Рішення № 99014307, 03.08.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3569/18

Номер провадження 2/585/6/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.

розглянувши у залі судових засідань у відкритому судовому засіданнів порядку загального позовного провадження, справу № 585/3569/18, провадження № 2/585/6/21.

Позивач : ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Рогинська сільська рада Роменського району Сумської області, ОСОБА_4 ,

предмет позову: про визнання недійсним заповіту.

Представник позивача: Цюпка Олександр Віталійович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000493 та ордеру серії СМ №81 від 07.09.2018;

Представник відповідачів ОСОБА_5 , який діє на підставі договорів про надання правничої (правової) допомоги №1/10 та №2/10 від 16.10.2018, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №200 від 28.07.2003 та ордеру серії СМ №42 від 16.10.2018,

Представник третьої особи Рогинської сільської ради Роменського району Сумської області Глазько Ігор Юрійович, який діє на підставі довіреностей від 04.12.2018, від 23.10.2020,

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цюпка О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання заповіту, складеного ОСОБА_6 24.04.2018 року та посвідченого секретарем Рогинської сільської ради Роменського району, недійсним з підстав, визначених ст. 231 ЦК України як такий, що вчинений ОСОБА_6 внаслідок застосування відповідачами психічного тиску.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Останній проживав у с. Плужникове Роменського району разом з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2015 року, після смерті сина останньої. До цього, батько ОСОБА_1 опікувався ОСОБА_6 близько 20 років.

Позивачка та її чоловік постійно допомагали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продуктами харчування, ліками, роботою по господарству, тощо. ОСОБА_6 мала онуку, яка проживає в Білорусії, проте, за згоди останньої, 19.09.2017 року ОСОБА_6 склала на користь позивачки заповіт. Після того, як ОСОБА_7 ампутували ногу, він та ОСОБА_6 прийняли рішення про необхідність переїзду на проживання до позивачки, яка мешкає в с. Овлаші Роменського району. Але зробити цього не встигли, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Онука ОСОБА_6 та позивачка разом вирішили, що відразу після поховання батька, ОСОБА_1 забере ОСОБА_6 жити до себе. На час поховання ОСОБА_7 за ОСОБА_6 на прохання позивачки доглядали сусіди. Після похорон, приїхавши до ОСОБА_6 у будинку останньої зустріли відповідачів - голову Галківської сільської ради ОСОБА_2 та його дружину ОСОБА_3 , які вигнали позивачку та її чоловіка з будинку. При цьому ОСОБА_1 бачила у будинку розкидані речі та ОСОБА_6 , яка плакала. Увечері, від сусідів вона дізналась, що відповідачі повезли ОСОБА_6 на машині. Після цього зв`язок з останньою перервався. Позивачка звернулась до Роменського ВП із заявою про притягнення відповідачів до кримінальної відповідальності. Їй телефонував ОСОБА_2 і пропонував поділити спадщину (паї) ОСОБА_6 на двох, а коли вона відмовила йому, сказав, що зробить так, що їй взагалі нічого не залишиться. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, а 31.07.2018 позивачу стало відомо про те, що перед смертю остання склала заповіт на іншу особу. Вважає вказаний заповіт недійсним, оскільки він був вчинений ОСОБА_6 під психічним примусом відповідачів та їх родичів(а.с.2-4 т.1).

Відповідачі до суду подали відзив на позов, в якому позов не визнають та просять суд відмовити ОСОБА_1 в його задоволенні. Зазначають про те, що обставини, викладені позивачкою у позові є надуманими, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Заповідач ОСОБА_6 вчиняла правочин без будь-якого фізичного чи психічного тиску з їх боку, волевиявлення її, як заповідача, було вільним і відповідало її волі, так як вона розуміла значення своїх дій і даний заповіт є особистою волею покійної, а секретар сільської ради Глазьков І.Ю., який посвідчував заповіт, дотримався вимог законодавства при його складанні.

Щодо звернення позивача до органів поліції із заявою про притягнення відповідачів до кримінальної відповідальності вказують про те, що по даній заяві було проведено відповідну перевірку і прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12018200100000295. У цій постанові вказано про те, що ОСОБА_2 перевіз ОСОБА_6 до себе на її прохання, а допитана в якості свідка ОСОБА_6 повідомила, що дійсно вона сама прохала ОСОБА_2 забрати її і ніхто її до цього не примушував., а ОСОБА_8 негативно до неї ставилась, постійно ображала і її мета була - переоформити земельні паї на себе. Такі покази самої ОСОБА_6 спростовують повністю доводи ОСОБА_1 про те, що оспорюваний нею заповіт було складено під примусом, із застосуванням фізичного тиску. Таким чином, в порушення вимог ст. 81, п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 взагалі не містить жодного належного та допустимого доказу, як які у своїй сукупності надали б змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, у відзиві на позов відповідачі вказують про те, що змушені були звернутись за професійною правничою допомогою до адвоката, якому сплатили 8640 грн., які, посилаючись на норми ст. 133, 137 та 141 ЦПК України, просять стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 (а.с. 43-51 т.2).

02.11.2018 представник позивача Цюпка О.В. направив суду відповідь на відзив, де зазначив, що постанова про закриття кримінального провадження №12018200100000295 та пояснення ОСОБА_6 , відібрані слідчим у вказаному кримінальному провадженні, не можуть слугувати доказами у вказаній справі, оскільки воля ОСОБА_6 щодо складання оспорюваного заповіту не була предметом дослідження при здійсненні цього кримінального провадження. Статтею 1257 ЦК України визначено дві підстави для визнання заповіту недійсним: частина перша: складання заповіту особою, яка не мала на це права, або з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення; частина друга: у разі встановлення за позовом заінтересованої особи, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. При цьому відповідно до змісту ч.4 ст. 1254 ЦК України, заповіт, який визнано недійсним з підстав визначених ст.ст. 225, 231 ЦК України, відновлює дію попереднього заповіту. Тобто, до заповіту, як одностороннього правочину, застосовуються загальні норми, що визначають недійсність правочину (а.с.79 т.1).

Третя особа ОСОБА_4 надала письмові пояснення на позов, в яких підтримує позицію позивачки ОСОБА_1 . Вказує про те, що позивачка не є прямим спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 . Оскільки вона проживає в іншій країні, то казала бабусі про те, що заповіт необхідно складати на користь тих осіб, які за нею доглядають ( ОСОБА_1 та її чоловіка) . Щодо ОСОБА_2 та його дружини, то вона з ними знайома, коли вони приїздили, то ОСОБА_2 допомагав їм з приїздом. Останній є сільським головою і в його обов`язки входить допомагати пенсіонерам і учасникам ВВВ, якою була ОСОБА_6 . ОСОБА_2 «крутився» біля її бабусі лише з корисливою метою, так говорив її батько. Все, що давали за паї, брав собі ОСОБА_2 , оскільки у них не було господарства. ОСОБА_2 допоміг їм з похованням ОСОБА_6 , але вона як приїхала, віддала йому гроші. ОСОБА_2 позабирав всі інструменти батька, його особисті речі. Коли ОСОБА_7 та ОСОБА_10 запропонували бабусі жити з ними, ОСОБА_2 перестав з ними спілкуватись. За життя її бабуся скаржилась на ОСОБА_2 , говорила, що він не гарна людина і хоче переоформити її паї. Коли відповідач забирав її бабусю до себе, ОСОБА_1 їй телефонувала і вона чула, як ОСОБА_2 виганяв ОСОБА_1 з будинку і вимагав віддати йому всі документи на земельні ділянки, а ОСОБА_6 в цей час плакала, вона була налякана. ОСОБА_2 її залякав, бабуся завжди боялася залишати своє помешкання, а тут поїхала не відомо до кого і куди, тим більше вже було вирішено те, що вона їде жити до ОСОБА_1 (а.с.130-134 т.1).

Представник Рогинської сільської ради Роменського району направив суду письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги ОСОБА_1 не підтримує. Вказує на те, що заповіт від імені ОСОБА_6 за реєстровим номером 136 від 24.04.2018 року було ним посвідчено відповідно до вимог п.1 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджених наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5, керуючись ЦК України. Під час виготовлення заповіту, його підписання та спілкування з ОСОБА_6 психологічного тиску з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не помічалось. Волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі (а.с.104 т.1).

У судовому засіданні представник позивача Цюпка О.В. свою позицію підтримав і пояснив про обставини, викладені у позовній заяві. Крім цього пояснив, що у лютому 2018 року батько позивачки ОСОБА_7 захворів та був госпіталізований до Роменської ЦРЛ, а ОСОБА_6 залишилась у своєму будинку одна. Тому до неї приїхав чоловік позивачки ОСОБА_11 , який і опікувався бабусею. Також туди приходив і свідок ОСОБА_12 . Після проведення ОСОБА_7 хірургічної операції, він та ОСОБА_6 під час телефонної розмови погодили, що будуть переїздити до ОСОБА_1 в с.Овлаші. Але ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_11 з`явились до ОСОБА_6 додому і зустріли там відповідачів, які щось шукали. ОСОБА_6 була налякана і плакала. Відповідачі сказали позивачці, що вона не має відношення до ОСОБА_6 , а ОСОБА_2 , як голова сільради, буде вирішувати питання про місце проживання ОСОБА_6 .

ОСОБА_13 зателефонував онуці ОСОБА_6 - ОСОБА_14 , яаа проживає у Білорусі, але баба побалакати не змогла, бо у будинку стояв крик. Позивачка з чоловіком поїхали і хотіли повернутись наступного дня, але увечері подзвонили сусіди і сказали, що відповідачі забрали бабу, після чого ні позивач, ні онука ОСОБА_14 не могли поспілкуватись з нею, оскільки відповідачі цьому перешкоджали.

Вважає, що заповіт, складений ОСОБА_6 , недійсний, бо вчинений внаслідок психічного тиску на неї, так як заповідачці був 91 рік, ОСОБА_13 їй сказали, що ОСОБА_1 віддасть її до психлікарні і викине на «призволяще» (це ОСОБА_1 повідомили сусіди). ОСОБА_6 перебувала у стресі через смерть ОСОБА_7 , який жив і доглядав за нею останні три роки. Тим більше голова сільради, користуючись авторитетом своєї посади, забрав її. Дітись бабусі не було куди, а під час проживання у відповідачів останні психічно ОСОБА_6 «обробляли». Тобто, ізолювавши спадкодавцю, змінили її волю.

Крім того підтвердив, що онука спадкодавиці ОСОБА_14 після смерті свого батька у с. Галка майже не приїздила, але їй було відомо, що ОСОБА_1 і її батько ОСОБА_15 опікуються ОСОБА_6 .

Позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_16 та весь час, скільки вона себе пам`ятає, її батько опікувався ОСОБА_6 , яка проживала одна. Батько завжди приходив до неї і допомагав по господарству. Коли з Білорусії повернувся син ОСОБА_6 , вони з ОСОБА_17 стали дружити.

ІНФОРМАЦІЯ_4 син ОСОБА_18 помер. Потім з Білорусії приїхала онука ОСОБА_6 і вирішили, що ОСОБА_19 та ОСОБА_20 будуть спільно проживати, оскільки ОСОБА_6 пересувалась на милицях і їй важко було себе обслуговувати. У с. Плужникове, до ОСОБА_6 переїхав ОСОБА_20 з дружиною, оскільки у батьків хата була гірша, однокімнатна, тому вирішили жити у кращому домі (у ОСОБА_6 ). Після смерті матері, дружини ОСОБА_16 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишились проживати удвох. Так прожили майже 3 роки до того моменту як тато захворів і його поклали у лікарню.

05.02.2018 року чоловік, ОСОБА_11 , приїхав у с.Плужникове до ОСОБА_6 , оскільки бабуся залишилась одна, а вона (позивач) повинна була знаходитись у лікарні біля батька і доглядати у цей час за ОСОБА_6 не могла, так як та проживала у селі. Чому не забрала ОСОБА_6 відразу до себе у с.Овлаші, хоча на той час для неї та батька вже була обладнана кімната, пояснити не може. ОСОБА_11 прожив у ОСОБА_6 40 днів, а коли ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_20 помер і вона (позивач) забрала чоловіка, щоб він допоміг поховати батька, при цьому звернулась до ОСОБА_2 , щоб прислав людину, яка побуде з ОСОБА_21 поки будуть похорони.

