ОСОБА_1 з 06 лютого 1996 року отримував пенсійне забезпечення (пенсію за вислугу років як працівник МВС) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". У вересні 1997 році виїхав на постійне місце проживання за кордон, знаходиться на консульському обліку в Генеральному консульстві України в Гамбурзі. З жовтня 1997 року позивач не отримує пенсійне забезпечення. Представник позивача Рейніш Л.В., діючи на підставі довіреності, 09 липня 2019 надіслав поштовим зв`язком заяву до ГУПФ України в Херсонській області щодо нарахування та виплати, тобто поновлення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року з врахуванням нарахування компенсації втрати частини доходів, до заяви додані копії паспорту громадянина України, пенсійного забезпечення, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, довіреності, але відповідачем було відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 по справі № 540/1622/19 позов ОСОБА_1 задоволений частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву представника позивача Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

27 лютого 2020 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу №540/1622/19 від 07 лютого 2020 року. 06 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні №61399516 про застосування штрафу в сумі 5100 грн. за невиконання судового рішення до боржника ГУПФ України в Херсонській області. Цей штраф боржник оскаржував, але оскарження не привело до позитивних наслідків. Постановою від 09.04.2021 закінчено виконавче провадження за п. 11 ч. 1 ст. 39, ст.. 40 Закону "Про виконавче провадження", в постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено про повторне накладення штрафу за Управління ПФУ в Херсонській області в сумі 10200 грн. та направлення повідомлення до органів досудового розслідування 08.04.2021 про вчинення кримінального правопорушення.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2020 роз`яснив постанову від 21.01.2020, вказавши, що Головне управління ПФУ в Херсонській області повинно прийняти заяву представника позивача, зареєструвати її у відповідному журналі та здійснити дії , необхідні для відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Розглянувши надані сторонами матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України , ст. 370 КАС України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При цьому, рішення суду виконуються відповідачами - суб`єктами владних повноважень добровільно у встановлені судом строки. При цьому важливо, що таке виконання здійснюється навіть без звернення позивача до органів ДВС України за примусовим виконанням.

Правові норми ст. 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду по справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року.

Управліннм ПФУ рішення суду (Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 по справі № 540/1622/19) виконано частково. Так, заява представника позивача була зареєстрована 04.01.2021 в Журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та розглянута.

Разом з тим заява була розглянута несвоєчасно, оскільки спочатку рішенням від 13.01.2021 № 178/03-16 було відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії, у зв`язку з не відповідністю заяви формі, яка затверджена Порядком № 3-1, до заяви не додано документів, передбачених п. 7 Порядку № 3-1, пенсійна справа відсутня, ОСОБА_1 не подав заяву про витребування пенсійної справи від органу, який призначав пенсію.

Аргументи відмови у поновленні пенсії у рішенні від 13.01.2021 № 178/03-16 є тотожними тим доводам, які відповідач наводив раніше та які були визнані в судовому порядку безпідставними. Отже, рішення 13.01.2021 № 178/03-16 не є доказом виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.021.2020, а навпаки свідчить про невиконання останньої, оскільки висновки суду не прийняті до уваги. Крім того, запит про витребування пенсійної справи був сформований тільки 13.01.2021 № 2100-0307-8/1064, тому рішення про відмову в поновленні пенсії прийнято передчасно, без врахування часу, необхідного для передачі пенсійної справи. Такі дії відповідача свідчать про те, що для витребування пенсійної справи відповідачу не знадобилася відповідна заява ОСОБА_1 , на чому раніше наполягав орган ПФУ. Саме при отриманні пенсійної справи з урахуванням документів, які в ній зберігаються, відповідач мав вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії позивачу.

Згідно із частиною другою статті 49 Закону N 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.

Позитивно заява представника позивача була розглянута тільки після надходження пенсійної справи до відповідача, тобто з порушенням 10-денного терміну.

Разом з тим є обґрунтованими доводи представника позивача про те, що ГУ ПФУ в Херсонській області не було прийнято рішення про поновлення виплати пенсії, як це передбачено діючим законодавством, а саме у формі рішення, яке підписано керівником органу, а не у вигляді протоколу з пенсійної справи за підписом заступника начальника управління.

Також суд не приймає доводи відповідача про те, що виплаті пенсії перешкоджає факт не відкриття пенсіонером рахунку саме в установі ВАТ "Державний ощадний банк України", як це передбачено ст. 52 Закону України №2262-12 На думку суду, ця норма щодо виплат військових пенсій виключно через ВАТ "Державний ощадний банк України" не має застосовуватися в даних правовідносинах, оскільки позивач постійно проживає в Державі Німеччина і не має фізичної можливості це здійснити за межами України. Відсутність вибору на власний розсуд установи банку для отримання пенсії звужує його зміст та обсяг існуючих прав та свобод, обмежує конституційне право на отримання пенсії на рівних з іншими громадянами України умовами. Представник позивача стверджує, що він просив ГУ ПФУ виплачувати пенсію ОСОБА_1 на визначений банківський рахунок в АТ КБ "Приватбанк" та повідомляв реквізити рахунку.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 01.01.1992 2262-XII пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.

За бажанням пенсіонера доставка пенсії може здійснюватися через підприємства зв`язку за місцем його фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання.

Переказ пенсії поштою або доставка її за місцем фактичного проживання пенсіонера здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідачу слід звернути увагу на положення ст. 62 Закону України 2262-XII, зокрема, що пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 на постійне проживання за кордон виїхав у 1997 році.

Статтею 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабміну України від 30.08.1999 року № 1596 (надалі - Порядок № 1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку.

Згідно п. 10 Порядку № 1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку № 1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; або від установи уповноваженого банку.

