Рішення № 99011379, 16.08.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/770/21

Провадження № 2-а/307/5/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бряник М.М.

секретар судового засідання Мельник Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби, про скасування постанови в справі про порушення митних правил №1064/40800/20 від 04.03.2021 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Буковинської митниці Держмитслужби, в якому просить скасувати постанову в справі про порушення митних правил №1064/40800/20 від 04.03.2021 року, якою його було визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України.

В позові зазначає, що постановою по справі про порушення митних правил № 1064/40800/20 від 04.03.2021 року, його притягнуто до відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 394222,77 грн., за те що він, маючи статус «громадянина-резидента» (паспорт « НОМЕР_1 », виданий 19.04.2016 року органом «2101») вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в сумі 131407,59 гривень, шляхом надання паспортного документу громадянина Угорщини на ім`я ОСОБА_1 « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН», що стало підставою для тимчасового ввезення на Митну територію України автомобіля марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 », 2006 року випуску, з VIN кодом № НОМЕР_4 , об`єм двигуна 2987 см. куб., тип двигуна - дизпаливо, згідно положень ст. 380 Митного кодексу України в порядку, передбаченому для «громадян-нерезидентів». Вказані дії митний орган кваліфікував за ст. 485 Митного кодексу України, як дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Обґрунтовуючи свої доводи, щодо незаконності, протиправності, необґрунтованості, необ`єктивності та упередженості оскаржуваної постанови зазначає, що для притягнення до відповідальності за ст. 485 МК України необхідно довести факт заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів. Приймаючи оскаржувану постанову відповідач не надав доказів того, що у його діях наявний склад правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а саме вчинення дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів. Відповідачем в оскаржуваній постанові не вказано, які саме діє є неправомірними і яким нормативно-правовим актом така неправомірність встановлена. Не з`ясовано та не підтверджено доказами, спрямованість умислу, при наданні працівникам митниці паспорта громадянина Угорщини, зокрема наявність мети щодо ухилення від сплати митних платежів, а також належним чином не перевірено наявність статусу «громадянина - нерезидента», а наявний в матеріалах справи про порушення митних правил розрахунок Управління контролю митної вартості від 7.12.2020 року не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Причини пред`явлення ним при перетині 22.02.2020 року державного кордону паспорту громадянина Угорщини «громадянина- нерезидента», пояснює тим, що являючись громадянином Угорщини та маючи відповідний паспорт на ім`я ОСОБА_1 « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року, а також постійне місце проживання за межами України, що свідчить про його статус «громадянина-нерезидента», ним 01.06.2015 року в Чеській Pеспубліці було придбано автомобіль марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 », 2006 року випуску, з VIN кодом № НОМЕР_5 , який зареєстровано на його ім`я та він безперешкодно користується на протязі понад 5 років, неодноразово перетинаючи на ньому кордон України. При цьому, будь-яких перешкод у перетині кордону як України, так і інших держав, жодного разу не виникало.

22.02.2020 року о 20 год. 09 хв. він вкотре, тимчасово заїхав на митну територію України на вищевказаному транспортному засобі через пункт пропуску «Солотвино - Сігету Мармацієй» митного поста «Солотвино» Закарпатської митниці за паспортом громадянина Угорщини. А коли, 19.11.2020 року мав намір виїхати з України в Молдову через пп «Мамалига-Крива», то знову пред`явив вищевказаний паспорт громадянина Угорщини, однак працівники митниці зажадали від нього паспорт громадянина Україна для виїзду за кордон, мотивуючи необхідність пред`явлення такого карантинними обмеженнями.

Після цього, відносно нього було складено адмінматеріали про порушення митних правил, а в подальшому оскаржувану постанову.

Вказує, що, паспорт громадянина Угорщини «громадянина - нерезидента», ним пред`являвся правомірно, оскільки автомобіль марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 » було оформлено на нього як громадянина Угорщини, що за відсутності альтернативи у наданні тих чи інших документів, що посвідчують особу, для перетину кордону, виключало в`їзд на вказаному автомобілі за документами громадянства іншої держави.

При цьому, зазначає що будь-якої іншої мети, в тому числі звільнення від сплати митних платежів, він не переслідував. Натомість транспортний засіб був ввезений у режимі «тимчасового ввезення до 1 року» з погодження митного органу.

З урахуванням наведеного просить постанову у справі про порушення митних правил №1064/40800/20 від 04.03.2021 року, якою його було визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 394222,77 грн. - визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про порушення митних правил - закрити.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, які беруть участь у справі. Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачам надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачеві.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надіслав на адресу суду 6.04.2021 року та в якому зазначає, що в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Мамалига-Крива», митного поста «Кельменці» Буковинської митниці Держмитслужби, 19.11.2020 року о 14 год. 30 хв. заїхав легковий автомобіль марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 », який слідував з України в Молдову, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . Вказаний громадянин до митного контролю надав контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору» та закордонний паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 « НОМЕР_1 », виданий 19.04.2016 року органом «2101».

Під час проведення митних формальностей, відповідно інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЄАІС Держмитслужби встановлено, що 22.02.2020 року о 20 год. 09 хв. громадянином Угорщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово ввезено на митну територію України транспортний засіб особистого користування марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 », 2006 року випуску, з VIN кодом № НОМЕР_5 , через пункт пропуску «Солотвино - Сігету Мармацієй» митного поста «Солотвино» Закарпатської митниці Держмитслужби, терміном до одного року, з використанням паспорта громадянина Угорщини « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН».

При проведенні опитування, 19.11.2020 року, для визначення обставин порушення митних правил, громадянином України ОСОБА_1 добровільно надано до митного контролю паспорт громадянина Угорщини на ім`я ОСОБА_1 « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН». Згідно поданого до митного контролю паспорта громадянина України « НОМЕР_1 » виданий 19.04.2016 року органом «2101» на ім`я ОСОБА_1 та паспорта громадянина Угорщини ОСОБА_1 « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН», громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянин Угорщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . - є однією й тією ж особою.

Окрім цього посилаючись на положення ст. 4 Конституції України, п. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», відповідач зазначає, що Законодавство України не передбачає для її громадян подвійного громадянства. Однак оскільки у ОСОБА_1 наявний як паспорт громадянина України, так і паспорт громадянина Угорщини, та він має постійне місце проживання на території України, а тому відповідно до норм чинного законодавства України, він у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України, має статус громадянина-резидента та на території України повинен користуватись документами громадянина України, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідач також зазначає, що відповідно до пп. «в» п. 50 ст.4 Митного кодексу України, факт статусу громадянина України - «громадянина-резидента» у ОСОБА_1 підтверджується листом Головного Управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (лист вх. №11414/8.10-22 від 07.12.2020), відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом « НОМЕР_6 », виданий 19.04.2016 року органом «2101». Додатково вказує, шо з клопотанням щодо виходу з громадянства України до ГУ ДМС України в Закарпатській області позивач, не звертався.

Заперечуючи викладені в позовної заяви доводи та посилаючись на положення п. 60 ст. 4, та п.3 ч.1 ст. 292 Митного кодексу України, ст. 30 Податкового кодексу України, відповідач стверджує, що маючи статус «громадянина-резидента» для перетину митного кордону громадянин України ОСОБА_1 використовував паспортний документ громадянина Угорщини на ім`я ОСОБА_1 « НОМЕР_7 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН», з метою ухилення від сплати обов`язкових митних платежів, що передбачено ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України, відповідно до вимог якої та згідно розрахунку Управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Буковинської митниці Держмитслужби (службова записка від 07.12.2020 року №7.2-15-01-09/1018), громадянину України ОСОБА_1 , 22.02.2020 року, необхідно було б сплатити до Державного бюджету України митні платежі у сумі 131407,59 гривень.

Таким чином у вищезазначених діях громадянина України ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, тобто дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що стверджується протоколом про порушення митних правил №1064/40800/20 від 19.11.2020 року, даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску АСМО "Інспектор", ПІК "Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення" ЄАІС Держмитслужби, матеріалами перевірки, положеннями Закону України "Про громадянство", Митного та Податкового кодексів України.

Заперечуючи доводи позивача, щодо неналежності доказу - розрахунку Управління контролю митної вартості від 07.12.2020 року, відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи наявний висновок експертного автотоварознавчого дослідження №533 від 24.11.2020 року, на підставі якого і визначено точний розмір платежів, які підлягали сплаті при ввезенні транспортного засобу на митну територію України (службова записка Управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень від 07.12.2020 року №7.2-15-01-09/1018).

Посилаючись на наведене, відповідач вказує на правомірність притягнення позивача до відповідальності та законність постанови Буковинської митниці Держмитслужби від 04.03.2021 року та просить відмовити у задоволені позову.

Представник позивача, адвокат Полгар М.З до канцелярії суду 05.08.2021 року подав клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 Митного Кодексу України, на підставі п. 9-7 Розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України та закриття провадження у справі про порушення митних правил підтримав та просив задовольнити.

Клопотання мотивує тим, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України» № 1403-IX від 15.04.2021 року, що введений в дію 15.06.2021 року, - Розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, доповнено зокрема, п. 9-7, який встановлює, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності, вказаним Законом, митне оформлення транспортних засобів особистого користування, що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703 (крім транспортних засобів, що класифікуються за товарними підпозиціями 8703 10, 8703 40), 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31 грудня 2020 року перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, за умови сплати належних митних платежів з дотриманням особливостей, встановлених пунктом 77 підрозділу 2 та пунктом 36 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Здійснення митного оформлення транспортного засобу особистого користування, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, та добровільною сплатою до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє фізичних осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту.

Водночас представник позивача зазначає, що згідно декларації від 23.07.2021 року, на підставі якої розмитнено транспортний засіб «Mercedes Benz ML 320CDI», з VIN кодом № НОМЕР_4 , здійснено розрахунок платежів, які підлягають сплаті при розмитненні, в загальному розмірі 40114,01 грн., в тому числі 8500 грн., з розрахунку 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які сплачені ОСОБА_5 відповідно до квитанції №0762320005 від 23.07.2021 року.

Враховуючи наведене та посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, ч.2 ст. 531 МК України, ст.8, п. 6 ст. 247 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), від 29.06.2010 у справа № 17-рп/2010 та від 22.09.2005 у справі № 5-рп/2005, представник зазначає, що оскільки транспортний засобів особистого користування «Mercedes Benz ML 320CDI», з VIN кодом № НОМЕР_4 , 2006 року випуску, станом на 31.12.2020 року перебував у митному режимі тимчасового ввезення, пройшов спрощене митне оформлення протягом встановленого Законом строку, особа яка його декларувала - ОСОБА_5 добровільною сплатила до державного бюджету кошти у сумі 8500 грн., тому наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 як особи відповідальної за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення від адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 485 Митного Кодексу України, за порушення митних правил стосовно вищевказаного транспортного засобу.

Через неявку відповідача, відомостей про отримання яким повідомлення про час та місце розгляду справи до суду не надійшло та у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, судове засідання призначене на 25.03.2021 року відкладено на 12.04.2021 року.

У зв`язку з неотримання позивачем, відповідно до вимог ст. 175 КАС України відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 6.04.2021 року та за клопотанням представника позивача, судове засідання призначене на 12.04.2021 року відкладено на 6.05.2021 року.

У зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, через поважність причин неможливості явки в судове засідання, розгляд справи призначений на 6.05.2021 року відкладено на 4.06.2021 року.

У зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, через поважність причин неможливості явки в судове засідання, розгляд справи призначений на 4.06.2021 року відкладено на 25.06.2021 року.

У зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, через поважність причин неможливості явки в судове засідання, розгляд справи призначений на 25.06.2021 року відкладено на 5.08.2021 року.

У зв`язку з задоволенням клопотання представника позичава про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неявкою відповідача та неотримання ним клопотання про закриття провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.06.2021 року відкладено на 16.08.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Полгар М.М. та Відповідач, Буковинська митниця Держмитслужби будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи у судове засідання призначене на 16 серпня 2021 року не з`явилися, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін та їх представників за наявними у справі матеріалами і на основі наявних у ній доказів.

Суд відповідно ч.4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, клопотання про закриття провадження у справі та відзив на позовну заяву оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що постановою в справі про порушення митних правил №1064/40800/20 від 04.03.2021 року, позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 394222,77 грн.

Підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, стало те, що він, маючи статус «громадянина-резидента» (паспорт « НОМЕР_1 », виданий 19.04.2016 року органом «2101») вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в сумі 131407,59 гривень, шляхом надання паспортного документу громадянина Угорщини на ім`я ОСОБА_1 « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН», що стало підставою для тимчасового ввезення на Митну територію України автомобіля марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 », 2006 року випуску, з VIN кодом № НОМЕР_4 . об`єм двигуна 2987 см. куб., тип двигуна - дизпаливо, згідно положень ст. 380 Митного кодексу України в порядку, передбаченому для «громадян-нерезидентів».

Вказані дії митний орган кваліфікував за ст. 485 Митного кодексу України, як дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 19.11.2020 року о 14 год. 30 хв. в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Мамалига-Крива», митного поста «Кельменці» Буковинської митниці Держмитслужби, заїхав легковий автомобіль марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 », який слідував з України в Молдову, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . Вказаний громадянин до митного контролю надав контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору» та закордонний паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 « НОМЕР_1 », виданий 19.04.2016 року органом «2101».

Під час проведення митних формальностей, відповідно інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЄАІС Держмитслужби встановлено, що 22.02.2020 року о 20 год. 09 хв. громадянином Угорщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово ввезено на митну територію України транспортний засіб особистого користування марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 », 2006 року випуску, з VIN кодом № НОМЕР_5 , через пункт пропуску «Солотвино - Сігету Мармацієй» митного поста «Солотвино» Закарпатської митниці Держмитслужби, терміном до одного року, з використанням паспорта громадянина Угорщини « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН».

При проведенні опитування, 19.11.2020 року, для визначення обставин порушення митних правил, громадянином України ОСОБА_1 добровільно надано до митного контролю паспорт громадянина Угорщини на ім`я ОСОБА_1 « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН». Згідно поданого до митного контролю паспорта громадянина України « НОМЕР_1 » виданий 19.04.2016 року органом «2101» на ім`я ОСОБА_1 та паспорта громадянина Угорщини ОСОБА_1 « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН», громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянин Угорщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є однією й тією ж особою.

Факт статусу громадянина України - «громадянина-резидента» у ОСОБА_1 підтверджується листом Головного Управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (лист вх. №11414/8.10-22 від 07.12.2020), відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом « НОМЕР_6 », виданий 19.04.2016 року органом «2101». З клопотанням щодо виходу з громадянства України до ГУ ДМС України в Закарпатській області позивач, не звертався.

Маючи статус «громадянина-резидента» для перетину митного кордону громадянин України (паспорт « НОМЕР_1 », виданий 19.04.2016 року органом «2101») ОСОБА_1 використовував паспортний документ громадянина Угорщини на ім`я ОСОБА_1 « НОМЕР_7 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН», чим вчинив дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що передбачено ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України, відповідно до вимог якої та згідно розрахунку Управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Буковинської митниці Держмитслужби (службова записка від 07.12.2020 року №7.2-15-01-09/1018), громадянину України ОСОБА_1 , 22.02.2020 року, необхідно було б сплатити до Державного бюджету України митні платежі у сумі 131407,59 гривень. Вказане порушення стало підставою для тимчасового ввезення на митну територію України автомобіля марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 », 2006 року випуску, з VIN кодом № НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2987 см. куб., тип двигуна - дизпаливо, згідно положень ст. 380 Митного кодексу України в порядку, передбаченому для «громадян - нерезидентів» згідно положень ст. 380 Митного кодексу України в порядку, передбаченому для «громадян-нерезидентів». (а.с. 4-6).

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з положень п.1 ч.2 ст.2 КАС України, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, висновком експерта.

Відповідно до пп.«в» п.33 ст. 4 МК України нерезиденти - це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; пп.«в» п.50 ст.4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п.45 ст.4 МК України постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

Згідно зі ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.379 ЦК України).

Крім цього, згідно зі ст. 3 Закону України №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання визнається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Стаття 6 цього Закону передбачає обов`язок громадян України, а також іноземців чи осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно зі ст.3 цього Закону реєстрацією є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відомості про місце проживання вносяться до таких документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Отже, в розумінні МК України, громадянин України, який перебуває на постійному консульському обліку у закордонній дипломатичній установі України, набуває статусу нерезидента після перебування на такому обліку та постійного проживання на території держави не менше одного року.

Пункт 1 статті 2 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» передбачає, що громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

За приписами Закону України від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185, а також п.5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22 листопада 1999 року №201 передбачено, що документом, який підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки правомірності ввезення позивачем вказаного вище транспортного засобу, Буковинською митницею Держмитслужби на адресу ГУ ДМС України в Закарпатській області направлений запит від 30 листопада 2020 року №7.2-08/1/7.2-20-04/6/7425 щодо встановлення відомостей про реєстрацію місця проживання та паспортних даних громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

7 грудня 2020 року на запит митниці надійшов лист від ГУ ДМС України в Закарпатській області від 7.12.2020 року №2101.3-9040/21.3-20, відповідно до якого громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документованим паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 19.04.2016, орган, що видав - 2101 та серії НОМЕР_8 від 26.12.2007 р., орган, що видав - 2101. З клопотанням щодо виходу з громадянства України до ГУ ДМС України в Закарпатській області не звертався. (а.с. 20, 22).

