Рішення № 99011915, 12.08.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2891/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

при секретарі судового засідання Євтушенко В.Ю.

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Прокуратури Львівської області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивачі звернулись до суду з вказаною позовною заявою. Свої вимоги мотивували тим, що вироком Городоцького районного суду Львівської області у пред`явлених обвинуваченнях їх визнано невинними та виправдано за відсутністю в їх діях складу злочину. Ухвалою Львівського апеляційного суду вирок Городоцького районного суду Львівської області залишено без змін. В результаті незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури:

- ОСОБА_6 в період з 12.05.2016 року (оголошення підозри) по 11.12.2020 року (дата набрання законної сили ухвали) незаконно перебував під судом і слідством, що в загальному становить 54 місяці та 29 днів (п`ятдесят чотири місяці та двадцять дев`ять днів);

- ОСОБА_4 в період з 21.07.2016 року (оголошення підозри) по 11.12.2020 року (дата набрання законної сили ухвали) незаконно перебував під судом і слідством, що в загальному становить 52 місяці та 20 днів (п`ятдесят два місяці та двадцять днів);

- ОСОБА_5 в період з 21.07.2016 року (оголошення підозри) по 11.12.2020 року (дата набрання законної сили ухвали) незаконно перебував під судом і слідством, що в загальному становить 52 місяці та 20 днів (п`ятдесят два місяці та двадцять днів).

Таким чином, незаконними рішеннями та діями посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури, позивачам було завдано матеріальної шкоди, яка полягала в необхідності отримання юридичної допомоги з залученням адвоката та моральної шкоди, яка полягала в психічних стражданнях, перебуванні в нервовому стресі внаслідок перебування у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості через надуманість обвинувачення. Крім того, позивачі ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 на момент притягнення до кримінальної відповідальності органами досудового розслідування та прокуратури були неповнолітніми, а тому їх страждання були особливо сильними.

Враховуючи вищевикладене, просять суд:

-стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_6 кошти, за завдану моральну шкоду у розмірі 329 612 грн. та сплачені ним витрати у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 28 241 грн.;

-стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 кошти, за завдану моральну шкоду у розмірі 315 870 грн. та сплачені ним витрати у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 23 554 грн. 50 коп.;

-стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_5 кошти, за завдану моральну шкоду у розмірі 315 870 грн. та сплачені ним витрати у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 28 454 грн. 50 коп.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

09 червня 2021 року ухвалами суду залучено Державну казначейську службу України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено справу до судового розгляду.

Позиція сторін по справі.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, що викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив наступне. За результатами досудового розслідування прокурором у кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 та неповнолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ч.2 ст. 185 КК України, який 30 вересня 2016 року скеровано в Мостиський районний суд Львівської області для розгляду по суті. На час скерування обвинувального акту до суду обвинувачення вказаних осіб у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України злочину ґрунтувалось на зібраних у ході досудового розслідування доказах. Підставою ухвалення виправдувального вироку стало визнання судом недопустимими ряду доказів та відсутність інших переконливих доказів вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину. Таким чином, мотивом ухвалення вказаного виправдувального вироку не стали будь-які, встановлені у ході судового розгляду вказаного кримінального провадження, фактичні обставини, які б спростовували факт заволодіння ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 майном потерпілого ОСОБА_8 , чи свідчили б про протилежне - що вказані особи до цього непричетні. Підставою для ухвалення виправдувального вироку стали допущені органом досудового розслідування процесуальні порушення, які призвели до визнання недопустимим доказів, що доводили вину ОСОБА_6 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Таким чином, на стадії досудового розслідування ОСОБА_5 і ОСОБА_4 добровільно, в присутності свої батьків та спеціаліста повідомили про обставини вчинення крадіжки майна ОСОБА_8 у співучасті з ОСОБА_6 . Орган досудового розслідування мав достатньо вагомі підставі для здійснення кримінального переслідування вказаних осіб. Протоколи зазначених слідчих експериментів судом визнано недопустимими доказами у зв`язку з тим, що їх проведено до повідомлення ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про підозру, однак, якби після проведення вказаних слідчих дій неповнолітнім про підозру не повідомлялося, вказані протоколи залишалися б належними і допустимими доказами вини ОСОБА_6 . Відтак, вказав, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Третя особа по справі будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи свого представника до суду не направила. Письмових пояснень по справі не надано.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі - Закон), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Статтею 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно із ч.ч. 4,5 ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається):

- суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги;

- моральна шкода.

Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, що не суперечить приписам ст. 1167 та ст. 1172 ЦК України, та повинна бути застосована судом при вирішенні даної справи.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

24 вересня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального провадження №12015140230000630.

12 травня 2016 року старшим слідчим СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області - Мраку Ігорю Романовичу, в межах кримінального провадження №12015140230000630 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

13 травня 2016 року, ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

21 липня 2016 року старшим слідчим СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження №12015140230000630 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

29 вересня 2016 року прокурором Городоцької місцевої прокуратури Львівської області Демчук Г.В. у кримінальному провадженні №12015140230000630 від 24.09.2015 року затверджено обвинувальний акт.

Згідно обвинувачення, 23.09.2015 року біля 23:30 год., ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яка була направлена на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Вольцваген ЛТ 35» реєстр. номер НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_6 приїхали на територію новобудови ОСОБА_8 , що знаходиться у АДРЕСА_1 , звідки таємно, шляхом вільного доступу, викрали 10 дерев`яних крокв розміром 7?14 см та довжиною по 5 м кожна, загальною вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Таким чином, своїми діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

23.09.2015 року біля 23:30 год., ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка була направлена на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Вольцваген ЛТ 35» реєстр. номер НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_6 приїхали на територію новобудови ОСОБА_8 , що знаходиться у АДРЕСА_1 , звідки таємно, шляхом вільного доступу, викрали 10 дерев`яних крокв розміром 7?14 см та довжиною по 5 м кожна, загальною вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Таким чином, своїми діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

23.09.2015 року біля 23:30 год., ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яка була направлена на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки «Вольцваген ЛТ 35» реєстр. номер НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_6 приїхали на територію новобудови ОСОБА_8 , що знаходиться у АДРЕСА_1 , звідки таємно, шляхом вільного доступу, викрали 10 дерев`яних крокв розміром 7?14 см та довжиною по 5 м кожна, загальною вартістю 1000 грн., чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Таким чином, своїми діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Даний обвинувальний акт надійшов до Городоцького районного суду Львівської області 28 жовтня 2016 року (справа №448/1307/16-к).

Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у пред`явлених обвинуваченнях за ч.2 ст.185 КК України визнано невинними та виправдано за ч. 2 ст. 185 КК України, у зв`язку з недоведеністю обвинувачення.

Як вбачається з вироку, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кожним злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, у зв`язку з недоведеністю обвинувачення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року вирок Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без змін. Дане судове рішення набрало законної сили 11 грудня 2020 року.

Щодо моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, що не суперечить приписам ст. 1167 та ст. 1172 ЦК України

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен врахувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, стан здоров`я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих стосунках тощо.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. (справа №686/23731/15-ц), законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнала позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Згідно з ч.2,3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 161/13343/18, провадження № 61-13483св19 зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом було встановлено, що за час незаконного перебування під слідством та судом, позивачі зазнали істотної моральної шкоди у вигляді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу внаслідок перебування у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості через надуманість обвинувачення.

При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент притягнення до кримінальної відповідальності органами досудового розслідування та прокуратури були неповнолітніми, а тому їх страждання були особливо сильними, через особливості сприйняття подій.

Моральна шкода, завдана ОСОБА_6 органами досудового розслідування внаслідок вчинених останніми протиправних та незаконних дій полягає у наступному. ОСОБА_6 зазнав значних психічних хвилювань від утвердження правоохоронними органами в очах оточуючих абсолютної недовіри до його слів. Намагання органів досудового розслідування будь-якими засобами визнати його винним значно впливало на його нервову систему та сприяло його істотному розладу. Від триваючих психічних хвилювань і переживань позивач не здатний був займатись будь-якими звичними для життя справами, нормально спілкуватись з рідними, друзями, колегами та іншими людьми, під час спілкування з якими він почував себе невпевненим, з`явилось відчуття неповноцінності по відношенню до інших людей. Позивач, остерігаючись безпідставного громадського осуду, упродовж декількох років намагався уникати будь-якого спілкування зі своїми знайомими та колегами. У нього з часом виникали постійні хвилювання за неправильне сприйняття ними цих подій та появи у них негативного ставлення, що, як він вважає, непоправно зашкодило його репутації як добропорядної та законослухняної людини.

Ці хвилювання не зникли і до цього часу. Навіть довгоочікуваний виправдальний вирок не спростував в очах людей думки про такі безпідставні звинувачення та думки такого роду як «нечистий на руку..», «щось таки там було…», відкупився…» і тому подібні вислови.

Крім того, деякі партнери, з якими ОСОБА_6 був у ділових стосунках по роботі, а також у дружніх стосунках, в подальшому взагалі перестали співпрацювати та вести будь-який діалог, уникаючи зустрічей та спілкування. Навіть, якщо такі зустрічі і були, то спілкування зводилося до мінімуму, а в їх очах була зневага до позивача, через що останній змушений був постійно виправдовуватися. Це сприяло виникненню у ОСОБА_6 своєрідного почуття тривоги, переживання, душевних хвилювань, він повинен був уникати будь-якого спілкування з оточуючими його до цього часу людьми та повністю розривати з ними стосунки. Такими діями, органи прокуратури та органи досудового розслідування повністю знищили його ділову репутацію та ділові зв`язки, оскільки раніше він працював приватним підприємцем та мав достатній заробіток для задоволення власних побутових потреб.

Більше того, під час розслідування кримінальної справи, ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 13.05.2016 р. до ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на 2 місяці, у зв`язку чим, останній вимушений був один раз на тиждень з`являтися до Мостиського ВП Яворівского ВП ГУНП у Львівській області, не відлучатися з Мостиського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти про зміну місця проживання. Зазначені необґрунтовані дії органів досудового розслідування та прокуратури явно завдали душевних страждань позивачу, оскільки такий запобіжний захід кожного дня принижував ОСОБА_6 , а усі 54 місяці та 29 днів останній не міг нормально спати, їсти та жити.

Моральна шкода, завдана ОСОБА_4 органами досудового розслідування внаслідок вчинених останніми протиправних та незаконних дій полягає у наступному. Під час розслідування та розгляду даної справи, ОСОБА_4 зазнав великої моральної шкоди, яка полягала у приниженні його честі та гідності, останній постійно був у пригніченому стані, чим було спричинено велику істотну шкоду нервовій системі та психологічному стану останнього. На момент повідомлення про підозру та розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 був неповнолітнім, що взагалі дуже сильно зашкодило психологічному стану ОСОБА_4 . Через необґрунтовані звинувачення у вчиненні злочину в останнього з`явилося відчуття тривоги та страх за своє майбутнє, постійних переживань та моральних страждань. В ході проведення розслідування, було порушено стосунки зі знайомими, оточуючими його близькими людьми, однолітками та друзями, які практично перестали з ним спілкуватися після того, як дізналися про притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки в їх очах була втрачена абсолютна довіра та повага по позивача, що значно вплинуло на його нервову систему та сприяло її істотному розладу, а також виник комплекс неповноцінності.

На час притягнення його до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 був учнем Великолюбінської загальноосвітньої школи інтернат, неповнолітньою особою, відтак зазначені обставини створені органами досудового розслідування та прокуратури спричинили йому великі душевні хвилювання, так як він не міг нормально навчатися у школі, виконувати домашні завдання та здавати екзамени. Про розгляд даної справи та притягнення до кримінальної відповідальності також дізналися вчителі, викладачі та батьки одногрупників та однокурсників ОСОБА_4 , у зв`язку з чим в останнього виникли певні обмеження у його соціальних контактах з іншими дітьми у школі та за місцем проживання, а сам факт притягнення до кримінальної відповідальності завдав великого стресу для неповнолітнього обвинуваченого і до закінчення розгляду справи Львівським апеляційним судом доля ОСОБА_5 залишалася невизначеною, і відповідно стрес був довго триваючим.

Особливих страждань ОСОБА_4 завдало також те, що після призову на строкову військову службу, він змушений був постійно переконувати співслужбовців в тому, що він невинний та дана справа сфальсифікована проти нього. Таким чином, на протязі довгих 52 місяців та 20 днів позивач перебував під слідством та судом, знаходився у пригніченому стані, був позбавлений можливості підтримувати нормальні життєві зв`язки з оточуючими людьми.

Моральна шкода, завдана ОСОБА_5 органами досудового розслідування внаслідок вчинених останніми протиправних та незаконних дій полягає у наступному.

Під час розслідування даної справи, позивач зазнав сильних страждань та постійних хвилювань через необґрунтовані звинувачення у вчиненні злочину органами досудового розслідування та прокуратури, внаслідок чого в останнього з`явилося відчуття тривоги, переживань та моральних страждань, які полягали у приниженні його честі та гідності. Через необґрунтовані звинувачення у вчиненні злочину, останній постійно був у пригніченому стані, відчуття приниженості та переживань за своє майбутнє не покидало його.

Також, варто зазначити, що на момент пред`явлення обвинувачень органами прокуратури та досудового слідства, ОСОБА_5 був неповнолітнім, що суттєво вплинуло на його життя, розвиток та соціальний статус. Через безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , тривалий час був позбавлений нормального способу життя, було порушено його сталий життєвий ритм, у зв`язку з чим погіршився його стан здоров`я. На час притягнення позивача до кримінальної відповідальності, останній був студентом Судововишнянського професійно-технічного ліцею. Про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності був повідомлений навчальний заклад, в якому навчався останній, що зруйнувало його репутацію, про цей факт дізналися вчителі, викладачі та батьки одногрупників та однокурсників позивача, внаслідок чого у нього виникли певні обмеження у його соціальних контактах з іншими дітьми у ліцеї та за місцем проживання, а сам факт притягнення до кримінальної відповідальності завдав великого стресу для неповнолітнього обвинуваченого і до закінчення розгляду справи Львівським апеляційним судом доля ОСОБА_5 залишалася невизначеною, і відповідно стрес був довго триваючим.

Також було порушено стосунки з раніше оточуючими близькими людьми, однолітками, батьками, оскільки була втрачена довіра. ОСОБА_5 регулярно відчував приниження своєї честі та гідності, оскільки постійно усім повинен був поводити що такий не винний. Останній протягом 52 місяців та 20 днів перебував під слідством та судом знаходився у пригніченому стані, з суцільними комплексами та щоденними переживаннями за своє подальше життя, був позбавлений можливості підтримувати нормальні життєві зв`язки через порушення стосунків з оточуючими людьми (насамперед з рідними, близькими друзями, одногрупниками, викладачами, знайомими людьми).

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 6000 гривень.

Таким чином, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на момент звернення з даною позовною заявою, розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути відшкодований:

1) ОСОБА_6 у розмірі 324 000 грн. (6000 грн. - мінімальна заробітна плата станом на день пред`явлення позову ? 54 - кількість місяців перебування під слідством та судом). Крім того, відшкодуванню також підлягає моральна шкода ще за 29 (двадцять дев`ять) днів перебування під слідством понад 54 місяці (з 13.11.2020 р. по 11.12.2020 р.), що становить 5612 грн. (29 днів ? 6000 грн. ? 31 день). Загальна сума, яка повинна бути відшкодована становить 329 612 грн. (324 000 грн. + 5612 грн.).

2) ОСОБА_4 у розмірі 312 000 грн. (6000 грн. - мінімальна заробітна плата станом на день пред`явлення позову ? 52 - кількість місяців перебування під слідством та судом). Крім того, відшкодуванню також підлягає моральна шкода ще за 20 (двадцять) днів перебування під слідством понад 52 місяці (з 22.11.2020 р. по 11.12.2020 р.), що становить 3870 грн. (20 днів ? 6000 грн. ? 31 день). Загальна сума, яка повинна бути відшкодована становить 315 870 грн. (312 000 грн. + 3870 грн.)

3) ОСОБА_5 у розмірі 312 000 грн. (6000 грн. - мінімальна заробітна плата станом на день пред`явлення позову ? 52 - кількість місяців перебування під слідством та судом). Крім того, відшкодуванню також підлягає моральна шкода ще за 20 (двадцять) днів перебування під слідством понад 52 місяці (з 22.11.2020 р. по 11.12.2020 р.), що становить 3870 грн. (20 днів ? 6000 грн. ? 31 день). Загальна сума, яка повинна бути відшкодована становить 315 870 грн. (312 000 грн. + 3870 грн.)

Суд зазначає, що вказаний розмір завданої моральної шкоди є мінімальним, таким, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку і будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення позивачів як обвинувачених.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з Львівської обласної прокуратури підлягає стягненню на користь позивачів спричинена їм моральна шкода органами досудового розслідування та прокуратури за час перебування останніх під слідством та судом.

У абз. 1 п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції (254к/96-ВР) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

У п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі ст. ст. 25, 43 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно зі ст.48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845.

Згідно п.35 Порядку, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно Державною казначейською службою України (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів).

Пп.3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

З огляду на викладені норми, стягнення з Державного бюджету України повинно відбуватись на користь позивачів через Державну казначейську службу України.

Щодо матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Під час перебування під судом і слідством позивачі ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були змушені звернутись за юридичною допомогою та, відповідно, понести обґрунтовані витрати на правову допомогу.

15 жовтня 2015 року між ОСОБА_6 та Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери» було укладено договір №183, відповідно до якого правова допомога за наявним договором надається у кримінальному провадженні по факту крадіжки, що розслідується Яворівським РВ ГУМВС України у Львівській області. В подальшому, 16.05.2016 року, між ОСОБА_6 та Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери» було укладено додатковий договір до договору №183 про надання правової допомоги, відповідно до якого правова допомога надається у кримінальному провадженні по факту крадіжки, що розслідується Мостиським ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області. Згідно договору, вартість однієї години роботи - 750 (сімсот п`ятдесят) гривень.

В ході надання правової допомоги, 01.01.2017 року між ОСОБА_6 та Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери» було укладено додаток до додаткового договору до договору №183 про надання правової допомоги, відповідно до якого з 01.01.2017 року змінилася вартість оплати послуг за виконану роботу. Вартість однієї години роботи становить 1000 (одна тисяча) гривень. Захист здійснював адвокат Мицик Олег Володимирович.

Зокрема, в період з 15.10.2015 року до 11.12.2020 року ОСОБА_6 за надання правової допомоги було сплачено грошові кошти в розмірі 28 241 гривень. В акті виконаних робіт деталізовано, які послуги надавались адвокатом, їх вартість та час, затрачений на їх виконання.

За надані юридичні послуги ОСОБА_6 було внесено кошти в зазначені дати:

- 19.07.2016 р. - в сумі 2500 грн.;

- 11.10.2016 р. - в сумі 2138 грн.;

- 11.04.2017 р. - в сумі 1254 грн.;

- 01.11.2019 р. - в сумі 1000 грн.;

- 28.12.2020 р. - в сумі 4900 грн.;

- 11.02.2021 р. - в сумі 4999 грн.;

- 11.02.2021 р. - в сумі 4900 грн..

- 05.03.2021 р. - в сумі 4999 грн.;

- 05.03.2021 р. - в сумі 1551 грн.

Внесення грошових коштів за період з 19.07.2016 р. по 05.03.2021 р. підтверджується прибутковими касовими ордерами, актами виконаних робіт, договорами про надання правової допомоги.

Крім того, 04.07.2016 р. між ОСОБА_10 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери» було укладено договір №331, відповідно до якого правова допомога за наявним договором надається щодо кримінального провадження передбаченого ч.2 ст.185 КК України, що розслідується Яворівським та Мостиським РВ ГУ НП у Львівській області. Згідно договору, вартість однієї години роботи - 750 (сімсот п`ятдесят) гривень.

01.01.2017 року між ОСОБА_10 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери» було укладено додаток до договору №331 про надання правової допомоги, відповідно до якого з 01.01.2017 року у зв`язку з істотною зміною вартості послуг, сторони домовилися, що вартість однієї години роботи становить 1000 (одна тисяча) гривень пропорційно у рівних частинах між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Захист здійснювала адвокат Ставрук Н.З.

Таким чином, у період з 04.07.2016 р. до 11.12.2020 р. ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_4 за надання правової допомоги було сплачено грошові кошти в розмірі 23 554,50 гривень. В акті виконаних робіт деталізовано, які послуги надавались адвокатом, їх вартість та час, затрачений на їх виконання.

За надані юридичні послуги ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 було внесено кошти в зазначені дати:

- 28.09.2016 р. - в сумі 1633,50 грн.;

- 11.10.2016 р. - в сумі 2000 грн.;

- 11.04.2017 р. - в сумі 1254 грн.;

- 13.04.2017 р. - в сумі 1372 грн.;

- 26.04.2017 р. - в сумі 1100 грн.;

- 17.05.2017 р. - в сумі 1500 грн.;

- 12.06.2017 р. - в сумі 3500 грн.;

- 21.06.2017 р. - в сумі 1485 грн.;

- 20.10.2017 р. - в сумі 2000 грн.;

- 27.12.2017 р. - в сумі 2000 грн.;

- 30.05.2018 р. - в сумі 1960 грн.;

- 16.10.2019 р. - в сумі 3750 грн..

Внесення грошових коштів за період з 28.09.2016 р. по 16.10.2019 р. підтверджується прибутковими касовими ордерами, актами виконаних робіт, договорами про надання правової допомоги.

Крім того, 29.06.2016 р. між ОСОБА_11 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 та Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери» було укладено договір №329, відповідно до якого правова допомога за наявним договором надається у кримінальному провадженні, яке розслідується Яворівським та Мостиським РВ ГУ НП у Львівській області. Згідно договору, вартість однієї години роботи - 750 (сімсот п`ятдесят) гривень.

В ході надання правової допомоги, 01.01.2017 року між ОСОБА_11 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 та Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери» було укладено додаток до договору №329 про надання правової допомоги, відповідно до якого з 01.01.2017 року у зв`язку з істотною зміною вартості послуг, сторони домовилися змінити вартість оплати за виконану роботу. Вартість однієї години роботи становить 1000 (одна тисяча) гривень пропорційно у рівних частинах між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .. Захист інтересів ОСОБА_5 здійснювала адвокат Ставрук Н.З.

Таким чином, у період з 29.06.2016 р. до 11.12.2020 р. ОСОБА_11 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 за надання правової допомоги було сплачено грошові кошти в розмірі 28 454,50 гривень. В акті виконаних робіт деталізовано, які послуги надавались адвокатом, їх вартість та час, затрачений на їх виконання.

За надані юридичні послуги ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 було внесено кошти в зазначені дати:

- 28.09.2016 р. - в сумі 1633,50 грн.;

- 11.10.2016 р. - в сумі 2000 грн.;

- 11.04.2017 р. - в сумі 1254 грн.;

- 13.04.2017 р. - в сумі 1372 грн.;

- 26.04.2017 р. - в сумі 1100 грн.;

- 17.05.2017 р. - в сумі 1500 грн.;

- 12.06.2017 р. - в сумі 3500 грн.;

- 21.06.2017 р. - в сумі 1485 грн.;

- 20.10.2017 р. - в сумі 2000 грн.;

- 27.12.2017 р. - в сумі 2000 грн.;

- 30.05.2018 р. - в сумі 1960 грн.;

- 16.10.2019 р. - в сумі 3750 грн.;

- 28.12.2020 р. - в сумі 4900 грн..

Внесення грошових коштів за період з 28.09.2016 р. по 28.12.2020 р. підтверджується прибутковими касовими ордерами, актами виконаних робіт, договорами про надання правової допомоги.

Варто також зазначити, що 21.08.2020 року в Адвокатському об`єднанні відбулася зміна назви Адвокатського об`єднання «Мицик і Партнери» на Адвокатське об`єднання «Мицик, Кравчук і Партнери».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №301/1894/17, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (постанова від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц; постанова від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц).

При цьому, під час судового розглядом, прокурором було надано копії журналів судових засідань по вказаному кримінальному провадженні, з яких вбачається наступне. Так, в судовому засіданні 26 лютого 2018 року були відсутні захисники обвинувачених. В судових засіданнях від 14 лютого 2017 року, 18 квітня 2019 року, 26 вересня 2018 року, 15 травня 2018 року, 23 березня 2017 року, 16 листопада 2016 року, 02 листопада 2016 року - були відсутні захисники обвинувачених. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи частково підтверджено понесені ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обґрунтовані витрати на правову допомогу, за якою вони змушені були звернутись під час перебування під судом і слідством. Відтак, на користь ОСОБА_6 слід стягнути кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 17 000 грн.; на користь ОСОБА_4 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 23 054 грн. 50 коп.; на користь ОСОБА_5 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 27954 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши усі доводи позивачів щодо обґрунтування ними як обставин спричинення, так і розміру моральної та матеріальної шкоди, яку вони зазнали у зв`язку з незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури за час перебування під слідством та судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовільнити частково.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 18, 13, 76, 77, 259, 263,265, 268, 273, 280-284 ЦПК,-

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Прокуратури Львівської області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, - задовільнити частково.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_6 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 329 612 грн. (триста двадцять дев 'ять тисяч шістсот дванадцять гривень).

Стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 315 870 грн. (триста п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень).

Стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_5 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 315 870 грн. (триста п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень).

Стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_6 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень).

Стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 23 054 грн. (двадцять три тисячі п`ятдесят чотири гривні) 50 копійок.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_5 кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 27954 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні) 50 копійок.

Повний текст проголошено 16 серпня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова