Рішення № 99029320, 17.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 р. № 400/3993/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Військової частини А2365, смт. Вакуленчук,Чуднівський район, Житомирська область,13246,

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини А2365 (далі - відповідач, військова частина), в якому просить суд: 1)визнати протиправними дії відповідача щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних силах України у військовій частині 01095 з 05.03.1995 року по 31.12.1997 року; 2) зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних силах України у військовій частині 01095 з 05.03.1995 року по 31.12.1997 року; 3) зобов`язати відповідача при проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних силах України у військовій частині 01095 з 05.03.1995 року по 31.12.1997 року врахувати відповідно до п. 1 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року №663 базу для обчислення індексу споживчих цін 05.03.1995 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 05.03.1995 року по 31.12.1997 року проходив військову службу у військовій частині 01095. Під час проходження військової служби позивачем було отримано грошове забезпечення а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. У 2019 році позивач звернувся до командира військової частини А2365 ( яка є правонаступником військової частини 01095) з заявою провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних силах України у військовій частині 01095 з 05.03.1995 року по 31.12.1997 року. Листом від 10.01.2020 №225/46 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок та виплату індексації.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що підстав для проведення грошового забезпечення позивачу не було, оскільки: 1) з 05.03.1995 року по 01.01.1997 року дію Закону №1282-ХІІ було зупинено; 2) з 01.01.1997 року індексації підлягали грошові доходи громадян, що одержуються ними у карбованцях; 3) з 01.01.1997 року індексація проводиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105% (у 1197 році не перевищував 102,2%).

Позивач надав відповідь на відзив, в якому підтвердив свої позовні вимоги.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 наказом командира військової частини 33883 (46 Ракетної Нижньодніпровської ордена Жовтневої Революції Червонопрапорної дивізії 43 Червонопрапорної Ракетної армії) від 15.03.1995 року №04 призначений на посаду начальника радіолокаційної системи посадки літаків - начальника зміни військової частини 01095 (107 окрема вертолітна ескадрилья 46 Ракетної Нижньодніпровської ордена Жовтневої Революції Червонопрапорної дивізії 43 Червонопрапорної Ракетної армії).

Позивач проходив військову службу у військовій частині 01095 з 05.03.1995 року по 31.12.1997 рік.

27.12.2019 року позивач звернувся до командира військової частини А2365 ( яка є правонаступником військової частини 01095) з заявою провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних силах України у військовій частині 01095 з 05.03.1995 року по 31.12.1997 року.

Листом від 10.01.2020 №225/46 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок та виплату індексації.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон України № 1282; в редакції, чинній на час розгляду справи), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.ст. 2 та 3 Закону України № 1282 (в редакції станом на 03.07.1991 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в карбованцях на території Української РСР і не мають разового характеру: державні пенсії, соціальна допомога (сім`ям з дітьми, по безробіттю, тимчасовій непрацездатності тощо), стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним своїх трудових обов`язків, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо.

Індексація грошових доходів провадиться у разі, коли індекс споживчих цін перевищив заздалегідь визначену величину, яка є порогом індексації.

Величина порога індексації визначається Верховною Радою Української РСР.

Декретом Кабінету Міністрів України від 09.12.1992 року № 7-92 «Про тимчасове припинення індексації грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України, у зв`язку із підвищенням мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії, стипендії, виплат і допомоги та з метою реалізації антиінфляційних заходів, постановив зупинити з грудня 1992 року, зокрема, Закон України № 1282.

Декрет Кабінету Міністрів України від 09.12.1992 року № 7-92 набув чинності з дати його опублікування - 24.12.1992 року.

Даний Декрет втратив чинність з 01.01.1997 року на підставі Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Декрету Кабінету Міністрів України «Про тимчасове припинення індексації грошових доходів населення» від 21.11.1996 року № 534/96-ВР.

Отже, у період з 24.12.1992 року по 31.12.1996 року Закон України № 1282 не діяв. Як наслідок, індексація грошових доходів населення у вказаний період не проводилась у зв`язку з відсутністю нормативних підстав.

Щодо періоду з 01.01.1997 року по 31.12.1997 року, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України № 1282 (в редакції станом на 06.01.1998 року) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст. 4 Закону України № 1282 (в редакції станом на 06.01.1998 року) Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для

індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).

Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків.

При цьому, згідно положень ст. 5 Закону України № 1282 (в редакції станом на 06.01.1998 року) порядок провадження індексації грошових доходів громадян визначається Кабінетом Міністрів України згідно з законодавством.

Суд звертає увагу, що у період з 01.01.1997 року по 05.01.1998 року індексація грошових доходів населення мала здійснюватись відповідачем відповідно до приписів ст. 5 Закону України № 1282 (в редакції станом на 06.01.1998 року).

При цьому, у період з 06.01.1998 року по 06.05.1998 року нормативно визначеного Кабінетом Міністрів України порядку провадження індексації грошових доходів громадян, визначеного Кабінетом Міністрів України, не було, отже не було і правових підстав для проведення такої індексації.

07.05.1998 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 663 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян» (далі - Порядок № 663), якою регулювався порядок проведення індексації грошових доходів населення з дати його прийняття і до 17.07.2003 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).

Згідно з п. 2 Порядку № 663 індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 5 Порядку № 663 індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків. Для здійснення індексації грошових доходів громадян застосовується індекс споживчих цін, зменшений на величину порогу індексації.

Згідно даних Укрстату, індекс споживчих цін в 1997 році не перевищував показник у 102,2%.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини А2365 ( смт Вакуленчук, Чуднівський район, Житомирська область, 13246, 07712436) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник