Рішення № 99028419, 17.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року Справа № 280/4919/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр.Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (49000 м.Дніпро, вул.Воскресенська, 24, 2й поверх)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - також відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 01.06.2021 №284022 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Михайлишиним А.І., який діє на підставі ордеру серія АР №1042605 від 20.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з правомірністю винесення оскаржуваної постанови, оскільки з документів, на підставі якої винесено спірну постанову, неможливо встановити будь-яких даних щодо стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, також відсутня інформація щодо повірки вагів та відсутній чек зважування. При здійсненні зважування транспортного засобу позивача не було встановлено достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем, а також відстані між осями. Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підписано одним інспектором, який провів перевірку, що не відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Крім того, позивача притягнуто до відповідальності за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), однак Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не містить посилань на порушення статті 48 Закону №2344-III. При цьому, незважаючи на нібито перевищення вагових параметрів, подальший рух транспортного засобу позивача не заборонявся. Крім того, звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено можливості надання дозволу транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень. Також наголошує на тому, що у спірному випадку позивач не був автомобільним перевізником, оскільки на підставі нотаріально посвідченої довіреності позивач уповноважила ТОВ «В-Версія» з питання володіння та користування транспортним засобом. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від відповідача докази по справі, а саме: всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01.06.2021 №284022.

14.07.2021 відповідач надав суду відповідні документи на виконання ухвали суду від 22.06.2021.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, матеріали справи містять докази того, що 08.07.2021 Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки отримало копію позовної заяви з доданими до неї документами та ухвалу суду про відкриття провадження у справі. Крім того, 05.07.2021 копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримала Державна служба України з безпеки на транспорті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

23.04.2021 посадовими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на ділянці Харківська область, смт.Дворічна, вул.35-Дивізії 1 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп (напівпричіп) марки KRONE, модель AZ Wі 8, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

За результатами габаритно-вагового контролю складено акт №0023418 від 23.04.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксовано, що проведено перевірку вищевказаного транспортного засобу та причіпу (напівпричіп), суб`єкт, що перевіряється ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 , найменування вантажу соняшник, фактична маса 53,200 (нормативно допустима 44,0 т).

Результати габаритно-вагового контролю відображені у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.04.2021 №050751.

За результатами проведеної перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.04.2021 №274277, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки порушення, а саме: «перевезення вантажу згідно ТТН з перевищенням вагових норм на 20,91 % без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, чим порушено п.22.5 ПДР, затверджених КМУ №1306 від 10.10.2001, відповідальність за що, передбачено абз.16 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»».

01.06.2021 Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки стосовно суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №284022. Вказаною постановою на підставі абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-III на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

Не погодившись з правомірністю винесення вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України, «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV (далі - Закон №2862-IV), Законом №2344-III, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила №1306), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Укртрансбезпека та її територіальні органи наділені повноваженнями здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Частиною 1 статті 29 Закону №3353-XII визначено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до вимог статті 33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами пункту 2, 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як встановлено пунктом 22.5 Правил №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Водночас механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком №879.

Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до пункту 16 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 18 Порядку №879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

Згідно з пунктом 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку №1567.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункти 20-22 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Згідно із положеннями статті 48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що законодавець у правовідносинах, які стосуються перевезення вантажів, визначив чіткі обмеження, які є обов`язковими для усіх учасників дорожнього руху. У разі здійснення перевезень вантажів з перевищенням вагових обмежень Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань має право, зокрема, виносити постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало встановлення факту перевищення фактичної маси транспортного засобу - 53,2 т, при нормативно допустимому 44 т, що підтверджується актом №0023418 від 23.04.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені суб`єктом владних повноважень порушення вимог законодавства суб`єктами, щодо яких або щодо власності яких здійснювалася перевірка, та документом, на підставі зафіксованих даних в якому приймається відповідне рішення.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач посилається на те, з акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №0023418 від 23.04.2021, акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №274277, розрахунку плати за проїзд від 23.04.2021, неможливо встановити будь-яких даних щодо стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, також відсутня інформація щодо повірки вагів та відсутній чек зважування. При здійсненні зважування транспортного засобу позивача не було встановлено достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем, а також відстані між осями.

З даного приводу суд зазначає, що факт перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів підтверджується наданою сторонами товарно-транспортною накладною від 23.04.2021, в якій зазначено загальну масу брутто 53 200 т, вантаж соняшник.

Відтак, встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм щодо повної маси транспортного засобу на 20,91 %.

Таким чином, у даному випадку було проведено саме документальний габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на підставі документів, в яких зазначена маса транспортного засобу та маса вантажу.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язку проведення габаритно-вагового контролю виключно у спосіб зважування транспортного засобу при наявності необхідних даних у товарно-транспортній документації, а отже, оскільки товарно- транспортну накладну було подано перевізником самостійно під час габаритно-вагового контролю, доводи позивача, визначені у позові про недоведеність результатів зважування транспортного засобу, судом відхиляються.

