Рішення № 99025726, 16.08.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/754/21

Провадження № 2/192/502/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тітової О.О.,

за участю секретаря - Біжко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Солоне Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 08 червня 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем був укладений договір. Відповідач підписав Заяву про приєднання №1373750 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та Заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту). Шляхом підписання вказаної заяви ОСОБА_1 приєднався до Договору складовою частиною якого є умови Договору банківського рахунку, Кредитного договору (п.п.3.1 п. 3 «Умова про приєднання до Договору Заяви про приєднання). Відповідно до умов договору, банк відкрив на ім`я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) за дебетово-кредитною схемою. На підставі заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) відповідачу відкрито кредитну лінію з лімітом кредиту в сумі 10 000 гривень зі сплатою 38% річних за користування кредитом. Відповідно до умов договору банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 01 червня 2021 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 15 993 гривні 87 копійок, з яких: 9 691 гривня 90 копійок -заборгованість за основним боргом (кредитом); 3 318 гривень 14 копійок - проценти за користування кредитом; 120 гривень - комісія; 704 гривні 88 копійок - пеня за несвоєчасне погашення боргу (кредиту); 409 гривень 94 копійки - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 6 копійок - сума сплаченої пені; 517 гривень 47 копійок - 3 відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 193 гривні 94 копійки - 3 відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 752 гривні 98 копійок - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 284 гривні 68 копійки - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, від сплати яких відповідач ухиляється, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.

Позивач в судове засідання не з`явився, про слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про слухання справи був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності належно повідомлених учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

14 березня 2018 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», який після перейменування є АТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання Заяви про приєднання №1373750 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

На підставі заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту), підписаного ОСОБА_1 , відповідачу відкрито кредитну лінію. В заяві відповідачем зазначений бажаний розмір кредиту - 10000 грн. та максимальний розмір кредиту, як максимально можливе кредитування відповідача - 10000 грн. Відповідно до п. 6.6 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) процентна ставка за кредитом є фіксованою та складає 38% річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.6.4 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), строк кредитування - до 19.03.2018, тобто 5 календарних днів. Після закінчення строку, клієнт продовжує користуватись кредитом у розмірі протягом строку дії картки.

Відповідно до п.6.5 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), строк кредиту (користування ним) встановлюється на відповідний період дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін, строк дії кредиту (користування ним) продовжується на строк дії платіжної картки.

Згідно п. 6.7 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) клієнт щомісячно здійснює часткове повернення в розмірі мінімального платежу, розмір якого встановлений договором.

Відповідно до п. 6.9 заяви, датою укладення кредитного договору є дата підписання заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), уповноваженим працівником банку, датою надання кредиту (частини кредиту), є дата використання позичальником кредитного ліміту (кредитних коштів), але не раніше дати першого зарахування заробітної плати (умови застосовуються до зарплатних карток). Про встановлення кредиту позичальник повідомляється шляхом направлення смс - повідомлення. Датою встановлення кредиту є дата направлення позичальнику смс -повідомлення.

Згідно п. 6.10 заяви всі інші умови кредитного договору в тому числі порядок його зміни, містяться в договорі. Позичальник усвідомлює і погоджується, що дана заява, яка є складовою частиною заяви про приєднання, договір, розміщений у вільному доступі на інтернет сторінці www.oschadbank.ua, та інші документи, які є їх невід`ємними частинами, разом є кредитним договором.

Позивач надав Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщений на інтернет сторінці www.oschadbank.ua та не підписаний відповідачем та Паспорт споживчого кредиту (кредитної лінії на БПК).

Паспортом споживчого кредиту (кредитної лінії на БПК), який підписаний відповідачем, визначений тип кредиту, сума кредитного ліміту, строк кредитування, базова процентна ставка, загальні витрати по кредиту. Однак, як зазначено в самому паспорті, він є інформацією, яка надається до укладення договору про споживчий кредит. За таких обставин, суд не приймає відомості викладені в паспорті, оскільки з укладенням 14.03.2018 договору, відомості, що розміщені в паспорті перестали бути актуальними.

З наданого розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача станом на 01 червня 2021 року року складає 15 993 гривні 87 копійок, з яких: 9691,90 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом); 3 318, 14 грн. - проценти за користування кредитом; 120 грн. - комісія; 704,88 грн. - пеня за несвоєчасне погашення боргу (кредиту); 409,94 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 517,47 грн. - 3 відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 193,94 грн. - 3 відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 752,98 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 284,68 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Державний ощадний банк України»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

В заяві на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), яка підписана відповідачем, неустойка її вид, розмір та порядок нарахування, комісійні не визначені.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості, просив також стягнути окрім тіла кредиту, заборгованість за відсотками, комісією, пенею, а також 3% річних та інфляційних, що нараховані на тіло кредиту та проценти.

Суд вважає, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений на сайті, не можна вважати складовою укладеного кредитного договору, якщо він не підписаний відповідачем.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій позивача.

Суд, відповідно до статей 633, 634 ЦК України приходить до висновку, що відповідач приєднався лише до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений під час підписання договору 14.03.2018 про що свідчить його підпис в заяві.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження№ 14-131цс19).

Суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17, оскільки спірні правовідносини та правовідносини, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, хоча і стосуються іншого відповідача, проте за характером є тотожними.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 120 грн. комісії, 704,88 грн. пені за несвоєчасне погашення боргу (кредиту) та 409,94 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та сум відповідно до ст. 625 ЦК України суд виходить з такого.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 14.03.2018 був укладений кредитний договір в рамках якого позивач свої зобов`язання виконав, встановив відповідачу відновлювальну кредитну лінію та надав можливість користуватись кредитними коштами в період дії платіжної картки зі сплатою 38% річних. Відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконує.

Судом встановлено, що відповідач користувався карткою, термін дії якої визначений жовтнем 2019 року. Так, відповідач знімав готівку, здійснював розрахунки, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Разом з тим, виписка з рахунку відповідача не відображає реальної заборгованості відповідача, оскільки сформована з урахуванням автоматичного списання, нарахування банком комісійних, пені, що суперечить умовам договору.

Згідно розрахунку, наданого позивачем заборгованість відповідача з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та сум відповідно до ст. 625 ЦК України станом на 01.06.2021 становить: 9691,90 грн. - заборгованість кредитом; 3 318, 14 грн. - проценти за користування кредитом; 517,47 грн. - 3 відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 193,94 грн. - 3 відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 752,98 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 284,68 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, тобто неправомірного користування грошовими коштами, врегульовані ст.625 ЦК України.

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за наданий кредит, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що позивач просить стягнути заборгованість в період кредитування, тобто правомірного користування кредитними коштами під час строку дії платіжної картки, з відповідача підлягають стягненню 9691,90 грн. - заборгованості за основним боргом (кредитом) та 3 318, 14 грн. процентів за користування кредитом.

Нарахування позивачем 3% процентів та інфляційних, передбачених ст. 625 ЦК України, в період кредитування є помилковим, у зв`язку з чим вимоги про стягнення: 517,47 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 193,94 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 752,98 грн. - втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 284,68 грн. - втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом та процентів за користування ним на загальну суму 13 010 грн. 04 коп. (9691,90 грн. + 3318,14 грн. = 13010,04 грн.)

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви АТ «ПриватБанк» сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн. Позовні вимоги АТ КБ «Державний ощадний банк України» задоволені частково, однак з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», суд вважає, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у мінімально визначеному законом розмірі 2270 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526-530, 533, 536, 549-551, 598, 610-615, 624-626, 638-643, 1046-10561 ЦК України; керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 206, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість в розмірі 13 010 (тринадцять тисяч десять) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 16 серпня 2021 року

Позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 00032129, в особі Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України, місцезнаходження, 49107, м.Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 115, ЄДРПОУ 09305480.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Тітова