Ухвала суду № 99026499, 13.08.2021, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1456/21 провадження № 1-в/632/158/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого Васяновича Г.М., за участю секретаря судового засідання Боровок Т.П., прокурора Коваленка Ю.В., засудженого ОСОБА_1 , представника ДУ «Первомайська виправна колонія (№117)» Головінова А.С., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції подання начальника Державної установи «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироків у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села ВарварівкаКремінського району Луганської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , засудженого: 13 травня 2019 року Кремінським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, ухвалою цього ж суду від 14 серпня 2020 року звільнення від відбування покарання скасоване; 08 грудня 2020 року Кремінським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 185, ст. ст. 71, 72 КК України до одного року і чотирьох місяців позбавлення волі, -

В С Т А Н О В И В:

До Первомайського міськрайонного суду Харківської області надійшло подання начальника Державної установи «Первомайська виправна колонія (№117)», в якому ставиться питання про приведення вироків Кремінського районного суду Луганської області від 13 травня 2019 року та 08 грудня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ(далі - Закон № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року).

Представник установи виконання покарань подання підтримав і просив його задовольнити.

Засуджений проти задоволення подання не заперечував.

Прокурор вважає, що подання законне та обґрунтоване, а тому підлягає задоволенню.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши документи, надані в обґрунтування подання та матеріали особової справи,суд дійшов наступного висновку.

ВирокомКремінського районного суду Луганської області від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Ухвалою цього ж суду від 14 серпня 2020 року, на підставі ст. 78 КК України, звільнення від відбування покарання скасовано. ОСОБА_1 направлений в місця позбавлення волі.

При цьому ухвалено, що строк відбування покарання засудженому обчислюється з дня його фактичного затримання.

На виконання цього вироку ОСОБА_1 було затримано 03 вересня 2020 року.

Крім того, вироком Кремінського районного суду Луганської області від 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до двох років обмеження волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком цього ж суду від 13 травня 2019 року у виді чотирьох місяців позбавлення волі, та ОСОБА_1 призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на один рік і чотири місяці.

Згідно із наведеним вироком, строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Як вбачається з відповідного розпорядження, вирок Кремінського районного суду Луганської області від 08 грудня 2020 року набрав законної сили 12 січня 2021 року.

Початок строку відбування покарання - 12 січня 2021 року, кінець строку – 12 травня 2022 року.

ОСОБА_1 відбуває покарання у Державній установі «Первомайська виправна колонія(№ 117)» з 11 лютого 2021 року.

Разом із цим, 01 липня 2020 року набрав чинності Закон №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року.

Вказаним Законом внесені зміни до ч. 1 ст. 309 КК України, якою у новій редакції за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту передбачене покарання у виді: штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно з ч. 3 ст. 74 КК України, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 цього Кодексу.

Отже, починаючи з 01 липня 2020 року санкція ч. 1 ст. 309 КК України не передбачає такого виду покарання, як позбавлення волі, яке було призначене ОСОБА_1 вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13 травня 2019 року.

Таким чином, щодо засудженого ОСОБА_1 підлягають застосуванню положення ст. 5 КК України про зворотну дію закону в часі, а тому, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 74 КК України, призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13 травня 2019 року підлягає пом`якшенню до покарання у виді обмеження волі.

Тобто, ОСОБА_1 слід вважати засудженим за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13 травня 2019 року за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року обмеження волі.

При цьому відбуте засудженим покарання, відповідно до наведеної норми, підлягає перерахуванню за правилами ч. 1 ст. 72 КК України, згідно із якими одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

З наведеного вбачається, що станом на 12 січня 2021 року ОСОБА_1 відбув 4 місяці і 9 днівпозбавлення волі, що відповідає 8 місяцям та 18 дням обмеження волі.

08 грудня 2020 року вироком Кремінського районного суду Луганської області ОСОБА_1 був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до двох років обмеження волі, що відповідає санкції нового закону. Однак, остаточне покарання за сукупністю вироків визначене шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді чотирьох місяців позбавлення волі, що відповідає 8 місяцям обмеження волі, а відтак застосоване бути не може, оскільки це перевищить строк покарання, визначений першим за часом вироком.

При здійсненні перерахунку строку покарання суд враховує, що відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 5 КК України погіршення становища засудженої особи не допускається, а закон про кримінальну відповідальність має зворотну дію лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність.

Європейський суд з прав людини у справі «Кафкаріс проти Кіпру» (рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2008 року, заява №21906/04) наголосив, що не виключає можливості того, що заходи, прийняті законодавцем, адміністративними органами чи судами після призначення остаточного покарання або під час відбування покарання, можуть призвести до перегляду визначення або зміни меж «покарання», призначеного судом. Якщо таке трапиться, відповідні заходи, на думку ЄСПЛ, повинні підпадати під сферу заборони ретроактивного застосування покарань, передбаченої в кінці п. 1 ст. 7 Конвенції. Інакше держави зможуть вільно, наприклад, шляхом внесення змін до законодавства або перегляду тлумачення встановлених норм, вживати заходи, які ретроактивно переглядають межі призначеного покарання на шкоду засудженому, який не міг передбачити такий розвиток подій на момент скоєння злочину або призначення покарання. За таких умов ст. 7 Конвенції була б позбавлена будь-якої корисної дії для засуджених осіб, межі покарань яких було постфактум змінено не на їхню користь.Отже, такі зміни слід відрізняти від змін, внесених до способу відбування покарання, які не потрапляють у сферу застосування ст. 7 Конвенції infine (п. 89 рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «ДельРіоПрада проти Іспанії» від 21 жовтня 2013 року, заява N 42750/09).

За таких обставин суд доходить висновку, що остаточне покарання за сукупністю вироків необхідно визначити засудженому за цим же принципом, однак частково приєднати невідбуту частину покарання у виді одного місяця обмеження волі, що не погіршить становище засудженого.

Крім того, оскільки на даний час санкція ч. 1 ст. 309 КК України не передбачає покарання у виді позбавлення волі, то за сукупністю вироків повинно бути призначене покарання одного виду – обмеження волі, а тому необхідність у застосуванні ст. 72 КК України під час призначення остаточного покарання за цим вироком не виникає.

На підставі ч. 3 ст. 74 КК України відбуте засудженим покарання має бути зараховане з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 КК України.

На підставі викладеного подання начальника Державної установи «Первомайська виправна колонія (№117)»підлягає задоволенню.

Отже, оскільки вид покарання ОСОБА_1 підлягає заміні на більш м`який – у виді обмеження волі, то на підставі ч. 2 ст. 57, ч. 2 ст. 58 КВК України, він повинен бути направлений до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі, та звільнений з-під варти при прибутті до місця подальшого відбування покарання.

При цьому час слідування під вартою до виправного центру повинен бути зарахований засудженому у строк відбування покарання за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України.

Керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 5, ч. 3 ст. 74 КК України, ст.ст. 57, 58 КВК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Подання начальника Державної установи «Первомайська виправна колонія (№117)»- задовольнити.

Вирок Кремінського районного суду Луганської області від 13 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 привести у відповідність до Кримінального кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді одного року обмеження волі.

Вирок Кремінського районного суду Луганської області від 08 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 привести у відповідність до Кримінального кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком цього ж суду від 13 травня 2019 року у виді одного місяця обмеження волі, та ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком на два роки і один місяць.

В іншій частині вирок залишається без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 КК України відбуте засудженим покарання зарахувати з перерахуванням за правилами, встановленимич. 1 ст. 72 цього Кодексу у співвідношенні - один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.

На підставі ч. 2 ст. 57 КВК України направити засудженого ОСОБА_1 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі, звільнивши з-під варти при прибутті до місця подальшого відбування покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 КВК України, час слідування під вартою до виправного центру зарахувати засудженому у строк відбування покарання за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України.

На ухвалу може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя:Г. М. Васянович