Рішення № 99027746, 17.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 р. Справа№200/9085/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622, місцезнаходження: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), у якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що виявилася у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 03/02-08 від 03.02.2021;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації №03/02-08 від 03.02.2021, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького,13 код ЄДРПОУ 00015622) судові витрати.

Крім того, позивач просить суд допустити до негайного виконання рішення у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03.02.2021 звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати номенклатуру справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік. 10.02.2021 на електронну адресу позивача надійшла відповідь Міністерства юстиції України, у якій повідомлялось про надання номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік, з додатком номенклатури справ на 2021 рік на 4 арк. в 1 прим. До відповіді у додатку позивачу були надіслані не зареєстровані, не оформлені та не завірені належним чином чотири листи паперу з надрукованим на комп`ютері текстом - на першому листі, у верхньому правому куті надруковано: «Міністерство юстиції України, Офіс протидії рейдерству», по-центру «Номенклатура справ Офісу протидії рейдерству на 2021 рік». На першому - четвертому листах надрукована таблиця із зазначенням індексів справ, найменування справ, строку зберігання та робочих позначок. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідачем за не надано зареєстрованої, оформленої та завіреної відповідно до законодавства номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність викладених в ній доводів. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 запитував конкретну інформацію, та листом-відповіддю №5393/ПІ-Т-485/33.3 від 08.02.2021 відповідачем була надана саме та інформація, яку запитував позивач у розрізі номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік, тобто систематизований перелік назв (заголовків) справ, що формуються в діловодстві вказаного Департаменту. Водночас, враховуючи те, що Міністерством юстиції України було надано інформацію, а не документ, то відсутня підстава вважати, що позивачу надано номенклатуру справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік не у повному обсязі. Вважає, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» гарантує максимальне спрощення процедури отримання інформації, але не уповноважує розпорядників завіряти надані у відповідь на запит копії документів та не надає запитувачу права вимагати такого завірення. Відповідач наголошує на відсутності протиправних дій з боку Міністерства юстиції України, оскільки при наданні відповіді на запит ОСОБА_1 , було надано мотивовану та обґрунтовану відповідь з урахуванням норм чинного законодавства. Вважає, що позивачем не надано доказів порушення його прав та законних інтересів, які б підлягали судовому захисту, оскільки на його запит було надано обґрунтовану відповідь. Також зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10908 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 26.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без виклику сторін, встановлено строк для надання заяв по суті.

Ухвалою суду від 16.08.2021 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно з нормами ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (п.1 ч.1 вказаної статті).

В порядку ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що сторонами подано заяви по суті, передбачені положеннями ст.263 КАС України, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , 03.02.2021 звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації №03/02-08, у якому просив надати номенклатуру справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік (а.с.18).

Листом від 08.02.2021 №5393/ПІ-Т-485/33.3, направленим Міністерством юстиції України за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації Ольги Оніщук, повідомлено про надання номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік. (а.с.16).

Додатком до листа було надано номенклатуру справ на 2021 рік у вигляді таблиці (а.с.38-41).

Не погодившись з результатом розгляду запиту на публічну інформацію, позивач оскаржив дії відповідача до суду.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до статті 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Статтею 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується, у тому числі, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону, у тому числі, визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Строки розгляду запитів на інформацію передбачено статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно цієї статті Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації регламентовано статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з приписами якої рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач електронною поштою направив на адресу відповідача запит за № 03/02-08 від 03.02.2021 про надання номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік.

Порядок складання номенклатури і формування справ визначено у розділі IV Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року №1405/5, згідно п.1 якого номенклатура справ - це обов`язковий для Міністерства систематизований перелік назв (заголовків) справ, що формуються в її діловодстві, із зазначенням строків зберігання справ.

За приписами п.3 цієї Інструкції у Міністерстві складаються номенклатури справ структурних підрозділів (додаток 29) і зведена номенклатура справ Міністерства (додаток 30).

Номенклатура справ структурного підрозділу розробляється не пізніше 15 листопада поточного року посадовою особою, відповідальною за діловодство у структурному підрозділі, на підставі документів з усіх питань його діяльності із залученням фахівців, які працюють у підрозділі.

Форма номенклатури справ структурних підрозділів визначена у додатку 29 до Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Міністерством юстиції України супровідним листом від 08.02.2021 за вих.№5393/ПІ-Т-485/33.3 надано позивачу відповідь щодо запитуваної інформації про надання номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік, до якого на 4 аркушах було додано номенклатуру справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021, яка не містить в собі відомостей щодо посадової особи, яка її розробила, дати, необхідних погоджень, а також підпису.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на положення ст. 4 Закону України «Про інформацію» про те, що об`єктом інформаційних відносин є інформація, оскільки положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» є спеціальними до спірних правовідносин.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано відповіді позивачу у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що це є відповіддю не по суті запиту та вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Водночас, зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача з урахуванням висновків суду не є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи зазначене, для повного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, шляхом визнання протиправними дій відповідача у вигляді відмови в наданні в повному обсязі позивачу номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік відповідно до його запиту на отримання публічної інформації №03/02-08 від 03.02.2021, зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на отримання публічної інформації №03/02-08 від 03.02.2021, з урахуванням правової оцінки наданої судом у справі.

Щодо витання звернення до негайного виконання рішення у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини першої статті 372 КАС України негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Таким чином, рішення суду у цій справі підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає.

В порядку частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В позовній заяві також заявлено, про те, що додаткові докази щодо остаточного розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (зокрема, акти виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом) будуть надані до суду в порядку, визначеному вимогами ч. 7 ст. 139 КАС України.

Питання стосовно розподілу інших судових витрат буде вирішено відповідно до ч.7 ст.139, ст.143 КАС України після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (місце знаходження: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України у вигляді відмови ОСОБА_1 в наданні в повному обсязі номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік відповідно до його запиту на отримання публічної інформації №03/02-08 від 03.02.2021.

Зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації №03/02-08 від 03.02.2021, з урахуванням правової оцінки наданої судом у справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Встановити позивачу строк протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Розгляд питання про судові витрати буде проведений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17.08.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька