Ухвала суду № 99026886, 10.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 серпня 2021 р. Справа № 120/1702/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк Віти Володимирівни,

представника позивача: Голуб Наталії Євгенівни,

представника відповідача: Черпітяк Оксани Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивачки, вимоги Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2020 року № Ф-95478-53 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в загальній сумі 112762,24 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-95478-53 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в загальній сумі 114840,36 грн. Тому, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.03.2021 року на адресу суду від представника Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про заміну відповідача правонаступником та клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року замінено відповідача його правонаступником та вирішено розгляд справи продовжити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 01.07.2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.07.2021 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що спірні податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) відкликані.

Крім того, 10.08.2021 року представником відповідача подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи витяг з ІКП "Податковий Блок" щодо позивача.

В свою чергу, представником позивача подано до суду заяву про стягнення витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала подане нею клопотання про закриття провадження у справі та вважала розмір витрат на правничу допомогу, який був заявлений представником позивача, необґрунтованим та завищеним.

Представник позивача заперечувала проти закриття провадження у справі та просила задовольнити її заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали адміністративної справи з доказами, які були долучені до матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

Позивач у даній справі оскаржує вимогу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2020 року № Ф-95478-53 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в загальній сумі 112762,24 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-95478-53 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в загальній сумі 114840,36 грн.

Суми штрафних санкцій та суми пені, які увійшли до оскаржуваних вимог, виникли в результаті несплати узгодженої суми штрафу та пені, визначених рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.12.2019 року №0082855305.

Не погодившись з сумами боргу, позивачка 16.12.2020 року оскаржила спірні вимоги до податкового органу вищого рівня.

Рішенням Державної податкової служби України № 380/6/99-00-06-02-01-06 від 11.01.2021 року, подану скаргу залишено без розгляду.

Листом Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області від 20.07.2021 року позивача повідомлено, що вимоги про сплату боргу(недоїмки) від 05.10.2020 року № Ф-95478-53 та від 06.11.2020 року № Ф-95478-53 відкликані.

Крім того, згідно інтегрованої картки платника податків "Податковий Блок" фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2021 рік, станом на 31.07.2021 року наявна переплата у сумі 7921,88 грн., при цьому будь-яка заборгованість по ІКП відсутня.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд вважає, що оскаржувані податкові вимоги є відкликаними в силу закону, на чому також наполягає відповідач, отже, порушення, що стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, усунуті.

З аналізу пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України вбачається, що вказана норма підлягає застосуванню у випадку, коли порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень самостійно за власною ініціативою, що призвело до повного відновлення законних прав та інтересів позивача без необхідності визнавати протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень шляхом відкликання вищезазначених податкових вимог та коригування інтегрованої картки платника податків за 2021 рік щодо відсутності заборгованості позивача і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Вищевказане свідчить про повне відновлення законних прав та інтересів позивача за яким останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом, а тому суд вважає, що провадження у справі належить закрити на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Відповідно частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 2 статті 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частини першої цієї статті, - повністю.

Так, судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1816 грн., що підтверджується квитанцією від 22.02.2021 року №N12YI4987M.

У зв`язку з цим зазначена сума судового збору підлягає поверненню позивачу у відповідності до частини 2 статті 238 КАС України з Державного бюджету України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача як доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):

- договір про надання правової допомоги № б/н від 18.02.2021 року, укладений між адвокатом Голуб Наталією Євгенівною та ФОП Галайчук Вікторією Сергіївною;

- додаток до договору про надання правової допомоги № б/н від 18.02.2021 року;

- виписки за особовим рахунком ОСОБА_2 , з яких прослідковується оплата гонорару адвоката від позивача на загальну суму 10000,00 гривень;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги ФОП ОСОБА_1 у Вінницькому окружному адміністративному суді від 24.02.2021 року серії ВН №151913.

Судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов`язані із юридичним супроводом справи № 120/1702/21-а і підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до додатку до договору про надання правової допомоги № б/н від 18.02.2021 року, розмір винагороди за надання правової допомоги (гонорар) за Договором сторони погодили у фіксованій сумі 10000,00 гривень.

Разом з тим, суд позбавлений можливості встановити точний обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та час, витрачений адвокатом на підготовку процесуальних документів, які подавалися представником позивача до суду, оскільки детальний опис робіт по договору та акт виконаних робіт не були долучені до матеріалів справи.

При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Так, згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 22.04.2021 року у справі № 460/302/19, відповідно до якого склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 238, 239, 248, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області задовольнити.

Провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу закрити.

Клопотання представника позивача задовольнити частково.

Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1816 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень), сплачений відповідно до квитанції №N12YI4987M від 22.02.2021 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

В іншій частині, - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 16.08.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна