Рішення № 99027741, 10.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 р. Справа№200/14403/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова,86), в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015, за 2018 рік, з 01.01.2019 по 24.01.2019 у загальній кількості 8,5 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24.01.2019;

- стягнути з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015, за 2018 рік, з 01.01.2019 по 24.01.2019 у загальній кількості 8,5 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24.01.2019 в сумі 4484,60 грн;

- стягнути з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 за невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за 2015, 2018, 2019 роки кошти за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 24.01.2019 станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення - 527,60 грн та діб фактичної затримки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 24.01.2019 його було звільнено зі служби в поліції відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області №32 о/с. В день звільнення позивача повний розрахунок по грошовому забезпеченню не був здійснений відповідачем. Позивачем не було використано чергову відпустку строком 8,5 діб на рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2016 року по 2019 рік.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому суду відзиві. Зазначив, що 30.01.2019 із відрахуванням обов`язкових податків і зборів, на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 відкритий в ПАТ «ПУМБ» було перераховано 4692,44 грн. Нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень 2019 року здійснено згідно вимог чинного законодавства. Згідно з обліками ОСОБА_1 не використав відпустки за 2015 рік - 3 доби за фактично відпрацьований час; за 2018 рік - 1 доба. Вказує, що рапортів щодо надання невикористаних частин чергових відпусток ОСОБА_1 залишених без розгляду не має. Згідно з обліками відпустку за період часу з 01.01.2019 по 24.01.2019 не використав, оскільки згідно з ч.9 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, у рік звільнення, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Вважає, що для виплати компенсації за невикористані відпуски ОСОБА_1 за 3 доби 2015 року, 1 добу 2018 року, та 2019 рік відсутні, відповідно до ч.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції виплачується грошова компенсація. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У наданій позивачем відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи відзиву безпідставні та не спростовують правового обґрунтування, викладеного у позовній заяві.

В поясненнях наданих на адресу суду, відповідач вважає безпідставною вимогу позивача щодо стягнення за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 24.01.2019 станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення 527,60 грн, оскільки адміністративний позов направлений до суду 09.12.2019 (через 10 місяці після звільнення - 24.01.2019).

Ухвалою суду від 17.12.2019 судом було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 07.02.2020 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.02.2020 забезпечено участь ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбудеться 25.02.2020 о 12:00 год., в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/14403/19-а.

Ухвалою суду від 25.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.03.2020 забезпечено участь ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбудеться 10.03.2020 о 14:00 год., в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/14403/19-а.

Ухвалою від 10.03.2020 клопотання Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зупинення провадження у справі № 200/14403/19-а залишено без задоволення та повернути без розгляду. Зупинено провадження в адміністративній справі №200/14403/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - до набрання чинності рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/2973/19-а.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №200/14403/19-а залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №200/14403/19-а залишено без змін.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення провадження в адміністративній справі №200/14403/19-а.

Ухвалою суду від 16.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення провадження в адміністративній справі №200/14403/19-а.

Ухвалою суду від 26.07.2021 поновлено провадження в адміністративній справі №200/14403/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів та продовжено розгляд справи. Призначено судове засідання на 03.08.2021 на 11:30.

Ухвалою суду від 30.07.2021 клопотання ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; забезпечено участь ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбудеться 03.08.2021 о 11:30 год., в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/14403/19-а.

Ухвалою суду від 03.08.2021 відкладено розгляд справи №200/14403/19-а до 10.08.2021; призначено наступне судове засідання у справі на 14-00 год. 10.08.2021. Клопотання ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечено участь ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбудеться 10.08.2021 о 14:00 год., в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/14403/19-а. Доручено Київському апеляційному суду забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 10.08.2021 о 14:00 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.08.2021 у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні 10.08.2021 о 14:00 в режимі відеоконференції відмовлено.

Позивач у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, на адресу суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24.01.2019 проходив службу в поліції.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.02.2019 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області №32 о/с від 24.01.2019, позивача звільнено зі служби в поліції на п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

18.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою в порядку звернення громадян, щодо надання інформації стосовно кількості днів невикористаної чергової відпустки за 2015-2019 роки та їх компенсацію при його звільненні.

Згідно відповіді Головного управління Національної поліції в Донецькій області №291зі/12/01-2019 від 25.11.2019, невикористана відпустка ОСОБА_1 за період часу з 07.11.2015 до 31.12.2015 складала 3 доби за фактично відпрацьований час. Згідно з обліками УКЗ ГУНП в Донецькій області під час проходження служби в Національній поліції України ОСОБА_1 використав: чергову відпустку за 2016 рік у кількості 35 діб з 01.02.2017 до 07.03.2017; частину чергової відпустки за 2017 рік у кількості 10 діб з 16.07.2017 до 25.07.2017; частину чергової відпустки за 2017 рік у кількості 26 діб з 05.03.2018 до З 1.03.2018; подовження чергової відпустки, у зв`язку з перебуванням на лікарняному за 2017 рік у кількості 10 діб з 02.04.2018 до 11.04.2018; чергову відпустку за 2018 рік у кількості 36 діб з 17.04.2018 до 24.05.2018. Невикористана відпустка ОСОБА_1 складала 1 добу за 2018 рік. Чергова відпустка ОСОБА_1 складала: за 2016 рік - 35 діб; за 2017 рік - 36 діб; за 2018 рік - 37 діб. Компенсація за невикористану відпустку за 2018 рік у кількості 1 доби виплачена не була на підставі п.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», оскільки поліцейським, які звільняються, грошова компенсація виплачується за невикористану в році звільнення відпустку. Згідно з обліками УКЗ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 відпустку за період часу 01.01.2019 до 24.01.2019 не використовував. Чергова відпустка ОСОБА_1 станом на 24.01.2019 складала 0 діб за фактично відпрацьований час. В наказі про звільнення не було оголошено компенсацію, оскільки станом на 24.01.2019 чергова відпустка за 2019 рік складала 0 діб за фактично відпрацьований час.

Вважаючи невиплату компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період з 2015 року по 2019 рік в загальній кількості 8,5 діб, позивач звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2020, залишеним без змін поставною Першого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Національної поліції в Донецькій області до відповідача 2 - т.в.о. начальника полковника поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області Беседи Сергія Миколайовича, третя особа на стороні позивача - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області Беседа С.М. №32 о/с від 24.01.2019 "По особовому складу", яким капітана поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Лівобережного відділення поліції Центрального відділу поліції, звільнено з 24.01.2019, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області №187 від 24.01.2019 року за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області Беседи С.М. №187 від 24.01.2019 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та їх покарання", яким звільнено зі служби капітана поліції ОСОБА_1 за грубе порушення службової дисципліни, що виразилося у недотримані п.1 ч.1 ст.18 Закону України "Про національну поліцію", ч.ч.1,2 ст.1, п.п. 1,3,6,7,10,14 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 1,2,3,7 п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п.10 розділу III Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.04.2017 №347, п.п 2.1, 2.2.17 доручення ГУНП в Донецькій області від 27.06.2017 №6621/05/12-2017, ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.28 Конституції України, у порушенні конституційних прав громадянина М., у непомірному вживанні алкогольних напоїв у важкий для країни час, під час посиленого варіанту несення служби, втраті посвідчення працівника національної поліції України, спеціального жетону поліцейського, проявлений нещирості під час проведення службового розслідування в частині надання неправдивих свідчень, прибутті на службу із запізненням з ознаками алкогольного сп`яніння, скоєні вчинку, що підриває авторитет і довіру громадян до Національної поліції України і є не сумісним з подальшим проходженням служби, перешкоджанні іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Лівобережного відділення поліції Центрального відділу поліції з 25.01.2019. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 25.01.2019 станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення - 527,60 грн та діб фактичного вимушеного прогулу в кількості 622 в розмірі 328167 (триста двадцять вісім тисяч сто шістдесят сім) гривень 20 копійок. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Таким чином, при розгляді цієї адміністративної справи судом встановлено, що на час її вирішення наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №32 о/с від 24.01.2019 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 звільнено з 24.01.2019, визнано протиправним та скасовано, ОСОБА_1 поновлений на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Лівобережного відділення поліції Центрального відділу поліції з 25.01.2019, стягнуто з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Стосовно загального права на грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 92 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06.04.2016 (далі - Порядок №260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Враховуючи таке правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020 по даній справі встановлено:

