Ухвала суду № 99014944, 24.07.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8273/18-к

У Х В А Л А

24 липня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Підпалий В.В., при секретарі Гук О.Р., розглянувши у засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням прокурора відділу Генеральної прокуратури України Карпюка Т.С. про арешт тимчасово вилученого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор відділу Генеральної прокуратури України Карпюк Т.С., звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 13.02.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2018 року, за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження, вказує, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001759 від 31.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України.

Учасники судового розгляду належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом в засідання не з`явилися, поважності причин неявки суду не представили.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов наступного висновку.

Так, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001759 від 31.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України.

13.02.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2018 року проведено обшук нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 131 КПК України при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Зокрема, під час розгляду вказаного клопотання про арешт майна, слідчим не надано слідчому судді доказів на підтвердження того, що арештоване майно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, є предметом кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім того, слідчий суддя враховує, що цивільний позов на даний час не пред`явлений, тому фактично відсутня підстава для накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.

Також, слідчий суддя враховує, що санкціями статей ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України, конфіскація майна не передбачена, тому й відсутня підстава для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 КПК України суд не має права виконувати функції сторін кримінального провадження, закон забороняє суміщення функцій державного обвинувачення, захисту і судового розгляду в покладення їх на одного суб`єкта, тим більше самостійно витребувати у сторони обвинувачення будь-які документи на підтвердження доводів клопотання.

Зокрема, в клопотанні та долучених до нього матеріалах з достатньою повнотою органом досудового розслідування не обґрунтовано, та в засіданні не доведено, яким саме чином всі перелічені речі та документи є предметом, доказом злочинів, засобом чи знаряддям їх вчинення, набуті злочинним шляхом, чи використовувалися під час вчинення вказаних кримінальних правопорушень, слідчим під час формування даного клопотання не враховано всі обставини провадження, що може призвести до неправильного застосування кримінального процесуального закону України та потягти за собою обмеження прав третіх осіб.

Право власності будь-якої особи є непорушним і перебуває під захистом як національного, так і міжнародного права, зокрема, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Карпюка Т.С. про арешт тимчасово вилученого майна, підлягає поверненню для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 26, 98, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Карпюка Т.С. про арешт тимчасово вилученого майна, - повернути прокурору, для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Підпалий