Після поховання 19 березня 2018 року вони та чоловік ОСОБА_11 приїхали додому до ОСОБА_6 , щоб забрати її до себе. Там зустріли ОСОБА_22 , який спитав, чи оформила вона на себе заповіт так, щоб один пай був йому, а другий їй ( ОСОБА_1 ). Вона відповіла, що ОСОБА_6 та її онука вирішили, що по заповіту усе майно ОСОБА_6 перейде їй ( ОСОБА_1 ). З цього приводу між ними виникла сварка і ОСОБА_13 їй сказав, що треба було вирішувати за спадщину мирним шляхом, коли він пропонував поділити паї на двох. Бабуся почала плакати і ОСОБА_3 давала їй заспокійливе. Бабуся хотіла залишити усе майно рідним, а їй ( ОСОБА_1 ) спадщина не потрібна. Тому вона (позивач) обіцяла, що отримані за оренду земельного паю кошти буде пересилати онуці. Після того, як відповідачі забрали ОСОБА_6 , вона ( ОСОБА_1 ) вже не могла з нею поспілкуватись, бо ОСОБА_3 по телефону на її дзвінки відповідала, щоб вона не телефонувала, тому і зверталась у прокуратуру та поліцію, а також у Роменську райраду, бо так їй сказала ОСОБА_14 .

Крім того пояснила, що після півроку по смерті сина ОСОБА_6 . ОСОБА_23 , ОСОБА_24 приїздив до неї на роботу і пропонував не оформляти спадщину на його пай на ОСОБА_6 , а відразу оформити на ОСОБА_13 і неї ( ОСОБА_1 ). така розмова між ними відбувалась, бо на той час між нею і ОСОБА_25 були дружні відносини.

Крім того, на запитання відповідачів позивач пояснила, що з вересня 2015 року її батьки та ОСОБА_6 проживали у будинку ОСОБА_18 , а заповіт на неї склала бабуся лише у 2017 році, а потім різко змінила його, тому вважає, що ОСОБА_26 і ОСОБА_27 вчиняли психологічний тиск на заповідачку у сільраді, коли вона вчиняла заповіт, але їй не відомо хто конкретно це чув. Також психологічний тиск вчинявся до того як у сільраді складали заповіт. Свідків цього немає. Вирішили так, бо людина різко змінила свою думку за короткий період. Психологічний тиск, крім відповідачів на ОСОБА_6 чинила також мати відповідача ОСОБА_28 , оскільки бабусю спочатку перевезли до неї.

Не заперечує, що ОСОБА_2 постійно допомагав ОСОБА_6 , привозив дрова та надавав іншу допомогу, також допомагав і у похованні чоловіка ОСОБА_18 та її самої, але робив це як голова сільради, оскільки це належить до його обов`язків - піклуватись про людей громади.

Паспорт ОСОБА_6 вона не псувала, він лежав на столі, а у бабусі була рана на грудях, яку вона постійно мазала зеленкою, вона перевернула зеленку і залила. Паспорт ОСОБА_6 відповідачу ОСОБА_29 вона ( ОСОБА_1 ) передавала добровільно.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що обставини, викладені у відзиві, підтримує. ОСОБА_1 знає більше 20 років, її батьки проживали у с.Галка, іноді зустрічав її з чоловіком з автобуса і підвозив до батьків. Так і познайомились. Він особисто неодноразово привозив лікаря та продукти харчування до батьків позивачки. З ОСОБА_6 познайомився у 2008 році. Допомагав їй заготовляти дрова ще до того як був обраний на посаду голови, а після - ще більш став допомагати. Перед зимою 2015 року батьки ОСОБА_30 переїхали проживати до ОСОБА_6 , оскільки їх будинок був аварійний, а до дочки ОСОБА_1 в с.Овлаші переїжджати не хотіли. Жили вони на одній вулиці і допомагали один одному. Коли дружина ОСОБА_16 померла, він ( ОСОБА_2 ) приїхав перший, а вже потім приїхала ОСОБА_31 . Він допомагав їй з оформленням документів приблизно за рік до смерті ОСОБА_16 . До ОСОБА_6 і ОСОБА_16 приїжджали родичі, у тому числі і позивачка, привозила продукти. Він теж постійно там бував - тричі на день.

Перед смертю ОСОБА_32 з березня 2017 року по осінь йому таємно телефонувала ОСОБА_19 і просила приїхати. Він приїжджав, але вона не залишалась сама і не могла йому нічого сказати, увесь час при них був ОСОБА_33 , а ОСОБА_19 погано пересувалась, тому вийти не могла. Але іноді їм вдавалось поговорити і ОСОБА_19 казала, що її ОСОБА_31 її ображає, навіть неякісні харчі купляє, каже, що вона тут ніхто, а ОСОБА_31 хазяйка. Він запитав у позивачки, що відбувається, але вона відповіла, що такого не було і після того перестала з ним (відповідачем) спілкуватись. ОСОБА_20 ще був тоді живий, але він з ним на цю тему не спілкувався. ОСОБА_19 була щедрою людиною, а потім як поселились ОСОБА_16, грошей у неї не стало, бо позивачка забирала усі кошти. Поштарка їй ( ОСОБА_6 ) говорила у 2017-2018 році неодноразово, що її зустрічала ОСОБА_31 , забирала кошти ОСОБА_18 і їхала на Ромни.

Він спілкувався з цього приводу з ОСОБА_17 , який повідомив, що нічого не зможе зробити. Скаржилась ОСОБА_6 на позивачку і після 2017 року.

Йому повідомили, що ОСОБА_33 захворів, десь перед тим як його забрали у лікарню. Фельдшер сказала, що дзвонила їй ОСОБА_34 і сказала, що вона зобов`язана поїхати до її батьків і надати допомогу і щоб він ( ОСОБА_2 ) її відвіз. Потім приїхала швидка і забрала діда у лікарню. З ОСОБА_6 залишився чоловік позивачки, до якого він приїжджав, щоб провідувати і тоді бабуся просила, зварити їй яєчко, жалілася, що їсти нічого, усе кисле. ОСОБА_20 помер взимку. Він ( ОСОБА_13 ) забрав ОСОБА_35 (чоловіка ОСОБА_36 ) і його речі і відвіз у с.Овлаші на прохання останнього. Наступного дня поїхав на похорони батька відповідачки, а дружина ОСОБА_37 поїхала до ОСОБА_6 і та попросила її помити і прибрати, бо сказала, що згниє живцем. На похоронах спілкувався з позивачкою, вона сказала, що відбуде 9 днів і побалакаємо. А ОСОБА_61 скаржилась, що позивачка погрожує її здати у будинок пристарілих. 7 днів вона була сама вдома після похорон. Він особисто приїжджав до ОСОБА_6 кожен день, а постійно з нею сидів хлопець, якого він попросив допомогти доглянути за бабусею.

