Рішення № 99010934, 20.04.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/3950/20

Провадження № 2/234/888/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Антонюка Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» до ОСОБА_1 , про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» (далі ТОВ «ФК «Груп Фактор») звернулося до суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 82805,79 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.07.2016 року, поблизу кілометрової позначки 77 автошляху Лиман-Добропілля у Слов`янському районі Донецької області відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю водія ОСОБА_1 , який перебував за кермом автомобілю ВАЗ 217030-110-01, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який перевозив в якості пасажира ОСОБА_3 , внаслідок якої пасажиру ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України були внесені до ЄРДР за №120160505100001975, яке було закрито 26.07.2016 року постановою слідчого у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Відповідно до постанови Краматорського міського суду Донецької області від 16.09.2016 року дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1 , який не дотримався вимог п.12.1 ПДР, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Крім того, постановою Краматорського міського суду Донецької області від 16.09.2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час експлуатації транспортного засобу ВАЗ 217030-110-01, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була зареєстрована в ПрАТ «Київський страховий дім» (далі Страховик), згідно договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ-8954319 від 22.05.2016 року.

03.10.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали Страховику наступні заяви та повідомлення: повідомленням про подію, що може бути визнана страховою; заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 130663,00 грн. за шкоду завдану автомобілю «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно Висновку ВАТ «Ленкор» №115 експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці шкоди, завданого власнику транспортного засобу від 05.09.2016 року; заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 3244,90 грн. за шкоду завдану здоров`ю ОСОБА_2 ; заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 2221,31 грн. за шкоду завдану здоров`ю ОСОБА_3 ;

ПрАТ «Київський страховий дім» 31.10.2016 року видало наказ № 712 - 7114/2 про перерахування на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 2221,31 грн., 04.11.2016 року - наказ № 712 - 7114/1/1 про виплату страхового відшкодування у розмірі 3244,90 грн., 09.02.2017 року - наказ № 712 - 7114/3 про виплату страхового відшкодування у розмірі 74732,16 грн. на користь ОСОБА_2 , 09.02.2017 року - наказ № 712 - 7114/4 про виплату страхового відшкодування у розмірі 2334,10 грн. на користь ОСОБА_2 , 09.02.2017 року - наказ № 712 - 7114/5 про виплату страхового відшкодування у розмірі 162,25 грн. на користь ОСОБА_2 , 09.02.2017 року - наказ № 712 - 7114/6 про виплату страхового відшкодування у розмірі 111,07 грн. на користь ОСОБА_4 ..

Таким чином ПрАТ «Київський страховий дім» виконало своє зобов`язання за Договором страхування щодо сплати грошової компенсації на користь осіб які зазнали тілесних ушкоджень та майнової шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача під час керування транспортним засобом, який на момент ДТП був забезпечений в страховій компанії, та набула право регресної вимоги до відповідача, оскільки в момент ДТП останній перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим, 09.08.2018 року між ПрАТ «Київський страховий дім» та ТОВ «ФК «Груп Фактор» був укладений договір про відступлення права вимоги, за яким ПрАТ «Київський страховий дім» відступив шляхом продажу право вимоги на отримання відшкодування шкоди, у порядку регресу з відповідача ОСОБА_1 , та з огляду на укладений із Страховиком правочин ТОВ «ФК «Груп Фактор» є належним позивачем у справі про стягнення страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 10.04.2020 року було відкрито провадження у даній цивільній справі та визначено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, установлено строк для подання до суду заяв по суті справи і доказів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представником відповідача адвокатом Шейко К.В. суду надана заява про розгляд справи у його та відповідача відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, з огляду на те, що ТОВ «ФК «Груп Фактор» є неналежним відповідачем у вказаній справі, так як до матеріалів справи не долучено доказів про сплату новим кредитором первісному кредитору ПрАТ «Київський страховий дім» грошових коштів за купівлю майнових прав згідно умов Договору про відступлення прав вимоги від 09.08.2018. Крім того, адвокат Шейко К.В. подав суду заяву про застосування позовної давності та звернув увагу, що до спірних відносин під час обчислення позовної давності мають застосовуватися положення ст. 262 ЦК України, згідно якої заміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. У даній справі страхові виплати були здійснені 31.10.2016 року, 04.11.2016 року та 09.02.2017 року та трирічний строк перебігу позовної давності став спливати саме з цих дат, а до суду позивач звернувся після спливу трирічного строку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 1961-IV) - обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.5 Закону 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно із ст.6 зазначеного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положень ч. 22.1 ст. 22 Закону України 1961-IV в разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку до розміру шкоди також додаються витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом п. 33.1.4 ч. 33.1 ст.3 3 Закону України 1961-IV в разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше 3-х робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 даного закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до ч. 35.1 ст. 35 Закону України 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 даного закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно ч. 36.2 ст. 36 зазначеного закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 даного закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частини другої ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За нормою ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно п.п. а п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 Закону України № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 10.07.2016 року, о 16-50 год., поблизу кілометрової позначки 77 автошляху Лиман-Добропілля у Слов`янському районі Донецької області відбулася ДТП за участю водія ОСОБА_1 , який перебував за кермом автомобілю ВАЗ 217030-110-01, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який перевозив в якості пасажира ОСОБА_3 .. Водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, рухаючись позаду у попутному напрямку з автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив п.п.12.1 ПДР України, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажиру ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження.

Постановою Краматорського міського суду від 16.09.2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім того, Постановою Краматорського міського суду від 16.09.2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, за керування 10.07.2016 року о 16-50 год., на 77 км автошляху транспортним засобом ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 217030-110-01, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на час скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ-8954319 від 22.05.2016 року.

