Рішення № 99027529, 16.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 р. Справа№200/6359/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту несення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту соціального захисту несення Маріупольської міської ради (надалі - відповідач) та просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2020 рік;

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача недоотриману частину щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2018 року по 2020 рік, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 18590,00 грн.;

Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав статус учасника бойових дій 08 травня 2015 року.

30.03.2021 Департамент праці та соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області на мій запит щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій повідомив, що за 2018 рік нараховано та виплачено 1265,00 грн., за 2019 рік нараховано та виплачено 1295,00 грн.; за 2020 рік нараховано та виплачено 1390,00 грн.

Вважає, що відповідач діяв протиправно в порушення норм Конституції України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та за 2018-2020 роки здійснив в меншому розмірі, ніж визначено законом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року відкрите спрощене провадження у справі, розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про залучення в якості співвідповідача Міністерство соціальної політики України.

29 липня 2021 року відповідач через канцелярію суду надіслав відзив, згідно якого, заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Департамент зазначає, на підставі списків, наданих військовою частиною 1472, заявнику була нарахована вищевказана допомога як учаснику бойових дій у розмірі 1390,00 грн.

У квітні 2020 року кошти були перераховані департаментом на спеціальний рахунок зазначеної установи для подальшого перерахування на особистий рахунок ОСОБА_1 .

Виплата разової грошової допомоги у 2020 році здійснювалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19.02.2020 № 112.

Рішенням департаменту від 08 липня 2021 року № 02.3.18-3127 здійснено нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми в розмірі 6800,00 грн. та направлено на адресу департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації заявку на здійснення фінансування за програмою КПКВК 2501150 "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни І жертв нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною".

Після надходження бюджетних асигнувань на рахунок департаменту буде здійснено виплату.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Відповідач, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, який є юридичною особою код ЄДРПОУ 41336065, 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, пр. Миру, 70 та є суб`єктом владних повноважень.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 08 травня 2015 року.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік для учасників бойових дій у розмірі 1265,00 гривень, 5 травня за 2019 рік для учасників бойових дій у розмірі 1295,00 гривень, до 5 травня за 2020 рік для учасників бойових дій у розмірі 1390 гривень.

Згідно прийнятого Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради рішення № 02.3.18-3127 від 10 липня 2021 року про виплату грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахування попередньо виплаченої суми такої допомоги позивачу у розмірі 6800 грн., свідчить про здійснення відповідачем нарахування суми допомоги.

Проте докази здійснення виплати позивачу зазначеної суми (6800 грн.) відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону №3551 (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п`яту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.

В подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00грн х 5).

З урахуванням того, що відповідачем було виплачено позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік для учасників бойових дій у розмірі 1390,00 грн., залишок невиплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік становить 6800,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявне рішення відповідача від 08 липня 2021 року про виплату грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахування попередньо виплаченої суми такої допомоги позивачу у розмірі 6800 грн., що свідчить про здійснення відповідачем нарахування суми допомоги.

Проте докази перерахування позивачу доплати у розмірі 6800 грн. відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про те, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році в розмірі меншому, ніж визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та стягнення з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача недоотриману частину щорічної грошової допомоги до 5 травня 2020 рік, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 6800,00 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік; стягнення з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача недоотриману частину щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2018 року по 2019 рік, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд зазначає наступне.

Фактично вказані вимоги стосуються періоду до прийняття рішення Конституційним Судом України від 27.02.2020 №3-Р/2020 (справі №1-247/2018(3393/18).

Водночас, як зазначалося вище, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-Р/2020 (справі №1-247/2018(3393/18).

Тобто, до прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 були чинними та підлягали застосуванню, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 №147, від 02.03.2016 №141, від 05.04.2017 №223, від 14.03.2018 №170, від 20.03.2019 №237, які були прийняті на виконання пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Відтак, приймаючи до уваги, що виплати відповідачем разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2019 рік включно були здійснені у повному обсязі на підставі чинних на той час актів законодавства, такі дії відповідача відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому розподіл судових витрат відсутній.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту несення Маріупольської міської ради про

- визнання протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2020 рік;

- стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача недоотриману частину щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2018 року по 2020 рік, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 18590,00 грн., - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році в розмірі меншому, ніж визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної грошової допомоги до 5 травня 2020 рік, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 6800,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя І.В. Шинкарьова