Рішення № 99024063, 16.08.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

16.08.2021 415/1756/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.,

за участю секретаря Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий в її інтересах представником позивача адвокатом Лисянським Павлом Леонідовичем, до Луганського прикордонного загону про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача Лисянський П.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що постановою начальника групи ІПК віпс (тип А) відділ прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних, Луганського прикордонного загону лейтенантом Коломієць Владиславом Вікторовичем позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП за те, що 08.03.2021 року о 14:40 годині під час прикордонного контролю був встановлений факт незаконного перетину Державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації 08.03.2021 року о 10:00 годині через тимчасово не працюючий пункт пропуску Державний кордон України «Маринівка» Донецької області. Вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки співробітник відділу прикордонної служби «Мілове» Коломієць В.В. в порушення ст. 268 КУпАП не надав позивачу скористатися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП. Під час винесення постанови позивач заявляла клопотання щодо надання їй безоплатної правової допомоги та відкладення розгляду справи до прибуття адвоката, але її вимоги були проігноровані. Так, позивач поїхала на підконтрольну територію Уряду України з метою отримання медичної допомоги та проходження комплексного медичного обстеження, а також задля того, щоб передати кошти своїм родичам, які опинились у скрутному становищі та не мають можливості оплатити собі медичне лікування, а у зв`язку з тим, що поштове сполучення з ОРДЛО не здійснюється, та те, що установи, які здійснюють грошові перекази офіційно не працюють в ОРДЛОК вона не мала іншої можливості тільки як особисто приїхати до своїх родичів, щоб їм допомогти. Так, позивач неодноразово зверталась до представників окупаційної влади РФ в м. Донецьк з вимогою пропустити її, у зв`язку з чим була вимушена 08.03.2021 року здійснити перетин державного кордону тимчасово окупованої території України з РФ через пункт пропуску «Маринівка» Донецької області. У зв`язку з чим, вважає себе невинуватою, постанову про накладення адміністративного стягнення необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, порушенням норм процесуального права.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача надійшла заява, в якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи у відсутність представника відповідача до суду не надано. Відзиву від відповідача до суду не надходило.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Так, відповідно до положень ст. 288 КУпАП, постанова посадової особи по справі про адмінправопорушення може бути оскаржена у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАСУ), з особливостями, визначеними КУпАП. Виходячи з правового змісту цих вимог законодавства, передбачено, що даний позов розглядається в порядку та відповідно до вимог КАС України, з урахуванням особливостей, визначених КУпАП.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9,10).

Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення № 146376 від 08.03.2021 року, винесеної начальником групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних лейтенантом Коломієць Владиславом Вікторовичем (Старший Прикордонних нарядів в ППР)., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-2 КУпАП, а саме за те, що 08.03.2021 року о 10:00 годині вона перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації на напрямку н.п. Маринівка (ТОТ) - н.п. Куйбишева (Р.Ф.) в районі н.п. Маринівка (ТОТ), таким чином порушила п. 3 Порядку в`їзду, виїзду осіб та переміщення товарів, який затверджено постановою КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів на ТОТ у Донецькій та Луганських областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Частиною 1 ст. 204-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого їх захисника представників і адвоката.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливість настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем у порушення ч. 2, 5 ст. 77 КАС України не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача оскаржуваної постанови.

Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 204-2 КУпАП. Відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Враховуючи відсутність матеріалів адміністративного правопорушення відносно позивача, суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність повноважень у відповідача на прийняття спірної постанови, роз`яснення позивачу його прав, в тому числі на залучення адвоката, місця перетину державного кордону, які пояснення надавалися позивачем, та інших обставин справи, які не визнаються позивачем, та мають важливе значення для встановлення факту вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та які відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що в діях позивача при перетині Державного кордону України був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.204-2 КУпАП.

Крім того, суд зазначає, що особа підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду.

З пункту 2 Порядку № 815 вбачається, що контрольний пункт в`їзду/виїзду це комплекс будівель, спеціальних, інженерних споруд і технічних засобів, розташованих на спеціально визначеній земельній ділянці, де здійснюються заходи контролю в`їзду-виїзду осіб, транспортних засобів та товарів, які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій.

Лінія розмежування - умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об`єднаних сил.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку № 815 визначають правила в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, на позивача накладено стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП за перетинання державного кордону через непрацюючий пункт пропуску.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України», державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Стаття 35 Закону України «Про державний кордон України» передбачає, що особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Зокрема, стаття 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України, а саме: перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Таким чином, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.

У зв`язку з чим, суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування оскаржуваної постанови є слушними та підлягають задоволенню, а відповідна справа про адміністративне правопорушення відносно останнього на підставі п.3 ч.3 ст. 286 КАС України закриттю.

При цьому суд звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року по справі №177/525/17.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного:

За положеннями ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки відділ прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних не є юридичною особою, а діє від імені Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, витрати на сплату судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Таким чином, враховуючи, що позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 454 грн і її позовні вимоги задоволено, суд, керуючись вимогами ст. 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, який є суб`єктом владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 454 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 20, 22, 72, 77, 139, 195, 229, 241-246, 250, 268, 269, 271, 272, 286 КАС України, ст.ст. 1, 7, 222, 251, 278, 280, 283, 288 КУпАП,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий в її інтересах представником позивача адвокатом Лисянським Павлом Леонідовичем, до Луганського прикордонного загону про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову начальника групи ІПК віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В.Банних, Луганського прикордонного загону лейтенанта Коломієць Владислава Вікторовича № 146376 від 08.03.2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-2 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 204-2 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України(код ЄДРПОУ 14321736, місце знаходження за адресою: 93120, Луганська область, м. Лисичанськ, пр-т. Перемоги, буд. 58) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 454 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий суддя В.В. Хандурін

16.08.2021