Відповідач не заперечує, що отримував відповідну заяву від позивача на перерахування пенсії в установу Приватбанку, а обґрунтовує позицію щодо даного питання виключно посиланням на ст. 52 Закону України 2262-XII.

Згідно п. 11 Порядку № 1596 одержувачі, крім внутрішньо переміщених осіб, можуть у будь-який час змінити уповноважений банк, подавши заяву до відповідного уповноваженого банку чи органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення згідно з пунктом 10 цього Порядку.

За такого правового регулювання позивач має право змінювати уповноважений банк у будь-який час шляхом подання відповідної заяви.

Враховуючи вищенаведене та характер дій відповідача, безумовне право та бажання позивача отримувати пенсійні виплати на відкритий ним рахунок в АТ КБ "Приватбанк", з метою попередження обмеження та звуження даного права особи, яка постійно проживає поза межами території України, суд не приймає доводи відповідача про обов`язкове відкриття рахунку саме в Ощадбанку.

Також є необґрунтованими доводи відповідача про те, що виплата заборгованості пенсійних коштів за рішенням суду буде проведена по надходженню коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень ПФУ на цю мету.

Отже, відповідачем не заперечується той факт, що сума боргу, що утворилась при перерахунку за попередні періоди, позивачу не виплачена, отже, рішення суду в цій частині залишилось невиконаним.

Європейський суд з прав людини у рішенні (далі - ЄСПЛ) "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань.

Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Враховуючи наведене, суд, в контексті даної справи, констатує, що здійснення нарахування пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки ГУПФ України в Херсонській області не вчинено конкретних дій спрямованих на виконання судового рішення в частині виплати суми поновленої пенсії ОСОБА_1 та не надано належні докази існування будь-яких інших поважних причин, які унеможливлюють своєчасне та повне виконання судового рішення.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", оскільки з 23 липня 2020 року алгоритм виконання рішень судів, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили перестав існувати.

Після втрати чинності Порядком №649 будь-які інші нормативно-правові акти, які б встановлювали спеціальний порядок виконання рішень судів органами Пенсійного фонду України не приймались. А тому рішення суду мало виконуватись позивачем в загальному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем порушено положення ч.2 ст.14, ч.1 ст.370 КАС України та ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили. Порушене відповідачем право на нарахування та виплату позивачу пенсії, яка була призначена безстроково, за вказаний період залишається не поновленим, у зв`язку з чим його заява про визнання протиправною бездіяльність щодо не виконання рішення суду, підлягає задоволенню.

Суд також при винесені окремої ухвали приймає до уваги постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 540/1731/21 від 29.07.2021 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ в Херсонській області штрафу у розмірі 10 200 грн. за невиконання судового рішення - постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 по справі №540/1622/19 . Суд апеляційної інстанції розглядаючи питання правомірності застосування до органу ПФУ такої відповідальності як штраф, вказав, що "як не заперечується учасниками справи, рішення суду, яке набрало законної сили, не є виконаним позивачем у повному обсязі на момент прийняття оспорюваної за цим позовом постанови, а саме перераховані суми пенсії не виплачено стягувачу. При цьому, порядок та спосіб відновлення порушеного права стягувача визначений у судовому рішенні, що набрало законної сили, у тому числі роз`яснювався в судовому порядку, а отже є обов`язковим до виконання Управління у повному обсязі. Згідно обставин справи, за результатом розгляду заяви представника позивачу поновлено виплату пенсії, проведено її перерахунок, але пенсійне забезпечення залишається не виплаченим.

Разом з цим, як вірно акцентовано судом першої інстанції увагу, Управлінням не надавались докази виконання рішення суду у справі №540/1622/19 або поважності причин його невиконання, що відповідно позбавило головного державного виконавця врахувати такі обставини виконання чи невиконання рішення, встановити наявність чи відсутність поважність причин невиплати пенсії з урахуванням сум компенсації втрати частини доходів.

Позивач по справі не надав докази на підтвердження факту вчинення усіх дій необхідних для виконання судового рішення, надані докази у справі не підтверджують належне виконання рішення суду або неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин, тому підстави для накладення штрафу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, відповідач мав усі правові підстави для прийняття оспорюваної постанови.

Враховуючи викладене, оскільки накладення штрафу відбулось за обґрунтованих обставин та у відповідності до чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування рішення відповідача".

Враховуючи викладене суд дійшов висновку що заява представника позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо невиконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №540/1622/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково.

Так, відповідно до ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, направляє окрему ухвалу відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття відповідних заходів для усунення причин, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підставі для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже з урахуванням висновків суду викладених у постанові від 21.01.2020 та ухвалі від 22.12.2020 П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №540/1622/19 відповідач повинен вжити заходи щодо усунення перешкод для здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Дії ГУ ПФУ в Херсонській області по тривалому невиконанні судового рішення суд розцінює як вчинені умисно, є проявом правового свавілля, підривом авторитету держави перед громадянами, проявом зневаги та ігнорування їх Конституційних прав.

Суд вважає, що у випадку, якщо після одержання відповідачем окремої ухвали він не здійснить відповідних заходів для усунення причин невиконання рішення суду, може виникнути необхідність та підстави для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В цьому контексті суд робить також висновок про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомити у місячний строк про виконання окремої ухвали суду.

Керуючись ст. 249, 383 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №540/1622/19 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо невиконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №540/1622/19 в частині прийняття рішення про поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, не виплати заборгованості пенсії на рахунок позивача, відкритий в банківській установі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №540/1622/19.

Копію ухвали направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та зобов`язати повідомити у місячний строк про виконання окремої ухвали суду.

У решті вимог заяви відмовити.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується, в порядку, передбаченому п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, та у строк, встановлений ст. 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Суддя В.В. Хом`якова