Потім зателефонувала ОСОБА_31 і сказала, що захворіла. Він ( ОСОБА_13 ) з дітьми поїхав відвезти бабі обід. Тут зайшла ОСОБА_31 з чоловіком ОСОБА_35 і стала битись. Вдарила його дружину. Він зателефонував у поліцію. Телефонували також онуці ОСОБА_18 - ОСОБА_39 у Білорусію. Це було на 7-й день після смерті ОСОБА_10 . ОСОБА_61 схопила його за руку і дружину і прохала її не залишати, бо ОСОБА_31 її вб`є. Тоді на його прохання, знайомий ОСОБА_40 з сином перевіз ОСОБА_6 спочатку до батьків дружини ОСОБА_37 , а самі за 5 днів у себе вдома обладнали кімнату для ОСОБА_6 і перевезли її до себе. Перебуваючи у них вдома, ОСОБА_19 сказала, щоб забрали гроші, належні їй за оренду паїв, бо їх сім`я витрачала на лікування і харчування бабусі свої кошти. Він повідомив ОСОБА_6 , що ОСОБА_31 ці гроші вже забрала і витратила їх на лікування свого батька. Дізнався про це від керуючого фірми-орендаря. Проживала бабуся у них з кінця лютого, до неї приходили її знайомі, зокрема ОСОБА_41 приїжджала зі своїми дітьми з Мокіївки. У квітні ОСОБА_6 зробила заповіт на ОСОБА_3 , хоча говорила про це часто і до цього. Крім того, позивачка забрала усі документи ОСОБА_6 ОСОБА_42 , щоб віддала бабусин паспорт. Вона віддала, але він увесь був облитий зеленкою, тому довелось відновлювати його. Спочатку робили новий паспорт ОСОБА_6 , бо треба було їй інвалідний візок оформити, а потім вже стало питання заповіту. У приміщення Рогинської сільради для складення заповіту ОСОБА_6 возив він, були також його дружина і ОСОБА_43 . ОСОБА_6 сказала, що хоче написати заповіт на ОСОБА_27 , бо саме вона біля неї сиділа ночами, мила і годувала.

Наполягає, що складання заповіту було саме з доброї волі заповідачки і психічного впливу на неї не чинили. З 2017 року після смерті матері ОСОБА_1 , позивачка стала погрожувати ОСОБА_18 . З онукою у заповідачки відносин ніяких не було. Останній раз онука приїжджала у 2012 році. Бабуся зла на неї не держала, а онука на неї уваги не звертала, не цікавилась її здоров`ям. Коли ОСОБА_6 проживала у них, то не висловлювала бажання спілкуватись з онукою. Вони телефонували ОСОБА_39 , щоб повідомити, що бабуся проживає у них, а вона трубку не брала. Телефонували з власної ініціативи, ОСОБА_19 про це не просила.

Протягом трьох років як проживали батьки, відносини були нормальні, доки жива була мати. Мати померла у 2015 року. Безпосередньо ОСОБА_6 почала скаржитись з 2017 року. Як голова сільради він розмовляв з ОСОБА_31 , вона не йшла на контакт, а ОСОБА_44 руками розводив. Він допомагав дровами, харчі також привозив, лікарів. На той момент зробити нічого не міг.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_6 з 2008 року, оскільки працювала листоношею. З того часу допомагали їй харчуванням, на городі, чоловік ОСОБА_2 допомагав заготовляти дрова. У цьому ж селі проживали і ОСОБА_16. ОСОБА_61 і ОСОБА_16 підтримували дружні стосунки. У 2015 році ОСОБА_45 (син ОСОБА_6 ) помер. Його дочка, онука ОСОБА_75 , ОСОБА_47 приїхала на похорони батька і більше до бабусі не приїжджала, вони спілкувались по телефону. ОСОБА_6 вони (відповідачі) неодноразово пропонували переїхати до себе, але вона переїжджати не хотіла. Залишилась сама. Потім ОСОБА_6 домовилась з ОСОБА_17, у яких будинок був в аварійному стані, переїхати до ОСОБА_18 і вони стали жити утрьох. Через півроку померла дружина ОСОБА_32 , і вони залишились удвох. У Парафійника стало погіршуватись здоров`я і її чоловік ОСОБА_2 постійно возив ОСОБА_16 у лікарню. Перед 2017 роком у Парафійника зовсім погіршилось здоров`я і його забрали у лікарню і з бабусею пару місяців проживав чоловік позивачки ОСОБА_35 . Але неодноразово ОСОБА_19 просила їх із фельдшером, щоб вони надавали їй допомогу по догляду за собою, так як бабуся соромилась приймати гігієнічні процедури при чоловіках. Тому вона ( ОСОБА_37 ) її мила, перестилала постіль. Постійно мокро під нею було, бабуся відрізала з кофтини рукава і надівала на ноги замість носків, а ОСОБА_48 заставляла її одягати памперси, чого ОСОБА_19 робити не хотіла. ОСОБА_31 сварила її за це. ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько позивачки. Уночі 17 лютого 2018 року бабуся їй зателефонувала і сказала, що помер ОСОБА_44 і вона тепер залишається сама. Вони ( ОСОБА_13 ) попросили сусіда ОСОБА_49 доглянути за ОСОБА_6 , оскільки тривала процедура поховання і ОСОБА_35 поїхав у с.Овлаші, а бабуся залишилась одна. Сусід був з нею 3 дні.

Ще коли ОСОБА_20 був живий, вони (відповідачі) приїздили до них часто і привозили продукти харчування. Одного разу ОСОБА_18 схопила її за руки і сказала, що жива, поки Петро живий та зізналась, що написала заповіт на ОСОБА_1 , а потім та сказала, що баба вже ніхто і її місце біля порога. Після написання заповіту на ОСОБА_50 , ОСОБА_6 казала, що попала у капкан і просила їх (відповідачів) забрати її до себе. Після похорон ОСОБА_16 вона та чоловік приїхали додому до ОСОБА_6 , а через 2 години приїхала ОСОБА_31 і їм сказала, що заповіт бабуся склала на неї і щоб вони (відповідачі) забиралися з бабиної хати. Зателефонували онуці ОСОБА_39 і ОСОБА_51 їй сказала, що не хоче залишатись з ОСОБА_35 , але онука заперечувала. ОСОБА_19 хотіла ОСОБА_52 пояснити, що сталося, але ОСОБА_48 забрала телефон і стала її (відповідачку) бити. Тоді викликали поліцію, а ОСОБА_53 сказав ОСОБА_31 : «Навіщо було лізти?», - і вони поїхали. При цьому позивачка сказала ОСОБА_54 , що це йому ( ОСОБА_13 ) не зійде з рук.

Десь 23 лютого 2018 року вони забирали бабусю і перевезли до батька (відповідачки), поки підготували їй кінмату у власному будинку, а через 3 дні перевезли до себе. Документів у неї не було, оскільки їх забрала ОСОБА_31 . Телефонували онуці ОСОБА_39 повідомити, що бабуся у них, але вона не відповідала. Сама ОСОБА_6 про це не просила і більше до смерті про онуку не згадувала.

( ОСОБА_37 ) увесь час за нею доглядала, не могла відійти, бо баба відразу телефонувала і казала, що боїться, що її заберуть. Потім ОСОБА_31 віддала паспорт вже залитий зеленкою, а зеленки у ОСОБА_6 взагалі не було і в аптечці. Також ОСОБА_31 забрала гроші за пай, показавши у фірмі заповіт незаконно отримала, а баба про це і не знала.

Проживши деякий час в їхньому будинку, ОСОБА_19 сказала, що не розраховувала, що так станеться і вирішила переписати заповіт на неї (відповідачку), але паспорт був недійсний і вони повезли стареньку у паспортний. Вона усе розуміла і сама писала. Був директор паспортного і ОСОБА_55 .

Крім того пояснила, що після смерті сина ОСОБА_18 у 2015 році, відразу запропонували переїхати до них, бо старенька вже не могла себе обслуговувати, їжу собі готувала, але по воду вже сходити не могла. ОСОБА_56 переїжджати не захотіла, бо у селі був похований її син. Коли помер ОСОБА_23 , баба сказала, що нехай паї сина залишаться ОСОБА_29 , бо він його лікував, але по закону цього зробити не можна було і тому усе синове переоформили на ОСОБА_6 .

Десь через півроку після смерті сина до неї переїхали ОСОБА_16. Вони (позивачі, відповідачі і ОСОБА_16 з ОСОБА_6 ) це обговорили разом.

Після смерті матері позивачки, коли ОСОБА_6 та ОСОБА_20 залишились удвох, бабуся стала іншою, телефонувала і казала, що треба поговорити віч-на-віч. Але коли вони (відповідачі) приїжджали, з ними або ОСОБА_44 був, або ОСОБА_48 , їх не залишали самих. Десь місяць у січні 2018 року був ОСОБА_44 був у лікарні, а коли він помер, ОСОБА_36 зателефонувала їй і попросила побути з бабою. Вона приїхати не могла і привезли сусіда ОСОБА_49 , але кожного дня до неї навідувались.

ОСОБА_31 з чоловіком приїхали до ОСОБА_6 після похорон на 7-й день. Вона почала відразу агресивно на них кричати, телефонувати онуці, казала, що бабуся не в собі.

Вже проживаючи у них ОСОБА_6 говорила, що написала заповіт на ОСОБА_50 , але не думала, що вона так поступить. Казала, що хотіла, щоб ОСОБА_48 віддала паї ОСОБА_57 , але ОСОБА_48 забрали їх собі.

Представник третьої особи Рогинської сільської ради Роменського району не з`явився. Від сільського голови до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі. Позов ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним не підтримують (а.с.210).

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про день і час засідання повідомлена належним чином, у своїх письмових поясненнях на позов підтримує позицію ОСОБА_1 (а.с.179, 202).

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

02 липня 2019 року дану справу прийнято до провадження та призначено підготовче

засідання на 31.07.2019 року на 09 год. 30 хв.(а.с.165 т.1).

10 жовтня 2019 року підготовче засідання по справі закрито. Постановлено ухвалу, якою призначено справу до судового розгляду по суті на 31 жовтня 2019 року на 13 год.(а.с.213 т.1).

06 лютого 2020 року Роменським міськрайонний судом направлено до Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) доручення про виконання окремих процесуальних дій - про допит ОСОБА_4 в якості свідка (а.с.54, 55 т.2).

19.05.2020 судове доручення виконане, документи на підтвердження його виконання повернулись до Роменського міськрайонного суду разом з протоколом допиту ОСОБА_4 (а.с.109, 110, 111, 112-115 т.2).,

Інші процесуальні дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України, у справі судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого повторно 26 квітня 2016 року ОСОБА_58 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Галка Роменського району, батьками вказані ОСОБА_59 , ОСОБА_60 (а.с.5 т.1).

Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане повторно 23 листопада 2016 року підтверджує той факт, що позивач після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_15 » на « ОСОБА_36 » (а.с.6 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_5 батько позивачки - ОСОБА_59 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 19 березня 2018 року (а.с.7 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_61 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Білашенко Л.В. та зареєстровано в реєстрі №1651 (а.с.8 т.1).

05 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Роменського ВП ГУНП в Сумській області із заявою про злочин, в якій зазначає про те, що разом з батьком здійснювали догляд за ОСОБА_6 . Коли батько захворів і був у лікарні, хотіла забрати її до себе, але ОСОБА_6 відмовилась, сказала, що хоче жити у своєму будинку, а тому майже місяць з нею знаходився чоловік ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 батько заявниці помер. Після його похорон вона з чоловіком приїхали до ОСОБА_6 , привезли їй ліки та продукти харчування. В будинку ОСОБА_62 знаходився ОСОБА_24 та його дружина, всі речі в будинку були розкидані, ОСОБА_6 була залякана (трусилась і плакала). ОСОБА_1 з чоловіком запропонувала ОСОБА_18 поїхати з ними, а ОСОБА_13 заявили їм, що вони ніхто і повинні покинути будинок. Того ж дня ОСОБА_13 забрали ОСОБА_6 до себе, а ОСОБА_24 зателефонував їй і вимагав документи на земельні паї, потім ще декілька разів телефонував їй і вимагав віддати йому заповіт та документи на земельні ділянки, після відмови це зробити, повідомив що тепер по доброму вирішити це вже не вийде. У заяві ОСОБА_1 просила порушити кримінальне провадження проти ОСОБА_22 та його дружини за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 146, 189, 364 КК України (а.с.9 т.1).

Дана заява була внесена до ЄРДР, кримінальне провадження № 12018200100000295 від 17.04.2018 року з правовою кваліфікацією ст. 146 ч.1 КУпАП (а.с.10 т.1).

31 травня 2018 року слідчим СВ Роменського ВП ГУНП в Сумській області винесено постанову про закриття кримінального провадження №12018200100000295 від 17.04.2018 року у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 146 КК України (а.с.64 т.1).

