Ухвала суду № 99012130, 13.08.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/31/21 Справа №456/3009/21

У Х В А Л А

щодо повернення позовної заяви

13.08.2021 суддя Миколаївського районного суду Львівської області Головатий А.П., розглянув у м. Миколаїв Львівської області матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до поліцейського відділу поліції №6 (м. Пустомити) Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області капрала поліції Чурка Юрія Андрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу,

в с т а н о в и в:

23.06.2021 ОСОБА_1 звернувся із вищевказаним позовом до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

22.07.2021 до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2021 про передачу адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділу поліції №6 (м. Пустомити) Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області капрала поліції Чурка Юрія Андрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на розгляд за підсудністю.

На підставі ч. 2 ст. 30 КАС України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Частинами 1, 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 23.07.2021 залишено вищевказану позовну заяву без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме позивачу слід було оплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн., оскільки згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір, ставка якого становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

10.08.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви з додатком – квитанцією про сплату судового збору у розмірі 454,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків, згідно ч. 5 ст. 169 КАС України.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повернення позовної заяви – це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем не було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Миколаївського районного суду Львівської області від 23.07.2021, натомість ОСОБА_1 частково сплатив судовий збір, проігнорувавши вимоги вищевказаної ухвали, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №543/775/17 від 18.03.2020.

З огляду на викладене слід звернути увагу на таке.

Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За статтями 1, 2 цього Закону, судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Згідно з приписами підпункту 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2 270 гривень.

Таким чином, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн., а не 454,00 грн.

Судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у ЗУ «Про судовий збір» передбачається лише у випадках, передбачених: п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону – у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, пп. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону – за подання до суду фізичною особою апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду.

Водночас, відповідно до положень статті 287 КУпАП у поєднанні із частиною четвертою статті 288 цього Кодексу, у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КУпАП, суб`єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду.

У ч. 4 ст. 288 КУпАП видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього позову, за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу – судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри ставок, порядок його сплати, звільнення від сплати та повернення встановлені ЗУ «Про судовий збір».

Так, позивач у клопотанні посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №543/775/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВС від 18.03.2020 у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду виходячи із системного, цільового та граматичного тлумачення наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права дійшла висновку про те, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ («Про судовий збір»), які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щодо ставки судового збору – 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то такий стосувався ставки судового збору не за подачу позову до місцевого загального суду як адміністративного суду, а лише за подання позивачем або відповідачем – суб`єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Відтак, клопотання позивача ґрунтується на помилковому тлумаченні постанови ВС у справі №543/775/17 від 18.03.2020 та вимог Закону України «Про судовий збір».

Крім цього, позивачу слід роз`яснити те, що повернення позовної заяви не створює штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі та не є надмірним формалізмом.

Отже, недоліки позовної заяви, які суд зазначив в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, у встановлений строк позивач не усунув.

Визначений судом строк на усунення недоліків позовної заяви закінчився, оскільки ухвалу суду від 23.07.2021 позивач отримав 06.08.2021, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 21).

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява повертається позивачеві.

Позивачу слід роз`яснити, що згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, суддя приходить висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.

Керуючись ст. 169 КАС України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського відділу поліції №6 (м. Пустомити) Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області капрала поліції Чурка Юрія Андрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу – повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Головатий А.П.