Ухвала суду № 99028416, 17.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

17 серпня 2021 року Справа № 280/4125/21 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945)

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фонду державного майна України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 25.09.2019 по справі №0840/3202/18 за період з 26.09.2019 по 25.08.2020 включно у сумі 270207,36 грн.

Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Від представника відповідача 29.06.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та докази поважності причин його пропуску.

До суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Суд, розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду у справі № 0840/3202/18, позивача наказом № 366-р від 08.10.2020 поновлено на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з 06.07.2018.

Таким чином, рішення про поновлення позивача на посаді, відповідачем фактично виконано 08.10.2020.

24.05.2021 позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 26.09.2019 по 25.08.2020.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

За змістом положень статті 236 Кодексу законів про працю України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 Кодексу законів про працю України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України).

Припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15 та у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №1340/4393/18.

З матеріалів справи встановлено, що рішення про поновлення позивача на посаді, відповідачем фактично виконано 08.10.2020, до суду позивач звернувся 24.05.2021, тобто з порушенням строку звернення.

Позивач в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі №280/1424/20 задоволено позов позивача до Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та стягнуто середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 25.09.2019 по справі №0840/3202/18 за період з 26.09.2019 по 25.08.2020 у сумі 270207,36 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі №280/1424/20 було скасовано у зв`язку з тим, що на думку суду стягнення має відбуватись не з Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, а з Фонду державного майна України. Проте, що належним відповідачем у даній справі має бути Фонд державного майна України, а не Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях позивачу стало відомо тільки 17.05.2021 (після розміщення в електронному кабінеті резолютивної та вступної частини постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021). Зокрема позивач зазначає, що додатковою підставою для поновлення строку є те, що у провадженні суду перебувала позовна заява позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду (справа № 280/1424/20), тому на період розгляду справи у суді позовна давність розповсюджуватися не може.

Суд не погоджується із такими твердженнями позивача, та зазначає, що в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 в адміністративній справі№ 280/1424/20 йшлося не лише про неналежного відповідача по справі, а й про те, що вимога про стягнення середнього заробітку за невиконання судового рішення до Фонду державного майна України є передчасною, оскільки судом першої інстанції не здійснена перевірка обставин та причин невиконання судового рішення цим суб`єктом владних повноважень, так як стягнення середнього заробітку за невиконання рішення суду здійснюється по день виконання рішення суду.

Тобто судом не був встановлений день виконання рішення суду.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що позивач 23.10.2020 звертався до суду з позовом до Фонду державного майна України в якому просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 по справ №0840/3202/18 за період з 26.08.2020 по дату винесення судового рішення по даній справі. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі №280/7589/20, яке набрало законної сили 21.01.2021, зокрема стягнуто з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час за час затримки виконання судового рішення за період з 26.08.2020 по 07.10.2020 у сумі 36738 (тридцять шість тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 72 копійки.

З вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 25.09.2019 по справі №0840/3202/18 за період з 26.09.2019 по 25.08.2020, звернувся лише 24.05.2021, а строк звернення до суду з зазначеними вимогами обмежується трьома місяцями. Беручи до уваги, що рішення про поновлення позивача на посаді, відповідачем фактично виконано 08.10.2020, а звернувся позивач до суду 24.05.2021,тобто з пропуском тримісячного строку.

Суд зауважує, що підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому суд визнає підстави пропуску строку не поважними, а заяву позивача не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З поданої позовної заяви та матеріалів справи не вбачається поважних причин для пропуску позивачем строку звернення до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.122,123,243,248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) -залишити без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня її підписання.

Суддя О.В.Конишева