Рішення № 99025266, 10.08.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5718/21

2/212/3134/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженнями здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2021 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та просив стягнути на його користь, в рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - 390 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 31 березня 1989 року працював на шахті «Родіна» Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», код ЄДРПОУ 00191307, з повним робочим днем у підземних умовах на різних посадах, а саме: з 31.03.1989 р. по 18.01.1993 р - підземний гірничий майстер на шахті «Родіна»; - з 18.01.1993 р. по 31.03.1994 р. - підземний заступник начальника дільниці на шахті «Родіна»; з 22.01.1996 р. по 08.04.1996 р. - підземний гірничий майстер на шахті «Родіна»; з 08.04.1996 р. по 01.11.1998 р. - підземний заступник начальника дільниці на шахті «Родіна»; з 01.11.1998 р. по 01.07.2002 р. - підземний начальник дільниці на шахті «Родіна»; з 01.07.2002 р. по 18.07.2002 р. - підземний гірничий майстер на шахті «Родіна»; з 18.07.2002 р. по 22.06.2004 р. - підземний заступник начальника дільниці на шахті «Родіна»; з 22.06.2004 р. по 20.03.2006 р. - підземний начальник дільниці на шахті «Родіна»; з 22.10.2013 р. по 03.06.2014 р. - головний інженер шахти «Родіна»; з 03.06.2014 р. по 05.08.2016 р. - заступник головного інженера з виробництва шахти «Родіна».

16 січня 2018 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини було встановлене професійне захворювання за діагнозом: 1.Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня.

2. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

По факту виникнення хронічного професійного захворювання було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 лютого 2018 року.

За висновком МСЕК від 12.04.2018 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності первинно: в розмірі 20% (15% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - туговухість).

При повторному огляді 08 травня 2019 року згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії №6 Серії 12 ААА № 054565 від 08 травня 2019 року позивачу встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання - 20% (15 % - хронічне обструктивне захворювання легень, 5 % - туговухість), з 01 травня 2019 до 01 травня 2021 року.

В зв`язку з погіршенням стану здоров`я, 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини було встановлене професійне захворювання за діагнозом:

1.Хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії (пиловий бронхіт другої-третьої стадії, емфізема легень другої-третьої стадії), група С. Легенева недостатність другого-третього ступеня. Хронічне легеневе серце. НК першої стадії. 2.Нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху).

22 квітня 2021 року при повторному огляді згідно довідок Медико-соціальної експертної комісії №2 Серії 12 ААА № 059702 та Серії 12 ААБ №627686 від 22 квітня 2021 року позивачу встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання - 65% безстроково (50 % - хронічне обструктивне захворювання легень, 15 % - туговухість) та встановлена третя група інвалідності з 05 квітня 2021 року і безстроково.

Згідно рекомендацій МСЕК ОСОБА_1 потребує постійного забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Крім того протипоказана важка фізична праця в умовах виробничого пилу та шуму. Рекомендоване спостереження сімейного лікаря, ЛОР.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів та кашлю, що спричиняє дискомфорт та задуху, навіть незначні фізичні навантаження не дають позивачеві вільно дихати. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час незмінним є те, що самопочуття не поліпшується, негативні зміни у житті позивача є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію, оскільки не зважаючи на постійні курси лікування, які лише тимчасово полегшують його стан, відновлення стану здоров`я є неможливим, тим паче, що втрата працездатності та інвалідність встановлені безстроково, що свідчить про незворотність втрати та неможливість відновлення стану здоров`я. Позивач вважає, що факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідачу АТ «КЗРК» було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач АТ «КЗРК» скористався правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України.

Представник відповідача АТ «КЗРК» 26.07.2021 у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди. Суду не надано доказів наявності вини відповідача спричинення йому підприємством моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків. Підприємством було надано засоби захисту від шкідливих чинників. Крім того, при прийомі на роботу позивач був проінформований про шкідливі умови праці.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 тривалий час перебував в трудових відносинах з відповідачем, з 31.03.1989 р. по 18.01.1993 р - підземний гірничий майстер на шахті «Родіна»; - з 18.01.1993 р. по 31.03.1994 р. - підземний заступник начальника дільниці на шахті «Родіна»; з 22.01.1996 р. по 08.04.1996 р. - підземний гірничий майстер на шахті «Родіна»; з 08.04.1996 р. по 01.11.1998 р. - підземний заступник начальника дільниці на шахті «Родіна»; з 01.11.1998 р. по 01.07.2002 р. - підземний начальник дільниці на шахті «Родіна»; з 01.07.2002 р. по 18.07.2002 р. - підземний гірничий майстер на шахті «Родіна»; з 18.07.2002 р. по 22.06.2004 р. - підземний заступник начальника дільниці на шахті «Родіна»; з 22.06.2004 р. по 20.03.2006 р. - підземний начальник дільниці на шахті «Родіна»; з 22.10.2013 р. по 03.06.2014 р. - головний інженер шахти «Родіна»; з 03.06.2014 р. по 05.08.2016 р. - заступник головного інженера з виробництва шахти «Родіна».

16 січня 2018 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини було встановлене професійне захворювання за діагнозом: 1.Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня.

2. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 лютого 2018 року де вказано, що ОСОБА_1 працюючи на шахті «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» заступником головного інженера з виробництва, з 20 березня 2006 року по 22 жовтня 2013 року та з 03 червня 2014 року по 05 серпня 2016 року виконував комплекс робіт з технічного керівництва дільницями шахти, здійснення управління виробничо-господарською діяльністю дільниць та контроль за виконанням робіт дільницями шахти. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, маючи місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення, гасіння шуму та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, позивач підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничого шуму.

Крім того комісією було зроблено висновок про наявність шкідливих умов праці позивача (п. 13 Акту), а саме на підставі інформаційної довідки про умови праці від 31.05.2017 р. №163/4.6-5 ОСОБА_1 , підготовленої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 р. № 248 умови праці заступника головного інженера з виробництва шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 відносяться:

-за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі умови праці);

-за показниками шуму - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі умови праці);

-за показниками мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі умови праці).

Встановлено, що загальна оцінка умов праці працівника - відноситься до 3 класу 2 ступеня (шкідливі умови праці).

Причиною виникнення професійного захворювання є пил фіброгенної дії: Концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони при гранично допустимій 2,0 мг/м3 згідно ГОСТу 12.1.005 - 88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»:

- 2,8,5 та 5,2 мг/м3 - заступник головного інженера з виробництва;

- 2,8 та 7,6 мг/м3 - підземний гірничий майстер;

- 10,5 та 4,2 мг/м3 - підземний заступник начальника дільниці;

- 10,5,4,2 та 6.8 мг/м3 - підземний начальник дільниці;

- 5 мг/м3 - головний інженер шахти.

Шум: шум, еквівалентний рівень звуку в дБА, при гранично допустимому до 80 дБА:

- 86 дБА, 91дБА та 92 дБА - заступник головного інженера з виробництва;

- 92 дБА та 100 дБА - підземний гірничий майстер;

- 80 дБА та 97 дБА та 105 дБА - підземний заступник начальника дільниці;

- 92 дБА - головний інженер шахти (п.17 Акту).

За висновком Медико-соціальної експертної комісії №6 від 12 квітня 2018 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності первинно: в розмірі 20% (15 % - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - туговухість).

При повторному огляді 08 травня 2019 року висновком Медико-соціальної експертної комісії №6 від 08 травня 2019 року позивачу встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання - 20% (15 % - хронічне обструктивне захворювання легень, 5 % - туговухість), з 01 травня 2019 до 01 травня 2021 року.

16 лютого 2021 року в зв`язку з погіршенням стану здоров`я, ОСОБА_1 рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини було переглянуто діагноз отриманого професійне захворювання та встановлено діагноз:

1.Хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії (пиловий бронхіт другої-третьої стадії, емфізема легень другої-третьої стадії), група С. Легенева недостатність другого-третього ступеня. Хронічне легеневе серце. НК першої стадії. 2.Нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху).

22 квітня 2021 року при повторному огляді висновком Медико-соціальної експертної комісії №2 від 22 квітня 2021 року позивачу встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання - 65% безстроково (50 % - хронічне обструктивне захворювання легень, 15 % - туговухість) та встановлена третя група інвалідності з 05 квітня 2021 року і безстроково.

Згідно рекомендацій МСЕК ОСОБА_1 потребує постійного забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Крім того протипоказана важка фізична праця в умовах виробничого пилу та шуму. Рекомендоване спостереження сімейного лікаря, ЛОР.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання відчуває виражену задишку після незначного фізичного навантаження, частий кашель з виділенням харкотиння впродовж дня, напади затрудненого дихання за типом задухи, які виникають після фізичного навантаження та у нічний час, турбують щоденно до 1-2 разів на день, важкість та скутість в грудній клітці, свистячі хрипи у грудях, загальна слабкість, погіршення слуху на обидва вуха, шум у вухах, періодичний головний біль, підвищення артеріального тиску до високих цифр.

Через стан здоров`я позивач змушений періодично проходити стаціонарне лікування, він не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває у знервованому стані, через неможливість вести активний спосіб життя. Покращення у стані здоров`я не відбуваються, а лише погіршуються, позивачу встановлений хронічний характер захворювань та група інвалідності. Такі обставини в сукупності, викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово при застосуванні ліків та інгалятора.

Наявність трудового каліцтва у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими медичними виписками, з яких вбачається, що він проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я.

Згідно зі ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважаються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п.3 ч.1 ст. 268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань.

Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуїстичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи та доводи надані позивачем переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому. Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 65%, встановлення 3 групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили. Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз`яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Так, згідно положень ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2021 - становить 6000,00 грн.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути компенсацію на користь ОСОБА_1 у розмірі тридцяти мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 180 000 гривень, що буде виваженою грошовою компенсацію тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Відповідно Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23, 268, § 1. «Загальні положення про відшкодування шкоди» Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", ст.237-1, ч.1,153 КЗпП України, ст.ст.10,60,209,212,214-215, 218 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженнями здоров`я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 1800,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», адреса: 50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ - 00191307.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 16.08.2021 року

Суддя: Ю. В. Козлов