Судом досліджено матеріали указаного кримінального провадження і було з`ясовано, що 29.01.2019 постанова від 31.05.2018 про закриття кримінального провадження скасована, прийнято рішення про внесення відомостей про відновлення кримінального провадження до ЄРДР у зв`язку з передчасним прийняттям слідчим рішення про закриття кримінального провадження (а.с. 50 матеріалів кримінального провадження №12018200100000295) .

17.04.2019 слідчим СВ Роменського ВП ГУНП в Сумській області у даному кримінальному провадженні винесено постанову про його закриття у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування. Крім того, в указаній постанові слідчий прийшов до висновку про відсутність в діянні ОСОБА_13 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 146 КК України (а.с.56-57 матеріалів кримінального провадження №12018200100000295).

При проведенні перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин слідчим СВ Роменського ВП ГУНП в Сумській області Калівошкою І.М. було допитано ОСОБА_6 , яка пояснила, що ще як вона жила разом з ОСОБА_63 пропонувала їм переїхати до неї, але вони відмовились. Пізніше вона приводила до них додому якусь жінку, казала, що це нотаріус, але вона нічого не підписувала. ОСОБА_31 поводилася відносно неї нахабно та ображала її. Вона плакала і просила ОСОБА_22 забрати її до себе від ОСОБА_31 . Коли вона жила сама, ОСОБА_31 не прала її речі та не прибирала. ОСОБА_24 забрав її до себе і доглядає (а.с.66-67 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_4 , виданим повторно 03 липня 2018 року (а.с.11 т.1).

Згідно довідки до форми №106/0 №18, що видається для поховання, причина смерті ОСОБА_6 - хронічна серцево-судинна недостатність ІІІ ст., атеросклеротична хвороба серця (зворот а.с.59 т.1).

Указане підтверджується і лікарським свідоцтвом про смерть №18 від 06.06.2018 року (а.с.60 т.1).

З Витягу зі Спадкового реєстру № 52806536 від 31.07.2018 року (заповідач ОСОБА_6 ) вбачається, що заповіт, номер у спадковому реєстрі 61249751 від 19 вересня 2017 року, номер в реєстрі нотаріальних дій 1651 на підставі заяви 59294209 скасовано. 24.04. 2018 року посвідчено заповіт (чинний), номер у спадковому реєстрі 136, місце посвідчення Рогинська сільська рада, заповідач ОСОБА_6 (а.с.12-13 т.1).

24.04.2018 року ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений секретарем Рогинської сільської ради Роменського району Глазьковим І.Ю., відповідно до якого вона все своє майно заповіла ОСОБА_3 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 136 (а.с.58 т.1).

Згідно довідки Галківської сільської ради Роменського району від 16.10.2018 року №322 ОСОБА_2 проводив похорони ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 за власний рахунок (а.с.56 т.1).

З довідки Галківської сільської ради Роменського району від 16.10.2018 року №323 ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з березня 2018 року проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею проживали: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 (а.с.57 т.1).

Після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Селезньовою Т.О. заведено спадкову справу , номер у спадковому реєстрі 62866772, номер у нотаріуса 42/2018 (зворот а.с.58 т.1).

Суд приймає до уваги надані сторонами документи, при цьому вважає їх недостатніми для доведення психічного впливу на заповідача, оскільки жоден з них безпосередньо не вказує на обставини, які б свідчили про це.

Натомість, судом досліджений матеріали кримінального провадження № 1201820000000295 від 17.04.2008 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, у якому міститься, зокрема, пояснення самої ОСОБА_6 (а.с. 19-21), копія якого додана до матеріалів справи (т. 1 а.с. 65-67). У поясненнях ОСОБА_6 вказує на те, що вона боялась ОСОБА_67 , бо та поводилась з нею «наче з собакою». Крім цього ОСОБА_6 зазначила, що сама попросила ОСОБА_13 забрати її до себе, бо ОСОБА_31 доглядала її погано і лише цікавилась її майном.

Суд приймає ці показання як доказ, оскільки особа, яка їх давала, на час судового розгляду померла і суд не має можливості допитати її особисто. До того ж Протокол допиту є офіційним документом і у разі незгоди, або примусу з боку ОСОБА_13 , ОСОБА_6 мала можливість повідомити про це поліцейського, який би вжив дії, щодо захисту прав та безпеки заповідачки.

ОСОБА_4 , що була допитана на виконання окремого доручення судом Залізнодорожнього району м. Гомеля в якості свідка, пояснила, що її бабуся проживала в Україні разом з її батьком. Вони їздили до них раз на рік. Спілкувались по мобільному телефону раз на тиждень. В березні 2018 року їй зателефонувала ОСОБА_34 , яка доглядала її бабусю, сказала, що ОСОБА_68 (сільський голова) поїхав за бабусею. Потім вона зателефонувала бабусі. Гадає, що це було 19 березня. Там був скандал, бабусю фактично викрали, силою вивезли. Вона чула по телефону, як вони кричать. ОСОБА_31 звинувачувала ОСОБА_68 , що він забирає бабусю. До цього остання завжди на нього скаржилась. А тут виходе вона йому зателефонувала і попросила її забрати. Її особиста думка, що бабу просто залякали. Вона чула, як він кричав, щоб йому віддали документи на будинок. Після цього вона з бабусею не спілкувалась, тому що на її телефон не могла додзвонитись ОСОБА_69 з ОСОБА_6 про намір скласти заповіт була, і все майно вона хотіла заповісти на ОСОБА_70 нічого не дасть, бо він її сильно чимось образив. А він сильно хотів, щоб баба заповіла йому свої паї. Заповіт було складено на ОСОБА_67 , а потім її повідомили, що баба переписала заповіт на жінку ОСОБА_68 . Він їй жодного разу не зателефонував. Вони бабусю забрали, але навіть в будинок її не взяли вона скоро і померла. Ні особисто їй, ні ОСОБА_31 про смерть баби ОСОБА_68 не повідомив, швидко захоронив і все. На скільки їй відомо, він погано піклувався про бабусю. Вважає, що її залякав ОСОБА_68 , що здасть її до психлікарні. Добровільно її баба не могла скласти заповіт на користь ОСОБА_68 . Це її особиста думка, з бабусею вона особисто про це не спілкувалась (а.с.112-114 т.2). При цьому у своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначила, що бабуся була «достатньо в собі».

ОСОБА_11 суду пояснив, що позивачці доводиться чоловіком. ОСОБА_71 знав з того часу як одружився. Також був знайомий і з сином ОСОБА_6 ОСОБА_23 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_6 залишилась одна, вона мала інвалідність і не могла за собою доглядати. Потім до ОСОБА_6 переїхали батьки дружини, бо у них хата була у поганому стані. Через деякий час теща померла і ОСОБА_6 та ОСОБА_63 залишились проживати удвох. У цей час з ОСОБА_13 у них ( ОСОБА_36 ) були дуже добрі відносини. ОСОБА_68 і ОСОБА_27 , він з дружиною усі разом возили глину, підтримували хату, усе робили по господарству. Знав ОСОБА_22 як порядну людину, і зараз таким вважає. Після того як тестя забрали у лікарню, з ОСОБА_6 на 40 днів залишився він ( ОСОБА_11 ). готував їй їжу, міняв постіль. Процедури з гігієни бабуся проводила сама, він виходив з кімнати і що вона робила не знає, чи були у неї пролежні чи рана на грудях, не дивився. Потім батько дружини помер і він ( ОСОБА_36 ) поїхав на с.Овлаші на поховання. У цей час з бабусею залишився сусід. Повернулись 16.03.2018 року і там застали ОСОБА_13 , які повідомили, що забирають ОСОБА_6 до себе. ОСОБА_6 не просила, щоб вони ( ОСОБА_36 ) її не кидали, у неї було відчуття байдужості до них ( ОСОБА_36 ). При цьому бабці була при своєму розумі. Тоді вони забрали свої речі і поїхали. Дійсно, між ОСОБА_13 та його дружиною ОСОБА_72 відбулася сварка, бо дружина хотіла зателефонувати бабиній онуці, а ОСОБА_13 не дали. Дійсно казав ОСОБА_31 навіщо воно їй потрібно, пропонував викликати поліцію і вирішити цю скандальну ситуацію.

Крім того пояснив, що ОСОБА_6 погоджувалась переїжджати в Овлаші разом з ОСОБА_17 . Свідок ОСОБА_73 суду пояснила, що ОСОБА_31 і ОСОБА_74 знає, як клієнтів, оскільки раніше таксувала і майже кожні вихідні возила їх з 2015 року х.Плужників до батька ОСОБА_31 і тітки ОСОБА_75 , які проживали разом. Так і познайомилась зі старенькими. Також на замовлення ОСОБА_31 у вересні 2017 року привозила до ОСОБА_18 нотаріуса ОСОБА_76 . Крім того пояснила, що спілкувалась з ОСОБА_6 іноді на нейтральні теми, але остання розповідала, що хоче написати на ОСОБА_31 заповіт, щоб ОСОБА_2 на забрав майно, бо він хотів забрати собі паї, які залишились після смерті її сина. На похороні у ОСОБА_16 вона присутня не була, а була вже на поминках і ОСОБА_31 розповіла, що їй телефонував ОСОБА_2 і пропонував поділити з ним паї, які залишились у спадщину після смерті сина ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_77 суду пояснила, що родину ОСОБА_36 знає давно. Вони заїжджали до баби ОСОБА_78 , ще коли її син ОСОБА_23 був живий, після його смерті батьки позивачки переїхали до ОСОБА_18 . ОСОБА_31 остання любила і поважала. Онука ОСОБА_6 на похороні у батька, а до баби жодного разу не приїжджала. Вона (Трикоз) була у ОСОБА_6 останній раз у вересні 2017 року і при ній говорили про заповіт. ОСОБА_19 казала, що хоче залишити усе ОСОБА_31 , бо ОСОБА_79 заводив при ній розмови про заповіт, щоб склала на нього. Бабуся не повідомляла, що ОСОБА_68 їй погрожував, але казала, що боїться, що він усе забере, бо він - влада.

Свідок ОСОБА_80 суду пояснив, що з батьком позивачки лікувався два місяці в одній палаті у хірургічному відділенні Роменської ЦРЛ. ОСОБА_31 приходила і сиділа біля батька. ОСОБА_71 ніколи не бачив, ОСОБА_20 казав «переїдемо» з ОСОБА_75 до дочки в с. Овлаші, що про це думала ОСОБА_19 він ( ОСОБА_81 ) не знає.

Свідок ОСОБА_82 суду пояснила, що є матір`ю відповідача. У 2016-2017 роках ОСОБА_19 жила у хуторі ОСОБА_83 . Вона ( ОСОБА_82 ) стала близько товаришувати з ОСОБА_71 десь з 2009 року, а знайомі були значно раніше. Зблизились, бо її ( ОСОБА_82 ) діти допомагали старенькій по господарству: дрова возили, речі прал, додому привозили. Жила вона тоді з сином ОСОБА_23 , який був інвалідом і помер раніше за неї. Тоді ОСОБА_6 говорила, що як ОСОБА_84 помре, ОСОБА_68 буде його пай, бо ОСОБА_68 його доглянув, а другий буде тому, хто догляне її. У 2018 році після смерті ОСОБА_16 , вона потрапила до них у дім, бо попросилась у її дітей, щоб забрали її від ОСОБА_85 та її чоловіка. ОСОБА_71 знала добре. Остання просила у неї пробачення, що «повісилась» на її дітей, так як вона проживає разом з ними і майже за їх кошти. Перевезли її взимку, при цьому ОСОБА_6 просила (і вона це їй особисто говорила по телефону як діти туди поїхали: «Тягніть мене хоч у рядні, але заберіть мене», бо ОСОБА_31 хоронила батька, а ОСОБА_19 залишилась у себе в хаті, чекала ОСОБА_31 , але та не їхала, тоді і стала бабуся проситись, щоб її забрали ОСОБА_13 . У той час, коли ОСОБА_63 лежав у лікарні за ОСОБА_86 доглядав ОСОБА_31 чоловік. Доглядав погано, бо він чоловік і не міг допомогти бабусі з особистою гігієною - вона його соромилась. Коли ОСОБА_6 переїхала до них, у неї були ноги погнивші, вона ходила під себе, приїхала навіть без чулок і без грошей, бо пенсію і виплату за пай ОСОБА_48 за неї отримала. Коли вже стала проживати у них, ОСОБА_19 розповіла, що ОСОБА_31 погрожувала, що здасть її у «дурдом», а її чоловік ОСОБА_35 , хоч і не доглядав, не купав, нічого не робив, але і не погрожував. Потім син дізнався, що у ОСОБА_18 зіпсовані документи (залиті зеленкою) і неодноразово з товаришем возив її відновлювати паспорт, бо вона не ходила і хлопці виносили її на руках до машини. Також пояснила, зо з х.Плужникове забрали ОСОБА_6 у дім до батька ОСОБА_27 , бо все сталось неочікувано і треба було обладнати кімнату. ОСОБА_87 не казала, що син і невістка утримують її силою і змушують підписати заповіт. Казала: «Прости, що начепилась на твоїх дітей».

Свідок ОСОБА_88 пояснив, що у квітні 2018 року (коли він ще працював на посаді секретаря сільради) до нього звернувся ОСОБА_24 , щоб він склав заповіт від імені ОСОБА_6 , бо на території своєї сільської ради не можна, оскільки він теж був головою і був би конфлікт інтересів. Сказав, що вона хоче скласти заповіт на його дружину. Приїхали не до нотаріуса, бо ОСОБА_6 проживала у ОСОБА_13 і майже не пересувається, а Рогинська сільрада територіально найближча. Призначили час. Через 3-4 дні, у середині квітня, ОСОБА_89 і ОСОБА_90 привезли ОСОБА_71 у колясці у приміщення сільради. Він попросив ОСОБА_13 звільнити приміщення, ті вийшли. Він довго спілкувався з ОСОБА_86 , бабуся була дієздатна, добра, м`яка характером, багато говорила, розповідала про війну, пам`ятала дати - пам`ять у неї була гарна. Він запитував, з яким питанням вона звернулась і ОСОБА_19 відповідала, що хоче заповісти усе майно ОСОБА_3 . На запитання про рідних, сказала, що дітей нема, а онука одна проживає не в Україні і тривалий час з нею не спілкуються, син був, але він помер. Чого саме на ОСОБА_27 мотивувала тим, що її забрали з с.Плужникове у с.Галка до себе, що ОСОБА_91 золотий чоловік, він їй як син, а ОСОБА_27 за нею доглядає, її годують, миють, вона як у своїй сім`ї і хоче віддячити. Якби він помітив, що на неї тиснуть, він би заповіт не склав. ОСОБА_19 казала, що проживала у ОСОБА_83 з чоловіком. Не заміж вийшла, а просто жили разом, бо село мале і по одному жити важко було. А ОСОБА_68 був головою і допомагав, возив воду, вони здружились і він тепер він забрав її до себе у с. Галенкове. Бабуся була у піднесеному нормальному стані, задоволена життям, одягнена охайно, запаху неприємного не було. До цього ОСОБА_71 не знав, а ОСОБА_68 знає давно - був у нього викладачем у школі. Це не перший заповіт, який він складав, був шаблон документа. ОСОБА_19 надала свої документи, а адресу і дату народження ОСОБА_92 повідомляла сама бабуся. Він документів ОСОБА_27 не бачив, згідно закону дані вказуються зі слів заповідача, зазвичай вказується дата народження.

Суд не приймає до уваги письмові пояснення свідка ОСОБА_93 , що надійшли до суду поштою (а.с.41, 42 т.1), оскільки особа свідка не була встановлена, указаного свідка не приведено до присяги під розписку.

Встановленим під час судового розгляду обставинам відповідають правовідносини з приводу визнання недійсним заповіту.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2. розділу I вищевказаного Порядку зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування.

В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (пункти 2.1., 2.3. розділу II Порядку).

У пункті 1.4. розділу III Порядку зазначено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до положень статей 1233 - 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 1154 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Мотиви суду щодо позовних вимог.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, вислухав аргументи сторін, і дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Так, у статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, у якому відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Судом, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, пояснень свідків встановлено, що особу ОСОБА_6 та її дієздатність під час складення заповіту перевірено уповноваженою на те особою - секретарем сільської ради, на яку покладено обов`язки із вчинення нотаріальних дій на території відповідної сільської ради .

Посилання позивача на те, що заповіт був вчинений під психологічним тиском відповідачів та їх родичів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи і спростовуються показами свідка ОСОБА_88 , який будучі секретарем сільської ради, посвідчував спірний правочин. Так, останній пояснив суду, що ОСОБА_6 під час складання заповіту була при здоровому глузді, повністю розуміла значення своїх дій, чітко та вірно орієнтувалась у датах. До того ж свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_94 пояснили, що бабуся до останнього була адекватною і розуміла значення своїх дій.

При цьому суд бере до уваги, що саме на позивача покладено обов`язок довести коли, як і у який спосіб був вчинений психологічний примус над заповідачем, але у судовому засіданні ні позивач, ні жоден свідок про ці обставини не повідомили, усі лише вказували на те, що ОСОБА_6 склала попередній заповіт на ОСОБА_1 з власної волі. Цю обставину не заперечували і відповідачі. Але з пояснень самої позивачки та свідків вбачається, що ОСОБА_6 давала згоду переїхати в с. Овлаші за життя ОСОБА_16 з яким проживала останні роки. Отже, з його смертю для заповідачки змінились істотні умови життя, як моральні, так і пов`язані з побутом. Крім того, сама позивачка, а також допитані у судовому засіданні свідки підтвердили той факт, що відповідачі піклувались про ОСОБА_6 , внаслідок чого цілком логічним є і зміна її волі щодо розпорядження по заповіту.

Отже підстав вважати сумнівною дійсну волю заповідача ОСОБА_6 на заповідання свого майна відповідачу ОСОБА_3 , є безпідставними, а позивачем не доведено наявності підстав, які б мали наслідком недійсність заповіту, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача, й обставини, які вплинули на волевиявлення заповідача, судом не встановлені.

Мотиви суду щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Ураховуючи вищевикладене, у відповідності до вимог ч.2 ст. 137, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України на користь ОСОБА_2 слід стягнути документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8640 грн, сума яких підтверджена розрахунком і відповідає обсягу роботи на підготування письмових матеріалів та часу, витраченого адвокатом у судових засіданнях (т. 1 а.с. 75).

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5,12,13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_85 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Рогинська сільська рада Роменського району Сумської області, ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_85 на користь ОСОБА_2 8640 (вісім тисяч шістсот сорок) грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник позивача: Цюпка Олександр Віталійович , місце знаходження: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Представник відповідачів: ОСОБА_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 .

Третя особа: Рогинська сільська рада Роменського району Сумської області, місце знаходження: вул. Центральна, 4 с. Рогинці Роменський район Сумська область, 42044, код ЄДРПОУ 04389006.

Третя особа: ОСОБА_4 , місце знаходження: АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення складено 13 серпня 2021 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова