Ухвала суду № 99017801, 13.08.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2209/15

1-в/154/54/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря Баскакової К.А.,

з участю прокурора Мельника М.Л.,

представника Володимир-Волинського МРВ філії Державної установи «Центр пробації» Романюка С.П .,

захисника Сімчука Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський подання начальника Володимир-Волинського МРВ філії Державної установи «Центр пробації» в Волинській області Скіць Т.В. про звільнення від покарання з випробуванням у зв`язку із закінченням іспитового строку засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Володимир-Волинський Волинської області, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24.07.2015 року за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 2 (два) роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування основного призначеного покарання із випробуванням, встановлений іспитовий строк тривалістю 2 роки,-

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2021 року начальник Володимир-Волинського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області Скіць Т.В. звернулась до суду із даним поданням про звільнення від покарання з випробуванням у зв`язку із закінченням іспитового строку засудженого ОСОБА_1 , якого було засудженого вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24.07.2015 року за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 2 (два) роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування основного призначеного покарання із випробуванням, встановлений іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Подання обгрунтоване тим, що іспитовий строк за даним вироком закінчився 24 липня 2017 року. Відносно засуджено ОСОБА_1 внесено до ЄРДР відомості про його підозру у вчиненні в період іспитового строку кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України. Проте станом на час звернення із поданням до суду вирок щодо ОСОБА_1 не винесено. Останнього оголошено в розшук, провадження в справі зупинено. З підстав відсутності вироку та застосування, передбаченої статтею 62 Конституції України презумпції невинуватості просить вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від основного покарання, призначеного вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24.07.2015 року у зв`язку із закінченням іспитового строку.

В судовому засіданні представник органу пробації Романюк С.П. подання підтримав з підстав, викладених у ньому.

Засуджений до суду не з`явився, проте розгляд подання відбувся в присутності його захисника Сімчука Н.В., який подання також підтримав. Вказав, що в силу застосування презумпції невинуватості ніхто не може стверджувати про вчинення ОСОБА_1 в період іспитового строку нового кримінального правопорушення. Оскільки інших порушень засуджений не допустив та у зв`язку із закінченням іспитового строку, його слід звільнити від відбування основного призначеного покарання. Звернув увагу на те, що подальше перебування на обліку засудженого та відсутність такого звільнення порушує права та інтереси засудженого.

Прокурор можливість задоволення подання заперечив. Вказав на підозру ОСОБА_1 у вчиненні в період іспитового строку іншого кримінального правопорушення, а отже твердження про виконання засудженим умов звільнення від покарання з призначенням іспитового строку є безпідставними, а подання передчасним. Зазначив, що відмова в задоволенні подання органу пробації за умови відсутності вироку суду не суперечить презумпції невинуватості, адже при його вирішенні розглядається питання не про вчинення нового кримінального правопорушення, а про виконання засудженим своїх обов`язків при звільненні з іспитовим строком.

З`ясувавши позиції сторін та вивчивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 липня 2015 року у справі № 154/2209/15 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Згідно зі ст. 76 Кримінального кодексу України покладено на ОСОБА_1 обов`язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, роботи.

Вирок набрав законної сили 25 серпня 2015 року.

Іспитовий строк за даним вироком закінчився 24 липня 2017 року.

Частиною 1 ст. 78 Кримінального кодексу України визначено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Відповідно до ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України,іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави зробити висновок про те, що звільнення засудженого від призначеного йому судом покарання після закінчення іспитового строку, можливе лише за умов, що він виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення.

Положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 78 Кримінального кодексу України унормовано, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

За дослівним змістом вказаної норми, в ній не йде мова про те, що факт вчинення нового кримінального правопорушення в період іспитового строку повинен бути підтверджений вироком суду, який набрав законної сили, оскільки, відповідно до загальних положень закону України про кримінальну відповідальність, поняття вчинення кримінального правопорушення, не є тотожнім поняттю визнанню винуватим та засудженню за вчинення кримінального правопорушення, а тим більше поняттю засудженого у кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що за поданням заступника начальника Володимир-Волинського міськрайонного відділу з питань пробації від 13 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, Володимир-Волинським ВП ГУНП у Волинській області 16 травня 2017 року буди внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017031060000018 щодо вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України.

За результатами досудового розслідування, щодо ОСОБА_1 29 грудня 2017 року складено письмове повідомлення про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України.

За короткою фабулою цієї справи ОСОБА_1 підозрюється в тому, що будучи позбавленим права керування транспортними засобами за вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 липня 2015 року, в період з 17 травня 2016 року по 05 травня 2017 року 45 разів перетинав державний кордон України, керуючи при цьому транспортними засобами.

Отже є підстави вважати, що засуджений ОСОБА_1 також не виконав і додаткового покарання, визначного йому вироком суду від 24 липня 2015 року.

На підставі постанови слідчого від 29 грудня 2017 року підозрюваного ОСОБА_1 оголошено в розшук у зв`язку із не встановленням його місця перебування, провадження у справі зупинено.

Як на тому наголошено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», частиною 2 статті 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

При цьому, суд зазначає, що вчинення засудженим протягом іспитового строку будь-якого ступеня тяжкості нового кримінального правопорушення визнається законом найсуттєвішим порушенням умов випробування.

Закон не пов`язує вказані правові наслідки з наявністю обвинувального вироку суду. Сам факт підозри у вчиненні нового кримінального правопорушення пов`язується з іспитовим строком, встановленим судом, який обчислюється з моменту проголошення вироку суду, а не з моменту, коли вирок за нове кримінальне правопорушення набере законної сили.

Таким чином, ухвалення судом рішення про звільнення ОСОБА_1 від покарання за попереднім вироком позбавить суд можливості, у разі ухвалення обвинувального вироку, призначити остаточне покарання з дотриманням цих вимог закону. В той же час, якщо суд дійде висновку про невинуватість особи, питання про його звільнення від призначеного покарання за попереднім вироком, в подальшому може бути вирішене судом.

Одночасно суд враховує, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, якою визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Однак в даному випадку, зазначені вище висновки суду жодним чином не порушують визначену ст. 62 Конституцію України та ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України презумпцію невинуватості, оскільки суд лише констатує факт наявності кримінального провадження № 42017031060000018 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України під час відбування ним іспитового строку.

Наявність вказаних обставин хоча і не доводить винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення в період призначеного йому іспитового строку, проте впливає на законність рішення суду про звільнення засудженого з випробуванням від призначеного покарання за вироком суду, який набрав законної сили, а тому рішення про звільнення засудженого від покарання з випробуванням, у зв`язку із закінченням іспитового строку, наразі є передчасним.

Безпідставне звільнення від покарання особи, яка в період іспитового строку вчинила нові кримінальні правопорушення, прямо суперечить загальним засадам кримінального провадження таким як законність та рівність перед законом і судом.

Натомість, за наявності виправдувального вироку буде відсутньою обставина, яка на даний час перешкоджає застосуванню положень, передбачених ч.2 ст.78 КК України, а в той же час у даний період на засудженого не покладені обов`язки, визначені ст.76 КК України, а отже права ОСОБА_1 у контексті ст.78 КК України не порушуються.

Враховуючи наведене, підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного вироком Володимир-Волинського міського суду від 24.07.2015 року за ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку із закінченням іспитового строку на теперішній час відсутні, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні поданого засудженим клопотання.

Керуючись ст. ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні подання Володимир-Волинського МРВ філії «Центр пробації» в Волинській області про звільнення від покарання з випробуванням у зв`язку із закінченням іспитового строку засудженого ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи діб з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 16 серпня 2021 року.

Суддя /підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р.Вітер