03.10.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили Страховика про подію, що може бути визнана страховою.

03.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 130663,00 грн. за шкоду завдану автомобілю «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На обґрунтування розміру шкоди ОСОБА_2 надав Страховику Висновку ТОВ «Ленкор» №115 Експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці шкоди, завданого власнику транспортного засобу від 05.09.2016 року, згідно якого шкода завдана володільцю автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначена як його риночна вартість у розмірі 130663,00 грн..о Крім того, 03.10.2016 року до ПрАТ «Київський страховий дім» від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви про виплату страхового відшкодування за шкоду завдану здоров`ю у розмірі 3244,90 грн. та 2221,31 грн..

ПрАТ «Київський страховий дім» 31.10.2016 року видало наказ №712-7114/2/1 про здійснення виплати страхового відшкодування на підставі Страхового акту №712-7114/2 ОСОБА_3 у розмірі 2221,31 грн..

04.11.2016 року ПрАТ «Київський страховий дім» видало наказ №712-7114/1/1 про здійснення виплати страхового відшкодування на підставі Страхового акту №712-7114/1 ОСОБА_2 у розмірі 3244,90 грн..

09.02.2017 року ПрАТ «Київський страховий дім» видало наказ № 712 - 7114/3 про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 74732,16 грн. на підставі Страхового акту №712-7114/3.

09.02.2017 року ПрАТ «Київський страховий дім» видало наказ № 712 - 7114/4/1 про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 2334,10 грн. на підставі Страхового акту №712-7114/4.

09.02.2017 року ПрАТ «Київський страховий дім» видало наказ № 712 - 7114/5/1 про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 162,25 грн. на Страхового акту №712-7114/4.

09.02.2017 року ПрАТ «Київський страховий дім» видало наказ № 712 - 7114/6/1 про виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 111,07 грн..

Згідно Платіжного доручення №15304 від 04.11.2016 року ОСОБА_3 здійснено виплату у розмірі 2221,31 грн., згідно Платіжного доручення №146 від 09.02.2017 року ОСОБА_2 здійснено виплату у розмірі 74732,16 грн., згідно Платіжного доручення №147 від 09.02.2017 року ОСОБА_2 здійснено виплату у розмірі 2334,10 грн., згідно Платіжного доручення №17221 від 13.02.2017 року ОСОБА_2 здійснено виплату у розмірі 162,25 грн., згідно Платіжного доручення №17222 від 13.02.2017 року ОСОБА_3 здійснено виплату у розмірі 111,07 грн..

Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «Київський страховий дім» у належний спосіб та в порядку, передбаченому законодавством виконало своє зобов`язання щодо відшкодування шкоди, спричиненої ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

В той же час, посилаючись на п.п. а п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 Закону України № 1961-IV, позивач стверджує про виникнення регресної вимоги до відповідача, так як останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Так, відповідно до п.п. а п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 Закону України № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 керував забезпеченим транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим у Страховика ПрАТ «Київський страховий дім» виникло право регресного позову.

В той же час, 09.08.2018 року між ПрАТ «Київський страховий дім» та ТОВ «ФК «Груп Фактор» був укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно якого первісний кредитор - ПрАТ «Київський страховий дім» відступив шляхом продажу новому кредитору - ТОВ «ФК «Груп Фактор» права вимоги до осіб, які винні в завданні збитків за страховим випадком, за яким первісний кредитор здійснив виплату страхового відшкодування, а зокрема і право на отримання відшкодування шкоди в порядку регресу, яка виникла внаслідок ДТП за участю ОСОБА_1 ..

Таким чином, у позивача ТОВ «ФК «Груп Фактор» дійсно виникло право звернення до суду з даним позовом на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а доводи відповідача в даному випадку, висновків суду не спростовують в цій частині.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 2.2 Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09.08.2018 року, укладеному між ПрАТ «Київський страховий дім» та ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор», Новий кредитор в день укладення цього Договору набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань.

Згідно п. 4.2 Розрахунки по даному Договору можуть відбуватися будь-яким чином, не забороненим чинним законодавством України.

Згідно п.6.5 Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору, до Нового кредитора - ТОВ «ФК «Груп Фактор» перейшло право вимоги по договору №АЕ-8954319, боржник - ОСОБА_1 , розмір права вимоги 82805,79 грн..

За таких обставин, суд вважає, що сторони належним чином погодили у Договорі про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги умови переходу майнових прав за грошовими зобов`язаннями від Первісного кредитора до Нового і такий перехід не обумовлений у Договорі датою здійснення оплати за цим правочином.

Відтак, ТОВ «ФК «Груп Фактор» є належним позивачем у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та грунтуються на нормах діючого законодавства.

В той же час, представником відповідача - адвокатом Шейко К.В. подано заяву, в якій він просить застосовувати строки позовної давності.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

04.11.2016 року, 09.02.2017 року та останній раз 13.02.2017 року ПрАТ «Київський страховий дім» здійснило виплати страхового відшкодування, і саме з цього часу у ПрАТ «Київський страховий дім», а відповідно в подальшому і у його правонаступників, виникло право регресної вимоги до відповідача ОСОБА_1

ТОВ «ФК «Груп Фактор» звернулося до суду із вказаним позовом лише 26.02.2020 року, здавши його на пошту, про що свідчить штемпель на поштовому конверті, тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно положень ст.ст. 256, 257 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у межах строку позовної давності, загальна тривалість якого встановлюється в три роки.

У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв`язку із закінченням строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» (ЄДРПОУ 39866943, місце знаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 1-5, оф.505) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Краматорського міського суду В. О. Заборський