Ухвала суду № 99020545, 16.08.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9253/20

Провадження № 1-кп/219/577/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.

прокурора Мітіної В.О.

захисника Коломієць О.В.

законного представника особи, стосовно якої передбачається

застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_1

особи, стосовно якої передбачається застосування

примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12020050150001115 від 07 червня 2020 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Артемівськ (нині – Бахмут) Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, інваліда другої групи, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2020 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_2 , перебуваючи на вільній ділянці місцевості в с. Хромове Бахмутського району Донецької області, а саме у полі, розташованому в 300 м від вул. Центральної в с. Хромове у північному напрямку, випасав худобу. Далі, знаходячись на вказаній ділянці, ОСОБА_2 побачив раніше відомого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та знаходився в той час на своєму городі, при цьому робив зауваження ОСОБА_2 щодо випасу худоби на його земельній ділянці. Після чого, ОСОБА_2 , поводячись збуджено, виражаючи гнів, неповагу та обурення до ОСОБА_3 , на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків через спірне питання знаходження худоби на земельній ділянці потерпілого, знаходячись на відстані витягнутої руки від ОСОБА_3 , наніс останньому не менше трьох ударів металевою палицею, яку тримав в правій руці, а саме: два удари в область голови та один удар в ліву руку потерпілого, в результаті чого ОСОБА_3 впав на землю обличчям до низу. Далі, ОСОБА_2 обома руками взявши з поверхні землі розкладний металевий стілець, який раніше приніс з місця свого мешкання, продовжив наносити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 , а саме наніс вказаним предметом чотири удари в область голови потерпілого, після чого конфлікт було вичерпано.

В результаті протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було спричинено наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні забої обличчя, волосистої частини голови, пара орбітальна гематома справа, забиті рани на волосистій частині голови в лівій лобно-тім`яній області, в лівій тім`яній області, в лівій тім`яно-скроневій області, в лобній області по центру на межі зростання волосся, в проекції правої акулової дуги та закритий уламковий перелом діафіза лівої ліктьової кості зі зміщенням уламків, забита рана лівого передпліччя в нижній третині, синець в області лівого передпліччя в нижній третині по передній поверхні з переходом на тильну поверхню лівої кисті до основи 1-го пальця, з яких закритий уламковий перелом діафіза лівої ліктьової кості зі зміщенням уламків, забита рана лівого передпліччя в нижній третині, синець в області лівого передпліччя в нижній третині по передній поверхні з переходом на тильну поверхню лівої кисті до основи 1-го пальця, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила суд застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації останнього до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_3 , будучи допитаним у судовому засіданні 27 листопада 2020 року, наполягав на задоволенні клопотання прокурора та просив застосувати до ОСОБА_2 заходи медичного характеру, пояснивши при цьому, що з ОСОБА_2 він проживає у одному селі – Хромове Бахмутського району Донецької області, але на різних вулицях, при цьому раніше у них уже виникали конфлікти з приводу того, що ОСОБА_2 випасає своїх корів на городі потерпілого розміром 20 соток без огорожі за межами його будинку, з приводу чого потерпілий неодноразово робив зауваження ОСОБА_2 . На початку червня 2020 року, більш точну дату потерпілий не зміг пригадати, приблизно об 11 годині 00 хвилин, він прийшов на свій город, на якому побачив корів та ОСОБА_2 , після чого потерпілий лозою вигнав корів зі свого городу, а ОСОБА_2 наніс за це потерпілому по голові удар алюмінієвим стільцем, який весь час тримав у руках, від чого стілець розлетівся, а потерпілий впав на землю обличчям вниз, після чого ОСОБА_3 піднявся та побіг додому, де дружина викликала швидку медичну допомогу та поліцію, оскільки побачила на обличчі потерпілого кров. Просив стягнути з ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , на його користь матеріальну шкоду в розмірі 15 000 гривень та моральну шкоду в сумі 50 000 гривень, оскільки протиправними діями ОСОБА_2 потерпілому завдано фізичної шкоди, він тривалий час лікувався, та моральної, яка виразилась у постійному нервовому напруженні, появі відчуття пригніченості, несправедливості, оскільки кривдник так і не зрозумів, що завдав шкоди потерпілому.

Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, але зауважив, що вважає себе постраждалою особою від дій потерпілого, а його дії були спрямовані на самозахист, наміру завдавати шкоди потерпілому він не мав, а лише захищався. Так, він пас корів та нікого не чіпав, хотів ввімкнути пожежний гідрант на території колишнього яблуневого саду, який вже викопали. На нього почав кричати потерпілий ОСОБА_3 , вдарив спочатку арматурою його корову, а потім і самого ОСОБА_2 по правій руці, в якій останній тримав металевий стілець, який від удару зламався, після чого потерпілий схопив зламану ніжку стільця і вдарив ОСОБА_2 нею тричі по голові, а потім ОСОБА_2 вихопив вказану ніжку стільця з рук потерпілого та наніс вказаною ніжкою йому два удари по голові. Коли він прийшов додому, то побоявся розповідати матері про те, що сталося, тож лише після того як він через три дні опинився у психоневрологічному диспансері в м. Слов`янськ йому зробили рентген рук і з`ясувалось, що він має травми.

Законний представник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_1 також не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, при цьому зазначила, що її син ОСОБА_2 невинуватий та він лише захищався від побиття потерпілим. Також пояснила, що її син ОСОБА_2 з 26 лютого 2009 року перебуває на обліку у психіатра, є інвалідом 2-ї групи, про що знає все село, в тому числі і потерпілий. При цьому вона не є опікуном ОСОБА_2 , який не визнаний недієздатною особою. Раніше жодних конфліктів у її сина будь з ким не було, але в умовах несправедливості він може проявляти агресію. 06 червня 2020 року її син ОСОБА_2 пас корів на городі померлої односельчанки, який вже давно заріс та розташований біля городу ОСОБА_3 . Приблизно об 11 годині 00 хвилин вона погодувала сина та пішла, там залишилась її сестра ОСОБА_4 з чоловіком ОСОБА_5 . З собою того дня ОСОБА_2 узяв металевий кухонний стілець, але коли повернувся додому, то стілець був розбитий, а плащ її сина був у крові, у нього була розбита губа, проте він їй нічого не розповів що з ним сталося. Лише 09 червня 2020 року лікар-психіатр ОСОБА_6 повідомив їй, що її сина побили, а 10 чи 11 червня 2020 року в психоневрологічному диспансері у м. Слов`янськ ОСОБА_2 сказав їй, що захищався, лікарі там сказали, що він має тілесні ушкодження.

Захисник Коломієць О.В. не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації останнього до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, оскільки він дійсно потребує такого лікування, проте просила урахувати віктивну поведінку потерпілого, який сам спровокував конфлікт із ОСОБА_2 , знаючи, що останній має певні психічні вади, у зв`язку з чим просила відмовити і у задоволенні позовних вимог, наголосивши при цьому, що ОСОБА_2 не визнаний недієздатною особою, а його мати ОСОБА_1 не є його опікуном, а лише приймає участь у розгляді кримінального провадження в якості його законного представника, тож і не може бути відповідачем за позовними вимогами потерпілого.

Обставини щодо суспільно небезпечного діяння, які викладені у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 підтверджуються окрім показань самого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 , показаннями свідків, наданими безпосередньо суду.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що 04 червня 2020 року вона з чоловіком – потерпілим ОСОБА_3 пішла нарвати трави та побачила, що на городі все витоптано коровами, при цьому вона побачила там ОСОБА_2 і зрозуміла, що це зробили його корови, тож попросила чоловіка зробити йому зауваження. Наступного дня свідок зустріла тітку ОСОБА_2 та попросила, щоб та передала його матері прохання ОСОБА_7 не випасати корів на їх городі. 06 червня 2020 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, свідок з подвір`я свого будинку побачила, що корови ОСОБА_2 знову ходять по їх городу, вона попросила чоловіка розібратися, він узяв лозину та пішов туди. Що відбувалося між потерпілим та ОСОБА_2 свідок не бачила, але коли її чоловік повернувся, то був увесь у крові, голова розбита, очі заплили, ліва рука у крові, одразу викликали поліцію та карету швидкої медичної допомоги, яка забрала його до лікарні.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що на початку червня 2020 року, точну дату він не пам`ятає, приблизно об 11 годині 30 хвилин, він з дружиною ОСОБА_4 знаходився на своєму городі через дорогу від свого будинку. З посадки вийшла ОСОБА_7 та кричала дружині свідка де ОСОБА_2 , який є племінником ОСОБА_4 , пасе корів. Свідок побачив, що за 100-150 метрів від нього знаходився на полі ОСОБА_2 з коровами, свідок попередив його щоб він не виходив за межі того поля. Подружжя ОСОБА_8 залишилося спостерігати за ОСОБА_2 коли свідок з дружиною пішли додому на обід, а коли ОСОБА_5 повернувся, то побачив, що на губі ОСОБА_2 була кров, при цьому він пояснив, що його побив хтось з родини ОСОБА_8 держаком. Свідок також бачив зламаний стілець, але не питав нічого про нього, оскільки вирішив, що його зламало подружжя ОСОБА_8 . Також свідок зазначив, що ніколи не бачив щоб корови ОСОБА_2 заходили на город Чижів, який знаходився через дорогу від посадки від того місця де в той день ОСОБА_2 пас корів. Також свідок охарактеризував подружжя ОСОБА_8 з негативного боку, проте пояснити чому саме не зміг, зазначивши лише, що вони є вихідцями з західної України.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1 та відповідно тіткою ОСОБА_2 3 чи 4 червня 2020 року, приблизно з 06 годині 00 хвилин, свідок знаходилась на своєму городі по вул. Центральній, неподалік від якого розташований город родини Чижів. О 08 годині 30 хвилин на розташований поруч занедбаний город померлої ОСОБА_9 за запрошенням свідка прийшов ОСОБА_2 випасати своїх трьох корів, при цьому чоловік свідка ОСОБА_5 попередив ОСОБА_2 щоб корови нікуди не зайшли. Після чого ОСОБА_2 пішов з коровами до посадки. Приблизно о 10 годині 00 хвилин свідка окликала ОСОБА_7 , яка просила поглянути де ОСОБА_2 пасе корів, свідок побачила, що вони знаходяться на занедбаному городі ОСОБА_9 неподалік від городу Чижів, між якими не було огорожі. Після чого свідок пішла, а коли повернулась приблизно о 13 годині 30 хвилин, то побачила, що корови ОСОБА_2 пасуться на тирлі в посадці, але близько вона до ОСОБА_2 не підходила та не бачила на ньому тілесних ушкоджень. Про бійку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідку та її чоловікові стало відомо лише через два дні від знайомого.

Крім того, обставини вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, яке полягає у завданні тілесних ушкоджень, також підтверджуються і письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду.

Так, згідно протоколу огляду місця події від 17 серпня 2020 року з доданою до нього фототаблицею слідчим в присутності двох понятих та за участю потерпілого ОСОБА_3 оглянуто вільну ділянку місцевості, розташовану на території с. Хромове Бахмутського району Донецької області за координатами 48.611106, 38.023938, де потерпілий ОСОБА_3 вказав, що саме на вказаній ділянці 06 червня 2020 року ОСОБА_10 безпричинно наніс йому тілесні ушкодження. Оглянуте місце має доглянуті городи, одним з яких є город потерпілого. Слідів речовини бурого кольору, речей та предметів під час огляду не виявлено (а.с. 115-119).

