Постанова № 990252, 18.09.2007, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2007 р.

Справа № 02/52-92А.

Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,

при секретарі судового засідання Сур’як О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача : Новосад Ю.М., довіреність № 6663/10-009 від 27.06.2007р., Кузьменко О.О., довіреність № 10143/10-009 від 17.09.2007р.

від відповідачів: 1) Купира З.С., довіреність № 1305 від 19.09.2006р.

2) н/з

Розглянув справу

за позовом Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП»

2) Приватного підприємства «Візаві плюс»

про визнання угод недійсними

Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.

В судовому засіданні сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України. Заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступило.

Суть спору: Позивач ставить вимогу, уточнену заявою від 25.07.2007р., визнати недійсними усні угоди купівлі-продажу між ТзОВ "СМП" та ПП "Візаві плюс", оформлені накладними та податковими накладними протягом січня-червня 2005 року на загальну суму 681235,22грн. на підставі ст.207 ГК України.

Обгрунтовуючи заявлену вимогу позивач посилається на рішення районного суду у Жовтневому районі м. Луганська від 26.06.2006р., яким визнано недійсною реєстрацію статуту ПП "Візаві Плюс" та вирішено закрити дане підприємство з підстав його реєстрації без мети здійснення господарської діяльності. Факти встановлені зазначеним рішенням дають підстави вважати, що укладаючи спірні угоди, відповідачі не мали на меті досягнення відповідних економічних наслідків для своєї господарської діяльності та їх виконання, що дає підстави вважати сфальсифікованими накладні та податкові накладні з метою збільшення ТзОВ "СМТ" сум податкового кредиту по ПДВ. При цьому позивач посилається на п.2.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними".

Відповідач - ТзОВ "СМП" (відповідач 1) у відзиві на позов вимоги ОДПІ повністю заперечує, вказуючи , що оспорювані договори товариством повністю виконані : отримана від ПП "Візаві плюс" продукція оприбуткована на склад та в послідуючому використана в виробничому процесі; кошти за ТМЦ перераховані приватному підприємству на розрахунковий рахунок; державна реєстрація ПП "Візаві плюс" визнана недійсною згідно рішення Жовтневого райсуду м. Луганська від 26.06.2006р., яке вступило в законну силу з 07.07.2006р., господарські операції, щодо яких заявлена вимога, здійснювались протягом 2005 року, тобто на момент здійснення господарських операцій приватне підприємство було платником ПДВ, також позивачем не подано доказів виключення приватного підприємства з державного реєстру. При цьому посилається на судову практику Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України.

Відповідач - ПП "Візаві Плюс" (відповідач 2) пояснення на позов не представив, направлені на його адресу ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 15.06.2007р. з копією позовної заяви та додатками та про відкладення розгляду справи від 02.07.2007р. та 23.07.2007р. повернулись без вручення адресату з відміткою пошти "адресат не проживає".

З представлених суду матеріалів вбачається наступне.

Нововолинською ОДПІ проведена перевірка ТзОВ "СМП" за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р. по результатах якої складено акт №80/23 - 01/31401373 від 28.03.2007р. В акті перевірки зазначено, що між ТзОВ "СМП" та ПП "Візаві плюс" з січня по червень 2005 року були укладені усні угоди на поставку продукції на загальну суму 684235,22грн., оформлені накладними та податковими накладними (а.с. 12-23); розрахунки за отриману продукцію проведені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок приватного підприємства, що підтверджується виписками банку (а.с. 44-48). Згідно акту зведення взаєморозрахунків станом на 31.05.2005р. розрахунки між сторонами господарських відносин повністю закриті (а.с. 98). По даних господарських операціях сума податку на додану вартість ТзОВ «СМП» на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Візаві плюс" віднесена до податкового кредиту, що підтверджується актами податкової перевірки від 13.09.2005р. та 28.03.2006р. в яких зазначено про відсутність порушень зі сторони товариства (а.с. 36-40).

Нововолинська ОДПІ звернулася з адміністративним позовом про визнання недійсними усних угод між ПП "Візаві плюс" та ТзОВ "СМП" оформлених накладними та податковими накладними в період з січня по червень 2005 року на підставі ст.207 ГК України, як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства. Як підставу для визнання недійсними угод позивач зазначає рішення районного суду м. Луганська від 26.06.2006р., яким визнано недійсною реєстрацію Статуту підприємства "Візаві плюс" та вирішено закрити дане підприємство з підстав його реєстрації без мети здійснювати господарську діяльность.

Дослідивши представлені сторонами матеріали та заслухавши їх представників, суд дійшов висновку про те, що вимога Нововолинської ОДПІ безпідставна, а тому не підлягає задоволенню.

При цьому судом враховується слідуюче.

Відповідності до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ч.1 ст.207 ГК України є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою.

Пленум Верховного Суду України в п.6 Постанови № 3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз’яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи –сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала повноваження на момент її підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, як підставу для визнання недійсними усних угод, оформлених накладними та податковими накладними між ТзОВ "СМП" та ПП "Візаві плюс" в період з січня по червень 2005р., позивач зазначає визнання недійсною в судовому порядку реєстрації ПП "Візаві плюс", що послужило підставою для скасування платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників ПДВ. Дана обставина підтверджується рішенням Жовтневого райсуду м. Луганська від 26.06.2006р. (а.с.10).

Водночас, з доказів поданих сторонами вбачається, що на момент виписки накладних та податкових накладних, ПП "Візаві плюс" мало свідоцтво платника ПДВ, було і як вбачається з витягу з ЄДРПОУ станом на 10.09.2007 року перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та подавало податкову звітність у 2005 році до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська (а.с.65-70, 91-92).

Відповідно до п.7 ст.59 ГК України саме скасування державної реєстрації позбавляє суб’єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно із ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств".

Щодо твердження позивача про фальсифікацію податкових накладних зі сторони ПП "Візаві плюс" з посиланням на акт № 184 від 06.06.2005р., то таке суперечить п.9.8 ст.9 Закону України "Про ПДВ", яким передбачено, що реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання, та п.25.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затв. Наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79, згідно якого податковий орган здійснює анулювання на дату подання заяви, або затвердження акту, а як слідує з матеріалів справи, акт про анулювання № 184 було затверджено 30.11.2006р. (а.с.11).

Враховуючи те, що в силу п.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, однак позивач не довів належними доказами обґрунтованість своїх вимог, його твердження в частині наявності мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладенні оспорюваних господарських операцій не підтверджуються належними доказами, є непереконливими, а тому суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, Законами України "Про податок на додану вартість", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст.ст.69,71,79,86,158-160 КАС України, господарський суд -

п о с т а н о в и в :

1. В позові відмовити.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Суддя С.В.Костюк

Дата виготовлення повного тексту

постанови 25.09.2007р.

Суддя