Також, з долученої до метеріалів справи копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 19.04.2016, орган, що видав - 2101, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 протягом 2020 року неодноразово перетинав митний кордон України та отримував візу іноземної держави для виїзду за кордон, як громадянин України, що підтверджується відмітками проставленими в паспорті (а.с. 39).

З огляду на встановлені вище обставини, судом встановлено, що ОСОБА_1 , на момент перетину кордону являвся громадянином України, а відтак в розумінні пп.«в» п.50 ст.4 МК України, був резиденом, тобто фізичною особою: громадянином України, який має постійне місце проживання в Україні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує того факту, що він є громадянином України, у нього є паспорт громадянина України, а також паспорт громадянина Угорщини.

Так, відповідно до долученого до матеріалів справи протоколу опитування в справі про порушення митних правил №1084/40800/20 від 19.11.2020 року, місцем свого народження ОСОБА_1 зазначив с. Біловарці, Тячівського району Закарпатської області та підтвердив громадянство України зазначивши місцем реєстрації (проживання) АДРЕСА_1 (а.с. 46). Окрім цього, суд бере до уваги те, що визначаючи підсудність та пред`являючи даний позов до Тячівського районного суду Закарпатської області, як адміністративного суду, ОСОБА_1 реалізував своє право передбачене ч.1 ст.25 КАС України, положення якої передбачають пред`явлення такого позову за вибором позивача до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи -позивача, якою він зазначив адресу: АДРЕСА_1 .

Відсутність в матеріалах справи відомостей про паспорт громадянина України, копію якого позивач до матеріалів позовної заяви не надав, не спростовує наведених висновків суду, оскільки відсутність громадянства України, відповідно до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, для оформлення паспорта для виїзду за кордон, виключає можливість видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, яких у відповідача згідно наданої 7.12.2020 р. ГУ ДМС України в Закарпатській області інформації два, а саме: серії FC №386150 від 19.04.2016, орган, що видав - 2101 та серії ЕА №546279 від 26.12.2007 р., орган, що видав - 2101.

У частині наявності в розглядуваних діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені устатті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 т.), 8711 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно дозаконупідлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

З огляду на викладене вище, у спірних правовідносинах позивач мав право ввезти транспортний засіб на митну територію України під зобов`язання про зворотне вивезення, але в разі сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до п.7 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом №1118 від 17 листопада 2005 року, власник транспортного засобу або уповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби;ВМД(у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).

Стаття 103 МК України передбачає, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до ст.30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та оплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Стаття 292 МК України передбачає, що митні платежі не сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України, якщо такі товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу, Податкового кодексу України не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Згідно з п.3 ч.3 ст.293 МК України особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, є: у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

Матеріалами справи стверджується, що 22.02.2020 року о 20 год. 09 хв. громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи статус громадянина-резидента, під час ввезення на митну територію України автомобіля марки «Mercedes Benz ML 320CDI», реєстраційний номер Чехії « НОМЕР_3 », 2006 року випуску, з VIN кодом № НОМЕР_5 , об`ємом двигуна 2987 см. куб., тип двигуна -дизпаливо, через пункт пропуску «Солотвино - Сігету Мармацієй» митного поста «Солотвино» Закарпатської митниці Держмитслужби, терміном до одного року, надав посадовим особам Буковинської митниці, як підставу для пропуску транспортного засобу, відповідно до частин першої та другої статті 380 МК України (без сплати митних платежів) паспорт громадянина Угорщини « НОМЕР_2 », виданий 15.02.2015 року органом «КЕК КН», чим вчинив дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Стаття 485 МК України передбачає відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, в тому числі за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або за несплату митних платежів у строк, встановленийзаконом, або за вчинення інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

Таким чином, під час судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що громадянин України ОСОБА_1 , маючи статус «громадянина-резидента», вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів шляхом надання паспорту громадянина Угорщини для виїзду за кордон в якості підстави для ввезення на митну територію України вищевказаного автомобіля, в режимі «тимчасове ввезення» згідно з ч.2 ст.380 МК України, в порядку, передбаченому для «громадян-нерезидентів», а відтак доводи позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови, під час розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

Щодо покликань позивача на те, що наявний в матеріалах справи про порушення митних правил розрахунок Управління контролю митної вартості від 7.12.2020 року не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу, суд зазначає наступне.

Згідно долученого до матеріалів справи та дослідженого в судовому засіданні висновку експертного автотоварознавчого дослідження №533 від 24.11.2020 року, визначено, що вартість автомобіля марки «Mercedes Benz ML 320CDI», номер №- транзит, що ввозиться на митну територію України, на момент дослідження, становить - 46109 Є (а.с. 49-50).

Відповідно до службової записки №7.2-15-01-09/1018 від 07.12.2020 року, виходячи з встановленої експертним шляхом вартості транспортного засобу, ввезеного ОСОБА_1 на територію України визначено, що сума митних платежів складає - 131 407 , 59 грн. (а.с. 52).

Таким чином, позивачем та його представником не спростовано належності проведеного розрахунку з визначення вартості митних платежів, які підлягали сплаті позивачем.

Відповідно до ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Доводи позивача та його представника про незаконність оскаржуваної постанови, свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли. Визначених ст. 531 МК України підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил №1064/40800/20 від 04.03.2021 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 489 МК України, Митний орган, з`ясував обставини, що підлягають з`ясуванню під час розгляду справи про порушення митних правил та прийняв постанову із дотриманням вимог закону, в зв`язку з цим відсутні підстави для задоволення позову.

Розглядаючи клопотання представника позивача, адвоката Полгар М.З. про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 Митного Кодексу України та закриття провадження у справі про порушення митних правил, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

У своєму клопотанні представник позивача, просить звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 Митного Кодексу України, посилаючись на положення п. 9-7 Розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України. Вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення ним пред`явлено з посиланням на положення п.6 ст. 247 КУпАП та п.3 ч.3 ст. 286 КАС України.

В обґрунтування клопотання представник позивача вказує на те, що 15.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до МК України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України» № 1403-IX, який введений в дію з 15. 06. 2021, та оскільки ОСОБА_1 добровільно сплатив до державного бюджету 8 500 грн., що підтверджується копією квитанції №0762320005 від 23.07.2021 року та підлягає звільненню від адміністративної відповідальності.

Як встановлено на час розгляду справи про оскарження постанови в справі про порушення митних правил від 4.03.2021 року, законодавцем прийнято Закон України «Про внесення змін до МК України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України» № 1403-IX, який 15.05.2021 року набрав чинності та який введено в дію з 15.06.2021 р., що визначає підстави, які звільняють від відповідальності за умов виконання визначених в ньому положень.

Разом з цим, як встановлено під час розгляду справи, підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, суд не знайшов, а відтак на момент її постановлення така була та залишається законною та підлягає виконанню.

Відповідно до стаття 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 302 КУпАП орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання в безумовному порядку у таких випадках:

1) видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

2) скасування акта, який встановлює адмінстратвину відповідальність;

3) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до ст. 493 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії у справі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 490 цього Кодексу, а у випадку, передбаченому статтею 518 цього Кодексу, - також посадовими особами іншого митного органу.

Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або його заступник має право передавати справу про порушення митних правил для здійснення провадження з однієї митниці до іншої.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом України.

Таким чином, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ст. 485 МК України, звільнення від відповідальності, чи припинення виконання постанови є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - заступника начальника Буковинської митниці Держмитслужби.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Враховуючи наведене, суд зазначив, що вирішуючи питання звільнення від адміністративної відповідальності порушника чи припинення виконання постанови, суд вийде за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.

Також з цього питання суд враховує правову позицію, висловлену зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі № 266/3228/16-а).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі наведеного та виходячи із встановлених обставин, суд вважає, що постанова у справі про порушення митних правил №1064/40800/20 від 04.03.2021 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що становить 394222,77 грн. підлягає залишенню без змін, а позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови та закриття провадження у справі про порушення митних правил №1064/40800/20 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Постанову у справі про порушення митних правил №1064/40800/20 від 04.03.2021 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 394222,77 грн. залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови та закриття провадження у справі про порушення митних правил - без задоволення.

Судові витрати понесені позивачаем зі сплати судового збору у розмірі 454 грн., покласти на позивача ОСОБА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: Буковинська митниця Держмитслужби, адреса місця розташування: м. Чернівці, вул. Руська №248 М, Поштовий індекс 58000 Код ЄДРПОУ 43332555.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий Бряник М.М.