Рішення № 99029871, 16.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6457/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі cудді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

15.06.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасла Миколи Миколайовича про закінчення виконавчого провадження №63023023 від 07.04.2021;

- стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь позивача понесені витрати на оплату правничої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області), як боржник у виконавчому проваджені, не виконало рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 у справі №440/4348/19, а тому у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 позовну заяву залишено без руху /а.с. 23/.

30.07.2021 на виконання вимог ухвали надані додаткові докази у справі /а.с. 26-34/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/6457/21; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 11.08.2021 /а.с. 35/.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву у справі. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 про відкриття провадження у справі отримав 09.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу /а.с. 38/.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з частиною дев`ятою Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 11.08.2021 вирішено перейти до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження /а.с. 47/.

З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд адміністративної справи здійснено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №440/4348/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунку пенсії №21 управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.11.2019 №14/03.24-12 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01.11.2019. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №440/4348/19 видано виконавчий лист №440/4348/19 від 04.09.2020.

14.09.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63023023 з виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду №440/4348/19 від 04.09.2020 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01.11.2019 /а.с. 14/.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) прийнято постанову про накладання штрафу від 12.02.2021 за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00 грн /а.с. 15/.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про накладення штрафу від 07.04.2021 на боржника накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн /а.с. 16/.

З огляду на те, що рішення суду не виконано, жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду в повному обсязі боржником не вжито, враховуючи те, що відповідачем відповідно до вимог статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" на боржника за невиконання рішення суду двічі накладено штраф у розмірі 5100,00 грн та 10200,00 грн, а також направлено подання про кримінальну відповідальність, головним державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №63023023 від 07.04.2021 /а.с. 17/.

Не погодившись з постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

За приписами статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина друга статті 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України.

Пунктом 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно зі статтею 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, положеннями частин першої - третьої статті 28 Закону №1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення без поважних причин. На час прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, без поважних причин. Проте сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника. Боржник повинен бути належним чином повідомлений про строки для добровільного виконання рішення суду, оскільки підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Отже, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. Водночас, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови державний виконавець не зобов`язаний накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у цій постанові строк.

Судом з`ясовано, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2020 направлена державним виконавцем та вручена уповноваженому представнику ГУ ПФУ в Полтавській області. Так, у постанові про накладення штрафу від 12.02.2021 у розмірі 5100,00 грн зазначено, що на адресу відповідача від боржника надійшла відповідь від 25.09.2020, відповідно до якої встановлено, що виплата щомісячного розміру пенсії буде розпочато з жовтня 2020 року. Заборгованість за період з 01.11.2019 по 30.09.2020 облікована в органах Пенсійного фонду України /а.с. 15/.

Отже, позивач належним чином повідомлений про початок примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду №440/4348/19 у виконавчому провадженні №63023023.

Водночас, матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2021, державний виконавець з`ясував обставину отримання копій постанов про накладення штрафу від 12.02.2021 у розмірі 5100,00 грн та від 07.04.2021 у розмірі 10200,00 грн.

Сторонами, під час розгляду справи також не надані до суду вищенаведені докази.

Крім того, постанова про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн прийнята державним виконавцем одночасно з постановою про закінчення виконавчого провадження - 07.04.2021 /а.с. 16-17/.

Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи не підтверджено належне повідомлення боржника про прийняття постанов Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про накладення штрафу від 12.02.2021 у розмірі 5100,00 грн та від 07.04.2021 у розмірі 10200,00 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження №63023023 від 07.04.2021 прийнята головним державним виконавцем передчасно.

Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять доказів надіслання державним виконавцем повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в порядку статті 382 Кримінального кодексу України, про що зазначено у постанові про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2021 /а.с. 17/.

Враховуючи викладене, постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасла Миколи Миколайовича про закінчення виконавчого провадження №63023023 від 07.04.2021 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону №5076-VI. Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічні правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, від 29.10.2020 у справі № 910/3233/18.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем приєднано до матеріалів справи:

- витяг з договору про надання професійної правничої допомоги від 14.06.2021 /а.с. 19/;

- детальний опис робіт (наданих послуг) /а.с. 19/;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 14.06.2021 /а.с. 20/;

- квитанція від 14.06.2021 /а.с. 21/.

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує такі обставини.

Відповідно до детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом надані клієнту такі послуги: консультація клієнта, підготовка процесуальних документів у справі вартістю 5675,00 грн /а.с. 19/.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого:

- ця справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;

- позов носить немайновий характер.

Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 3000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Героїв - пожежників, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43316700), Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, Сумська область, 40003, код ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасла Миколи Миколайовича про закінчення виконавчого провадження №63023023 від 07.04.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, Сумська область, 40003, код ЄДРПОУ 43316700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017).

Суддя Т.С. Канигіна