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 червня 2020 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_2 як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження 06 червня 2020 року (а.с. 120-123).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 30 червня 2020 року потерпілий ОСОБА_3 біля будинку АДРЕСА_2 розповів та показав як саме йому були завдані тілесні ушкодження ОСОБА_2 . Так, він повідомив, що 06 червня 2020 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, він пас корову біля свого будинку, коли побачив що зліва до нього підходить раніше знайомий на ім`я ОСОБА_11 , з яким раніше у них вже виникали конфлікти, тримаючи у правій руці металеву трубку, а в лівій руці розкладний металевий стілець. Підійшовши до потерпілого, він почав наносити удари по голові та лівій руці потерпілого металевою трубкою, після чого потерпілий побіг додому, де викликав швидку медичну допомогу. В судовому засіданні також за участю потерпілого було переглянуто відеозапис до вказаного протоколу (а.с. 73-76).

Відповідно до висновку судово-медичного експерту № 148 від 07 серпня 2020 року, зробленого на підставі даних огляду ОСОБА_3 та вивченні представлених меддокументів і у відповідь на поставлені питання, експерт дійшов наступних висновків: 1. При огляді у ОСОБА_3 виявлено по одному рубцю зі слідами від швів на волосистій частині голови в лівій лобно-тім`яній області, в лівій тім`яній області, в лівій тім`яно-скроневій області, в лобній області по центру на межі зростання волосся, в проекції правої акулової дуги, в області лівого передпліччя від межі між верхньою та середньою третиною до нижньої третини передпліччя по задній поверхні – утворилися на місці загоєних забитих ран, описаних в наданих медичних документах, які як і виявлені при огляді по одному синцю в області нижньої повіки правого та в області лівого передпліччя в нижній третині по передній поверхні з переходом на тильну поверхню лівої кисті до основи 1-го пальця, а також вказані в наданих медичних документах: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні забої обличчя, волосистої частини голови, пара орбітальна гематома справа: закритий уламковий перелом діафіза лівої ліктьової кості зі зміщенням уламків, забита рана лівого передпліччя в нижній третині – утворилися не менш ніж від семи контактів з тупим твердим предметом, можливо у строк та за обставин, зазначених оглянутим та по ступеню тяжкості відносяться: - закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні забої обличчя, волосистої частини голови, пара орбітальна гематома справа; забиті рани на волосистій частині голови в лівій лобно-тім`яній області, в лівій тім`яній області, в лівій тім`яно-скроневій області, в лобній області по центру на межі зростання волосся, в проекції правої акулової дуги, які потребують для одужання строк більш 6 але менш 21 дня, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров`я (згідно п. 1.5, п. 1.5.1, п. 2.3, п. 2.3.2а, п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року); - закритий уламковий перелом діафіза лівої ліктьової кості зі зміщенням уламків, забита рана лівого передпліччя в нижній третині, синець в області лівого передпліччя в нижній третині по передній поверхні з переходом на тильну поверхню лівої кисті до основи 1-го пальця, який потребує для одужання строк більше 21-го дня відноситься до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості (згідно п. 1.5, п. 2.2.1, п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року) (а.с. 130-131).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 200-М від 19 серпня 2010 року на підставі вивчення представлених меддокументів та матеріалів кримінального провадження на ОСОБА_3 і у відповідь на поставлені питання, експерт дійшов наступних висновків: враховуючи локалізацію, кількість та характер пошкоджень, виявлених у ОСОБА_3 при огляді та зверненні за медичною допомогою, а саме: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні забої обличчя, волосистої частини голови, пара орбітальна гематома справа; забиті рани на волосистій частині голови в лівій лобно-тім`яній області, в лівій тім`яній області, в лівій тім`яно-скроневій області, в лобній області по центру на межі зростання волосся, в проекції правої акулової дуги; закритий уламковий перелом діафіза лівої ліктьової кості зі зміщенням уламків, забита рана лівого передпліччя в нижній третині, синець в області лівого передпліччя в нижній третині по передній поверхні з переходом на тильну поверхню лівої кисті до основи 1-го пальця, можливо в категоричній формі висловитися про те, що вони не могли утворитися при однократному падінні з положення стоячи та ударів об тверду поверхню (землю, асфальт, бетон тощо) (а.с. 132-134).

З протоколу огляду предмета від 07 серпня 2020 року, з доданою до нього фототаблицею, вбачається, що в присутності двох понятих та за участю свідка ОСОБА_1 , яка добровільно видала предмет для огляду, оглянуто металевий табурет (стілець), у вигляді окремо зламаних ніжок та окремо сидіння з шкірозамінника коричневого кольору, при цьому ОСОБА_1 пояснила, що саме з цим стільцем її син ОСОБА_10 постійно ходив пасти корів. Під час огляду слідів речовини бурого кольору на оглянутому стільці не виявлено, зауважень та доповнень від учасників огляду не надійшло (а.с. 135-140).

Згідно інформації Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» № 5750 від 03 вересня 2020 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період часу з 01 червня 2020 року по 02 вересня 2020 року не звертався до травматологічного пункту та травматологічного відділення КНП «БЛІЛ м. Бахмут» (а.с. 164).

Дослідивши у судовому засіданні зібрані у кримінальному провадженні докази, суд вважає, що вони повністю узгоджуються між собою і доводять вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, про яке зазначено у клопотанні прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру. При цьому суд зауважує, що показання потерпілого повністю узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз, при цьому показання ОСОБА_2 щодо завдання йому тілесних ушкоджень потерпілим не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги під час постановлення даної ухвали.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 своїми діями, які виразились у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягнуло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Вивченням особи ОСОБА_2 встановлено, що він не працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, характеризується за місцем мешкання посередньо, перебуває з 26 лютого 2009 року на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом параноїдна шизофренія, безперервний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром з наростаючим дефектом особистості (F 20.00), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, хворіє на ряд медичних захворювань, має другу групу інвалідності за загальним захворюванням (а.с. 143-154, 161-165).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 583 від 29 вересня 2020 року, у період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждав хронічним психічним захворюванням – шизофренією, безперервно-прогредієнтний перебіг, параноїдна форма, зі стабільним змішаним типом дефекту (параноїчний та психопатоподібний). У період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_2 за своїм психічним станом не був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_2 не перебував у тимчасово хворобливому стані (виняткові стани – патологічне сп`яніння, патологічний афект, реакція «короткого замикання», сутінковий розлад свідомості). В даний час ОСОБА_2 страждає хронічним психічним захворюванням – шизофренією, безперервно-прогредієнтний перебіг, параноїдна форма, зі стабільним змішаним типом дефекту (параноїчний та психопатоподібний). ОСОБА_12 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі звичайним наглядом. ОСОБА_2 стосовно до періоду скоєння інкримінованого діяння під дію ст. 20 КК України не підпадає. На даний час за своїм психічним станом ОСОБА_2 суспільної небезпеки для себе та інших людей не представляє (а.с. 155-160).

Відповідно до ст. 18 КК України суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа.

Згідно з ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Згідно зі ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Визнавши доведеним, що особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 513 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Судом встановлено, що за своїм психічним станом ОСОБА_2 під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, в даний час страждає хронічним психічним захворюванням – шизофренією, безперервно-прогредієнтний перебіг, параноїдна форма, зі стабільним змішаним типом дефекту (параноїчний та психопатоподібний), не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, тож потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі звичайним наглядом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки останній вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності і до нього можливо застосувати примусові медичні заходи у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом згідно з висновком судово-психіатричного експерта, оскільки за своїм психічним станом та характером вчиненого суспільно небезпечного діяння він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Визначаючи тип психіатричного закладу у відповідності до ст. 94 ч. 1 КК України, суд виходить не тільки з психічного стану неосудного (характеру та тяжкості захворювання), а й ураховує тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічного хворого для себе та інших осіб.

Вирішуючи питання щодо уточненого цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 до законного представника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 суд дістається наступного.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, несе інша фізична або юридична особа, визначена законом.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При цьому, ч. 1 ст. 1186 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується.

Частиною 2 статті 1186 ЦК України визначено, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Як вбачається з матеріалів провадження, цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим ОСОБА_3 заявлено до законного представника (матері) ОСОБА_2 – ОСОБА_1 .

При цьому, як встановлено судом, ОСОБА_2 , під час вчинення суспільно-небезпечного діяння перебував в стані неосудності, тобто не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а відтак не несе відповідальності за спричинену шкоду.

Зі змісту частини першої статті 62 КПК випливає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, ураховуючи, що ОСОБА_1 проживала разом зі своїм сином ОСОБА_2 , достовірно була обізнана про його психічний розлад, про що вона не заперечувала і сама, надаючи показання суду, тож цивільну відповідальність за шкоду, завдану внаслідок вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння несе його законний представник – мати ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог потерпілим зазначено, що у зв`язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень та з приводу цього лікуванням, він поніс витрати в розмірі 15 000 гривень.

Потерпілим на виконання приписів частини першої статті 81 ЦПК надано суду відповідні документальні підтвердження заявлених позовних вимог, проте, вони підтверджують витрати лише на суму 14 917,16 гривень, при цьому суд приймає до уваги, що усі витрати, здійснені потерпілим, на підтвердження яких ним надані товарні чеки та квитанції, здійснені в період перебування його на лікуванні в травматологічному відділенні КНП «БЛІЛ м. Бахмут» з 06 червня 2020 року до 18 червня 2020 року, тож суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 15 000 гривень необхідно задовольнити частково, а саме, у сумі 14 917,16 гривень.

Що стосується моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Так, згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Положення ч. 1 ст. 1168 ЦК України свідчать про те, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», доведенню підлягають: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювача; 3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; 4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи наведені норми права та враховуючи обставини справи, суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки потерпілий ОСОБА_3 саме у зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_2 переніс фізичний біль та душевні страждання, пов`язанні з отриманням тілесного ушкодження. Суд вважає, що факт душевного болю є беззаперечним і вказані обставини дійсно призвели до погіршення емоціонального стану, морального здоров`я потерпілого. На думку суду, справедливим слід визначити розмір моральної шкоди, виходячи з того, що цінність здоров`я та життя людини не можна визначити в грошах, тому будь-яка сума на відшкодування моральної шкоди реально не компенсує моральні страждання.

Суд бере до уваги характер та тяжкість скоєного правопорушення, глибину моральних страждань потерпілого, поведінку самого потерпілого як до, під час так і після отримання ним тілесних ушкоджень, яка полягає у його нестриманості по відношенню до ОСОБА_2 , про психічний стан якого йому було заздалегідь відомо, також суд ураховує вимоги розумності та справедливості, матеріальне становище сторін, і вважає за необхідне стягнути на користь потерпілого на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Щодо цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі КНП «БЛІЛ м. Бахмут» про стягнення з ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (а.с. 9-10) суд приходить до наступного.

Ураховуючи, що ч. 1 ст. 1186 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується, суд вважає, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі КНП «БЛІЛ м. Бахмут» про стягнення з ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення не підлягають задоволенню, оскільки позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача, при цьому суд наголошує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 51 ЦПК України, заміна неналежного відповідача можлива лише за клопотанням позивача, тобто визначення особи, яка має відповідати за позовом належить до дискреційних повноважень позивача, а тому суд під час розгляду справи був позбавлений можливості самостійно здійснити заміну неналежного позивача, проте, ані прокурор, ані цивільний позивач не скористались таким своїм правом.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 370, 372, 376, 392, 395, 513, 516 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_2 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в сумі 14 917 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімнадцять) гривень 16 копійок, та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. В решті позовних вимог відмовити.

Відмовити у задоволенні цивільного позову прокурора Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» про стягнення з ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 15 805 гривень 01 копійка.

Речові докази. а саме: стілець (табурет), який складається з металевих ніжок та сидіння, обтягнутого шкірозамінником коричневого кольору, – залишити у веденні законного володільця ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя О.С.Конопленко