«Предметом розгляду справи №200/14403/19-а є стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015, за 2018 рік, з 01.01.2019 по 24.01.2019 у загальній кількості 8,5 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24.01.2019 в сумі 4484,60 грн та грошової компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 24.01.2019 станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення - 527,60 грн. та діб фактичної затримки.

Отже, предмет справи №200/14403/19-а є безпосередньо пов`язаним з результатами розгляду справи №200/2973/19-а, оскільки в обох справах приймають участь ті ж самі сторони, зокрема, щодо встановлення правомірності наказів відповідача щодо звільнення позивача, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також наявності підстав для стягнення коштів як компенсації за час невикористаної відпустки та затримки розрахунку при звільненні, які співпадають за часом та наслідками розгляду питання щодо правомірності звільнення позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №200/2973/19-а обумовлено ще й тим, що у разі задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 у справі №200/2973/19-а то будуть відсутні підстави стягнення з ГУНП в Донецькій області грошових коштів по справі №200/14403/19-а».

Водночас, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд враховує, що на час розгляду справи наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №32 о/с від 24.01.2019 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 звільнено з 24.01.2019, визнано протиправним та скасовано, ОСОБА_1 поновлений на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Лівобережного відділення поліції Центрального відділу поліції з 25.01.2019, стягнуто з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, юридичний факт зазначений позивачем в якості підстави позову для виплати грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки припинив своє існування через скасування наказу про звільнення позивача судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За таких фактичних обставин, враховуючи поновлення позивача на попередній посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутній факт припинення трудових відносин та відсутні підстави для стягнення грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки. Після поновлення позивача на попередній посаді позивач має право використати невикористані дні чергової відпустки за попередні 2015, 2018 та 2019 роки.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015, за 2018 рік, з 01.01.2019 по 24.01.2019 у загальній кількості 8,5 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24.01.2019, та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015, за 2018 рік, з 01.01.2019 по 24.01.2019 у загальній кількості 8,5 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24.01.2019 в сумі 4484,60 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за 2015, 2018, 2019 роки кошти за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 24.01.2019 станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення - 527,60 грн та діб фактичної затримки, є похідними від попередніх, в задоволенні яких судом відмовлено, а отже задоволенню також не підлягають.

Відповідно до вимог ч.9 ст.79 КАС України суд не бере до уваги докази, які були надані направлені відповідачем суду листом №257/23-2020 від 17.02.2020 у зв`язку з відсутність підтвердження надсилання їх копій позивачу.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на постанову Верховного Суду по справі №200/12310/19-а від 28.10.2020, оскільки зазначена постанова була прийнята за інших фактичних обставин. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови в касаційному порядку була оскаржена ухвала апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі, на момент касаційного оскарження наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 не був визнаний протиправним та скасованим, а позивач на час прийняття зазначеної постанови Верховного Суду не був поновлений на посаді.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі положень Кодексу законів про працю України, Закону України "Про Національну поліцію" та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015, за 2018 рік, з 01.01.2019 по 24.01.2019 у загальній кількості 8,5 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24.01.2019; стягнення з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за період часу з 07.11.2015 по 31.12.2015, за 2018 рік, з 01.01.2019 по 24.01.2019 у загальній кількості 8,5 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24.01.2019 в сумі 4484,60 грн; стягнення з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 за невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за 2015, 2018, 2019 роки кошти за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 24.01.2019 станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення - 527,60 грн та діб фактичної затримки - відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 10.08.2021.

Повний текст рішення виготовлено 17.08.2021.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька