Рішення № 99030267, 16.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 р. № 520/7675/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кандиби Ю.О.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00043540706 від 31.03.2021 Головного управління ДПС у Харківській області відносно ТОВ "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 525035,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 3122/20-40-07-06-10/43900876 від 24.02.2021. Позивач зазначив, що ним надано усі первинні документи у підтвердження господарської діяльності із контрагентами, а тому, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, стосовно порушення товариством статті 198 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 26.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною хвалою суду від 16.08.2021 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Так, відповідач зазначив, що згідно наданих до перевірки документів, встановлена невідповідність здійснених господарських операцій з умовами укладеного договору з ТОВ "РОСТ ПАК+", оскільки документів підтверджуючих оплату за договором позивачем не надано. Крім того, позивачем не надано доказів здійснення вантажо-розвантажувальних робіт за договором, укладеним із ТОВ "Лоукостер".

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі направлення на перевірку від 11.02.2021 № 1625 та наказу від 10.02.2021 № 728-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом від 24.02.2021 № 3122/20-40-07-06-10/43900876, відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3ст. 198 Податкового кодексу України за грудень 2020 року на суму ПДВ 525035,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2020 року на суму 525035,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 525035,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 24.02.2021 № 3122/20-40-07-06-10/43900876 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2021 року № 00043540706, яким ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 525035,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням від 31 березня 2021 року № 00043540706, ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" звернулось до суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" є: 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (основний); 20.16 Виробництво пластмас у первинних формах; 22.22 Виробництво тари з пластмас; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Так, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСТ ПАК+" (постачальник) укладено договір поставки № 01122020/1 від 01.12.2020, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування (асортимент), ціна і кількість якого вказані у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1.4 вищевказаного договору у зв`язку з тим, що місцезнаходження продавця і покупця є фактично за однією адресою, витрати по доставці покладаються на покупця у вигляді вантажно-розвантажувальних робіт.

Відповідно до пункту 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити вартість товару шляхом передоплати 2 (два) банківських дні з дня оформлення рахунку.

Додатковою угодою № 1 від 16.12.2020 внесено зміни до договору поставки №01122020/1 від 01.12.2020 та викладено пункт 4.2 в наступній редакції: покупець зобов`язаний оплатити вартість товару протягом 7 (семи) банківських днів з дня виставляння рахунку.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні № 373 від 16 грудня 2020 року, № 374 від 01 грудня 2020 року, № 375 від 16 грудня 2020 року, № 376 від 17 грудня 2020 року, № 377 від 18 грудня 2020 року, податкові накладні № 1 від 01.12.2020, № 3 від 16.12.2020, № 4 від 16.12.2020, № 5 від 17.12.2020, № 6 від 18.12.2020 (а.с. 105-110, 133-142).

Як вбачається із вищевказаних видаткових накладних поставка товару здійснювалась за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1.

У підтвердження наявності приміщень за вказаною адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, позивачем надано до матеріалів справи договір суборенди нежитлового приміщення від 30.11.2020 № 11/12-2020, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТО-000921 до договору, акт прийому-передачі приміщення від 01.12.2020 до договору.

Оплата товару здійснена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до угоди № 1 від 30.12.2020, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСТ ПАК+" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА", відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про зустрічне зарахування вимог за договором поставки № 01/12-01 від 01.12.2020, де ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" є кредитором та договором поставки № 01122020/1 від 01.12.2020, де ТОВ "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" є боржником.

Також, на виконання договору поставки № 01122020/1 від 01.12.2020, позивачем (замовник) укладено договір про надання послуг № 01/12/2020 від 01.12.2020 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоукостер" (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання на власний ризик надати послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх відповідно до умов договору (а.с. 116-119).

На підтвердження виконання умов вказаного правочину, позивачем надано до матеріалів справи наряди-замовлення на надання розванатажувально-навантажувальних послуг від 01.12.2020, від 17.12.2020, від 18.12.2020 та акт надання послуг із навантажувально-розванатажувальних робіт за період грудень 2020 року - січень 2021 року № 9 від 31.01.2021 (а.с. 130-131, 112).

Таким чином, господарські операції Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митногокордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного відповідно до частини

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В ході перевірки відповідачем не встановлено та не доведено та не доведено у суді наявності у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Крім того, представник відповідача, обґрунтовуючи правову позицію посилався на те, що позивачем не надано ані доказів оплати за договором із Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСТ ПАК+", ані додаткової угоди до вищевказаного договору.

Поряд із тим, із матеріалів справи вбачається, що разом із запереченнями до акту перевірки позивачем були надані до контролюючого органу вищевказані документи, проте не враховані відповідачем при розгляді заперечень.

Суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на те, що у нарядах замовленнях до договору, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоукостер" на надання розванатажувально-навантажувальних послуг від 01.12.2020, від 17.12.2020, від 18.12.2020 підпис директора ТОВ "Лоукостер" Глущенка В.С. різниться із підписом директора Глущенка В.С. на самому договорі, оскільки вказане посилання є лише припущенням відповідача, доказів проведення експертизи почеркознавчої, рішення суду про визнання правочину недійсним або будь-якого іншого доказу у підтвердження вищенаведеного позивачем до суду не надано.

Також, суд зазначає, що посилання податкового органу на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоукостер" необхідних трудових ресурсів, а саме те, що на підприємстві не числились ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які зазначені в нарадах-замовленням, не може бути безумовною підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу.

Доказів про наявність фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а також податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Згідно частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином оформив договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформив первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки № 3122/20-40-07-06-10/43900876 від 24.02.2021 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00043540706 від 31.03.2021 підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" - задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" (вул. Китаєнка, 1, м. Харків, код 43900876) до Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00043540706 від 31.03.2021, винесене відносно ТОВ "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 525035,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПОЛІМЕР УКРАЇНА" (вул. Китаєнка, 1, м. Харків, код 43900876) сплачену суму судового збору в розмірі 7875 (сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 52 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, 43983495).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17 серпня 2021 року.

Суддя О.О.Горшкова