Щодо посилання позивача на те, що Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.04.2021 №274277 протиправно підписано лише одним інспектором, суд звертає увагу, що за змістом пункту 22 Порядку №1567, у редакції чинній з 26.08.2020, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що перевірку транспортного засобу може здійснювати й одна посадова особа та відповідно за результатами перевірки складати акт та підписувати його.

Щодо доводів позивача про те, що його притягнуто до відповідальності за порушення статті 48 Закону №2344-III, однак Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.04.2021 №274277 не містить посилань на порушення статті 48 Закону №2344-III, що свідчить про недоведеність відповідачем порушення позивачем вказаної норми, суд зазначає таке.

За змістом частини 4 статті 48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

При цьому, у Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.04.2021 №274277 зафіксовано порушення у вигляді перевезення вантажу без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Отже, акт перевірки містить посилання на порушення, що передбачене статтею 48 Закону №2344-III, при цьому, не зазначення у ньому конкретного номеру статті не може бути підставою для скасування спірної постанови за наявності факту вчинення особою порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Більш того, у зазначеному акті встановлено порушення, відповідальність за які передбаченні абзацом 16 частиною 1 статті 60 Закону №2344-III. Вказаною нормою визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, абзац 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-III передбачає відповідальність за порушення статті 48 Закону №2344-III.

Щодо посилань позивача на те, що після проведеного габаритно-вагового контролю транспортний засіб не затримували, плата за проїзд не вимагалась, а транспортний засіб продовжив свій рух, слід зазначити, що така бездіяльність відповідача не є предметом розгляду даної справи, при цьому вказані обставини не спростовують сам факт вчиненого порушення.

Крім того, хибними є твердження позивача про те, що суб`єкт господарювання не може нести відповідальність у разі відсутності у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, оскільки зі змісту положень статті 48 Закону №2344-III слідує, що дозвіл є обов`язковим документом у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень незалежно від виду вантажу, що перевозиться.

Щодо посилань позивача на те, що у спірному випадку він не був автомобільним перевізником, суд зазначає таке.

В розумінні вимог статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки DAF, модель FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_2 , згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_4 .

За змістом наданої позивачем до матеріалів справи довіреності від 08.09.2020 №200, на підставі укладеного з повіреним усного договору доручення ОСОБА_1 уповноважує ТОВ «В-Версія» бути її представником з питань володіння і користування (без права розпорядження) автомобілем, зокрема, автомобілем марки DAF, модель FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_2 .

Вказаною довіреністю стверджується, що ОСОБА_1 надано право ТОВ «В-Версія», зокрема, керувати транспортним засобом, визначати на власний розсуд місце стоянки транспортного засобу.

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відтак, представництво визначається, як правовідносини, у яких одна сторона зобов`язана за повноваженнями вчинити правочини від імені іншої сторони, яку вона представляє. Довіреність призначається для третіх осіб, які з її тексту узнають, якими повноваженнями наділений представник. Для самого повіреного - ТОВ «В-Версія» - довіреність не породжує ніяких самостійних прав на майно, яке отримано для здійснення представництва.

Крім того, як слідує зі змісту довіреності від 08.09.2020 №200 остання видана на підставі укладеного договору доручення.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Отже, вказаний договір, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки для довірителя - позивача у справі.

Суд зазначає, що з передачею транспортного засобу на підставі довіреності у повіреного не виникає право використовувати транспортний засіб для здійснення діяльності у власних цілях, оскільки такі повноваження повіреного ніяким чином не охоплюються нормами Цивільного кодексу України, якими регулюються правовідносини стосовно представництва та договором доручення. По суті, це може бути договір найму транспортного засобу, який відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України повинен бути нотаріально посвідчений, а інакше він не створює ніяких наслідків для сторін, оскільки є нікчемним.

Таким чином, позивачем не доведено суду належними доказами, що ним передано у користування транспортний засіб іншій особі для здійснення підприємницької (виробничої) діяльності. Надана суду довіреність від 08.09.2020 №200 не може це підтверджувати, оскільки суть і представництва, і доручення - це створення прав і обов`язків для довірителя, позивача у справі, а не для повіреного - ТОВ «В-Версія».

Суд враховує, що згідно з абзацу 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Крім того, відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 №379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 р. за N 123/18861 за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ___". Заява подається власником ТЗ особисто або уповноваженою ним особою.

В силу вимог пункту 6.3. цієї Інструкції, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ______". Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Відповідно до статті 800 Цивільного кодексу України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Із наведених норм законодавства слідує, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, позивач або користувач мали можливість у встановленому законодавством порядку забезпечити оформлення і видачу тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Таким чином, доказами, які могли підтвердити, що позивач передав транспортний засіб у користування ТОВ «В-Версія» у його діяльності, є тимчасовий реєстраційний талон та/або договір оренди (найму) транспортного засобу. Проте, матеріали справи не містять таких доказів.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави сумніватися, що у спірних правовідносинах ФОП ОСОБА_1 є одночасно як власником транспортного засобу, так і автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ, тобто особою, відповідальною за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів. Натомість, твердження позивача про зворотне не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01.06.2021 №284022, відсутні, у зв`язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр.Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (49000 м.Дніпро, вул.Воскресенська, 24, 2й поверх) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 17.08.2021.

Суддя М.О. Семененко